Скасування держрегулювання цін на пальне: за яких умов це спрацює
В Україні тимчасово скасують державне регулювання цін на бензин і дизпаливо. Про таке рішення Оперативного штабу при Кабінеті міністрів повідомила напередодні перша віцепрем’єрка - міністр економіки Юлія Свириденко. Мета лібералізації - “зацікавити” бізнес у пришвидшенні постачань пального для подолання його дефіциту. "Призупинимо цінове регулювання, щоб оператори ринку могли наситити його необхідним ресурсом. Щоб вони могли весь доступний ресурс на європейському чи навіть не європейському ринку транспортувати в Україну", - пояснила Свириденко. Й додала: в Уряді очікують, що граничні ціни на дизпаливо не перевищать 58 гривень, бензину — 52 гривень за літр. Якщо ж оператори ринку зловживатимуть становищем, проти них запроваджуватимуть санкції.
Самі трейдери й оператори ринку вже давно вимагали скасувати штучне обмеження вартості пального, обґрунтовуючи це тим, що унаслідок держрегулювання і подорожчання логістики гуртові ціни стали вищими за роздрібні. За таких умов завозити й продавати більше ресурсу, мовляв, невигідно.
Чи спрацює лібералізація, побачимо найближчими тижнями. В експертних колах у це вірять не всі.
ПРО ПРИЧИНИ ВІДСУТНОСТІ “БЕНЗИНОВИХ РІК” В УМОВАХ “ЦІНОВИХ БЕРЕГІВ”
5 травня Міністерство економіки в межах запровадженого рік тому, під час карантину, державного регулювання підвищило максимальну вартість бензину (з урахуванням граничного рівня торгової надбавки) на 10,5% - до 37,69 гривні/літр, дизпалива — на 0,3% - до 42,63 гривні/літр. Втім, щоб знайти ресурс за такою ціною, треба було витратити чимало часу і нервів. При цьому “добросовісні” мережі, які дотримувалися встановлених державою правил, змушені обмежувати продаж пального “в один бак” - хтось 20-30, а хтось і десятьма літрами. Багато АЗС взагалі не працювали. Подекуди — торгували тільки за окремими угодами з підприємцями за безготівковим розрахунком або через корпоративні застосунки, за цінами, що значно перевищували граничний рівень. Вистачає й так званих “АЗС-ноунеймів”, формально не пов’язаних із жодною з легальних мереж, де не соромляться продавати ресурс по 50, 60, 70 гривень. А останніми днями люди у соцмережах пишуть і про випадки продажу пального навіть по 100-130 гривень за літр!
При цьому про масові “покарання” тих, хто відверто спекулює на спровокованій російською агресією ситуації, щось не чути. Антимонопольний комітет лише цими днями повідомив, що береться за дослідження причин критичної ситуації на ринку пального – перевірять, чи є об’єктивні причини для обмеження продажів ресурсу на АЗС, чи йдеться про змову. Та досвід свідчить: подібні розслідування можуть тривати місяцями чи навіть роками...
Внутрішній же “стоп-кран”, на жаль, спрацьовує далеко не в усіх представників українського бізнесу. У будь-якому сегменті ринку, в тому числі — і у паливному. Звідси й побоювання, що навіть за умови, що в Україну таки потечуть “бензинові ріки”, про утримання цін у межах очікуваних владою “берегів” (52-58 гривень за літр) може й не йтися. Водночас маємо визнати: скасування держрегулювання бодай трохи урівняє умови діяльності легальних гравців ринку, які намагаються дотримуватися встановлених державою правил, і тих, хто ними й у спокійні часи нехтував, а у період воєнної невизначності — й поготів.
“Дежрегулювання розділило ринок навпіл – одні дотримуються граничних цін, інші – ні. Різниця – 20 гривень на літрі. Це спровокувало логічний перетік пального з одного сегменту в інший, сприяючи подовженню черг. Також немає регулювання на опт, який тече у спекулятивний сегмент ринку, де хлопці зароблять 27, а не 7 грн/л. Можливість заробити на різниці цін – ще один фактор зростання попиту. Громадяни швидко стали трейдерами, увесь OLX продає талони на пальне”, - пояснює директор Консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн.
Хоча сумнівів у тому, що в умовах припинення постачань пального з росії та білорусі й методичного руйнуванням ворогом української паливної інфраструктури (Кременчуцького НПЗ, десятків нафтобаз і продуктопроводів), нині є об’єктивні причини для цінового зростання, ні в кого не виникає. Бензин і дизпаливо по 30 гривень за літр, як до війни, ми, схоже, ще довго не побачимо. Питання в тому, якою є збалансована ціна ресурсу з урахуванням його вартості у Європі, звідки тепер здійснюються фактично усі постачання, витратами на логістику, які через відсутність трубопровідних і морських маршрутів та довше “плече” суттєво зросли, прийнятною рентабельністю роботи трейдерів та операторів ринку. Ось тут уже кожен рахує по-різному. Частина експертів вважає, що навіть об’єктивних підстав для підвищення вартості палива до понад 50 гривень за літр нині немає. Тож очікування Уряду, відповідно до яких гранична вартість пального на ринку не перевищить 52-58 гривень, повністю виправдані, навіть “із запасом”. Інші ж експерти та трейдери звертають увагу на гуртові ціни, що зараз сформувались на ринку. І сформувались, мовляв, винятково за ринковими правилами, без штучних “перекосів” і надприбутків.
Приміром, за даними профільного видання enkorr, за минулий тиждень (9-13 травня) гуртові ціни на дизельне пальне зросли на 5 грн/л - до 62 грн/л. Але в середньому торгувалося в діапазоні від 57-65 грн/л, залежно від регіону та умов придбання. При цьому дедалі частіше продавці пропонують ресурс по 70 грн/л.! І охочих придбати ресурс за такою ціною, за даними трейдерів, вистачало. Найгостріша ситуація у центральних та східних регіонах країни.
Поліпшення — зокрема, постачань автотранспортом з Угорщини, залізницею з Польщі, а також Дунаєм - учасники ринку чекають лише за кілька тижнів. При цьому аналітики видання констатують: “Попри пом'якшення, які було впроваджено державою при імпорті палива, трейдери так само скаржаться на тривалість оформлення і документарну тяганину в пунктах оформлення. Можливо, ситуацію в логістиці пального допоможе поліпшити введення в дію спеціалізованого пункту пропуску для бензовозів, яке анонсувало Мінінфраструктури”.
ВЧОРА ПО 43, АЛЕ МАЛО. ЧИ БУДЕ ЗАВТРА ВДОСТАЛЬ, ХОЧ І ПО 58?
Тим часом влада й учасники ринку звітують і про втілення низки інших рішень, які мають допомогти наситити його паливом. Вітчизняні трейдери вже змогли законтрактувати в Європі необхідні обсяги ресурсу. Проблема — доставити його в Україну. За даними міністра енергетики Германа Галущенка, порівняно з березнем, у травні імпорт пального автомобільним транспортом зріс у 15, а річковим транспортом і залізницею – у 5 разів. Та цього недостатньо.
“Влада робить і готова робити все необхідне, щоб дати бізнесу можливість завозити пальне в країну. На пунктах пропуску автомобільному й залізничному транспорту з пальним надається абсолютний пріоритет. Також ведемо перемовини про інші шляхи постачання, щоб розширити наші логістичні можливості", — запевнив прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Він розповів, що Євросоюз вже запровадив для України так звані "коридори солідарності" – платформу для налагодження альтернативних логістичних шляхів усіма можливими видами транспорту. Подібний інструмент, за словами глави Уряду, працював під час пандемії всередині Європи, коли розвозили вакцини й медикаменти.
Але для втілення цих домовленостей та рішень потрібен час. Говорити про те, що дефіцит розсмокчеться за короткий час - сьогодні чи завтра, - не варто.
Маємо враховувати ще й те, що автомобілісти почасти самі провокують ажіотаж, штучно збільшуючи дефіцит палива. Якщо раніше, вирушаючи у справах, багато хто заливав у бак мінімально необхідну кількість бензину чи дизелю і знову заїжджав на заправку лише тоді, коли стрілочка приладу контролю наближалася до нуля, то нинішній “мейнстрим” - майже завжди повний бак: побачив пальне у вільному продажу — купуй. З одного боку, така поведінка зрозуміла: немає жодних гарантій, що, спустошуючи бак авто до останніх крапель, ти, як раніше, зможеш в будь-який момент дозаправитися. З іншого, це також штучно роздмухує попит... Таке собі замкнене коло виходить. Розірвати ж його допоможе тільки насичення ринку достатнім ресурсом палива, та ще й “із запасом” — на випадок нових форс-мажорів.
Як про тимчасовий вихід, доки постачання пального не зростуть, в соцмережах дедалі активніше закликають автомобілістів “припнути” своїх “коней”, віддаючи перевагу громадському транспорту (звісно ж, там, де це можливо). Кажуть про такий варіант і деякі експерти.
“Прискорити наповнення ринку можна зустрічним шляхом – обмеженням споживання, - вважає Сергій Куюн, - Справді, на ажіотажі співгромадяни почали заповнювати не тільки баки авто, а й будь-які інші ємності. В одній з мереж поділилися статистикою: при можливості заправити 30 літрів, тільки половині таких клієнтів вдається “втиснути” такий обсяг. Тобто, баки не порожні. Але ж повним баком ми засинаємо краще”.
Також експерт звертає увагу на те, що навіть в умовах війни в Україні зростає кількість потенційних клієнтів автозаправних комплексів. “Прийшла статистика – ввезли 76500 “пільгових” машин. Так розумію, в поточних умовах люди купували їх, щоб активно використовувати, а не поставити в гараж. Рахуємо: 76500 множимо на 20 л на добу (200 км пробігу) та на 30 днів = 46 млн л або 36,7 тис. т на місяць. Наша розрахункова потреба - це 450 тис. т пального на місяць. Потенційно маємо (додатковий) попит на 8% споживання”.
З іншого боку, маємо й іншу статистику: за деякими оцінками, від 100 до 300 тисяч автомобілів, що належали населенню й бізнесу, знищено унаслідок бойових дій. Тобто, це — машини, які тепер взагалі не споживають пальне. Від 300 тисяч до пів мільйона українських авто зараз разом з господарями перебувають за межами країни, а отже — поки що споживають чужі бензин, автогаз і дизпаливо. Потенційне повернення цього транспорту в Україну лише посилюватиме тиск на ринок пального. Як і майбутні жнива (вже на початку липня).
Як же використати найближчі півтора-два місяці, щоб наситити ринок та підготуватись до чергових сплесків попиту? На думку Сергія Куюна, одного скасування державного регулювання цін для стабілізації недостатньо. Лише такий крок, за його висновками, не допоможе постачати більше палива в Україну. Він тільки збільшить прибутки постачальників і продавців. Тому експерт каже про необхідність таких кроків:
1. Пояснювати людям, що з пальним легко не буде. “Ми реально робимо неможливе, будуємо новий ринок, всупереч всьому, розгортаємо потоки вуглеводнів із Заходу на Схід. Без перебільшення, змінюємо енергетичний ринок світу!”, - деталізує Куюн.
2. Повернути акцизи. “Ви вирішуєте завдання зменшення попиту методом високих цін. Але зараз висока ціна буде за рахунок високої націнки, яка нічого не дає з точки зори наповнення ринку. Адже економічних стимулів у трейдерів більш ніж достатньо, проблема не в грошах. То нехай ця ціна буде високою за рахунок податків, зиску держави. Це й людям буде більш зрозуміло: купив пальне по 55-70 грн/л, але ж із них 10-15-20 грн піде на ЗСУ. Погодьтеся, це вже інша історія”, - пояснив експерт.
3. Продовжити методично працювати над формування нових маршрутів постачання палива. “Немає простих рішень, без політичної підтримки все буде набагато повільніше. Польща та Румунія не забезпечать необхідний обсяг. Потрібні нові партнери. Зокрема, тиснемо на угорців (про реверс нафтопродуктовопроводу трохи поспішили). Працюємо з німцями для транспортування із Західної Європи. Проробляємо шляхи із Середземного моря”, - підсумував директор Консалтингової групи “А-95”.
Окремо експерти наголошують на посиленні контролю на одному з найважливіших в умовах війни (та, власне і в мирний час) сегментів ринку. Держпродспоживслужба, Антимонопольний комітет та інші “зацікавлені” структури мають активізувати роботу. Бо навіть в умовах лібералізації правил ведення бізнесу, запровадженої для забезпечення його “виживання” в цей складний для країни період, ніхто не має забувати і про інтереси споживачів та держави.
Владислав Обух, Київ
