Шлях українського зерна
У портах України на вивезення чекає більше 20 млн тонн зерна минулорічного врожаю, частина якого вже завантажена в трюми зерновозів. У грошовому вимірі це 10 млрд доларів, частина з яких піде в бюджет України. Угода, підписана у п’ятницю в Стамбулі, дала великі сподівання на те, що сільгосппродукція і добрива з України дійдуть то споживачів по всьому світу та зупинять посилення світової продовольчої кризи.
Але реалізація угоди можлива за тієї умови, якщо всі сторони дотримуватимуться взятих зобов’язань. І основний ризик у цьому – традиційно від росії, яка менше ніж за добу після підписання документу здійснила ракетну атаку на Одеський порт.
Попри це, робота по відкриттю «зернових коридорів» продовжується. В ООН, як і в Туреччині, сподіваються, що перше судно із зерном розпочне рух уже найближчими днями. Над цим у Стамбулі вже інтенсивно працює спільний координаційний центр із моніторингу «зернових коридорів».
ТРИВАЛІ ПЕРЕГОВОРИ – ОПТИМАЛЬНЕ РІШЕННЯ
Відкриття «зернових коридорів» на рівні ООН ініціювали ще наприкінці квітня, коли генсек організації Антоніу Гутерріш відвідував Київ, Анкару і москву. Ініціатива належить ООН, її реалізації активно сприяла Туреччина. Питанням особисто опікувався президент Ердоган. Його «телефонна дипломатія» і його особиста зустріч із путіним в Ірані на кінцевому етапі принесли результат – угоду було підписано, росія в окремих питаннях пішла на поступки. Але тріумф від підписання був недовгим – менш ніж за добу росія вдарила ракетами по Одеському порту. Водночас від реалізації угоди, яка вигідна всім сторонам, вирішили через це не відмовлятися.
Україна зацікавлена, бо вивезе старий урожай, підтримає сільгоспгалузь та свою економіку, отримає валютні надходження в бюджет. ООН як міжнародна гуманітарна організація запобігає завдяки цьому продовольчій кризі та демонструє свою ефективність, яка під питанням уже в ході не одного конфлікту. У свою чергу, Туреччина задовольняє свої амбіції регіонального лідера, крутого переговірника, її керівництво «заробляє бали» як на Заході, так і у себе вдома у світлі підготовки до виборів, а також отримує зерно, потрібне на внутрішньому ринку і для забезпечення експорту продукції з доданою вартістю (борошно, макаронні вироби тощо). В Анкарі також розраховують на цінові преференції – як для посередника. Голова комісії з сільського господарства Великих національних зборів (парламенту) Туреччини повідомив, що його країна зможе купувати і українське, і російське зерно зі знижками.
І все це за тієї ж однієї умови – якщо угода працюватиме й росія виконуватиме взяті зобов’язання… Вона має свій інтерес, про який нижче.
БЕЗПЕКА ПЕРЕДУСІМ – «ГАРПУНИ» НАПОГОТОВІ
Для України головною та першочерговою була і залишається безпекова складова. Росія протягом переговорного процесу вимагала присутності у територіальних водах України для супроводу суден із зерном та можливості здійснення їхнього догляду. Ці вимоги задоволені не були. Згідно з угодою, всі активності в українських територіальних водах будуть у повноваженні та відповідальності України.
Реалізація «стамбульського задуму» стала можлива передусім завдяки звільненню від тимчасової окупації острова Зміїний та відновлення контролю України у північно-західній частині Чорного моря. Вибору між безпекою та можливістю вивозу зерна Київ не робив і робити не збирається, у разі будь-яких небезпечних інцидентів – військова відповідь.
Рух кораблів відбуватиметься виключно по визначених фарватерах, які будуть розміновані. Цей процес – один із найбільш складних, тому перед початком виконання комерційних рейсів коридором пройде технічний флот, що належить українським державним підприємствам. Але небезпека лишається в тому, що розмінуванням може скористатися країна-агресор.
Військові, зокрема керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов, який брав безпосередню участь у переговорному процесі в Стамбулі, запевнив після підписання угоди, що загроз наразі немає. По-перше, тому що жодна ділянка узбережжя, окрім фарватеру для руху суден, розмінована не буде, що убезпечує від висадки десанту. По-друге, берегові ракетні комплекси готові відбивати атаки.
Але зберігається загроза дистанційного ракетного удару. росія тримає в акваторії Чорного моря два ракетоносних кораблі – це 16 ракет типу «Калібр», і один великий десантний корабель. Вони загрожують виконанню домовленостей щодо розблокування експорту зерна з українських портів. Убезпечити від їх ударів можуть потужні система ППО, у тому числі отримані від західних партнерів. Роль озброєння у «зерновому трафіку» країни-партнери України розуміють. Як зазначив міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс, угода про розблокування Одеси була б неможливою без HIMARS і абсолютно ясно, що і війна закінчиться раніше, якщо швидко озброїти Україну.
КООРДИНАЦІЯ – В СТАМБУЛІ, КОНТРОЛЬ – ДИСТАНЦІЙНО
Контроль і координацію роботи «зернових коридорів» здійснюватиме спільний координаційний центр у Стамбулі, куди вже прибули представники від України. Центр розміщуватиметься у стамбульському центрі військових ігор та культури імені Ататюрка. Найближчим часом буде оголошено ім'я очільника команди від ООН, що працюватиме у центрі постійно. Від України в Стамбулі перебуватимуть як цивільні, так і військові представники. Хто саме наразі не розголошується.
Робота над детальними протоколами проходу суден у Стамбулі вже триває, підготовка у портах України відбувається паралельно. Відкритими поки залишаються технічні питання проведення інспектування суден. Згідно з угодою, перевірки відбуватимуться інспекційною групою, до складу якої входитимуть у тому числі представники рф. Інспектуватимуть судна у портах, визначених Туреччиною, і на вході/виході до/з Чорноморських проток. Контроль за рухом кораблів планують здійснювати дистанційно, зокрема із застосування безпілотників.
Як вчора запевнив міністр інфраструктури Олександр Кубраков, якщо у Чорному морі виникнуть загрози, то ініціативу з вивезення зерна буде зупинено.
РОСІЯ ВЖЕ ПОЧАЛА «ВИКОНУВАТИ» УГОДУ
Не встигли висохнути чорнила поставлених під угодою підписів, як росія здійснила ракетний напад. Дві ракети були збиті силами протиповітряної оборони, ще дві влучили в об'єкти інфраструктури порту. Спочатку росіяни запевнили, що «Калібри» – не їхні, в чому намагалися переконати і Туреччину. Але за два дні зізналися, чим ще раз підтвердили і Анкарі, і всьому світові, що брехати не припинять і чого варті обіцянки москви.
У Держдепі США ще до підписання угоди особливих ілюзій з цього приводу не мали й вказували: угоду та її підписання вітаємо, але ключове в ній – тиск на росію, аби та виконувала взяті зобов’язання.
У договорі вказано, що сторони не здійснюватимуть жодних нападів на торгові судна та інші цивільні судна, а також портові об’єкти, залучені до ініціативи з вивезення зерна.
Наскільки крихким та готовим зірватися в будь-який момент був переговорний процес щодо «зернових коридорів», настільки ж крихким є процес практичного її виконання і високою небезпека її зриву з боку рф. Віри росії не було, нема й не буде. Чим, зокрема, було зумовлено й формат підписання документу.
ЧОТИРИСТОРОННІ ДОМОВЛЕНОСТІ ТРИСТОРОННЬОГО ФОРМАТУ
Україна уклала угоду з партнерами, яким довіряємо, – ООН і Туреччиною, жодних домовленостей із рф напряму. У Стамбулі підписали дві окремі дзеркальні тристоронні угоди: між Україною, ООН і Туреччиною, і відповідно – ООН, Туреччиною та росією. Підпис від України поставив міністр інфраструктури Олександр Кубраков, від ООН – генеральний секретар Антоніу Гутерреш, від Туреччини – міністр оборони Хулусі Акар. Від росії у такому ж форматі угоду підписав міністр оборони сергій шойгу. Цей формат дає змогу покласти на РФ максимум відповідальності, з врахуванням її стабільного невиконання взятих на себе зобов’язань.
Президент Ердоган був особисто присутній на підписанні. ООН і Туреччина таким чином виступили не лише посередниками у переговорному процесі, а й гарантами подальшої реалізації угоди. Отже, порушуючи взяті зобов’язання, росія насамперед вкотре демонструє нехтування не лише нормами міжнародного права, але й двосторонніми домовленостями на рівні москви та Анкари, а в Туреччині такого не забувають.
Формат підписання угоди також спростовує російський наратив про те, що Україна свідомо блокує експорт українського зерна на світовий ринок і таким чином спричиняє продовольчу кризу. Цю брехню росія часто чергує з іншою, абсолютно протилежною за змістом. Вона про те, що Україна нібито не має вагомої частки у світовому експорті зерна, її «1% ні на що не впливає», а саму продовольчу кризу спричинили західні санкції, які треба знімати. Неправда ні про 1%, ні про вплив санкцій.
У ЧОМУ ЗАЦІКАВЛЕНА РОСІЯ
Російське зерно – не під санкціями, його вивіз можливий, але через санкції є проблеми із обслуговуванням та страхуванням суден. Від самого початку переговорного процесу в ООН говорили про вивіз зерна і добрив із рф, бо світовому зерновому ринку третину обсягу дають Україна і росія. Про преференції чи послаблення санкційного режиму, які міжнародні партнери пообіцяли рф, достеменно невідомо. У процес переговорів залучені США, ЄС та Великобританія. Головний ризик у поступках росії – в тому, що після їх отримання, москва може шукати спосіб перекрити український експорт. І тут теж потрібен чіткий механізм, що дасть змогу реагувати на будь-які порушення з боку рф.
Окрім того, стамбульська угода не стосується незаконного вивозу зерна з територій України, тимчасово окупованих росією. Судна ці приймають у портах Сирії і що найбільш засмучує – у портах Туреччини.
З одного боку, Туреччина демонструє різнобічну підтримку України, докладає зусиль як посередник і після підписання угоди в Стамбулі заявила про готовність йти далі – бути посередником для припинення вогню як частини процесу досягнення миру. Але з іншого боку, не протидіє трафіку вкраденого росією в Україні зерна, обґрунтовуючи це тим, що не має достатньо доказів його походження. Україна напрацьовує правові механізми для протидії руху російських кораблів із вкраденим зерном, але позитивного відгуку від Анкари щодо, наприклад, проведення аналізу походження зерна поки не отримала. росія тим часом продовжує підробляти документи, судна вимикають навігаційні системи стеження на переходах і переправляють крадене зерно. Після того, як Туреччина не відреагувала на офіційні запити України щодо затримання судна "Жибек Жолу", яке було в результаті відпущене без проведення розслідування, питання стало ще гострішим.
У Києві кажуть, що настав час для серйозної розмови. «Це ж, як у відносинах між друзями, є кілька етапів: спочатку ти починаєш помічати, що щось не те, але мовчиш – ну, друг. А потім воно наростає, і ти розумієш, що настав час для розмови. Ми цю розмову почали. Нам Туреччина багато допомогла у військовому плані, політичному плані, але якщо виникають питання, ми будемо їх вирішувати», – описав нинішні відносини з Туреччиною міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Каже, що незабаром відбудуться повноцінні переговори між Україною і Туреччиною, де сторони пройдуться віч-на-віч по всіх питаннях.
«ЗЕРНОВА УГОДА» ПЕРЕДБАЧАЄ ПРОЛОНГАЦІЮ
Підписана у Стамбулі угода не визначає дати завершення її дії. Вона вступила в силу на 120 днів, облік яких почався з дати підписання, та може бути автоматично продовжена на такий самий період, якщо одна зі сторін не повідомить про намір припинити дію або бажання її змінити.
Зараз мова йде про відкриття першим порту в Чорноморську, потім – в Одесі, за нею - Південного. Якщо врахувати інформацію щодо пропускної здатності зернових, оприлюднену на сайті цих трьох портів та у звітах діяльності за минулий рік, то їх спільна місячна пропускна здатність становить близько 3,6 млн тонн. Відповідно лише на експорт зерна минулорічного врожаю через ці три порти може піти близько півроку. Оскільки рух суден здійснюватиметься лише визначеним фарватером і караванами у супроводі українських рятувальних суден, які проходитимуть цей коридор першими, це також додає часу.
За словами заступника міністра інфраструктури Юрія Васькова, Україна буде технічного готова експортувати агропродукцію з усіх трьох портів упродовж двох тижнів, а перше відправлення буде здійснене вже на цьому тижні.
Вивезення 20 млн тонн зерна – справа не блискавичної реалізації. З вивезенням старого врожаю, який піде на експорт першим, постане питання експорту нового врожаю. Якщо додати іншу сільгосппродукцію, то в ідеалі чорноморський аграрний трафік із портів України мав би діяти на постійній основі.
У перспективі також відкриття інших українських портів на Чорному морі, але говорити про це зарано – спочатку має запрацювати хоча б один «зерновий коридор».
І ПОРЯТУНОК ЗЕРНА, І ЗБЕРЕЖЕННЯ ГАЛУЗІ
Вивезення зерна вже триває щодня – залізницею та автошляхами. З поверненням контролю над островом Зміїний було відкрито гирло Бистре до Дунаю і за два тижні близько 70 суден пройшли по ньому. Європейські партнери сприяють і розробляють подальші схеми того, як цей експортний процес прискорити, але без чорноморських портів не обійтися. З їх відкриттям процес продовольчого експорту має значно пришвидшиться. Таким чином врятуємо не лише зерно, а й всю сільськогосподарську галузь. Експортоване зерно – це кошти для посівної наступного року, доходи фермерів зокрема та аграрного сектору загалом, поповнення державного бюджету валютою.
Як повідомив міністр Кубраков, за розрахунками Мінекономіки та НБУ, відкриття портів дасть змогу отримувати мінімум 1 млрд доларів щомісяця. «Для фермерів – це отримання фінансування в цьому році, можливість здійснити посівну компанію на наступний сезон. Без цього ми взагалі втратимо весь цей цикл аграрний і саму галузь», – сказав він.
Чорноморські порти лишаються найдешевшим та найшвидшим експортним шляхом для зерна. У міністерстві аграрної політики та продовольства розраховують, що після відкриття «зернових коридорів» середньомісячний обсяг експорту зернових становитиме щонайменше 5 млн тонн. Торік Україна експортувала морем 5-6 млн тонн щомісячно й сукупно продала 108 млн тонн зернових. Новий врожай у цьому році очікують на рівні 60 млн тонн, ще 20 млн тонн – залишок минулого врожаю, що разом все одно менше довоєнних обсягів річного експорту.
Українське зерно та інше продовольство чекають у країнах Африки, Близького Сходу та Південної Азії в надії подолати продовольчу кризу, спричинену наслідками широкомасштабної агресії росії проти України. Але виправдання цих надій знову ж залежить від виконання умов стамбульської «зернової» угоди країною-агресором та від того, наскільки світова спільнота готова чинити тиск на москву для виконання нею взятих зобов’язань та припинення використання рф продовольства як зброї.
Ольга Будник, Анкара.
