Три по десять, або Якими мають бути ліберальні податки
Минулого тижня заступник голови Офісу президента Ростислав Шурма поділився баченням майбутньої ліберальної податкової реформи в Україні. Остаточного рішення про її параметри, за словами посадовця, наразі немає — триває обговорення в експертних та урядових колах. Наріжний камінь ідеї — впровадження єдиної ставки, 10%, для трьох основних податків: на прибуток, на доходи фізичних осіб і на додану вартість. Крім того, пропонується скасувати Єдиний соціальний внесок та підвищити до 3% військовий збір.
Пропоновані новації викликали неоднозначну реакцію у ЗМІ й соцмережах. Претензії, передовсім, до своєчасності реформи (чи варто її втілювати під час війни?) і доволі умовних розрахунків ймовірних втрат бюджету на першому етапі реформування. А а також стосуються невизначеності з наповненням Пенсійного фонду, збереженням за державою функції соціального захисту громадян та невідповідності окремих положень проєкту євродирективам, що може завадити європейській інтеграції України й отриманню міжнародної допомоги. Позитивні ж оцінки й очікування пов’язані зі скасуванням преференцій та пільг і з полегшенням податкового адміністрування.
Чого коштуватиме країні “все по 10”: розрахунки авторів реформи
Аналізуючи запропоновану модель, один зі співавторів (разом з Ігорем Шурмою, Андрієм Длігачем і Анатолієм Амеліним) проєкту реформи Михайло Кухар, розповів про її ключові напрямки:
- скорочення оподаткування праці, базового споживання та інвестицій;
- збільшення оподаткування екологічного забруднення, видобутку корисних копалин та споживання цигарок, алкоголю, нафтопродуктів;
- Мінімізація дискреції (вирішення чиновниками і держорганами питань на власний розсуд, - ред.), у тому числі - за рахунок заміни податку на прибуток податком на виведений капітал;
- Впровадження набору інструментів для переходу на cashless (з превалюванням безготівкових операцій) економіку;
- перехід до моделі оподаткування 10-10-10-3%.
На думку авторів, на позитивний результат такої реформи можна було б очікувати уже зараз, якби за справу взялися раніше.
“Екстраполювавши запропоновані зміни на 2022 рік (у разі початку роботи нової податкової системи з 1 січня), з урахуванням фактору війни до бюджету надійшло б близько 920 млрд грн, лише на 300 млрд грн менше порівняно з чинною податковою системою. Поряд із цим через значне скорочення прямих податків державі вдалося б зменшити видаткову частину на 350 млрд грн порівняно з поточною оцінкою через скорочення видатків у бюджетному секторі та на держпідприємствах. В результаті видаткова частина сягнула б близько 2 трлн грн. Таким чином, номінальний фіскальний розрив бюджету становив би 1078 млрд грн”, - підрахував Кухар.
За його словами, якщо додати до цього дефіцит Пенсійного фонду та цьогорічні виплати за держборгом, обсяг коштів, яких “не вистачає” бюджету, - 1967 млрд грн, що на 10-15% більше, ніж за чинної податкової системи. Тобто, країні потенційно довелося б додатково позичити від 200 до 300 млрд грн — від $5,46 до $8,2 млрд.
“Водночас після запуску реформи в економіці відбудеться мобілізація численних компенсаторів, що дозволить значно зменшити фіскальний розрив між поточною системою оподаткування та запропонованими змінами. В результаті бюджет може додатково отримати близько 186 млрд грн, що дозволить скоротити загальний фіскальний розрив бюджету до 1782 млрд грн, або до 35-36% ВВП. У результаті, порівнюючи отримані результати за двома сценаріями, маємо: в разі запуску податкової реформи з початку 2022 року державі для покриття всіх витрат (держвитрати + дефіцит ПФУ + погашення держборгу) необхідно було б залучити лише на 50-60 млрд грн більше, ніж за чинної податкової системи”, - переконаний Кухар.
Натомість країна вже у близькій перспективі отримала б критичне покращення податкового клімату, що сприятиме активізації ділової активності, пожвавленню капітальних інвестицій. У стратегічній же перспективі це – значне збільшення податкових надходжень з можливістю досягнення профіциту бюджету.
“Ми хочемо створити модель, яка дасть Україні змогу бути конкурентною з податкової точки зору, зокрема і для глобального бізнесу", – наголосив Ростислав Шурма.
При цьому автори проєкту відкидають закиди опонентів, що запропонована модель нібито суперечить світовому тренду на деофшоризацію. “Так, запропонована модель переведе Україну з найнепривабливіших для інвестування у привабливі. Але навіть при такій реформі ми будемо далеко не офшором і податкове навантаження залишатиметься середнім. Більше того, запропонована система є перехідною — для запуску економічного відновлення і зростання. Можливо одразу декларувати перехід до 15-15-15 у горизонті 3-5 років, що можна одразу закріпити законодавчо”, - пояснює Андрій Длігач.
Економіст також нагадує, що головними проблемами (як з урахуванням фактору війни, так і без) бізнес бачить скорочення платоспроможного попиту та відсутність доступу до фінансування. За відсутності необхідного ресурсу у держави, податкова реформа дозволить збільшити зарплати (попит) і залишити бізнесу більше грошей для розвитку (фінансування), - переконані автори проєкту.
Що не так із запропонованою реформою: думки опонентів
Водночас навіть представники влади — деякі урядовці й парламентарії - сприйняли оприлюднені пропозиції неоднозначно, а хтось - і відверто в штики. Головні й найпринциповіші зауваження стосуються своєчасності реформи. З одного боку, війна могла б каталізувати болісні процеси податкового реформування. Перезапустити економічне життя країни “з нуля”, з новими підходами, зі зміною пріоритетів та за новими правилами було б добре. І легше в плані суспільного сприйняття. З іншого, навіть у відносно стабільні часи експерти говорили про невідворотні тимчасові деструктивні впливи подібних кроків на економіку та державні фінанси. Хоча і з очікуваним позитивним ефектом у середньостроковій та довгостроковій перспективі.
Та якщо в мирний час болісний фіскальний мінус можна “перетерпіти”, приміром, нарощуючи запозичення чи періодично вмикаючи грошовий друкарський верстат, то за нинішнього падіння бюджетних доходів, обмежених можливостей для позик, дорогих грошей та й без того надмірної емісії додаткові втрати сотень мільярдів гривень можуть бути смертельними. Що вже й казати про потенційно негативний вплив на процеси повоєнної відбудови та модернізації економіки.
Тому, приміром, в Національному банку одразу ж критично висловилися щодо ідеї. Регулятор вважає, що в умовах значного скорочення податкових надходжень зміни лише поглиблять проблему зростання бюджетного дефіциту, яку Україні й так не під силу розв’язати самотужки. Отже, потенційно може йтися про доволі значний удар по макроекономічній ситуації у державі. Причому, довготривалий. Звісно ж, витримати його можна було б за наявності стабільної - бажано грантової - підтримки від міжнародних партнерів. Але домовленостей про це наразі немає. Більше того, навіть цьогоріч допомога в межах уже обіцяних і затверджених програм, як відомо, затримується.
Тих же компенсаторів, які, на думку авторів проєкту податкової реформи, потенційно допоможуть наповнити бюджет, точніше - максимально скоротити його тимчасовий “додатковий” дефіцит, - за таких умов недостатньо.
“Мистецтво фіскальної реформи полягає не у зниженні всіх податків одразу (адже бюджет потрібно наповнювати: пенсії платити, утримувати армію, відновлювати зруйноване), а у правильному зміщенні податкових акцентів, - нагадує фінансовий аналітик Олексій Кущ.
Нас не вічно утримуватимуть західні партнери і 700 млрд доларів дрібними купюрами нам теж ніхто не подарує. Тому необхідно компенсувати зниження податків розширенням податкової бази”.
Економіст нагадує про існування чотирьох видів податків: на працю, на капітал, на активи та на споживання (непрямі податки). Причому в Україні зберігається колосальна диспропорція у бік оподаткування праці: ЄСВ, прибутковий податок та військовий збір – сумарно тягнуть на 41,5%!
“Податки стягуються із найманого працівника. На другому місці - податки споживання. Це акциз та ПДВ. Базова ставка ПДВ – 20%. Податок сплачує кінцевий споживач. На третьому місці – податок на прибуток у розмірі 18%. На четвертому – податок на нерухомість та землю. У грошах податок на прибуток та ЄСВ становлять понад 600 млрд грн на рік. Ще понад 300 млрд – імпортний ПДВ. Тобто, сумарно один трильйон гривень на рік “здирають” зі звичайного українця – або із зарплати, або в ціні товарів та послуг”, - підрахував Кущ.
А ось надходження від податку на прибуток, який сплачують переважно іноземні та державні компанії, а також фінансово-промислові групи, не перевищують 200 мільярдів гривень - уп’ятеро менше. Ще менше — лише декілька десятків мільярдів - надходить щороку у вигляді податків на активи. Прибутки держави від нього занижені, в тому числі, й через те, що податок нараховують на нормативну оцінку землі та площу нерухомості без прив'язки до ринкової вартості. Податок на розкіш (яхти, гелікоптери, літаки, особняки) також мізерний.
Тому Олексій Кущ наполягає на впровадженні прогресивної шкали оподаткування доходів. Бо уніфікація основних податків для всіх на рівні 10% згаданих проблем не розв’язує.
Також критики запропонованої концепції говорять про загрози для бодай двох стратегічних напрямків, якими останніми роками послідовно рухалася Україна. Йдеться про реформу з децентралізації, яка може зупинитися через втрату більшістю громад фінансової стійкості. Адже податкові новації позбавлять їх основного ресурсу — значної частини надходжень від ПДФО. Навряд чи можна сподіватися, що держава буде спроможна компенсувати втрати місцевих бюджетів. Дай Боже, з дефіцитом Пенсійного фонду впоратися... Ще одна загроза пов’язана із ймовірним гальмуванням переговорів про нашу євроінтеграцію, а також про отримання допомоги від ЄС та міжнародних фінансових інституцій - у тому числі, й МВФ. Адже європейськими директивами передбачений обов’язковий для країн-членів і кандидатів норматив: ставка ПДВ не може бути нижчою за 15%. Таким чином Європа намагається запобігти перетіканню ресурсів у “податкові гавані” (низькоподаткові юрисдикції) та розмиванню оподаткування міжнародних корпорацій. Відповідно, про гармонізацію нашого законодавства із європейським можемо забути. Принаймні, на кілька років. Адже автори реформи визнають, що така загроза існує. Тому не відкидають швидкого (в разі стабілізації економічної ситуації в країні) перетворення програми “10-10-10” на “15-15-15”.
Отже, дискусії продовжаться...
На думку колишнього президента компанії “Київстар” Петра Чернишова, поки що немає відповідей і на низку інших запитань:
- Як наповнюватиметься Пенсійний фонд?
- Які будуть програми скорочення видатків держави, щоб після війни дефіцит бюджету почав зменшуватися?
- Чи дозволено компаніям зменшувати прибуток після ухвалення нової реформи на суму збитків минулих років?
- Чи можна прискорено амортизувати інвестиції у новій системі?
- Звідки візьмуться гроші для відшкодування ПДВ за нової системи, якщо зараз їх немає?
На ще одне запитання - Що буде з акцизами? - економіст дає ствердну відповідь: “Я ось вважаю, що їх можна підвищувати та серйозно - як би не стогнали пивовари, виробники горілки, сигарет і телекомоператори (там теж є свій тип акцизу). Про бензин - не впевнений, оскільки це одразу б'є по цінах на все в країні”.
Загалом же економіст підтримує ідею реформи. “Пропонована система “10-10-10” - проста та зрозуміла. У цьому головний плюс. Автори реформи стверджують, що вона майже компенсує збір податків. Тут, звичайно, потрібна серйозна дискусія. Але якщо це схоже на правду - то моя порада проста й однозначна: реформу треба ухвалювати. Це стимул для детінізації бізнесу (в Україні зараз 50-60% бізнесу “у тіні”). Це можливість вийти “у білу” і капіталізувати бізнес. Без цього успішної економіки не збудувати”, - переконаний Петро Чернишов.
Важливо, що значна частина експертних оцінок, які потрапляли на око авторові, присвячена не спробам навідріз відкинути чи навпаки - в усілякий спосіб “протиснути” запропоновану реформу, - а чітким розрахункам та пошуку компромісів з аналізом усіх можливих “за” і “проти”. Тож за збереження зваженого підходу й уміння прислухатися до думок опонентів маємо надію, що в процесі дискусій і суперечок фахівців стосовно проєкту нової податкової реформи з’являться справді компромісні, ефективні й корисні для країни рішення. Час для цього є. За словами Ігора Шурми, остаточно узгодити проєкт реформи розраховують за кілька місяців або й за пів року.
Владислав Обух, Київ
