Нафтове (напів)ембарго для рф: чому потрібне більш радикальне зниження цін
З понеділка 5 грудня набрало чинності рішення Європейського Союзу, Великої сімки й Австралії (так звана Коаліція за обмеження ціни) про встановлення граничного порогу вартості нафти, що постачається морським транспортом з російської федерації, на рівні $60 за барель. Також з понеділка діє заборона на морський імпорт російської нафти до Євросоюзу. Україна та низка її партнерів — передусім, Польща й країни Балтії - вважають такий крок важливим, але недостатнім для того, щоб реально зменшити вуглеводневі прибутки держави-агресора, які вона використовує для війни проти нашої країни та всього цивілізованого світу. За підрахунками аналітиків, сприяти реальному зниженню військового потенціалу росії через зменшення його фінансування могло б обмеження цін на рівні $30-$35 чи хоча б $40 за барель.
Як діятиме механізм обмежень: бачення ЄС і G7
Нагадаємо, у жовтні Рада ЄС вирішила заборонити морське транспортування із 5 грудня російської нафти, а з 5 лютого наступного року - нафтопродуктів з рф - до третіх країн, а також пов'язане із цим надання технічної допомоги, брокерських послуг, фінансування чи фінансової допомоги. За винятком нафти та нафтопродуктів, які походять з рф чи експортуються з її території, та закуповуються за цінами, що не перевищують погодженої Коаліцією за обмеження ціни межі (далі - Коаліція). Наприкінці минулого тижня дискусії про рівень цінового порогу завершилися, Рада ЄС за погодженням із партнерами по Коаліції ухвалила необхідні рішення. Тож відтепер офіційно можливе транспортування морем і фінансове та страхове супроводження партій російської нафти, закуплених лише за ціною не вище $60 за барель.
Водночас діятиме перехідний період тривалістю 45 днів для суден, що перевозять сиру нафту російського походження, придбану та завантажену до 5 грудня 2022-го та вивантажену в кінцевому порту призначення до 19 січня 2023 року.
Також встановлено перехідний період у 90 днів після кожної можливої зміни граничної ціни, щоб забезпечити її послідовне застосування усіма операторами.
Дію механізму граничної ціни переглядатимуть щодва місяці, аби оперативно реагувати на можливі зміни ситуації на ринку. Окремо діятиме "надзвичайне застереження", яке дозволяє транспортувати нафту, куплену за вищою ціною, якщо це необхідно для запобігання або пом'якшення наслідків події, “яка може мати серйозний і значний вплив на здоров'я й безпеку людей або навколишнє середовище, або як відповідь на стихійні лиха”.
У інших же випадках Коаліція заборонить широкий спектр послуг, включаючи морське страхування та торгове фінансування, пов'язаних з перевезенням морем сирої російської нафти, якщо покупці не купуватимуть її за ціною нижче 60 доларів. Країни G7 заздалегідь узгодили механізм, який передбачає відмову в наданні морських послуг суднам, що перевозять російську нафту, куплену за вищою, ніж визначено, ціною. Трейдери, брокери та кінцеві покупці надаватимуть контролерам рахунки-фактури, контракти та квитанції, які засвідчуватимуть, що угоди купівлі-продажу російської нафти укладені відповідно до нових правил.
У Європі і США вважають, що запровадження обмежень є важливим інструментом для зменшення доходів, які росія може спрямовувати на війну в Україні. Також це знизить вартість енергоносія, що особливо важливо для країн з низьким та середнім рівнем доходу, які постраждали від наслідків російської агресії проти України, пандемії та деструктивних економічних процесів у світі. З іншого боку, те, що цінову петлю поки що вирішили не затягувати занадто туго, сприятиме забезпеченню надійних постачань нафти на світові ринки.
Маємо розуміти, що на першому етапі дії обмежень вони навряд чи суттєво вдарять по фінансових потугах агресора. Річ у тім, що наразі відвантаження російської нафти здійснюються за цінами, нижчими, ніж визначена міжнародною спільнотою межа. Через дію раніше впроваджених політичних санкцій та обмежень в енергетиці росія змушена продавати нафту з великим дисконтом (знижкою). Приміром, минулого тижня нафту марки Urals в порту Приморськ на Балтійському морі відвантажували за ціною від $45 до $48 за барель. Середня ж ціна поточних постачань із Чорного та Балтійського морів - $51-$53. Але, кажуть експерти, встановлення межі буде важливим запобіжником від можливого різкого підвищення нафтових котирувань у майбутньому, коли попит на вуглеводневу сировину — зокрема з боку китайської економіки, який зараз гальмується пандемічними обмеженнями, - почне зростати. Дехто з аналітиків прогнозує, що наступного року ціни на нафту можуть підвищитися до $100 та навіть більше за барель. У тому числі й через “ігри з видобутком” країн-учасниць картелю ОПЕК+. Тоді втрати рф будуть суттєвішими. Хоча — лише якщо порівнювати з прибутками інших нафтовидобувних країн. Адже й за нинішніх обставин агресор добряче на нафті заробляє. Середня оцінка собівартості її видобутку в рф з усіма податками - приблизно $40 за барель. Рівень рентабельності деяких російських свердловин взагалі становить $20-$25.
Тим не менше, дуже важливо, що широка коаліція, до якої входять понад 30 впливових у світі гравців, змогла домовитися. Адже в рф до останнього сподівалися, що завдяки лояльним до кремлівського режиму європейським політикам та апологетам ідеї “збереження обличчя путіна” рішення так і не буде ухвалене. Зокрема, через відсутність консенсусу в межах ЄС.
Як і завжди, російські агенти впливу намагалися грати на шкурних інтересах. Передовсім, керівництва Угорщини, яке пишається як своєю небаченою заслугою домовленостями з кремлем про суттєві знижки на енергоносії (плюс продовжує сподіватися на російську участь в будівництві на своїй території атомних електростанцій). В результаті “зберегти обличчя” в очах виборців Орбанові таки вдалося: у Будапешті вже похвалилися, що для країни зроблять виняток, як і ще для деяких європейських споживачів російських нафти та нафтопродуктів. Хоча Угорщина фактично не залежить від морських постачань сирої нафти, адже отримує її з росії нафтогоном “Дружба”. А дія ембарго на постачання до цієї країни нафти трубопровідним транспортом наразі не поширюється. Тим не менше, і цього разу Будапешт намагався завадити ухваленню консолідованого рішення, пояснюючи свою позицію тим, що будь-які обмеження, мовляв, більше б’ють не по росії, а по європейських споживачах.
За неофіційними даними, пручалися ухваленню рішення про більш радикальне цінове обмеження Греція, Мальта та Кіпр - країни, чиї компанії є великими перевізниками російської нафти. На відмові від більш низького цінового порогу наполягали і США. Оскільки там побоюються, що надмірне “закручування гайок” змусить путіна піти ва-банк і оголосити про повне припинення постачань сировини на світовий ринок, обмежившись виконанням прямих контрактів з країнами, які не приєднаються до міжнародних нафтових санкцій. Зокрема, найбільшими після відмови Євросоюзу від російської нафти її споживачами — Китаєм, Індією та Туреччиною. А це може призвести до дефіциту, різкого зростання світових цін на нафту та й узагалі дестабілізувати цей ринок.
Експерти вважають цілком ймовірним, що зараз Європа і США хочуть протестувати, як працюватиме цей механізм (адже ніколи раніше санкції в енергетиці у такому вигляді не ухвалювалися). А потім поступово посилюватимуть обмеження. Хоча також, ймовірно, не настільки радикально, як на тому наполягають Польща, держави Балтії і, звісно ж, Україна.
Колишній директор з інтегрованих комунікацій НАК “Нафтогаз України”, експерт Центру Разумкова Максим Білявський вважає, що затверджений рівень цінових обмежень, поміж іншого, є наслідком домовленостей між Великою сімкою та групою країн-експортерів нафти ОПЕК+. “І якщо домовленість про заміщення на ринку російської нафти ресурсом з інших джерел не виконуватиметься, більш ніж упевнений, що вже за місяць країни G7 зберуться і переглянуть встановлений ціновий поріг у бік зменшення — принаймні до $40-$45 за барель”, - спрогнозував він у коментарі Укрінформу.
Окремо Білявський наголосив, що встановлення цінового порогу на скасовує санкції проти російського нафтового експорту, які уже запроваджені США і які запроваджуються з 5 грудня Європейським Союзом. “Стеля ціни”, тобто прайс-кеп, запроваджує послаблення тільки для морських перевезень російської нафти для третіх країн за умови, що вона продаватиметься за цінами, рівними граничним, або меншими”, - нагадав експерт.
Чому $60 за барель — це “ні про що”: позиція України
Президент Володимир Зеленський вважає ухвалене міжнародними партнерами рішення недостатнім та навіть несерйозним. "У світі завершилася, на жаль, без серйозних рішень дискусія щодо прайс-кепів, тобто обмеження експортної ціни російської нафти. Бо не назвеш серйозним рішення встановити таку межу для російських цін, яка цілком комфортна для бюджету держави-терориста”, - наголосив глава держави в суботньому відеозверненні. Він нагадав, що росія завдала колосальних збитків усім країнам світу свідомою дестабілізацією енергоринку, а світ ніяк не може наважитися на її справжнє енергетичне роззброєння.
“Це слабка позиція, і лише питання часу, коли все одно доведеться застосовувати сильніші інструменти. Шкода, що цей час буде втрачено. Логіка очевидна. Якщо обмеження ціни російської нафти 60 доларів замість, наприклад, 30, про які говорили, зокрема, Польща і країни Балтії, то російський бюджет отримає на рік близько 100 мільярдів доларів. Ці гроші підуть не тільки на війну і не тільки на подальше спонсорування росією інших терористичних режимів та організацій. Ці гроші підуть і на подальшу дестабілізацію якраз тих країн, які намагаються зараз уникнути серйозних рішень", - наголосив Зеленський.
За підрахунками Київської школи економіки, після впровадження обмежень на рівні $60 за барель, у 2023 році росія зможе загалом заробити на нафті $166 мільярдів (з урахуванням постачань нафтогонами), - повідомила в ефірі Єдиного телемарафону віце-президентка з економіко-політичних досліджень КШЕ Наталія Шаповал.
“Перед ухваленням рішення було багато експертних зустрічей, група Єрмака-Макфола готувала дослідження, згідно з яким, якщо б встановити цінове обмеження на рівні $30-$35, ефект справді був би схожий на фінансову кризу для рф. Її “нафтові” надходження не перевищували б 100 мільярдів доларів на рік”, - розповіла експертка.
Необґрунтовано м’якими для агресора вважає нові санкції й Максим Білявський. “Проаналізувавши медіану ціни за крайні десять років, я визначив, що вона становила $69,45 за барель. І якщо порівнювати нові цінові обмеження із цим показником, бачимо, що вони лише на 15% менші, чого недостатньо. Практика цінових обмежень свідчить, що прайс-кеп може бути встановлено на рівні не вище 50% за медіану ціни за той чи інший період (понад 5 років). Тобто, якщо керуватись логікою класичної економіки енергетичних ринків, у цьому випадку цінове обмеження мало б бути на рівні приблизно $35 за барель”.
Про недостатність нових обмежень свідчить і те, що до моменту введення прайс-кепу ціна відвантаження російської нафти в портах Чорного та Балтійського морів становила від $51 до $53 за барель. Тобто фактично вартість експортованої з рф нафти була на 10% нижчою, ніж мінімальний поріг. “Це свідчить про те, що цінове обмеження встановлено “із запасом”, що фактично дозволяє росії отримувати надприбутки, які вона використовутиме для фінансування військово-промислового комплексу та, зокрема, на закупівлю мікросхем і палива для ракет. Судіть самі: добовий прибуток рф від експорту вуглеводнів становить приблизно $800 мільйонів”, - уточнив Білявський.
Втім, за словами Наталії Шаповал, не можна стверджувати й про те, що після запровадження обмежень агресор взагалі нічого не втратить. Приміром, вже вжиті санкції в енергосфері, які змусили кремль у тому числі продавати нафту зі значним дисконтом, обмежують його фінансові можливості і обмежуватимуть надалі. Бо, приміром, за підсумками цього року нафтові газові прибутки рф становитимуть загалом $356 мільярдів. А якби не вимушений дисконт, то при продажу нафти на ринкових умовах вони становили б $400-$420 мільярдів.
Звісно ж, Україну навіть таке зменшення не задовольняє. Бо якщо, приміром, перевести навіть мінімальні $166 мільярдів - себто, приблизно $14 мільярдів на місяць - у вартість смертоносних ракет (терміни їх виготовлення залишимо за дужками), отримаємо жахливу картину. Щомісяця за ці гроші агресор може придбати більше тисячі ракет Х-101, понад 2 тисячі “калібрів” чи майже 5 тисяч “іскандерів”!
Так. Безумовно, не всі ці гроші путін використає на війну. Звичайно ж, санкції битимуть і по нафтовидобувній галузі, і по економіці держави-агресора загалом. Безперечно, вони провокуватимуть соціальну напруженість у нафтовидобувних регіонах рф. Але все це — згодом, нехай і в не дуже далекій перспективі.
За розрахунками КШЕ, продаж нафти й газу формує 45% бюджету рф. Європейський ринок до війни споживав 51% всього експорту російської нафти - 120 із 230 мільйонів тонн на рік. Десь 2 мільйони барелів щодоби. Тож скорочення експорту справді рано чи пізно призведе і до зменшення бюджетних надходжень, і до падіння російського ВВП. На думку аналітиків, у підсумку вже наступного року обсяги видобутку російської нафти можуть впасти на третину, 40-50 тисяч із загалом 180 тисяч нафтових свердловин доведеться законсервувати, десятки тисяч людей із нафтової та суміжних галузей залишаться без роботи. Але й це навряд чи змусить путіна відмовитися від загарбницької війни в Україні. Тим паче, що в росії уже заявили, що готують контрзаходи у відповідь на дії міжнародної спільноти.
Можливості обходу санкції: “сірі” та “чорні” схеми
Левова частка російської нафти експортується морем. Щоб перевезти сировину, потрібно винайняти танкер, застрахувати його, отримати фінансування та замовити низку послуг для обслуговування рейсу. За оцінками експертів, власних танкерів у росії не вистачає, а послуги з морського страхування, навігації та доступу до дешевого фінансування надають, здебільшого, західні фірми та банки. Загалом держави - учасниці домовленостей контролюють від 60 до 90% світового ринку послуг із морських постачань, фінансування та страхування морських перевезень. Більшість же компаній із третіх країн (передовсім китайських), які також є важливими гравцями у цих сегментах ринку, мають відкриті кредитні лінії в західних фінустановах. Тому вони навряд чи ризикуватимуть, допомагаючи путіну обходити санкції.
Отже, на перший погляд, уникнути наслідків цінового ембарго путіну буде складно. Однак, за даними Financial Times, росія вже думає, як це зробити. Зокрема скуповує старі нафтові танкери, щоб продавати свою сировину по всьому світу. Видання, посилаючись на дані суднового брокера Braemar та енергетичної консалтингової компанії Rystad, пише, що впродовж цього року Москва створила "тіньовий флот" із більш ніж сотні старих танкерів. Експерт Braemar повідомив, що вік цих суден — переважно 12-15 років, тож найближчими роками їх мали б списати на металобрухт. Деякі судна купили в Ірану та Венесуели, які також перебувають під західними санкціями.
“Для перенаправлення того обсягу нафти, який до 5 грудня постачався на ринки ЄС, до Азійсько-Тихоокеанського регіону росії потрібно приблизно 300 танкерів. Зараз вони мають (сформований усіма правдами і неправдами) флот приблизно у 240 танкерів. Фактично - це піратський флот, що на 80% складається із суден, які не можна експлуатувати через значні технічні проблеми. Тож у такий спосіб гарнтовано перенаправити “вільну” нафту, від якої відмовляються у Європі, азійським споживачам практично неможливо”, - вважає Максим Білявський.
Не вдасться зробити це і збільшивши прокачування нафти трубопроводами, кажуть експерти. Адже потужності нафтогонів, якими ресурс із росії постачається до Китаю, вже й так використовуються на повну.
Варіанти обходу санкцій — принаймні часткового, - на думку Білявського, на жаль, є. І вони існуватимуть доти, доки на офіційному рівні не буде затверджено поправку до положень Міжнародного кримінального суду, якою порушення нафтового ембарго визначатиметься як кримінальний злочин, причетних до якого каратимуть ув’язненням.
“Обійти санкції можна двома шляхами, - каже експерт. - Перший — перелив нафти із танкера в танкер у нейтральних водах. Такі технологічні операції можуть призвести до небачених екологічних катастроф. Тому що танкери, якими зараз оперує рф, взагалі не розраховані на експлуатацію та ніхто їх не ремонтував. Це означає, що наступного року на світ чекає збільшення кількості інцидентів, випадків розливу нафти, аварій за участі цих суден. Другий варіант обходу санкцій — страхування танкерів в інших компаніях. Але ринок страхових компаній фактично на 90% контролюється компаніями з країн G7. Є, звісно, приблизно 10% компаній, що контролюються державами Азійсько-Тихоокеанського регіону. Але, як мені відомо, ці компанії, маючи відкриті кредитні лінії в міжнародних фінансових інституціях, не поспішають йти на зустріч рф”.
В самій москві на посилення санкційного тиску, звісно ж, відреагували критично та, як водиться — з істерією. У посольстві рф у США заявили, що узгодження цінового порогу на постачання російської танкерної нафти, мовляв, означає "перекроювання базових принципів функціонування вільних ринків". І в підсумку через пов’язану із цим невизначеність начебто найбільше постраждають споживачі.
За словами путінського прес секретаря дмітрія пєскова, росія не визнає впровадження цінових обмежень. Він повідомив про підготовку москвою заходів у відповідь та спрогнозував зміну цінової ситуації на нафтовому і дестабілізацію світових енергетичних ринків загалом.
Аналітики натомість вважають, що, вангуючи кризу, путіністи, як і завжди видають бажане за дійсне. Приміром, за прогнозами Максима Білявського, жодних потрясінь на глобальному ринку найближчим часом не буде. Адже група експортерів нафти ОПЕК+ 4 грудня вирішила дотримуватись чинних квот на видобуток сировини, які було погоджено у жовтні. Також домовилися, що наступне засідання групи відбудеться 4 червня 2023 року, а моніторингового комітету - 1 лютого. Це означає, що ОПЕК+ жодним чином не реагуватиме на вибуття з ринку певних обсягів російської нафти.
“Глобальний ринок нафти найближчі два тижні перебуватиме у стадії адаптації до нововведень, на які найперше очікували в Україні. З 5 грудня країни Європейського Союзу повністю припиняють закупівлі російської нафти. Втім, доставка раніше законтрактованих обсягів триватиме до 19 січня 2023 року. Це означає, що будь-які аргументи нафтотрейдерів стосовно збільшення оптової ціни дизпалива через дефіцит нафти внаслідок ембарго — звичайна маніпуляція, що має на меті отримання надприбутків”, - підсумував Білявський, вочевидь, натякаючи вже й на можливі спроби розхитати цінову ситуацію на внутрішньому ринку.
Владислав Обух, Київ
