Аграрний експорт запрацював. Чому це важливо для України і світу?

Судно Razoni з понад 26 тис тонн кукурудзи, призначеної для Лівану, успішно пройшло найнебезпечніший відрізок свого шляху.

Безумовно, це дуже обнадійливий сигнал не тільки для нашої країни, а і для всього світу, в першу чергу - тих країн, де загроза голоду зберігається і донині. Водночас, у будь-які гарантії з блоку росії наша країна не вірить і вірити не може: занадто багато разів ми мали справу з цинічною брехнею ворога. Втім, гарантами виконання зернових угод для України є Туреччина і Організація Об'єднаних Націй, і саме з ними, а не з країною-агресором, у нас є зафіксовані домовленості. Ми виконуємо свою частину угоди. Інші питання — виключно до росії, яка спровокувала цю продовольчу кризу і місяцями шантажувала світ голодом.

Рекордні врожаї — антирекордний експорт

У минулому та позаминулому роках Україна мала рекордні врожаї (83,4 млн. т зернових та олійних в 2020 році, 108,9 млн. т — в 2021 р.). До початку війни наша держава була спроможна відправляти на експорт понад 7 млн. т збіжжя та до 1 млн. т рослинних олій щомісяця. Але війна, порушення логістичних ланцюгів, блокування портів різко обмежили наші експортні можливості. Наприклад, щомісячний експорт рослинних олій, незважаючи на рекордний попит в світі, в умовах війни не перевищував 0,3 млн. т. Завдяки проведеній роботі вдалося хоча б частково вирівняти ситуацію. У березні ми експортували лише 300 тис тонн, вже у травні — 1,5 млн тонн, а поточна логістична спроможність України та країн-партнерів без деблокування портів може забезпечити близько 2-2,2 млн т експорту збіжжя в місяць. Тим не менше, з довоєнними цифрами це не йде в порівняння.

Через обмеження експорту перехідні залишки зернових та олійних культур на 1 липня 2022 року в Україні встановили антирекорд — понад 20 млн. тонн. З урахуванням поточного прогнозу виробництва на рівні 52 млн. т зернових та 15 млн. т олійних культур, сукупна пропозиція збіжжя для зовнішнього ринку, тобто на експорт, оцінюється на рівні 57,1 млн. тонн (включаючи перехідні залишки). А якщо рахувати у грошах — то це еквівалентно приблизно 21,5 млрд. доларів. Ця дуже значна сума валютної виручки стала б вагомою підтримкою нашої економіки, соціальної сфери, врешті-решт і армії!

За негативного сценарію через неможливість продати врожай цього сезону аграрії отримають суттєві збитки, що вже наступного сезону може призвести до різкого скорочення посівних площ — до 55-60% від поточного рівня. Сіяти можуть перестати не лише через обстріли і і фізичну небезпеку. Адже через неможливість експорту в умовах заблокованих портів невигідним стає і саме виробництво, ставлячи перед аграріями завдання хіба що вийти “в нуль” — і це при таких-то ризиках. Внутрішня реалізація тих обсягів аграрної продукції, які виробляє Україна, фізично неможлива,. А логістичні витрати в умовах заблокованих портів, за моїми оцінками, зросли щонайменше в 7 разів, з 30$ за тонну до понад $200. Такі витрати спричиняють падіння закупівельної ціни. А це втрати, перш за все, малих та середніх виробників. Із заблокованими портами, попри великі зусилля в організації нових логістичних ланцюгів, українська аграрна галузь не мала б змоги вирішувати виклики, які перед нею стоять. Як наслідок — суттєве скорочення виробництва і площ, експорту, валютної виручки, робочих місць і т.д. Тож дуже хочеться вірити, що цього все-таки не станеться.

Зберегти і врятувати

Неможливість вивезти та продати новий і минулорічний врожай ставить під загрозу організацію нової посівної. На сьогодні зерносховища вже переповнені і восени просто не буде куди складати приблизно 10-15 млн тонн зерна. А фермери вичерпають усі свої ресурси і можливості. До речі, як один з контрзаходів щодо цієї ситуації — Верховна Рада проголосувала наш з колегами законопроект №7548-1 щодо звільнення від оподаткування ввізним митом товарів, що використовуються для зберігання зернових та олійних культур. “За” — конституційна більшість, 1 серпня він відправлений на підпис Президентові.

Аналізуючи українську інфраструктуру для зберігання зернових та олійних культур, темпи збирання урожаю 2022 року та уповільненого експорту збіжжя, можна прогнозувати, що вільні місткості вичерпаються у жовтні. Максимальний дефіцит місткостей буде досягнутий у листопаді. Тож виходом із ситуації наразі є використання тимчасових засобів зберігання зернових - мішків та рукавів (в них можна вантажити до 200 тонн зернових та класти прямо на полі), а також тимчасових силосів. Відповідно, для того, щоб врятувати урожай, є необхідність у стислі строки імпортувати в країну близько 80 тис рукавів, а також обладнання для їх завантаження. При вартості одного рукава для зберігання приблизно в 1 тис доларів та нинішніх вкрай низьких закупівельних цінах на сільгосппродукцію, скасування ввізного мита може дати аграріям суттєву підтримку у цій складній ситуації. І це теж крок до глобального вирішення зернової кризи.

Тому розблокування портів — це, без перебільшення, ковток свіжого повітря для нашої економіки. Будемо спостерігати, як процес рухатиметься надалі, адже деблокування портів, маємо надію, дозволить як реалізувати наш експортний потенціал, так і підтримати світову продовольчу безпеку. Україна як ніхто зацікавлена і в тому, і в іншому. А завдання Туреччини і ООН — гарантувати безпеку. Прогнозувати дії країни-терориста — справа невдячна. Але якщо російський диктатор хоче зберегти хоча б ілюзію своєї договороспроможності у світі, а для нього це теж важливо, то виконувати зернові домовленості доведеться і йому.

Олег Кулініч

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства