Велика приватизація цьогоріч має поповнити держказну на 12 мільярдів гривень. Усі ми на це сподіваємося. Хоча в успіх запланованого – зважаючи на негативний «приватизаційний» досвід попередніх років – вірять далеко не всі. Не знаємо, чи інформація «з перших вуст» – від голови Фонду державного майна України Дмитра Сенниченка – переконає песимістів, але, безумовно, додасть упевненості оптимістам. А головне: людей, спроможних реально оцінювати перспективи, поміж наших читачів побільшає. Тим паче, що оптимізму... добре, здорового реалізму додають підсумки роботи ФДМУ у першому півріччі.

ПРО ІДЕОЛОГІЮ ПРИВАТИЗАЦІЇ Й ОЧІКУВАНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ

- Пане Дмитре, що вважаєте головним у роботі ФДМУ в першій половині року? Певно ж, не тільки цифри, а й якісь принципово важливі світоглядні, ментальні, законодавчі речі?

- Перше півріччя для нас справді було насиченим. Окрім реалізації покладених на ФДМУ функцій, багато працювали над покращенням внутрішніх процесів у Фонді, розробляли законодавчі ініціативи, які вже зареєстровано у Верховній Раді. Законопроєкти стосуються не лише приватизації, а й оренди, оціночної діяльності – аби справедливе оцінювання майна було доступне кожному і здійснювалося за кращими світовими стандартами.

Звісно, довелося й долати спротив тих, кому заважають реформи, спрямовані на економічне зростання і прозорість державних процесів. Та, на щастя, таких “темних сил” дедалі менше, позитивні зміни нині мають велику підтримку. Ми тісно співпрацюємо з Офісом президента, народними депутатами й Урядом. Тільки спільними зусиллями можна втілювати справді масштабні, системні реформи, які дають поштовх розвитку України. В тому числі, й розблокування великої приватизації нинішнього року – це приклад консолідації політичної волі усіх гілок влади.

Нехай це спершу прозвучить алогічно, але вся робота Фонду націлена на скорочення державного сектору економіки. Насправді, велика кількість державних підприємств – то не перевага для країни, а її слабке місце. Це й корупційні ризики, і, часто, відсутність зацікавленості в максимальній ефективності активів з боку органів управління, низька управлінська й технологічна гнучкість. Бізнесом має займатися бізнес, держава ж – встановлювати справедливі для всіх правила гри, а не намагатися грати самостійно.

І ми впевнено рухаємося до поставленої мети. Бюджетні надходження – це один зі способів оцінити ефективність роботи нашої команди. Судіть самі: за 6 місяців цього року до держбюджету від приватизації надійшло 1,5 млрд грн – уп’ятеро більше, ніж за увесь 2018 рік.

Зростання надходжень означає, що нам вдалося повернути довіру інвесторів. Все більше підприємців, представників чесного бізнесу беруть участь в аукціонах і стають новими власниками державних активів. Саме цим я пишаюся. Оскільки приватизація – то лише початок. На кожну гривню, вкладену в приватизацію, додатково інвестується 4-6 гривень у розвиток підприємств, їх модернізацію. Створюються нові робочі місця, розвивається підприємництво, зростає економіка. А держава гарантовано отримуватиме податкові надходження ще багато-багато років. 

- А як позначалися на перебігу приватизаційних процесів у першому півріччі хоча й послаблені, та все ж – обмеження – у зв’язку з карантином, а також проблеми, пов’язані зі світовою фінансовою кризою? 

- Вважаю, що ми у Фонді зробили все можливе для мінімізації негативного впливу пандемії та карантинних обмежень на приватизаційні процеси. І наша результативність доводить, що вжиті заходи були ефективними. Приватизація фактично повністю здійснюється онлайн – вся інформація про об’єкти доступна на сайті privatization.gov.ua, а аукціони відбуваються на ProZorro.

Попри всі обмеження, бачимо величезну бізнес-активність, світові фінансові індекси – на максимумі. Адже, як часто кажуть, криза – це час великих можливостей, якими користуються багато підприємців.

ПРО ВЕЛИКІ ГРОШІ ЗА «МАЛУ» ПРИВАТИЗАЦІЮ

- Детальніше – про цифри і напрямки вашої діяльності. Передусім, про продаж об’єктів малої приватизації. Чи все вдалося, чи, як-то кажуть, “можна було б і краще”?

- З початку 2020 року ми провели понад 2500 успішних аукціонів, які принесли до бюджетів різних рівнів 4,5 млрд грн. І це – лише надходження від аукціонів малої приватизації, тобто об’єктів, балансова вартість кожного із яких не перевищує 250 млн грн.

Цього року в Україні стартувала велика приватизація. І ми плануємо за рік залучити до бюджету 12 млрд грн – у 44 рази більше, аніж у 2018 році.

Також відстежуємо динаміку по середній кількості учасників аукціонів, зростанню цін. Якщо у 2019 році в торгах рідко конкурували більш ніж 2 компанії, то зараз середня кількість учасників аукціонів зросла до 3, а в окремих випадках доходить до 10 і навіть більше. Це впливає і на кінцеву вартість об’єктів, в ході торгів вона майже завжди зростає у понад 2 рази.

Та зупинятися на досягнутому зарано, попереду ще багато роботи. В Україні понад 3600 держпідприємств, більшість з яких працюють неефективно та приносять державі лише збитки. Приватизацію потрібно масштабувати та прискорити. Для цього Фонд у співпраці з народними депутатами, Кабінетом міністрів та бізнес-асоціаціями розробив комплексний законопроєкт, який дозволить ще ефективніше залучати інвестиції в Україну через приватизацію.

- А що з, так би мовити, “номенклатурою” об’єктів, які виставлялись на продаж? Чи не найчастіше ми з колегами повідомляли про цінові рекорди, встановлені при роздержавленні підприємств спиртової галузі...

- Так, надходження від приватизації спиртових заводів вражають – це вже 1,5 млрд грн. І сума постійно зростає. Але, знову ж таки, продаж цих об’єктів – не самоціль. Це – частина великої реформи демонополізації спиртової галузі. Донедавна лише в Україні та Білорусі зберігалася державна монополія на виробництво спирту, яка підтримувалася абсолютно штучними обмеженнями.

До того ж ця зовнішня суворість закону зумовила неконтрольоване зростання тіньового ринку. Ця сфера завжди була однією з найбільш корумпованих, а у 2019 році – майже 55% усього спирту вироблялося та реалізовувалося нелегально. В той же час самі державні заводи довгий час занепадали та повністю зупинялися, залишаючись тягарем для бюджету. Саме із роздержавлення непрацюючих активів і почалася приватизація.

Інвестори, котрі придбали спиртзаводи, мають право отримати відповідну ліцензію та після модернізації знов запускають виробництво. Таким чином, на ринку спирту вже з’явилися нові гравці, конкуренція зростає.

- Пане Дмитре, чим пояснити, що ціна продажу деяких нібито подібних об’єктів з однаковим ступенем амортизації обладнання, зі співмірними за площею земельними ділянками та схожих за іншими параметрами, відрізняється у рази?

- Багато залежить від локації, тобто місця розташування об’єкта, довколишньої інфраструктури, від розташування контрагентів-постачальників, сировинної бази тощо. Це ті критерії, на які звертають увагу потенційні інвестори.

І завдання Фонду держмайна в цьому контексті – надати повну інформацію про активи, що приватизуються: про обладнання, ресурси, фінансовий стан. Ринкова вартість об’єктів визначається саме на конкурентних аукціонах. 

- Ще одна особливість малої приватизації-2021 – розпродаж майнових комплексів виправних установ. І тут результати торгів різні. Чим, приміром, пояснюєте успіх при продажу колишньої колонії №48 у Львові й провал у випадку з Ірпінським виправним центром?

- Одразу зауважу, що в рамках нашого спільного з Мінюстом проєкту “Велика приватизація в’язниць” приватизуються лише непрацюючі пенітенціарні установи. Вони створюють суттєве навантаження на держбюджет – на утримання законсервованих колоній щороку витрачаються десятки мільйонів гривень наших з вами податків. Цілком логічно, що таких активів держава має позбуватися, тим більше, що бізнесу такі об’єкти цікаві.

Виправні колонії часто займають велику територію поблизу середмістя, яка могла б стати основою для комплексного розвитку мікрорайонів. Це можливості для сучасної багатофункціональної забудови, соціальної інфраструктури, налагодження виробництва – залежно від попиту і генеральних планів населених пунктів.

У випадку зі Львівською колонією сталося ще цікавіше – її за майже 400 млн гривень купила ІТ-компанія SoftServe, яка має намір побудувати там сучасний офісний кампус. Це буде великий інфраструктурний проєкт із зонами відпочинку, спортмайданчиками, територіями для розвитку...

Якщо порівнювати Львівську та Ірпінську колонії, то, перш за все, різниця – в локації – Львівська розташована між двома спальними районами, за 10 хвилин від центру міста. Звичайно ж, такий об’єкт більше зацікавив бізнес. Але я переконаний, що Ірпінська колонія також знайде свого інвестора.

Для мене особисто проєкт із приватизації в’язниць має не лише практичне, а й символічне значення: ми залишаємо в минулому несвободу, водночас вивільняємо місце для розвитку. Неабияке й соціальне значення, оскільки 70% коштів від приватизації колоній піде на оновлення працюючих установ та будівництво нових, сучасних виправних закладів. Це – запорука створення «людських» умов утримання навіть для тих, хто оступився на своєму життєвому шляху.

- Один із напрямків цьогорічної приватизації – роздержавлення комбінатів хлібопродуктів (КХП). Багатьох читачів це, певно, «напружує». Люди бояться, що через це держава повністю втратить можливість впливати на цінову ситуацію в такій чутливій сфері...

- Споживачі можуть не хвилюватися, адже державні КХП забезпечують менше 2% обсягів ринку. Й саме вони донедавна були найбільшими осередками корупції. Можливо, ви пам’ятаєте випадки, коли тисячі тонн зерна «з’їдали миші»...

Повертаючись до основної засадничої політики приватизації й моделі держави, яку ми будуємо: бізнесом має займатися бізнес, а держава повинна бути якісним регулятором, ринковим арбітром, встановлювати й збирати податки. І лише за необхідності – викуповувати певну продукцію агропромислового комплексу для гарантування продовольчої безпеки.

До того ж ринок хлібопродуктів в Україні надзвичайно конкурентний. І виграють на ньому саме ті підприємства, які можуть запропонувати найпривабливіші ціни та найкращу якість продукції. Для цього виробництва модернізують, поліпшують моделі роботи, шукають нові способи утримати клієнтів. Не усі державні комбінати хлібопродуктів із цим упоралися. Подекуди накопичилися борги, відбувалися затримки із виплатою зарплати, скорочувався штат, а інші зовсім припинили виробництво. Вони виявилися неконкурентоспроможними, не змогли на рівних конкурувати з приватними компаніями, які в цьому секторі працюють значно ефективніше, є більш мобільними.

Тому я вважаю, що споживачам, як і державі, вигідна приватизація. Бюджет отримує додаткові кошти (лише продаж одного Дунаєвецького КХП приніс майже чверть мільярда гривень), а нові власники забезпечать відновлення та розвиток підприємств, додаткові інвестиції. Це означає, що з’являться нові робочі місця, розшириться база оподаткування та посилиться конкуренція на ринку, від якої споживачі лише виграють.

- Підсумуйте, з якими проблемами доводилося найчастіше стикатися при проведенні конкурсів з малої приватизації? Та як враховуватимете відповідні уроки у другому півріччі 2021-го і в наступні роки?

- Найбільша проблема – стан об’єктів, які передаються на приватизацію. Технічний та фінансовий. Часто їх передають до Фонду лише як теку із документами, а керівників деяких підприємств навіть доводиться розшукувати правоохоронцям.

Більша частина таких об’єктів мають проблеми – я називаю їх poison pills – отруйні пігулки, якими «підгодовували» держактиви зацікавлені особи, щоб у той чи інший спосіб збагатитися, або ж отримати контроль над підприємствами. Це, приміром, і великі борги, які накопичувалися абсолютно штучно, й тепер на все майно накладені арешти. У деяких випадках укладено довгострокові договори оренди, які не можна розірвати... Перелік проблем можна продовжувати ще довго. Звичайно, це суттєво ускладнює процес підготовки таких об’єктів до аукціонів й може впливати на кінцеву їх вартість.

Ми у Фонді намагаємося розв’язати проблему системно, тому згаданий уже комплексний законопроєкт усуває недоліки, які ми виявили у приватизаційних процесах та законодавчо закріплює впроваджені механізми прозорості. Для прикладу: на майно, що підлягає приватизації, не можна буде накласти арешт або заблокувати аукціон через суд.

- Одне із важливих завдань – інвентаризація державного й комунального майна на місцях. Аби у результаті громади, належним чином все оцінивши, позбулися непотрібного баласту, а їхні бюджети отримали додатковий ресурс від передачі непрофільних об’єктів держвласності, що не використовуються або використовуються особами у тіньовий спосіб, ефективним власникам.

- Масштаб проблеми справді вражає. Фонд держмайна виявив близько 28 млн квадратних метрів приміщень, які здаються в тіньову оренду, або використовуються неефективно. А це – як 200 стадіонів “Олімпійський” у Києві. Чимало приміщень не просто пустують, на їх утримання бюджет щороку витрачає значні кошти!

А ще, уявіть, у кожному міністерстві є відділи зі здачі майна в оренду. В міністерствах! Чи знали ви, що найбільшим орендодавцем в Україні, після Академії наук, є Міністерство освіти? Хоча вони мають формувати політику в своїй галузі, а не орендою перейматися.

Тому ми ініціювали проєкт “Велика інвентаризація країни”, щоб ці об’єкти отримали нове життя. Й у нас вже є кілька десятків «кейсів» підприємств, з приватизації яких почалися історії успіху.

Нині кожен українець або компанія можуть ініціювати внесення певного об’єкта до переліку активів для приватизації. Якщо ви побачили занедбану будівлю, непрацююче виробництво або інше майно – можете подати заяву. І відомство, на балансі якого цей об’єкт перебуває, зобов’язане розглянути відповідне питання. З початку року таких заявок надійшло вже понад 150. А далі – прозорий аукціон і залучення ефективного власника.

ПРО ВЕЛИКУ ПРИВАТИЗАЦІЮ ДРУГОГО ПІВРІЧЧЯ ТА ЇЇ “ПЕРШУ ЛАСТІВКУ”

- На відміну від проведених конкурсів з малої приватизації, кошти від яких уже надійшли до державного та місцевих бюджетів, невидимою для широкого загалу частиною роботи фахівців Фонду в першому півріччі була підготовка до відновлення великої приватизації в Україні...

- Ми задали темп малій приватизації, і вона продовжиться. Враховуючи розміри держсектору, попереду ще тривалий процес.

Що ж до великої приватизації, то минулого року її було заблоковано через пандемію. Втім, за активного сприяння Фонду держмайна Верховна Рада дозволила передприватизаційну підготовку об’єктів. Ми виконували цю роботу, залучили інвестиційних радників, і вже 31 серпня відбудеться перший аукціон – із приватизації “Об’єднаної гірничо-хімічної компанії” (ОГХК).

Одне із головних завдань Фонду – максимізувати вартість активів перед їх приватизацією. У випадку з ОГХК ми змінили менеджмент, ліквідували тіньові схеми. Це призвело до зростання прибутку в 2020 році до 350 млн грн. Що в 3,5 разу більше, ніж у 2019-му. Ми вперше в історії України домоглися зняття з даних про розвідані запаси сировини грифу “для службового користування”. В результаті початкова ціна ОГКХ зросла з 2,1 млрд до 3,7 млрд грн. Компанія приваблює інвесторів. Прозора приватизація гарантує, що ОГХК отримає ефективного власника, який забезпечить її подальший розвиток.

- Як на мене, конкурс із роздержавлення ОГХК має бути символічним: по-перше, як “ластівка”, що засвідчить відновлення, фактично, після півтора десятиліття реальної великої приватизації в Україні. По-друге – з огляду на те, що саме від продажу ОГКХ держава розраховує отримати принаймні третину усіх запланованих на цей рік “приватизаційних” бюджетних надходжень.

- ОГХК повністю готова до приватизації, інвестори вже подають заявки для участі в аукціоні. Ще на етапі підготовки зацікавленість виявили близько 10 компаній з усього світу. Це – лідери ринку з великою історією та прозорим походженням капіталу.

Важливість приватизації ОГХК для всієї країни складно переоцінити. Успіх аукціону стане визначною подією одночасно в кількох вимірах – залученні інвестицій, боротьбі з корупцією та зменшенні ролі держави в економіці. Це і є завданнями великої приватизації.

Звісно, наповнення держбюджету також відіграє важливу роль – особливо, коли йдеться про кілька мільярдів гривень. Але це не самоціль. Важливо залучити в Україну стратегічних інвесторів, які забезпечать модернізацію підприємств, гідні умови праці й появу нових робочих місць та ще десятки років сплачуватимуть податки в бюджет. Фонд держмайна провів величезну роботу, щоб це сталося.

- На якому етапі підготовка до приватизації інших об’єктів. Зокрема, ОПЗ, заводу “Більшовик”, “Президент готелю”, низки ТЕЦ і обленерго? Чи вважаєте за потрібне завершити їх роздержавлення вже цього року, чи з проведенням якихось конкурсів можна і зачекати – аби продати об’єкти якомога вигідніше?

- Найкращий час для приватизації вже настав. Економіка після кризи відновлюється, світові фондові індекси – на максимумі, інвестори – в пошуках об’єктів для інвестицій. І Україна має що їм запропонувати.

Окрім ОГХК, цього року за графіком відбудуться ще кілька аукціонів у рамках великої приватизації. Йдеться, наприклад, про Перший київський машинобудівний завод (колишній завод “Більшовик”), а також про “Президент Готель”. Обидва об’єкти – на фінальному етапі передприватизаційної підготовки, невдовзі аукціонний комітет запропонує стартову ціну, після чого Фонд держмайна передасть необхідні документи Урядові на затвердження.

У першій половині 2022 року відбудуться аукціони з продажу державних часток акцій чотирьох обленерго, Одеського припортового заводу, а також Центренерго. Останній суб’єкт господарювання зараз готується до об’єднання з перспективними держшахтами, які визначила спеціальна комісія. Це дозволить підвищити конкурентоспроможність компанії та зробити її цікавою для інвесторів, адже обидва конкуренти Центренерго у тепловій генерації забезпечені власним видобутком вугілля.

ПРО ЗАКОН, ЩО ДОПОМОЖЕ КРАЇНІ ЗАРОБИТИ 200 МІЛЬЯРДІВ

- А яких законів та нормативних актів Україні не вистачає для завершення приватизації та втілення корпоративної реформи? Чи тепер – справа лише за виконанням відповідних норм на практиці?

- Я вже розповідав, що Фонд разом з народними депутатами розробив комплексний законопроєкт №4572, який остаточно усуне усі бар’єри та значно спростить приватизаційний процес. Ми також залучили до підготовки законопроєкту бізнес, і зараз документ підтримують 29 бізнес-асоціацій. Проєкт підтримали і в Національній раді реформ при президентові України, схвалили в Кабміні. У Верховній Раді він зареєстрований 44 народними депутатами.

Це справді важлива ініціатива, адже пропонуються зміни до Податкового, Бюджетного, Адміністративного кодексів та ще низки законодавчих актів. Маємо надію, що народні депутати ухвалять його до кінця року, адже він відкриває Україні шлях до інвестицій.

Комплексний законопроєкт прибирає архаїчні бюрократичні перепони, що заважають прискоренню прозорого та ефективного роздержавлення майна в Україні, не допускає блокування приватизації та удосконалює процедури оренди державного і комунального майна. Впроваджуються й дієві механізми контролю ефективності роботи держпідприємств, й чіткі критерії передання активів на приватизацію.

Важлива новація: 10% коштів від приватизації залишатимуться у місцевих бюджетах, що дозволить розвивати регіони! 

Економічний ефект від ухвалення закону вже в наступному році складе 12-15 млрд грн та ще 200 млрд грн – у найближчі роки. Тому маємо велику надію, що народні депутати підтримають ініціативу й дадуть поштовх розвитку економіки України.

Владислав Обух, Київ

Фото: Олена Худякова та Володимир Тарасов