Відновлення агровиробництва: поточні завдання і повоєнні надії
У $40,85 млрд оцінюють безпосередні збитки та непрямі втрати сільського господарства України внаслідок російської агресії аналітики KSE Агроцентр і Міністерства аграрної політики та продовольства. Цими днями вони оприлюднили результати дослідження, проведеного за методологією Світового банку і ФАО (Продовольчої програми ООН). На жаль, цифри не остаточні: висновки зроблено з урахуванням ситуації станом на середину вересня, тобто ще до початку варварського нищення росіянами української енергетичної інфраструктури, від чого сільськогосподарська галузь, як і вся країна, неабияк потерпає.
Водночас складно переоцінити роль агросфери в наповненні критично дефіцитного бюджету, коли Україна змушена скеровувати усі власні заробітки на безпеку, оборону та соціальні видатки. Так буде й після перемоги: агросектор (принаймні, на перших етапах відбудови) стане одним із локомотивів повоєнного відновлення країни. Що можна і треба зробити вже зараз, аби допомогти аграріям утриматись на плаву, щоб потім вони не витрачали час “на розкачування”?
Про долю агрогалузі: мовою цифр
Збитки, які охоплюють знищені, пошкоджені, викрадені засоби виробництва, а також готову продукцію агросектору, станом на середину вересня сягнули $6,6 млрд. А непрямі втрати, до яких належать недоотриманий дохід та додаткові витрати агровиробників через вторгнення рф, становлять $34,25 млрд. Таким чином, після восьми місяців повномасштабної війни збитки, заподіяні росією нашому сільському господарству, сягнули, за різними оцінками, майже чверті основного капіталу галузі.
“Найбільш значне падіння прогнозованого врожаю 2022 року спостерігається для ячменю (за оцінками, на 38,8% порівняно з базовим рівнем), пшениці (33,3%) та соняшнику (30,9%). Адже значну частку цих культур вирощують у районах, які безпосередньо потерпіли від війни. Для кукурудзи очікується менш виражене зниження врожаю,18,3%. Це пояснюється головним чином тим, що кукурудзяний пояс України розташований у центрі країни. Однак втрати виробництва кукурудзи можуть бути вищими через потенційну неспроможність або небажання аграріїв зібрати врожай та рішення перенести збиральну кампанію на наступний рік”, - йдеться в дослідженні Київської школи економіки та Мінагрополітики. Сумарні втрати через зниження виробництва згаданих культур аналітики оцінюють у $8,5 мільярдів. Ще $2,7 мільярда — фінансова оцінка недобору врожаю інших однорічних культур.
Такі ж тенденції (навіть із ймовірністю більш негативного сценарію), за прогнозами, збережуться й наступного року — принаймні, в частині озимих посівів. Найбільшими можуть бути втрати при вирощуванні озимої пшениці ($2,4 млрд), ріпаку ($318 млн) і ячменю ($312 млн).
Як зазначається у звіті, одним з наслідків російського вторгнення є зниження вихідних цін на експортні товари (пшениця, кукурудза, ячмінь та соняшник). Початкове зниження внутрішніх цін було викликане повною блокадою українських портів. Переорієнтування експортних потоків на залізницю, автошляхи й річкові порти підвищило вартість перевезень з приблизно $30 до $200 за тонну, а внутрішній попит на агропродукцію добряче впав. Якщо до війни середньомісячний обсяг експорту коливався в діапазоні 5-7 млн тонн, то в перші місяці після російського вторгнення він скоротився уп'ятеро.
“І хоча зернова угода з ООН і Туреччиною розширила можливості перевезень, експортні потужності залишаються недостатніми, а вартість доставки — високою”, - констатують автори дослідження. За їхніми словами, у поєднанні зі збільшенням пропозиції через новий урожай це утримує внутрішні ціни на експортно-орієнтовані товари на дуже низькому рівні. Так, в середині вересня ціни були на 60,7% нижчими, ніж до вторгнення, що призвело до втрати доходу українських сільгоспвиробників приблизно на $18,5 млрд.
Дослідники припускають, що через невизначеність функціонування зернового коридору, спричинену необґрунтованими претензіями рф та неможливістю України експортувати з портів, на які не поширюється дія зернової угоди, суттєве зростання внутрішніх цін у найближчій перспективі малоймовірне.
Зазначається також, що перебої із постачанням призвели до підвищення вартості засобів виробництва, зокрема пального та добрив. Навіть з урахуванням зменшення потреб у внесенні добрив через скорочення посівних площ та меншої інтенсивності сівби в зоні активних бойових дій, збільшення цін на добрива вилилося у додаткову втрату для українських фермерів $377,1 млн, а підвищення вартості дизпалива додало аграріям збитків на $485,1 млн.
Звідси ключові для держави завдання: забезпечити аграрну галузь фінансовим та технічним ресурсом — як через створення додаткових можливостей для експорту й стабілізацію внутрішніх цін, так і через надання адресної допомоги — грантової та кредитної. Що вже для цього зроблено та що ще належить зробити?
Все для “воєнної” посівної
Через воєнні дії та погіршення погодних умов Україна цьогоріч збере значно менший врожай, ніж торік. “Йдеться про понад 51 мільйон тонн зернових та 16 мільйонів тонн олійних (загалом приблизно 67 мільйонів тонн)”, - спрогнозував на брифінгу в Медіацентрі Україна-Укрінформ директор Департаменту аграрного розвитку Міністерства аграрної політики та продовольства Ігор Віштак. Зокрема, збирання зернових та зернобобових культур вже завершено на понад 81% площ при врожайності 43,4 ц/га. Намолочено майже 40 мільйонів тонн збіжжя.
З одного боку, йдеться про суттєве зменшення обсягів зібраного врожаю. Адже наведені цифри не йдуть у жодне порівняння з рекордним минулорічним результатом - 106,6 мільйона тонн зернових, зернобобових та олійних. З яких 40 млн тонн - минулорічний вал лише однієї кукурудзи! Плюс 32,4 млн тонн пшениці, 10,4 млн тонн ячменю, 22,6 млн тонн олійних культур...
Але ж враховуємо, що минулий рік і справді був рекордним за увесь час української Незалежності. А цьогорічний врожай, який у таких складних умовах вдалося виростити й зібрати нашим аграріям, фактично відповідає показникам кінця 2000-их - початку 2010-их. Приміром, 2010 року в Україні зібрали менше 40 мільйонів тонн зернових і зернобобових та менше 10 мільйонів тонн олійних (й це — з урахуванням ще “не віджатих” на той час росіянами Криму та частини територій Луганщини і Донеччини). Тож і нинішнього врожаю цілком достатньо для гарантування продовольчої безпеки держави та для збереження її експортного потенціалу. Це головне.
Проблема в іншому. Врожай наступного року — навіть якщо війна закінчиться у першому півріччі 2023-го, вочевидь, буде набагато гіршим. Адже через війну та безгрошів’я селяни змушені суттєво обмежити плани осінньої посівної.
Наприкінці літа прогнози стосовно сівби озимих узагалі були майже апокаліптичними. Експерти ледь не хором “вангували”, що більшість аграріїв взагалі не виходитимуть у поле - або ж чекаючи, що весна додасть визначеності та сподіваючись на посіви яровини, або й взагалі, виводячи мільйони гектарів землі у вимушений “простій”. Проте восени успішна (попри шалений спротив рф) робота “зернового коридору”, а також стабілізація ринку пально-мастильних матеріалів, відновлення власного виробництва й налагодження імпорту міндобрив та засобів захисту рослин пришвидшили польові роботи.
За даними Мінагрополітики, селяни уже засіяли понад 95% запланованих площ (4,5 мільйона гектарів зернових та майже 1 мільйон гектарів озимого ріпаку).
Головне, що зібравши та маючи змогу продати врожай, виробники одержали бодай якийсь фінансовий ресурс. Плюс дещо “підкинули” держава (у вигляді цільових дотацій та пільгових кредитів) і міжнародні партнери, надаючи гранти й технічну допомогу.
Інша справа, що через бойові дії, окупацію росією частини наших територій та з огляду на відсутність економічної спроможності аграріїв вийти в поле план посівів озимини довелося скоротити приблизно на 40%. Це не означає, що автоматично на стільки ж меншим, ніж цьогоріч, буде наступний врожай. Визначальним чинником стане ситуація з весняною сівбою: віддача ярого клину, звісно ж, нижча, але не критично. Тим паче, що останніми десятиліттями найбільша частка у структурі зернових в Україні припадає на кукурудзу, яку восени не сіють. Не забуваймо і про вплив погодних умов. Окрім “переваг” “руського міра”, цього року ще й вони негативно вплинули на вирощений українськими аграріями урожай. На відміну від майже ідеального попереднього сезону (2020-2021).
“Отже, масштаби посівної і те, якою буде структура засіяних площ, зможемо оцінити лише у лютому, коли аграрії безпосередньо готуватимуться до весняної сівби. До того ж, через погодні умови ми ще не можемо зібрати всю вирощену кукурудзу (за статистичними даними, зібрано лише 40% засіяних площ, - ред.). Низька ціна на зерно не дає можливості гарантувати отримання хоча б якогось прибутку та навіть повернення вкладених аграріями коштів. Тому бачимо, що в багатьох регіонах кукурудза стоїть у полях і подекуди стоятиме цілу зиму. А якщо її завчасно не зібрати, то не буде й можливості засіяти ці площі навесні. Тобто, ярий клин теж зменшиться. А це досить тривожний сигнал”, - вважає заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.
Гірше у випадках (а їх, на жаль, сотні), коли сільськогосподарські підприємства та їхня матеріальна база фізично знищені: спалено, розбито чи викрадено техніку, зруйновано адміністративні будівлі, молочно-товарні ферми. Гарантувати, що селяни встигнуть оговтатися після таких втрат до весни, не можна.
Окрема тема — величезна кількість земель, забруднених вибухонебезпечними предметами. Навіть за найоптимістичнішими прогнозами, через це мільйони гектарів сільгоспугідь буде виведено з господарського обігу на кілька найближчих років, а деякі ділянки, може, й на десятиліття.
“На Харківщині, на Херсонщині значна частина сільгоспугідь заміновані. Ці землі якщо й можна планувати для весняної сівби 2023 року, то лише після колосальної роботи з розмінування. Державна служба з надзвичайних ситуацій докладає для цього усіх зусиль. Але цього замало. Треба включати додаткові механізми залучення команд розмінувальників, закордонних експертів, щоб прискорити ці роботи. Тоді посівні площі під час весняної кампанії вдасться розширити”, - пояснює Марчук.
Про вирощене, вироблене й зароблене: експортно-логістичний вимір
Ключовою проблемою для українських аграріїв — зокрема, дрібних та середніх виробників - залишаються дорога логістика й низькі внутрішні ціни на зерно, які заледве покривають собівартість виробленої продукції.
“Наші аграрії зазнавали й зазнають величезних збитків, враховуючи витрати на добрива, пальне та подекуди мільйонні пошкодження їхніх виробництв. Це вже позначилося на посівній кампанії озимих та безпосередньо вплине на показники весняної посівної кампанії”, - констатує міністр аграрної політики та продовольства Микола Сольський.
Ще масштабнішим збиткам вдалося запобігти завдяки твердій послідовній позиції України та її міжнародних партнерів в питанні укладання та пролонгації зернової угоди. У межах ініціативи із серпня країна експортувала морем понад 12 мільйонів тонн зерна. Могло б бути й більше, якби росія штучного не обмежувала рух суден, затягуючи їх перевірки Спільним координаційним центром.
"Ми мали досвід проведення 40 інспекцій на добу, зараз через позицію рф за день перевіряється у п'ять разів менше. У жовтні "Зернова ініціатива" дозволила експортувати 4,2 млн тонн зернових, у листопаді не вийдемо і на 3 млн тонн. Хоча технічно ми можемо вийти й на 6 млн тонн на місяць", – прокоментував міністр інфраструктури Олександр Кубраков. За його даними, майже 80 суден стоять зараз у черзі для проходження інспекції в Туреччині. Тим часом порти "Великої Одеси" використовують менше 50% своїх потужностей, а вартість зерна зростає з кожним новим шантажем з боку рф. Штучне затягування перевірок призводить до збитків для фермерів та судновласників: один день простою обходиться не менш ніж у $30 тис., при цьому судна, буває, чекають на інспектування від двох до п'яти тижнів.
"Стратегічно маємо домогтися не лише прискорення інспекцій на Босфорі, а й приєднання до ініціативи портів Миколаєва та пролонгації угоди на термін не менше року", – переконаний Кубраков. Він нагадав, що Україна вже офіційно звернулася з такою пропозицією до ООН і Туреччини.
“За рахунок продовження роботи морських коридорів через порти “Великої Одеси” маємо можливість здійснювати до 60% зернового експорту. Також у нас хороші показники розвитку сухопутних маршрутів — залізничних та автомобільних перевезень. Не забуваймо про річкові порти на Дунаї. Європейський Союз, зокрема, надав фінансування - $1 млрд - для розвитку логістичних транскордонних маршрутів до польських та литовських портів. Ми ініціювали звернення до представників Уряду Польщі з пропозицією обговорити можливість побудови широкої залізничної колії (в межах 500 кілометрів) сполученням Україна - Польща - Литва. Таким чином, наші аграрії отримають прямий доступ до литовського порту в Клайпеді, що є доволі ефективним рішенням, яке буде вигідним як для України, так і для наших європейських партнерів”, - каже заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. За його оцінками, у разі позитивного рішення для втілення проєкту знадобиться до трьох років. Необхідні інвестиції - 12 мільярдів євро.
І ще про одну проблему, яку потрібно було розв’язувати ще до початку жнив. Це розширення можливостей зберігання збіжжя в умовах обмеженого експорту та головне — втрати великої кількості елеваторних потужностей — як через їх руйнування, так і через розташування на тимчасово окупованих ворогом територіях. Загалом Україна потребувала додаткових потужностей для зберігання приблизно 15 мільйонів тонн зерна. Завдяки власним зусиллям держави й фінансовій та технічній підтримці від ФАО та країн-партнерів вдалося запастися значною кількістю альтернативних ємностей для тимчасового зберігання — полімерних рукавів. Їх безоплатно надають товаровиробникам, котрі обробляють від 100 до 10 тисяч гектарів землі (після реєстрації в Державному аграрному реєстрі). В одному такому мішку можна зберігати 200 тонн збіжжя.
“Звісно ж, це не повністю розв’язує проблему, адже термін зберігання продукції в таких мішках обмежений. Натомість сподіваємося, що протягом найближчих 4 місяців нам вдасться збільшити експорт зернових за рахунок портів та сухопутних маршрутів, тож минулорічні перехідні запаси зберігати понаднормово не доведеться”, - каже Марчук.
Тваринництво: до проблем руйнувань і знищення поголів’я додалися удари по енергетиці
Свої біди у тваринництві та птахівництві. Даються взнаки безпосередні руйнування виробничих об’єктів, неможливість роботи у прифронтових районах, а також їх тимчасове захоплення ворогом та припинення постачань продукції на підконтрольні Україні території. Фізично знищено значну частину поголів’я — як безпосередньо через удари по тваринницьких об’єктах, так і через неможливість належним чином утримувати птахів і тварин.
Одним із найбільш помітних для загалу наслідків цього стало рекордне осіннє подорожчання яєць. Адже до війни у Херсонській, Донецькій, Луганській, Харківській та Запорізькій областях, де частина населених пунктів поки що окуповані ворогом, зосереджувалося 17% промислового виробництва яєць в Україні. Приміром, донедавна залишалася в окупації (і до того ж — майже зруйнована рашистами) найбільша в Європі птахофабрика “Чорнобаївська”, що на Херсонщині. Ще навесні через війну підприємство втратило можливість годувати птицю, підвозити працівників до робочих місць та вивозити готову продукцію. Більше 4 мільйонів дорослих курей і майже 700 тисяч молодняка загинули. Також були зруйновані птахофабрики поблизу Макарова та Броварів на Київщині. Там загинуло до 1 мільйона курей.
Жовтневі та листопадові обстріли ворогом об’єктів енергетичної інфраструктури додали проблем навіть у відносно безпечних до цього регіонах. Приміром, птахофабрика “Авіс” агрохолдингу “Авангард” у Хмельницькій області, найбільше в Україні підприємство галузі, що не зупинило роботу під час широкомасштабної російської агресії, потерпає від аварійного припинення електропостачання. Такі ж проблеми на птахофабриках в Запорізькій та Харківській областях. Після останніх ракетних ударів до цього переліку додалися й виробники із інших регіонів. До того ж, ще на початку війни деякі підприємства через невизначеність частково зупинили інкубацію для отримання курчат. Через це поголів'я курей-несучок неабияк скоротилося.
Втім, є надія, що це - тимчасове явище і поголів'я курей за кілька місяців відновлять.
Чого, на жаль, не скажеш про молочарство й виробництво свинини та яловичини. Для вирощування та відгодівлі молодняка тут потрібно куди більше часу й зусиль. Директор Департаменту аграрного розвитку Мінагрополітики Ігор Віштак відверто називає ситуацію в деяких областях критичною. Зокрема, скорочення поголів’я худоби там перевищує 20%. “Птахівництво відновлюється швидкими темпами, що ж до великої рогатої худоби, на це потрібен час”, – наголосив посадовець. Зараз, за його словами, відпрацьовують механізм оцінки та можливих виплат компенсації за збитки, заподіяні ворогом українським сільгоспвиробникам.
При цьому Всеукраїнська аграрна рада під час нещодавнього форуму в Німеччині запропонувала нашим міжнародним партнерам план підтримки молочно-товарних ферм в Україні. “На першому етапі він передбачає фіксування збитків, яких зазнали та продовжують зазнавати товаровиробники. Це втрати поголів’я, знищені ферми, молодняк, яким за нормальних умов мало б поповнюватися продуктивне молочне стадо. Далі потрібно подбати про те, щоб допомогти агровиробникам кормами, ветеринарними препаратами, генераторами. Ситуація складна. І це є одним із ключових наших меседжів до міжнародних фондів з проханням підтримати українських аграріїв. Бо це — не лише наш інтерес. Зараз Україна збільшує експорт молочної продукції до ЄС за рахунок скасування квот та головне — завдяки тому, що наші виробники виготовляють якісніший продукт, що відповідає тамтешнім стандартам. І якщо зараз не підтримувати ферми з виробництва молока екстракласу, галузь знову занепадатиме. Для споживачів зменшиться вибір, на ринку послабиться конкуренція, а держава втратить доходи й робочі місця. Адже це - та додана вартість, про яку ми завжди говоримо. І значні кошти, які ми можемо отримати, реалізуючи не лише сировину, а й готові молочні продукти”, - пояснив один з керівників ВАР Денис Марчук.
Практичні поради селянам: де взяти гроші на відновлення виробництва...
Тим часом грошей аграріям катастрофічно не вистачає. За даними опитувань, від початку війни близько чверті агровиробників взагалі втратили доступ до фінансування, ще 20% сигналізують про неабиякі труднощі з отриманням коштів. Власне, й без жодних опитувань розуміємо: доступ до фінансового ресурсу — у тому числі, й до дешевого кредитування — одна з головних нинішніх проблем аграріїв та запорука успішної повоєнної відбудови.
Цими днями у межах другого Всеукраїнського фермерського форуму “Де фермеру взяти гроші?” представники Мінагрополітики, фінансових установ та банківського сектору й міжнародних організацій, грантодавці, презентували програми підтримки фермерів.
“Від того, які інструменти будуть доступні аграріям, залежатимуть реалізація цих планів та майбутній урожай”, - наголосив перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький. Він нагадав про те, що в бюджеті-2023 передбачено 16 млрд гривень для продовження пільгової кредитної програми “5-7-9”.
Щодо поточних результатів та цифр, то за минулий тиждень майже 400 аграріїв завдяки цьому проєкту отримали 1 млрд 110 млн гривень. У цілому ж за 2022 рік майже 35 тисяч агровиробників змогли отримати кредити на 75 млрд гривень.
Нагадаємо, Уряд ухвалив рішення про надання фінансової підтримки мікро-, малому та середньому бізнесу на відновлення частково або повністю зруйнованих внаслідок бойових дій виробничих потужностей. Підприємства АПК також можуть розраховувати на таку допомогу. Підприємці мають змогу отримати кредит на відновлення виробничих потужностей під 9% терміном до 5 років на суму до 60 млн грн (без урахування раніше виданих кредитів за програмами держпідтримки). Виконання зобов'язань за такими кредитами частково (до 80%) забезпечуватиметься державною гарантією.
Крім того, агровиробники можуть подавати заявки на отримання державних субсидій, цільових, субсидованих кредитних програм, позик та технічної допомоги від ЄС та інших міжнародних донорів на онлайн-платформі “Державний аграрний реєстр". Щоправда, лише за один день після відновлення приймання заявок у ДАР на отримання допомоги – бюджетних субсидій на 1 га сільгоспугідь та спеціальної бюджетної дотації на утримання корів — заявки надіслали майже 3000 агровиробників, одразу зарезервувавши усі додатково надані на програму 100 мільйонів гривень.
Загалом у межах спільної програми Мінагрополітики та ЄС українським фермерам виділили майже 1,5 млрд гривень. За словами Тараса Висоцького, з міжнародними партнерами нині домовляються про продовження дії програми на наступний рік та про збільшення фінансування.
За умовами програми, на безповоротну допомогу можуть розраховувати малі агровиробники, які обробляють від 1 до 120 га сільськогосподарських угідь або утримують від 3 до 100 корів. Перші можуть отримати – 3100 грн на один гектар угідь сільськогосподарського призначення, але загалом не більше 372 тисяч гривень, другі – 5300 грн на кожну корову, але не більше 530 тисяч гривень на одне господарство.
... Як фіксувати збитки, щоб отримати допомогу зараз та потім розраховувати на репарації
На карту руйнувань агросектору України вже нанесено майже 300 об’єктів. Поміж них — більш як півтори сотні земельних ділянок, 70 адміністративних і господарських споруд, три десятки одиниць сільгосптехніки, устаткування й автотранспорту, а також 8 тваринницьких комплексів, 10 споруд для зберігання сільгосппродукції та 7 елеваторів.
Найбільше даних про пошкоджені земельні ділянки внесли агровиробники Херсонської області – 137, про сільгоспспоруди — Харківщини та Донеччини (38 і 19 одиниць). За даними мапи, 64 об’єкти зруйновані повністю, 59 мають сильні пошкодження, 159 - незначні руйнування.
При цьому Всеукраїнська аграрна рада за підтримки Програма USAID з аграрного і сільського розвитку АГРО підготувала практичні рекомендації щодо правильної фіксації руйнувань агропідприємств. Він, зокрема, передбачає:
1. Тільки-но дозволить ситуація з безпекою, необхідно виїхати на зруйнований об’єкт, аби зафіксувати пошкодження та зібрати докази.
2. Робіть фото та відео – вони допоможуть відтворити подію та покажуть реальну картину втрат. Необхідно зазначити дату, час, місце зйомки, вказавши gps-координати.
Знімайте широкі, середні та крупні плани. Сфотографуйте об’єкти зйомок з різних точок та напрямків.
Фіксуйте пошкодження будівель і конструкцій, їхній характер, приблизну площу пошкоджень. Знімайте пошкоджене обладнання, техніку та інші втрати.
Відеозйомка має бути безперервною. Утримуйте кожен відеокадр якомога стійкіше, щонайменше 10 секунд. За можливості, зніміть панораму. Коментуйте все, що фільмуєте.
Ці відео та фото не можна змінювати, обробляти у спеціальних редакторських програмах.
3. Далі потрібно скласти протокол обстеження або акт фіксації за участю трьох осіб. Першою особою можете бути ви (людина, яка оглядала об'єкт), другою – інший громадянин України (наприклад, хтось із мешканеців села), третьою – представник місцевої адміністрації.
У цьому документі необхідно детально вказати:
- що саме сталося;
- коли і де;
- додати всю зібрану інформацію під час фіксації заподіяних збитків.
Крім того, надайте усю відому інформацію щодо бойових дій в цій місцевості, залучених осіб, видів зброї тощо.
4. Якщо пошкодження неможливо зафіксувати одразу, про це обов’язково потрібно зазначити в документах.
Також потерпілим радять додавати задокументовані пошкоджені об’єкти до вже згаданої Інтерактивної мапи руйнувань агросектору України.
“Створення доказової бази щодо збитків агропідприємств – перший крок на шляху до відновлення агросектору від наслідків війни”, - нагадують у ВАР.
Владислав Обух, Київ
Матеріал підготовлено за підтримки International Media Support (IMS), Медіацентра "Схід" і ГС "Консорціум ветеранських організацій сходу".
