Для успішної євроінтеграції Україна, поміж іншого, має імплементувати понад чотири десятки документів у сфері публічних фінансів. Про пріоритети в цій царині і про те, як змінились завдання після набуття Україною статусу кандидата у члени Євросоюзу, в бліц-інтерв’ю Укрінформу розповів голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, секретар Національної ради з питань відновлення України Данило Гетманцев. 

– Пане Даниле, перш ніж почнуться переговори про приєднання України до ЄС, нам належить виконати чимало “домашніх завдань", зокрема, й привести сферу публічних фінансів у відповідність до європейських правил та норм. Конкретизуйте, будь ласка, про які документи й реформи йдеться. 

- Насправді навряд чи можна в короткому коментарі перерахувати усі завдання, які нам належить виконати. Й бажано в стислі терміни. Завдань досить багато і вони доволі складні. Насамперед, ми повинні розуміти, що визначені раніше в Угоді про асоціацію кроки, які деякі експерти вважають вичерпними завданнями з євроінтеграції, не відображають і половини того, що реально треба зробити. Оскільки з часу підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС європейське законодавство, в тому числі і у фінансовій частині, пішло далеко вперед. Тож інтегруватися до нього доведеться вже на поточному рівні, а не на рівні 2014 року.

Якщо говорити загалом про сферу публічних фінансів, то, приміром, у митному законодавстві потрібно імплементувати 7 регламентів та приєднатися до 2 конвенцій. В частині податків йдеться про 22 директиви, а у фінансову та банківському секторі — про 9 директив і 3 регламенти. Усе це - масштабні документи, кожен з яких необхідно інтегрувати у вітчизняне законодавство, керуючись кількома основоположними принципами. По-перше, маємо зробити це з певним перехідним періодом, тобто, зменшивши витрати суспільства та бізнесу на адаптацію до цих норм, мінімізувавши можливі втрати й обмеження. З іншого боку, маємо завдання зробити процес інтеграції незворотнім і після перехідного періоду забезпечити реальну дієвість затверджених норм.

- Загалом йдеться про понад 40 документів, які має затвердити Верховна Рада — через імплементацію, ратифікацію, підготовку й ухвалення нових законопроєктів. Назвіть найважливіші із них. От, наприклад, зараз на слуху процес приєднання України до Конвенції про процедуру спільного транзиту... 

- Безперечно. Якщо називати окремі напрямки, то спільний транзит, міжнародне застосування NCTS (нової комп’ютеризованої системи транзиту, до якої вже приєдналися 35 країн) — поміж першочергових і реальних до виконання завдань.  Тиждень тому Верховна Рада ухвалила законопроєкт про так званий “митний безвіз”. Зараз готуємося до другого читання, будемо інтегрувати нашу систему у європейську, забезпечувати онлайн-обмін митною інформацією про вантажі і позбуватися впливів “людського чинника”, прибирати корупційну складову.

Якщо говорити про податкову сферу, то тут вважаю першочерговим завданням імплементацію 112-ої директиви Ради ЄС про спільну систему податку на додану вартість.  Маємо якнайшвидше інтегрувати її в наше законодавство. І вже працюємо над тим, як це зробити.

В частині податку на прибуток належить імплементувати положення цілої низки директив, що регулюють трансфертне ціноутворення, протидію ухиленню від оподаткування доходів. Йдеться також про електронний аудит та електронну ризико-орієнтовану роботу Державної податкової служби, спрямовану на виявлення та запобігання ухиленням від оподаткування, виходячи з аналізу документів та звітності, а не проведення планових чи позапланових виїзних перевірок, як це відбувається зараз. 

Але. Не хочу нікого шокувати, та деякі з директив, які Україні потрібно імплементувати, ще навіть офіційно не перекладені українською. Тому попереду копітка й дуже важлива праця для уніфікації вітчизняного законодавства із європейським. 

З іншого боку, євроінтеграція визначає для нас певні рамки, убезпечує від непродуманих експериментів, від якихось хитань з боку в бік й визначає чіткий дороговказ, де повинна бути Україна за 2-3 роки, яким має бути її фінансове законодавство.

- І в цьому зв’язку маємо розуміти, що йдеться не лише про необхідність імплементації європейських документів у вітчизняне законодавство, а й про продовження інституціональних реформ, формування ефективної моделі бюджетного устрою, системи оцінювання фінансового становища та якості управління фінансами в нашій країні. 

- Насправді треба визнати: те, що зроблено в країні, починаючи з 2014 року, - це досить істотні зміни, які помітно наближають Україну до стандартів ЄС. І саме у фінансовому секторі цей рух є найбільш ефективним, найбільш послідовним та виваженим. Якщо говорити, приміром, про бюджетну політику, маємо усвідомлювати, що в цій царині втілено важливі реформи щодо середньострокового бюджетного планування, відкритих бюджетних процесів, програмно-цільового методу у бюджетному фінансуванні. Тобто, вже зроблено набагато більше, ніж залишилося зробити.

В банківському секторі так само: ми забезпечили незалежність регулятора (НБУ), зробили все, щоб наблизити банківське регулювання до стандартів ЄС. Тому й за цим напрямком країна подолала набагато більше половини шляху. А ось якщо говорити про податкове законодавство, про фондові ринки, то в цих сферах попереду ще чимало роботи. Так само багато завдань щодо зміни митної системи.

- Зрозуміло, що передусім йдеться про завдання для влади - і законодавчої, й виконавчої, - але ж це, певно, й про завдання для суспільства, а також про питання його готовності до змін. Висловлюючись на тему фінансової євроінтеграції у своєму телеграм-каналі, Ви зазначили (цитую): “треба зробити це швидко, але дуже виважено, щоб процес імплементації був максимально безболісним для українського суспільства та бізнесу”. Про який біль для бізнесу і суспільства йдеться, до чого ми маємо бути готовими?

- Я переконаний: аби стати частиною Європи, аби тебе прийняли до Європи, до ЄС, спочатку маєш “прийняти” ЄС до себе. Це означає жити по закону, а не “по совісті”, як вчив руських Лєв Толстой...

- Що в реальному житті країни-агресора перетворилося на жити “по понятіях”...

- Так. І жити по закону, а не по совісті, яка у кожного своя, - це якраз по-європейськи. Поважати закон та поважати право іншого, захищене цим законом, - по-європейськи. Платити податки з усіх доходів - по-європейськи, а ухилятися від оподаткування - по-руськи. Стояти в заторі на світлофорі, не порушуючи правил, - по-європейськи, а їхати зустрічною смугою - по-руськи. Й так — за десятками інших позицій. І якщо ти не приймеш для себе загальновизнаних правил та обмежень, рівності прав інших, того, що твоя свобода закінчується там, де починається свобода іншого, то, фактично, ти втрачаєш свою європейськість. Бо Європа ж, якщо розібратися, майже нічого не експортує зовні, крім фундаментального принципу верховенства права. Оцей принцип в усіх його проявах, починаючи від оподаткування і завершуючи рівністю перед законом у будь-якій сфері, - якраз і є “європейськістю”. Це те, що не сприймається й викликає шалений спротив “руського міра”. Ось тому із цим буде пов’язаний певний злам в українському суспільстві. Воно хоче їздити класними дорогами, хоче, щоб інші не крали, хоче мати доступну якісну освіту, хоче нормально заробляти, але при цьому мріє, щоб “кум порішав” і щоб при нагоді самому обходити “обов’язкові для інших” правила. А так не буває. Якщо ми це не зрозуміємо, то втратимо свій історичний унікальний шанс. Це стосується і єдиних для всіх та безумовних для дотримання правил гри у фінансовій, банківській, податковій та митній сферах. 

- А вже є реакція експертної спільноти, бізнесу, бізнес-асоціацій на Ваш заклик до співпраці в імплементації європейських норм і правил у сфері публічних фінансів?

- Є. Більшість великих асоціацій відгукнулася й запропонували взяти участь у обговореннях та в підготовці документів. Обов’язково долучатимемо всіх охочих. Процес імплементації буде публічним. Інтереси та побажання усіх сторін враховуватимемо. Але. При цьому не може бути й мови про ухвалення непродуманих експериментів та рішень, які суперечитимуть інтересам української євроінтеграції.

Розмовляв Владислав Обух, Київ