«Ресурсний» законопроєкт №5600 ухвалено: що він передбачає

Верховна Рада проголосувала у другому читанні та в цілому за внесення змін до Податкового кодексу задля забезпечення збалансованості бюджетних надходжень. Остаточну редакцію так званого “ресурсного” (або “антиахметовського”) законопроєкту №5600 підтримали 255 народних обранців.

Мета документа – удосконалення низки положень Податкового кодексу, що стосуються питань податкового адміністрування, податку на прибуток підприємств, ПДФО, ПДВ, акцизного й екологічного податків, рентної плати, плати за землю, умов перебування компаній та фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування.

До останнього були сумніви (а в багатьох – сподівання), що голосів на підтримку проєкту в сесійні залі не знайдеться. Адже, окрім передбаченого забезпечення справедливого оподаткування бізнесу з видобування корисних копалин і прогресивних екологічних “батогів”, він містив низку суперечливих положень – зокрема, щодо розширення повноважень податківців, оподаткування житлового будівництва й дрібних селянських господарств. Деякі з них до остаточної редакції документа не потрапили, деякі – залишились.

Проєкт № 5600: історія досягнутих і не знайдених компромісів

Урядовий законопроєкт “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень” зареєстрували в парламенті на початку червня. Одним з головних завдань документа називали ліквідацію прогалин у вітчизняному законодавстві, завдяки яким деякі великі бізнеси мали змогу мінімізувати податкові платежі чи й взагалі уникати оподаткування.

Спочатку в Міністерстві фінансів оцінювали ймовірний фінансовий ефект від ухвалення закону у 50 мільярдів гривень щороку. Пізніше, представляючи у Верховній Раді проєкт бюджету-2022, глава відомства Сергій Марченко оцінив додатковий річний ресурс, на який розраховує держава після набрання чинності податковими змінами, у 25-30 мільярдів гривень.

Ключові положення законопроєкту стосуються підвищення ренти за видобуток залізної руди, яка в той час стрімко дорожчала на світовому ринку. Саме за це документ і охрестили “ресурсним”, або “антиахметовським”. І саме ці положення не викликали особливих заперечень ні в суспільстві, ні в політичному та бізнес-середовищах. Зрозуміло, за винятком самих власників ліцензій та дозволів на експлуатацію українських надр.

Чого не скажеш про низку інших запропонованих авторами документа змін, які в очах багатьох аж ніяк не асоціювалися з обмеженням апетитів олігархів. Неабиякі суперечки після реєстрації документа викликали норми законопроєкту про обкладання податком на додану вартість продажу нового житла, позбавлення податкових пільг частини середнього агробізнесу, дозволу фіскалам стягувати податкові борги з платників без судових рішень. Частина дискусійних положень (зокрема стосовно ПДВ в будівництві) до затвердженої в сесійній залі редакції законопроєкту не потрапила. Деякі з найбільш суперечливих положень вилучили з документа ще при підготовці до першого читання – реагуючи на звернення й застереження від бізнес-асоціацій та міжнародних партнерів України (1 липня 264 народні обранці ухвалили законопроєкт №5600 за основу).

Утім, багато спірних положень залишилося. Що, певно, і стало однією з причин неодноразового перенесення розгляду документа у другому читанні. Спочатку його планували на вересень. Потім – на перший пленарний тиждень жовтня, зрештою – на середину листопада. Та, схоже, голосів на підтримку проєкту в сесійній залі тоді не набиралося.

Готуючи документ до другого читання, парламентський комітет з питань фінансів, податкової та митної політики згрупував майже 11,5 тисяч поданих народними обранцями поправок у два десятки блоків, що дозволило розглянути їх у стислі терміни. А 5 жовтня Верховна Рада проголосувала за розгляд документа за скороченою спеціальною процедурою, що передбачає розгляд не всіх, а лише пріоритетних (за висновками профільного комітету) поправок. Також кожна із фракцій та груп могла наполягати на підтриманні щонайбільше п’яти не врахованих комітетом змін. Таким чином, за словами голови комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, до зведеної таблиці, підготовленої до другого читання, потрапили лише 159 правок. Що й дозволило ухвалити документ менш ніж за три години, а не упродовж кількох тижнів, як, зазвичай, буває при розгляді таких важливих і великих за обсягом законопроєктів.  

Проєкт № 5600: очікувані “плюси” та ймовірні “мінуси”

Поміж підтриманих фінансовим комітетом до другого читання пропозицій – доповнення переліку послуг, на які поширюється касовий метод (спрощено: коли податкове зобов’язання для платника виникає не при відвантаженні товару, а лише після надходження на рахунки отриманих за це коштів) на ринку електроенергетики й надання житлово-комунальних послуг. Це зокрема, стосується й використання касового методу при оподаткуванні “зеленої” енергетики.

Серед нововведень – впровадження податку за промислові викиди в повітря вуглекислого газу й поширення процедури пільгового розмитнення на автомобілі, які перетинали кордон з Російською Федерацією, але придбані в інших країнах. Також законопроєкт визначає особливості оподаткування тютюнових виробів та порядок оподаткування операцій з металобрухтом і макулатурою.

Затверджено новий порядок оподаткування підприємств птахівництва. Зокрема, великі підприємства переводитимуть з єдиного податку на загальну систему оподаткування. Натомість запроваджуватимуться пільги для малих виробників. При цьому передбачено, що спрощене оподаткування сільськогосподарських виробників діятиме до запровадження ефективної державної допомоги у відповідності до сільськогосподарської політики Європейського Союзу.

Депутати узгодили механізм ідентифікації платника податку за землю та підтримали зменшення з 2 гектарів до 50 соток мінімального земельного наділу, необхідного для реєстрації сімейного фермерського господарства.

Саме довкола останнього положення у вівторок точилися найпалкіші дискусії в сесійній залі. Адже йдеться про “палицю з двома кінцями”: з одного боку – процедуру створення дрібних фермерських господарств максимально полегшено, а з іншого – це передбачає посилення податкового навантаження на селян-одноноосібників. Оскільки той, хто хазяйнує більш ніж на пів гектара землі, автоматично змушений буде платити податок: апріорі вважатиметься, що він вирощує аграрну продукцію не лише для власних потреб, а й на продаж. Водночас Данило Гетманцев, обстоюючи позицію комітету, який жодної пропозиції про скасування відповідного положення не підтримав, пояснив такий підхід тим, що через відсутність оподаткування в цій сфер держава щороку втрачає до 10 мільярдів гривень, які насправді не поповнюють бюджети домогосподарств, а осідають в кишенях власників агрохолдингів і трейдерів, котрі заробляють на експорті вирощеної на подрібнених (часто – лише на папері) земельних масивах продукції. Саме вони, а не селяни, мовляв, і є основними вигодоотримувачами від такого статус-кво.

Варто зазначити, що порівняно з першим варіантом законопроєкту “земельні” положення таки пом’якшили. Бо спочатку пропонувалося оподатковувати весь врожай, зібраний фермерами з ділянки площею понад 0,5 гектара. До затвердженої редакції законопроєкту таке положення не потрапило. Проте, взагалі без оподаткування присадибних ділянок українські селяни не залишаться: впроваджується поняття “мінімального збору із оброблюваних земель, що не були об’єктом оподаткування”. Розмір збору – 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Поміж розкритикованих експертами та бізнес-асоціаціями положень, які залишилися в підсумковому варіанті документа, – створення реєстру боржників зі сплати податків. Що вважають підґрунтям для невмотивованого тиску на бізнес з боку податківців. Щоправда, йдеться про випадки, коли податкову заборгованість не погашено упродовж 240 календарних днів з дня вручення платникові податкової вимоги, а сума боргу перевищує 1 мільйон гривень.

Також багато запитань до “ресурсної” частини законопроєкту, заради якої свого часу, як-то кажуть, і город городили. Скажімо, експерти дійшли висновку, що у зв’язку зі зміною ситуації на світових сировинних ринках рентна плата для великих промиcлово-фінансових груп може не зрости, як очікувалося, а навпаки – зменшитися. Адже документ готувався тоді, коли світові ціни на залізну руду були на піку – понад $200 за тонну. За цих умов експортерам справді довелося б ділитися із державою отриманими надприбутками. Зокрема, передбачено таку шкалу оподаткування: за ціни нижче $100 – 3,5%, від $100 до $200 – 5%, за ціни ж понад $200 – 10%.

Але за час підготовки документа до остаточного розгляду цінова ситуація у світі змінилася. Вартість руди знов опустилася до $100 за тонну. Таким чином, ті, хто експлуатує українські надра, згідно з новою формулою сплачуватимуть лише по $3-3,5 за кожну тонну видобутої сировини. А це – навіть менше, ніж рента в 11% собівартості руди, яку сплачують нині.

Отже, якщо світові сировинні ринки знов не повернуться до такого приємного для наших експортерів зростання, вже за кілька місяців до нового закону доведеться вносити зміни. Принаймні, якщо хочемо, щоб документ зберіг статус “ресурсного”. Є й інший варіант – проєкт з відповідними пропозиціями може повернути до Верховної Ради президент. Найближчими днями, перш ніж скерувати документ на підпис главі держави, апарат ВР вноситиме до нього техніко-юридичні правки. Також не виключена спроба заблокувати підписання проєкту головою ВР через реєстрацію проєктів постанов про скасування підсумків голосування за нього. Словом, остаточну крапку під резонансним законопроєктом №5600 ще не поставлено.

Владислав Обух, Київ