Фінансова і валютна системи України: рік 2021-й. Пандемічний, кризовий
Уточнених даних про підсумки грудня – зокрема, фінансові – у статистичних зведеннях наразі немає. Хоча навряд чи ці цифри свідчитимуть про кардинальну зміну ситуації, яка складалася впродовж усього року. Оцінювати її можна по-різному. Одні нагадують, що 2021-й рік був непростим для усього світу, що не могло не позначитися й на Україні. Опоненти ж кажуть: долати виклики можна було й успішніше, і наводять приклади інших країн. Хтось радіє перевиконанню бюджету та відносній стабільності гривні, інші нагадують про інфляційне прискорення...
Головне, що країна без особливих збурень – на кшталт дефолтів, гучних банкрутств і масових неплатежів – пережила й непростий пандемічний рік. Кажуть, і грошовий друкарський верстат у 2021-му вмикали “з розумом”, що допомогло утримати інфляцію в більш-менш прийнятних межах та навіть уповільнити її зростання під кінець року – незважаючи на ціновий галоп в енергетиці.
Згадаймо, які ж чинники, передусім, впливали на фінансову і валютну системи країни упродовж минулого року, та спробуймо оцінити виклики нового.
Що було – що буде: інфляція
Поміж макроекономічних показників, які торік змушували українців найбільше хвилюватися, пришвидшення інфляції. Якщо 2020-й рік Україна завершила з прийнятним навіть за світовими мірками п’ятивідсотковим рівнем зростання споживчих цін, то за підсумками листопада 2021-го інфляція в річному вираженні становила 10,3%. Це значно перевищило й урядові (7,3% за підсумками року), й експертні (7%) прогнози. Хоча листопадовий показник і нижчий вересневого піку – 11% у річному вираженні.
Згідно з консенсус-прогнозом Мінекономіки, споживча інфляція на кінець року (грудень до грудня) сягне 10,6%, а прогнозована середньорічна інфляція-2021 становитиме 9,4%.
Пришвидшення інфляційних процесів було однією з причин ухвалення НБУ кількох рішень про підвищення облікової ставки – загалом із 6% станом на початок року до 9% у грудні. В березні ставку рефінансування підвищили до 6,5%, у квітні – до 7,5%, в липні – до 8%, у вересні – до 8,5%, з 10 грудня – до згаданих вже 9%. Усі ці зміни негативно (для споживачів) позначалися і на вартості кредитування. Також зростали відсоткові ставки за українськими ОВДП та іншими державними цінними паперами.
2022-го року інфляція, за прогнозами вітчизняних експертів, буде трохи нижчою – 8,5%. В МВФ же вважають, що вона не перевищить 7,1%, в уряді – 6,2%. В Нацбанку кажуть, що за сприятливих обставин цей показник знову повернеться до досягнутого у 2019 році цільового діапазону – 5% +-1 в.п. Головними серед інфляційних ризиків цього року експерти називають збереження тенденції до зростання глобальної інфляції (через вливання у світову економіку величезної грошової маси в рамках антикризових заходів в різних державах та у зв’язку з підвищенням вартості енергоресурсів і продовольства), а також неминуче підвищення комунальних тарифів у нашій країні, якого ціною надзусиль вдалося уникнути у 2021-ому. За прогнозами Нацбанку, ціна газу на європейському ринку у першому кварталі 2022 року знизиться до $700−750 за тисячу кубометрів, а згодом – і до $300−400 ($460 у середньому по року). Не $2000, та все ж...
На жаль, збережеться й тенденція до подорожчання харчів. За минулий рік світові ціни на продовольство зросли в середньому на понад 32%, піднявшись до найвищого рівня за майже пів століття – з часів нафтової кризи середини 1970-их. Навряд чи ситуація суттєво зміниться і нині. Через збереження високого попиту, кліматичні та енергетичні ризики. Та ж захмарна вартість газу в Європі тягне за собою ціни на інші енергоносії і пальне для аграріїв, веде до збільшення виробничих витрат – приміром, на опалення теплиць, виготовлення кормів і роботу переробної промисловості. Не забуваймо також, що газ – це 80% собівартості добрив, які вже подорожчали у 3-5 разів. Своєю чергою, частка добрив у собівартості пшениці – 25-30%, кукурудзи і соняшнику – 15-20%. Усе це в купі не лише впливатиме на витрати і прибутки аграріїв, а й тиснутиме на рівень споживчих цін.
Що було – що буде: валюта
Натомість українська гривня впродовж року радувала стабільністю. Звісно ж, не без коливань у той чи інший бік. Нагадаємо, наприкінці 2020-го – на початку 2021 року курс американського долара в Україні коливався довкола психологічної позначки 28 грн+, іноді на кілька днів опускаючись до 27,7-27,8 гривень за долар. Тоді перший тиждень нового року виявився для гривні найменш вдалим – вона тимчасово девальвувала до 28,4-28,43. Після різдвяних свят почався рух у зворотному напрямку: наша валюта потроху відвойовувала втрачене. І 2021-й вона закінчила на рівні 27,28 за один “зелений”. Хоча, згідно з попередніми розрахунками уряду, на кінець 2021-го долар мав би коштувати 28,8 гривень.
Національний банк упродовж року був не вельми активним гравцем на міжбанківському ринку. Екстрених інтервенцій задля порятунку національної валюти взагалі не було. Регулятор, здебільшого, скуповував долари і євро для поповнення резервів, а не гасив попит на них. За винятком хіба що останніх тижнів, коли Нацбанк продав приблизно $300 мільйонів. Як наслідок – за підсумками року маємо позитивне сальдо: НБУ купив на міжбанку $3,685 млрд, а продав лише $1,271 млрд. Що разом із надходженнями від МВФ, Світового банку та інших міжнародних партнерів допомогло збільшити обсяг золотовалютних резервів країни до $30,5 млрд (на $1,4 млрд більше, ніж рік тому).
Більш-менш вдалим рік був і для банківської системи країни загалом. Форс-мажорів на кшталт позаторішнього виведення з ринку банку “Аркада” у 2021-му вдалося уникнути. А доходи банків за 11 місяців зросли на 6% порівняно з результатом 11 місяців 2020-го – до 243,6 млрд гривень. При цьому витрати банків зменшилися на 5% – до 177,8 млрд гривень.
Що ж буде у 2022-му? Оцінки економістів щодо ймовірних темпів девальвації нашої валюти доволі строкаті: від збереження нинішніх курсових показників (27-27,5 гривень за долар) до значно більших показників, при збігові негативних для гривні факторів. З іншого боку, зустрічаються й доволі обнадійливі для нацвалюти “вангування”: повернення до показника “26 з невеличким плюсом”, як було у жовтні-листопаді минулого року. Проте, більшість прогнозів обіцяють невеликі валютні гойдалки у межах цілком прийнятного за нинішніх обставин коридору 27,5 – 28,5 гривень за американський “зелений”.
При цьому цифри, що лягли в основу розрахунків бюджету-2022, нагадаємо, такі: прогнозований середній курс – 28,6 грн/$, курс на кінець року – 28,7 грн/$. Цікаво, що в МВФ у нашу валюту вірять більше: прогноз аналітиків Фонду – 27,41 грн/$.
Поміж можливих ударів по гривні – негативний платіжний баланс. Здебільшого, через збереження високих цін на енергоносії. Навіть, якщо вони і впадуть, то поки що навряд чи повернуться до комфортних для споживача показників 202-го року.
Водночас ситуацію із валютними надходженнями від українського експорту спрогнозувати складно. Якщо із продовольством все ж маємо більш-менш хороші сподівання (та ще й і з огляду на продаж вирощеного торік рекордного урожаю), то з металургійною продукцією гірше. Нагадаємо, на початку 2021-го року вартість залізної руди на світових сировинних ринках перевищувала $200 за тонну, а під кінець року опустилася до $90. Дехто з експертів прогнозує і скорочення надходжень від українських заробітчан, які останніми роками були важливим чинником, що запобігав чи принаймні уповільнював знецінення гривні. Але в Нацбанку такого песимізму не поділяють. Там навпаки кажуть, що вже швидко за цим показником ми наздоженемо докризовий 2019-й, коли трудові мігранти переказали в Україну $12,9 млрд.
Менш втішні прогнози стосовно ймовірного продовження відтоку коштів нерезидентів (іноземних громадян) із ринку українських цінних паперів. Нині їхній портфель ОВДП оцінюють у понад 90 мільярдів гривень. Здавалося б, не критично, проте життя гривні виведення навіть частини цих грошей неабияк попсує. Але прогнозованість і гнучкість – вчасне підвищення ставки рефінансування й готовність Мінфіну іти на поступки інвесторам в питанні прибутковості цінних паперів мінімізують ризики. Як і успішне продовження співпраці з МВФ, від якого навесні та влітку Україна може отримати до $1,5 мільярда нової позики, а загалом у межах чинної програми – до $2,2 мільярда.
Що було – що буде: запозичення
За даними Міністерства фінансів, на кінець листопада державний і гарантований державою борг України становив 2 трильйони 558,5 мільярдів гривень ($94,15 млрд). 58,5% цієї суми – майже 1,5 трильйона гривень ($55 млрд) – зовнішня заборгованість. Протягом листопада розмір державного та гарантованого державою боргу збільшився у гривневому еквіваленті на 119,9 млрд гривень, у доларовому – на $1,52 млрд. Але експерти не бачать у цьому нічого страшного. Адже упродовж року сума держборгу то зростала, то падала, що залежало, головним чином, від інтенсивності розрахунків із кредиторами, пік яких припав на вересень, а також від змін валютного курсу.
Порівнявши ж наведені вище цифри із даними Мінфіну за підсумками 2020-го року, переконаємося, що різниця насправді незначна. На 31 грудня 2020-го державний та гарантований державою борг України становив 2 трильйони 552 мільярди гривень ($90,25 млрд). А зовнішній борг тоді був навіть меншим: 1 трильйон 519 мільярдів гривень ($53 млрд). При цьому частка зовнішнього боргу в загальній структурі заборгованості тоді сягала майже 60%. Зміну на 1,5% співвідношення зовнішнього та внутрішнього боргу на користь останнього фахівці також називають одним із відносних позитивів 2021 фінансового року. Хоча, з іншого боку, такі зміни пояснюють не стільки підвищенням можливостей для внутрішнього інвестування, як зниженням інтересу іноземців до українських ОВДП (лише в листопаді їхня частка зменшилася на 2,3 млрд гривень). Президент інвестиційної групи “Універ” Тарас Козак з такими оцінками не погоджується. “Закінчуємо 2021 рік на позитивній ноті. Обсяг інвестицій українських громадян в ОВДП поставив черговий рекорд – 25 млрд гривень! Зростання за рік майже у 2,5 рази! Нагадаю про основні переваги ОВДП перед звичними банківськими депозитами: значно вища дохідність – 12%-13% проти 8%-10% в банках у гривні, 2,5%-3% проти 0,1-1,5% у доларах; гарантія держави на всю суму ОВДП проти 200 тисяч гривень у банках; відсутність будь-яких податків на дохід за ОВДП проти 18%+1,5% за банківськими депозитами”, – наголосив Козак.
А ось поміж негативних фінансових тенденцій – перманентне підвищення вартості нових запозичень для України, як внутрішніх, так і зовнішніх. Це пов’язано як зі згаданим вже підвищенням облікової ставки НБУ, так і з браком вільних коштів на світових фінансових ринках. Як наслідок, практично всі організовані торік Міністерством фінансів аукціони з продажу цінних паперів були успішними, до держбюджету залучалися значні суми, але для того, щоб зацікавити інвесторів, доводилося постійно підвищувати вартість розміщення. Приміром, на останньому в 2021-му році аукціоні із продажу ОВДП Мінфін запропонував п’ять випусків цінних паперів у національній валюті, позичивши загалом 15 мільярдів гривень. Термін обігу облігацій – 3 і 6 місяців, а також 1, 2 і 3 роки. Середньозважена дохідність 3-місячних ОВДП склала 10,5%, 6-місячних – 10,8%, 1-річних – 11,9%, 2-річних і 3-річних- 12,9%. Для порівняння: під час останнього аукціону із продажу ОВДП у 2020 році ставка відсікання 3-місячних ОВДП становила 10%, 6-місячних – 10,75%, максимальна прибутковість 1,5-річних ОВДП – 11,75%, 2-річних – 11,85%, 3-річних – 12%. А в межах одного з рекордних за обсягом запозичень (19 млрд гривень) у минулому році аукціону 8 червня середньозважена дохідність 6-місячних ОВДП становила 8,99%, 1-річних – 11,19%, 2-річних – 12,05%, 3-річних – 12,3% річних.
При цьому керівниця Центру аналізу публічних фінансів та публічного управління Київської школи економіки Дарина Марчак нагадує, що, попри зусилля, Міністерству фінансів так і не вдалося виконати план минулорічних запозичень. Загалом без багатомільярдних запозичень у наступні роки Україні не обійтися. Скажімо, у 2022-му для фінансування дефіциту бюджету та рефінансування боргів нам знадобиться 571 мільярд гривень. Загалом це на 150 мільярдів менше, ніж планувалося позичити торік. Тобто, йдеться про суму, яка майже повністю відповідає фактичному рівню запозичень-2021.
Та ось чи вдасться і цього року повторити минулорічні “кредитні досягнення” – питання. Достеменно відомо лише одне: зростання вартості запозичень, на жаль, не уникнути, – кажуть експерти. І це не лише наша внутрішня проблема, пов’язана з інфляцією та підвищенням ставки рефінансування НБУ. Це – загальносвітова тенденція, коли вільного фінансового ресурсу все менше, а інвестори стають перебірливішими при виборі інструментів та об’єктів для капіталовкладень. Річ у тім, що активна протекціоністська політика провідних держав (США, ЄС, Китай, Японія), які в межах своїх антикризових програм заливали в національні економіки трильйони екстрено надрукованих доларів, євро, юанів і єн, призвела не тільки до порятунку бізнесу в умовах пандемії, а й до появи в обігу значних обсягів “дешевих” грошей, частину з яких використали для фінансових спекуляцій. Звідси – й ризиковані вкладення, від яких за звичайних умов інвестори відмовлялися, й безпрецедентна для більшості потужних економік інфляція (у США в листопаді вона зросла на 6,8% порівняно з листопадом 2020-го, що стало найвищим показником із 1982 року).
За цих умов на фондовий ринок чекає період “прикручування гайок” – підвищення ключових кредитних ставок, що позначатиметься на вартості запозичень. Передовсім, для держав з невисоким рівнем розвитку економіки, на кшталт України. Через зменшення кількості грошей в обігу інвестори намагатимуться перестрахуватися, вкладаючи вільний ресурс в цінні папери з низьким ступенем ризику – приміром, американські (тим паче – після нещодавнього зростання ставок за безризиковими облігаціями США).
Україні ж, зважаючи на високий ступінь економічних та політичних ризиків, ще й посилених загрозами прямої агресії з боку РФ, за позики доведеться переплачувати.
Владислав Обух, Київ
