Що принесе Україні головування нашого фінансового міністра в Раді керуючих МВФ
Міністра фінансів України Сергія Марченка обрали головою Ради керуючих Світового банку та МВФ на 2023 рік. Упродовж наступного року він також головуватиме на Щорічних зустрічах Міжнародного валютного фонду і Світового банку. Таке рішення одностайно ухвалили керуючі країни-члени Групи СБ та МВФ під час осінньої сесії Щорічних зустрічей у Вашингтоні. Нагадаємо, щороку Банк і Фонд обирають голову Ради керуючих в межах регіональної ротації, у 2023-ому головування перейде до країн-членів Групи із Європи та Центральної Азії. Їх ми і представлятимемо.
Укрінформ цікавився, які ж дивіденди може принести це призначення нашій країні, а також аналізував ймовірні практичні наслідки численних двосторонніх переговорів вітчизняної делегації з керівниками фінансових відомств інших держав, міжнародних об’єднань та інституцій, що відбулися на полях осінньої Щорічної зустрічі МВФ та СБ.
Переговори з партнерами: шляхи фінансування й реформування держави в умовах війни
Під час робочої поїздки до Вашингтона міністр фінансів України Сергій Марченко провів десятки ділових зустрічей — з представниками Єврокомісії, керівниками Світового банку, МВФ, Агентства США з міжнародного розвитку, європейських банківських установ, колегами-міністрами країн-партнерів. Ключові теми перемовин — пошук можливостей для залучення Україною приблизно $38 мільярдів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, подальша інтеграція нашої країни до світової та європейської фінансової і політичної систем, шляхи втілення реформ, які допоможуть у повоєнній відбудові та відновленні підірваної війною національної економіки.
Як пояснював партнерам Сергій Марченко, потреба в додатковому фінансуванні держбюджету зберігається, адже наступного року щомісячний дефіцит сягатиме $3,5 мільярдів. Тому важлива ритмічність надходження коштів до держбюджету, а не надання фінансування під кінець року чи до якихось дат. Окрім того, за спільною оцінкою Уряду України, Світового банку та Єврокомісії, нам потрібно $17 мільярдів для швидкого (і це лише нагального) відновлення інфраструктури. І в цьому країна також розраховує на підтримку іноземних партнерів.
Водночас ми розуміємо: з огляду на світову фінансову кризу, глобальну інфляцію та зростання споживчих цін, необхідність перебудови схем енергозабезпечення, потенційним донорам знадобиться й більший ресурс для власних потреб. Тому кожен наданий ними транш фінансової допомоги має не лише важливе практичне значення, а й символічне, бо засвідчує цивілізаційну єдність в умовах безпрецедентної у 21 столітті агресії.
“З початку повномасштабного вторгнення рф Україна отримала 2,2 мільярда євро макрофінансової допомоги від Євросоюзу і очікує ще на 5 мільярдів до кінця року. Завдяки підтримці ЄС своєчасно здійснено першочергові бюджетні платежі під час війни. Для нас важливо й надалі забезпечувати безперебійне функціонування економіки та фінансової системи”, - наголосив Марченко, зустрічаючись з виконавчим віце-президентом Єврокомісії Валдисом Домбровскісом.
Очікується, що до кінця року загальна сума наданої Україні макрофінансової допомоги ЄС перевищить 12 мільярдів (з урахуванням усіх восьми програм макрофінансової допомоги, наданих упродовж 2014 - 2022 років). У травні й березні наша країна отримала два транші в межах шостої програми макрофінансової допомоги Європейського Союзу - €1,2 мільярда. В серпні надійшли два транші по €500 мільйонів за сьомою програмою.
А на початку вересня Європейська Комісія оголосила про виділення Україні додаткового ресурсу - 5 мільярдів євро. Третього жовтня підписано Меморандум щодо взаєморозуміння та Кредитну Угоду між Україною і ЄС про отримання цієї допомоги.
“Завдяки співпраці з міжнародними партнерами Україна має змогу підтримувати фінансову стабільність, незважаючи на катастрофічні наслідки війни. Ми вдячні ЄБРР за вагомий фінансовий внесок, для нас важливо і надалі продовжувати співпрацю в умовах повномасштабного вторгнення. Зокрема в енергетичному секторі, підтримці територіальних громад, які постраждали від війни, диверсифікації енергопостачання, агробізнесу та малого й середнього підприємництва”, - зазначив Сергій Марченко на зустрічі з Президенткою Європейського банку реконструкції та розвитку Оділь Рено-Бассо.
Коментуючи переговори, в Міністерстві фінансів України нагадали, що, приміром, у межах підписаної в серпні Угоди про внесення змін до Договору гарантії щодо Проєкту модернізації мережі електропередачі, ЄБРР спрямує понад 97 мільйонів євро на підтримку стійкості роботи НЕК “Укренерго”. А перед тим, у червні, Укренерго одержало від Банку 50 мільйонів євро на підтримку ліквідності. Загалом ЄБРР є одним з найбільших інституційних інвесторів у нашій країні. Сукупний обсяг наданого Банком фінансування вже перевищив €17 мільярдів за 516 проєктами.
У межах робочого візиту до Вашингтона для участі у Щорічних зустрічах МВФ та Світового банку Марченко зустрівся й з керівником Банку розвитку Ради Європи (БРРЄ) Карло Монтічеллі. Поміж іншого, йшлося про процедуру приєднання нашої країни до БРРЄ. Нагадаємо, на виконання Цілей сталого розвитку та Резолюції ПАРЄ “Гуманітарні наслідки війни в Україні” нині діє Міжвідомча група з питань членства України у цьому Банку. Мета - забезпечення українців (у тому числі внутрішньо переміщених осіб) житлом та сприяння втіленню зваженої державної житлової політики. Співпраця також передбачає створення нових фінансово-кредитних програм і втілення міжнародних інвестиційних проєктів, зокрема для кредитування ВПО.
Окрім того, Міністерство фінансів України тісно співпрацює з ЄС в питаннях євроінтеграції, зокрема у митній та податковій сферах. “Нещодавно завдяки спільним зусиллям з ЄС Україна приєдналася до програм співробітництва “Митниця” та "Fiscalis", що є необхідним кроком у поглибленні нашої співпраці”, - зазначив Сергій Марченко під час зустрічі з комісаром Європейського Союзу з питань економіки Паоло Джентілоні.
Нагадаємо, 5 вересня підписано Угоду про участь України у програмах ЄС “Митниця” для співробітництва в митній сфері та "Fiscalis" - для співпраці у галузі оподаткування.
Також Марченко зустрічався із головою Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) Самантою Павер та міністрами фінансів країн-партнерів. Зокрема з віце-прем’єр-міністеркою, міністеркою фінансів Нідерландів Сігрід Кааг, заступником міністра фінансів Нідерландів Крістіаном Ребергеном, міністром фінансів Японії Сюнʼіті Судзукі, главою фінансового відомства Німеччини Крістіаном Лінднером.
А перед участю у Щорічних зборах групи СБ та МВФ Сергій Марченко виступив на зустрічі “Великої сімки” за участі голів центробанків країн-членів G7, керівництва МВФ, Світового банку та Єврокомісії. Він, зокрема, наголосив, що Україна цього року вже одержала фінансову підтримку від іноземних партнерів майже на $21 мільярд. Майже половина з них – грантові кошти, які не треба повертати, тож боргове навантаження на нашу країну не зросте. До кінця ж року Київ розраховує отримати ще €5 мільярдів від Євросоюзу і $4,5 мільярда від США, що дозволить забезпечити всі першочергові бюджетні видатки.
“З одного боку, під час численних зустрічей у Вашингтоні не було підписано якихось важливих документів. Але співпраця з усіма цими установами й державами вже триває, затверджені двосторонніми угодами програми виконуються, - коментує Укрінформу керівник аналітичного напряму мережі захисту національних інтересів “АНТС” Ілля Несходовський. - І такі зустрічі сприяють уточненню важливих деталей програм підтримки, напрацюванню нових напрямів та пошуку шляхів розширення співробітництва, актуалізації тих чи інших питань, що важливо для підготовки до підписання нових конкретних угод”.
За словами економіста, враховуючи потребу у майже $40 мільярдів для фінансування бюджетного дефіциту-2023, така робота критично важлива для нас. Тому що без міжнародної фінансової допомоги, по-перше, виникнуть проблеми зі спроможністю ведення бойових дій. По-друге ж, виникнуть питання забезпечення соціальних виплат, необхідності підвищення податків, ризиків неконтрольованої емісії та інших негативних для вітчизняної економіки і країни загалом явищ.
Головування в Раді МВФ: більше про авторитет у світі, аніж про позичкові преференції
А чого ж очікувати від майбутнього року головування представника України в Раді керуючих Групи Світового банку та МВФ? Насамперед, мусимо усвідомити: головування представника тієї чи іншої країни у цьому органі має переважно іміджеве, а не практичне, так би мовити “кредитно-пріоритетне”, значення. Для нас це можливість зайвий раз заявити на міжнародній арені про потреби України — держави, яка боронить від агресора увесь цивілізований світ, і привернути увагу до важливих для неї проблем.
Система ухвалення рішень Міжнародного валютного фонду доволі складна й мало залежить від країни, представник якої головує. Куди більший вплив, ніж головуючий, мають представники держав - найбільших донорів Фонду. Нехай комусь і здається, що це не зовсім справедливо, але вплинути на усталені правила і традиції ми не можемо, бо навіть на побутовому рівні усвідомлюємо: хто платить, той і музику замовляє.
Рада керуючих - вищий керівний орган МВФ, в якому представлена кожна країна-член Фонду (а їх 190, 189 членів ООН + Косово). До повноважень Ради належить вирішення ключових питань діяльності Фонду: внесення змін до Статей Угоди, прийняття і виключення країн-членів, визначення та перегляд їхніх часток у капіталі. В МВФ діє принцип “зваженої” кількості голосів: можливість країн-членів впливати на діяльність Фонду через голосування визначається їхньою часткою в його капіталі.
Кожна держава має 250 “базових” голосів незалежно від розміру внеску у капітал і додатково - по одному голосу за кожні 100 тисяч СДР (спеціальних прав запозичення, тобто приблизно $142 тисячі) суми цього внеску. Відповідно, провідні держави світу — найбільші донори Фонду - мають більшість голосів, що дозволяє ухвалювати рішення. Адже ухвали Ради керуючих, зазвичай, затверджуються простою більшістю (не менше половини) голосів, а з важливих питань, які мають оперативне чи стратегічне значення, — “спеціальною більшістю”, 70 або 85% голосів країн-членів. Забезпечити таку більшість без підтримки США і ЄС неможливо. Відповідно, вони фактично мають право вето при ухваленні важливих рішень.
При цьому (що головне у випадку з рішеннями про підписання конкретних кредитних програм) більшість своїх повноважень Рада керуючих делегує Виконавчій раді МВФ - директорату, який несе відповідальність за ведення справ Фонду. Виконавча рада складається з 24 директорів, 5 з яких призначаються країнами з найбільшими квотами: США, Німеччиною, Японією, Великобританією та Францією. Також Рада обирає на п'ятирічний термін директора-розпорядника, який очолює штат співробітників Фонду.
Натомість поміж основних обов’язків голови Ради керуючих - головування на пленарних засіданнях Щорічних зборів за участі міністрів фінансів, голів центробанків країн-членів МВФ та Світового банку, а також керівництва Фонду і СБ. Голова Ради також протягом року очолює Спільний комітет з питань винагороди виконавчих директорів та їхніх заступників, Спільний процедурний комітет і Процедурний комітет Агентства з багатостороннього гарантування інвестицій.
Отже, повноваження Сергія Марченка на посаді будуть, можливо, і не такими широкими, як нам би того хотілося. Та це однак вельми позитивно вплине на міжнародний імідж України і на її вагу в межах МВФ та Групи Світового банку. Тим паче, що рішення про обрання було ухвалене одностайно всіма керуючими державами-членами.
“Це сталося вперше за 30 років членства України в СБ та МВФ. За цей довгий час ми сформували надійні і прозорі партнерські відносини. І я щиро вдячний нашим друзям та партнерам за довіру. Велика честь представляти Україну на міжнародній фінансовій арені. Новий статус дозволить збільшити ефективність співпраці з міжнародними фінансовими організаціями та країнами - членами Світового Банку і МВФ”, — прокоментував своє призначення Сергій Марченко.
Президент Інвестиційної групи “Універ” Тарас Козак оцінює рішення про українське головування в Раді керуючих Групи СБ та МВФ як позитивний сигнал про те, що наша країна не є якимось прохачем, вона - серед повноцінних учасників міжнародних фінансових інституцій й готова брати на себе відповідальність за їхню роботу. “Це — символічний жест, який позитивно сприймається у світі. Хоча й особливих повноважень щось вирішувати у керівника цього органу немає. Для того ж, щоб мати кредитну підтримку від світових фінансових організацій, нам потрібно виконувати взяті раніше “домашні завдання”, втілювати реформи. В цьому сенсі відповідальність за провали, спроби якось “пропетляти”, чим ми, на жаль, часто грішимо, на Україні навіть вища. Тому що червоніти за невиконання доведеться керівникові — нехай і тимчасовому — представницької організації”, - наголосив Козак у коментарі Укрінформу.
Водночас обрання Марченка на цю посаду, на думку економіста, свідчить, що, незважаючи на війну, Україна продовжує виконувати зобов’язання перед Фондом, не допускаючи критичних порушень. Окрім того, це — свідчення підтримки нашої боротьби з російським агресором. “Якщо б ми здалися і не відстоювали свої інтереси, а також інтереси Європи та всього цивілізованого світу, то, мабуть, такої підтримки не було б і з призначенням представника України на посаду голови Ради керуючих довелося б чекати іще не один рік, або й не одне десятиліття”, - вважає Козак.
Ілля Несходовський погоджується: “Україна почала розпочала свою участь в керівних органах Групи СБ та МВФ одразу з такої високої посади... Звісно, Рада керуючих не ухвалює рішення про розподіл коштів. Але вона очолює дуже важливі органи, комітети. Це — доступ до додаткової інформації, можливість бути краще представленими в цих структурах. Можливість контактувати із тими, хто ухвалює рішення. Звичайно, там є необхідні процедури, обійти які неможливо. Але загалом для нас це позитив. Адже в майбутньому відкривається можливість брати участь і в роботі Виконавчої ради. Присутність українців в таких структурах, безумовно, покращить співпрацю із цими дуже впливовими фінансовими установами”.
На думку ж Тараса Козака, нове призначення позитивно позначиться на портфоліо самого Сергія Марченка. “Цим обранням справді варто пишатися. Адже міністрів фінансів у нас було багато, були різні — хороші, погані, “ніякі”, - а визнання отримав саме Марченко. Думаю, цілком заслужено”, - каже президент Інвестгрупи “Універ”.
Місія МВФ вже працює у Відні: початок шляху до підписання нової програми
З понеділка у Відні (зі зрозумілих причин — не в Києві) розпочала роботу місія Міжнародного валютного фонду щодо України. До 20 жовтня представники НБУ на чолі з новим головою правління Національного банку Андрієм Пишним братимуть участь у робочих зустрічах з експертами, обговорюючи поточний стан нашої економіки, а також макропрогнози й параметри державного бюджету-2023 та джерела покриття його дефіциту.
"Ми налаштовані на активну роботу з експертами Фонду. Сподіваємося на плідні результати місії та визначення параметрів для початку роботи над новою Моніторинговою програмою із залученням Ради МВФ, яка стане підґрунтям для повноцінної програми з Фондом", – наголосив Андрій Пишний.
У Нацбанку переконані, що нова програма стане важливим етапом у відносинах із Фондом та буде сигналом іншим партнерам для розширення міжнародної допомоги нашій країні.
Нагадаємо, 13 жовтня Україна отримала від Міжнародного валютного фонду $1,3 мільярда додаткового екстреного фінансування. Ще $1,4 мільярда надійшли у березні, одразу після початку масштабної російської агресії. Втім, як неодноразово наголошували в НБУ та в Міністерстві фінансів, наступного року країні не обійтися без повноцінної довгострокової кредитної програми Фонду, яка б дозволила залучити до бюджету та міжнародних резервів принаймні кільканадцять мільярдів доларів.
За оцінками економіста Тараса Козака, питання отримання багатомільярдної позики для України від МВФ неоднозначне. “Адже країна більше потребує грантової, безповоротної допомоги. Лідери цього напрямку США, де розуміють що зруйнована економіка не дозволить обслуговувати борг, повертати позичене - навіть якщо це пільгові довгострокові кредити на 20-30 років під невеликий відсоток. А коли країна нарощуватиме цей борг, то після перемоги і на відкритому ринку вона не зможе залучати прийнятні обсяги коштів на прийнятних умовах. Тому роль таких організацій як Світовий банк і МВФ, які не надають гранти, а лише кредити, вважаю допоміжною. Тим не менше, вона також важлива. Адже, поміж іншого, позитивно впливатиме на переговори з іншими потенційними донорами та на умови комерційних запозичень для України”, - пояснює економіст.
Поки що глобальних проблем з фінансуванням бюджетного дефіциту в країні немає. І, за прогнозами Козака, до кінця року не очікується. А ось наступного року ця проблема загостриться. Тож навіть кредитна, а не лише грантова, підтримка теж не буде зайвою для нас.
“Якщо ж війна закінчиться, потреби зростуть, бо знадобляться кошти для відбудови інфраструктури й модернізації економіки. Для чого знадобляться сотні мільярдів доларів. Вважаю, насамперед, нам потрібні приватні інвестиції, бо вони більш ефективні. Але й від допомоги країн-партнерів та міжнародних фінансових інституцій відмовлятися не варто. Саме ці кошти, передовсім, ітимуть на соціальну підтримку українців, котрі потерпають від війни”, - наголосив Козак.
При цьому, як припускає Ілля Несходовський, подальша співпраця Києва з МВФ ґрунтуватиметься на тих же ключових засадах і умовах, що й у мирні часи. “Ніхто не поступиться питаннями боротьби з корупцією. Порушуватимуть ті ж самі питання незалежності антикорупційних органів, незалежності ухвалення рішень й самостійності інституційної діяльності Національного банку та функціонування фінансової системи країни загалом. Зберігатиметься акцент на створенні інституціональної спроможності України управляти економікою. Тобто це те, що було передбачено й попередніми програмами співробітництва з МВФ. Переконаний, що від цих магістральних напрямів міжнародні партнери не відмовлятимуться навіть за нинішніх екстремальних для нашої країни умов. Але вимоги до фінансових та бюджетних можливостей буде послаблено. Зокрема, не буде таких жорстких позицій стосовно меж дефіциту бюджету, як у попередніх програмах”, - вважає економіст.
Шанси на укладання нової програми співпраці з Міжнародним валютним фондом Несходовський оцінює дуже високо. Він сподівається, що перші транші почнуть надходити вже з настанням 2023 року. Інакше країна буде змушена покривати дефіцит за рахунок внутрішніх запозичень. Зробити це можна лише через викуп цінних паперів Мінфіну Національним банком. Тобто, увімкнувши на повну грошовий друкарський верстат. А це — ризик додаткової інфляції, що закінчиться для країни не дуже добре. “Яку суму бюджетного дефіциту ми можемо покривати? Та в емісійний спосіб - хоч усе. Але при цьому інфляція за наступний рік сягне не 30%, як наразі прогнозується, а усіх 60 чи й 80%, почнуться інші деструктивні процеси. Тому для України дуже важливе продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом. Навіть, якщо ми й усвідомлюємо, що рано чи пізно позичені кошти доведеться повертати”, - підсумував Ілля Несходовський.
Владислав Обух, Київ
Фото з Facebook-сторінки Сергія Марченка та відкритих джерел
