Олія по 100 гривень за літр: осіння реальність?
Поміж найяскравіших сучасних ілюстрацій до прислів’я про “шевця без чобіт і теслю без воріт” – ситуація з цінами на соняшникову олію в Україні. Здавалося б, йдеться про товар, за обсягами експорту якого ми є світовими лідерами, і надходження валюти за який неабияк виручають вітчизняних аграріїв, підгодовують трейдерів, наповнюють бюджет та підтримують гривню (торішня експортна виручка – $5,3 мільярда)... Та при цьому внутрішні ціни на нього скачуть, немов на заморський дефіцит, почасти вже перевершивши цінові показники багатьох країн-імпортерів українських олії та соняшнику. Ще б пак: за останній рік вартість цього популярного вітчизняного продукту підскочила на 90%!
І це ж – дехто каже, – ще не вечір: мовляв, готуймося, що восени ціна літра олії досягне чергової психологічної позначки у 100 гривень, ледь не 4 американських “зелених”. При тому, що експортна вартість української продукції в липні-серпні лиш трохи перевищує $1,2 за літр ($1200 за тонну). Гаразд: “накинемо” ще кількадесят центів, бо ж ідеться про великі гуртові партії. Плюс фасування, передпродажна підготовка, розмитнення-оподаткування, транспорт – однак менше двох доларів виходить... Щось явно не так з “олійною” арифметикою. Що саме? Спробуймо з’ясувати.
Дешевше, аніж у США й Канаді, але дорожче, ніж у Польщі й Туреччині...
За висновками експертів, починаючи з попереднього сезону збирання соняшнику, ціни на олію в Україні лише зростали. Поштовхом був торішній неврожай популярної культури через несприятливі погодні умови та певне скорочення посівних площ. Відповідно, більша частка насіння й готової продукції йшла на експорт. У квітні влада навіть змушена була обмежити граничні обсяги експорту соняшникової олії на 2020/2021 маркетинговий рік (вересень-серпень) до 5,38 млн т – проти очікуваних раніше 5,52 млн т. Бо ж у середині країни виник якщо не дефіцит, то, скажімо так, переддефіцитний стан. Чим і скористалися із зиском для себе виробники, постачальники й торговельні мережі. Спільними зусиллями вони підтягли вартість олії фактично до світових (роздрібних) цін. Аби це проілюструвати, ми попросили колег – власних кореспондентів Укрінформу в Європі й Америці – дізнатися про вартість соняшникової (по можливості – й української) олії у їхніх країнах.
Спочатку до держав, де (як, певно, більшості видається – цілком логічно) олія коштує дорожче, ніж у нас.
США: Вашингтон. Найнижча ціна за 1 л імпортної олії $3,99+податки = приблизно 115 грн. (мережа супермаркетів Trader Joe's). В дорожчих магазинах – $8 за пляшку, меншу ніж 1 літр, – тобто, приблизно удвічі дорожче.
Нью-Йорк. 1 л польської соняшникової олії в дешевому варіанті коштує $3,33, або 90 грн.
Німеччина. Від 3,2 євро за літр.
Канада. Великий супермаркет, власне виробництво магазину: 1 л – 111 грн, 3 л – 229 грн.
Латвія. В середньому – 86 грн за літр.
Далі – цікавіше. Виявляється, в багатьох європейських країнах соняшникову олію (ймовірно, українську, оскільки гуртові партії із цистерн розливають, переважно під місцевим брендами чи власними марками торговельних мереж) можна купити дешевше, ніж у вітчизняних супермаркетах.
Австрія. Найдешевша соняшникова олія у великих маркетах – по 2,5 євро за дволітрову пластикову пляшку (40 грн за 1 л!). Дорожчі марки – 1,4-2,2 євро за літр (45-70 гривень). «Щоправда, є олія, промаркована як вироблена суто з австрійських соняхів – по 3 євро за літр. Також є різні біомарки – від 5 євро», – уточнює власкор Укрінформу Василь Короткий. Тобто, 95 – 160 гривень за 1 літр. І це ж преміальні сорти! Про різницю у рівні доходів австрійських та українських споживачів краще промовчати...
Нідерланди. 1 л соняшникової олії коштує 1,59 євро (55 гривень). Вибір невеликий. Тут більш популярна оливкова олія.
Туреччина. 1 л – від 53 грн, 2 л – від 103 грн, 5 л – від 228 грн (пластикова упаковка), 5 л – від 274 грн (жерстяна бляшанка). «Є лише очищена олія для смаження. Соняшникова першого сирого віджиму продається тільки в аптеках або еколавках (пляшки не більше 250 мл). Салати соняшниковою олією в Туреччині не поливають, вона лише для смаження, бо усюди, здебільшого, використовують оливкову», – зазначає власкор Укрінформу в Туреччині Ольга Будник. І для порівняння наводить вартість найпоширеніших та найдоступніших брендів оливкової олії: 1 л – від 175 грн, 2 л – від 305 грн, 5 л – від 330.
Польща – 1 л соняшникової олії коштує в середньому 7-8 злотих (50-60 грн). Але вибір олії із соняшнику невеликий, в основному – ріпакова.
За інформацією ЗМІ, дешевше, аніж у нас, українську олію можна купити і в далекій Іспанії. Водночас заступниця генерального директора компанії “ПроАгро Груп” Марія Колесник вважає, що “напряму” порівнювати вартість найдешевшої олії в Європі із брендовою продукцією в Україні некоректно. “Якщо ми говоримо про Західну Європу, то, швидше за все, йдеться про продукцію, що реалізується під власними брендами тієї або іншої торговельної мережі. Зазвичай, це нижній ціновий сегмент. Коли ж порівнювати олію, розлиту на підприємствах відомих “олійних” брендів, вона буде дорожчою за українську”, – каже експертка в коментарі Укрінформу.
Олія на світових ринках: “мода”, національні уподобання та цінові тренди
Тим не менше, можливість для європейців купити (нехай і не преміальну) українську олію дешевше, ніж українцям у середині країни, багатьох дивує. Поміж пояснень, які вже не раз надавали із цього приводу вітчизняні експерти, – значно нижчий рівень оподаткування харчової продукції у європейських країнах, де ПДВ на продукти становить 5-7% (в Україні – 20%). Плюс цілий набір сільськогосподарських дотацій, які отримують європейські фермери. Це дозволяє здешевити їхню продукцію для внутрішнього споживача. Відповідно, на тамтешніх ринках менше можливостей “задирати” вартість імпортних харчів, інакше вони не зможуть конкурувати з місцевими.
І, звісно ж, дається взнаки фактор попиту та культури споживання. В Україні соняшникова олія є (за невеликими винятками), по-суті, безальтернативною. Дешевої пальмової олії на ринок постачається небагато, використовується вона, здебільшого, в харчовій промисловості, люди ж наші налякані розповідями про її нібито шкідливі властивості. Те ж стосується й олії із сої . Оливкова – для масового українського споживача надто дорога, ріпакова, лляна – екзотичні. Таким чином, виробники та продавці соняшникової олії (хоч їх багато, і ринок начебто цілком конкурентний) почуваються ледь не монополістами. А отже – й цінами крутять, мов циган сонцем.
Тоді як у Європі (навіть далеко від Середземномор’я) олією-”королевою” є оливкова. Соняшникова, до речі, також набирає популярності. Але... йдеться не про ту, яку ми з вами масово споживаємо. Альтернатива оливковій – продукт, вичавлений із високоолеїнового соняшнику (із понад 82% вмістом корисної олеїнової кислоти Омега‑9 й незначним вмістом потрібної організму людини, але шкідливої у великих обсягах лінолевої кислоти Омега‑6). В Україні такий соняшник також вже вирощують, і високоолеїнову олію – виробляють. Але майже увесь її обсяг іде на експорт. Про ціну у вітчизняних крамницях краще не будемо – аби зайве не засмучуватися. Хоча – допитливі однаково ж шукатимуть – 720-грамова пляшка коштує від 120 гривень...
Що ж до інших “олійних уподобань”, то в Канаді і США популярна продукція з ріпаку й сої (плюс активне використання американською кондитерською промисловістю “культової” арахісової олії (пасти). Величезний китайський ринок споживає, в основному, пальмову та соєву, Індія (хоча і є найбільшим імпортером нашої соняшникової олії) – купує левову частку продукції найбільших світових виробників, Індонезії і Малайзії (пальмова).
До речі, саме обсяги постачань останньої (разом із соєвою) найбільше впливають на формування світових цін на всю олійну продукцію. Це до того, що Україна, на жаль, не може скористатися статусом найбільшого експортера соняшникової олії (понад 54% ринку) для одноосібного формування вигідних для себе цін. Частка пальмової олії у структурі світового виробництва – понад 33%, соєвої – 29%, ріпакової – 15%, соняшникової ж – лише 9%. На інші види олій (а їх виробляють із понад 100 культур) припадають решта 13% ринку.
Саме проблеми із пальмовою, соєвою і частково – ріпаковою – олією й призвели до нинішнього підвищення світових цін на олійну продукцію. Приміром, порівняно із 2017-2018 роками вартість усіх видів олії зросла на $300-400 за тонну. Соняшникова – не виняток. “Через пандемію в Індонезії і Малайзії виникли певні проблеми із виробництвом пальмової олії, її постачання на світовий ринок скорочувалися. Також на цінову ситуацію вплинув надлишковий попит на сою з боку Китаю. Потім виникли перебої із постачанням сої з країн Південної Америки. Що й підігрівало світові ринки”, – нагадує Марія Колесник.
Окремо варто згадати про посуху в Канаді, що поставило під сумнів перспективи високого врожаю каноли (генетично модифікованого ріпаку).
Все це через переробників “опускалося” до внутрішнього споживача.
“Річ у тім, що переважну більшість олії, яка виготовляється в Україні, ми експортуємо. За таких умов ніхто не дотуватиме внутрішнього споживача, якщо цим не займатиметься уряд. А влада може робити це лише через підвищення рівня доходів населення”, – переконана Колесник.
Експертка пояснює: оскільки сировини у нинішньому маркетинговому сезоні об’єктивно менше (за офіційними даними, минулорічний врожай соняшнику становив 13,1 млн т. – проти 14,5 млн т роком раніше), конкуренція за сировину між виробниками олії була доволі гострою, закупівельні ціни постійно зростали. “А коли переробник купує сировину, аграрій не продає йому, скажімо, тонну насіння для внутрішнього споживача за однією ціною, а для зовнішнього, для експорту, за іншою. Ціна тут однакова. Якщо вона зростає, підвищуються й вартість готової продукції”, – каже заступниця генерального директора компанії “ПроАгро Груп”.
Осінь прийде. На чім смажити будемо?
Щодо світових цінових перспектив, то вони, швидше, додають оптимізму. Незважаючи на те, що на початку минулого тижня світові ціни на пальмову олію знову впевнено поповзли вгору (на тлі повідомлень про скорочення виробництва в Південно-Східній Азії, до чого додалося ще й зниження курсу малазійської національної валюти), а вартість сої зросла через підвищення нафтових котирувань, цими днями ситуація дещо змінилася. Перед вихідними з’явилася інформація про рішення індійського уряду знизити в серпні ставку імпортного мита на пальмову олію на 20%. Це обвалило ціни на цю продукцію на біржі в Малайзії. Що найближчим часом може дещо стабілізувати і вартість соняшникової олії.
За словами Марії Колесник, до миттєвого зниження цін на внутрішньому ринку це не призведе. Адже у серпні, зазвичай, в Україні працюють мало переробних підприємств – більшість займаються ремонтом й регламентними роботами перед новим сезоном. Тож цього місяця продаватимуть те, що виробили раніше. Зате ж і жодних підстав для підвищення вартості цієї продукції нині також немає.
А ось після початку збирання нового врожаю соняшнику “олійні” ціни можуть приємно (відносно) здивувати споживачів. “Адже очікуємо на гарний врожай – до 16,5 млн тонн, на 3 млн тонн більше, ніж торік. Тобто, ціновий сценарій зі 100 гривнями за літр олії восени малоймовірний”, – заспокоює експертка. Хоча й на суттєве зниження цін, за її прогнозами, розраховувати не варто. “Насіння у вітчизняних аграріїв буде багато. Та якими будуть світові тренди, передбачити неможливо. Падіння вартості олій на світових біржах стимулюватиме зменшення закупівельних цін на соняшник для наших переробників. А отже – призведе до зниження вартості готового продукту у супермаркетах. Висновок: за відсутності форс-мажорних впливів на світові ринки олійної продукції внутрішні ціни на соняшникову олію в Україні мають стабілізуватися”, – підсумувала Марія Колесник. Хотілося б вірити...
Владислав Обух, Київ
