Підсумки року, енергетика: «Будь-яка інша країна просто не витримала б»

В Україні через атаки Росії майже не залишилося уцілілих ТЕС та ГЕС, - застерігає глава "Укренерго" Володимир Кудрицький.

Близько половини критичної електроенергетичної інфраструктури в Україні «значно пошкоджено» внаслідок обстрілів РФ. Деякі об’єкти були повністю зруйновані, – стверджує віцепрем’єр-міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков.

Для відновлення енергетичної системи Україні потрібно близько мільярда доларів, попереджає прем'єр-міністр України Денис Шмигаль.

Ці повідомлення – нині притягують тривожну увагу не менше, ніж зведення з фронту. Так, війна – це смерть на фронті, буденний уже подвиг спеців і обмеження в тилу.

У Велику війну люди деяких професій підкреслено вийшли на перший план. І на них ліг особливий тягар. Медики, рятівники, енергетики – список можете продовжити самі. Серію публікацій про цих людей ми вирішили розпочати з саме енергетиків – вони зараз в усіх на слуху, ще й свято їхнє відзначається 22 грудня – в найкоротший день, за яким обов’язково почне приростати Світло. А нині саме від них так багато залежить – щоб в наших домівках були світло та тепло, а ще – вода, Інтернет і зв'язок. Але якщо всі ми більш-менш можемо собі уявити, чим саме займаються, скажімо, хірург або пожежник, з енергетиками – складніше.

Так, і в дощ, і в сніг, і під обстрілами доводиться їм виконувати нині свою роботу. От по суті і все, що ми знаємо. Тому ця розповідь буде не про конкретних людей, а про такого собі «колективного» енергетика.

Суть роботи цих, без перебільшення, героїчних і відданих людей пояснив Юрій Касіч. У минулому – директор НЕК «Укренерго», голова правління «Вінницяобленерго» та «Чернігівобленерго», нині - керівник компанії, яка займається малою гідроенергетикою. Починав Юрій Петрович звичайним монтером на Київській ТЕЦ-5, працював диспетчером, начальником диспетчерської служби, головним диспетчером. Тобто, що являє собою робота енергетика знає «від і до».

І скільки б ще не залишилося неушкоджених ТЕС та ГЕС, - у нас, хоча й з великими перебоями, але є світло. Як це їм вдається?

Спочатку енергетики готують «робочі місця» для пожежників

- Почнемо з того, що оголошується повітряна тривога. Коли стали масово обстрілювати енергетику - це було десь ще у вересні - ракета прилетіла на підстанцію під Харковом, і там, на жаль, загинули двоє чергових, жінка та чоловік, - розказує Юрій Касіч. – Чоловік – зовсім молодий, йому ще жити та жити…

Саме після цього випадку персоналу енергетичних об’єктів наказали під час повітряної тривоги переходити в безпечні місця. Можливо, це потрібно було робити і раніше, але ж хто знав, що ті нелюди будуть обстрілювати людей, які займаються мирною працею.

На підстанціях магістральної мережі «Укренерго» це зробити легше, тому що там чергують усього одна-дві людини. Те ж саме стосується диспетчерів всіх ланок керування. На великих електростанціях - набагато більше персоналу, і не всі можуть покинути свої робочі місця навіть під час повітряної тривоги.

- Якщо, не дай Боже, в об’єкт енергетики все ж таки влучили, про це повідомляють у відповідні служби та викликають ДСНС, - продовжує Юрій Петрович. - До речі, рятівники добре ознайомлені з цими об’єктами, тому що на випадок різних надзвичайних ситуацій періодично проводять з енергетиками спільні тренування.

Отже, коли приїжджають пожежники, вони знають, де на цьому об’єкті знаходиться трансформатор, де - вимикач, де особливо небезпечні місця.

Вважається, що тільки після того, як пожежа буде ліквідована, до роботи приступають енергетики. Насправді це не так. Поки ДСНС в дорозі, оперативний персонал енергетичного об'єкта готує для рятівників, так би мовити, «робочі місця» для безпечного тушіння пожежі. Адже буває, що після прильоту не все відразу вибухає та знеструмлюється. Як це їм вдається – окрема тема.

- Я навіть уявити собі не можу, як з цим справляється оперативний персонал, якщо «прилетіло», скажімо, вночі, - каже Юрій Петрович.

Крім пожежників викликають ремонтний та адміністративний персонал, який має більш високу кваліфікацію, ніж чергова зміна, і здатен, зокрема, організувати ремонт або заміну обладнання. Все це робиться одночасно і дуже швидко.

Коли пожежу вже ліквідовано, у відносній безпеці приступають до більш ретельної оцінки пошкоджень. До цього обов’язково підключаються інженерно-технічні підрозділи.

Як так зробити, щоб без нічого все знову запрацювало?

- Насправді, визначити пошкодження будь-якого енергетичного обладнання - дуже важко, - продовжує Юрій Касіч. - Зовні воно може виглядати цілим, але можуть бути порушені його електричні характеристики. Тому майже все електротехнічне обладнання має пройти вимірювання та випробування - це стосується й ізоляторів, і трансформаторів, і вимикачів, і роз’єднувачів, і ланцюгів вторинної комутації... А це не просто великий обсяг роботи, це - неймовірний обсяг. Тільки на ці маніпуляції можуть піти не години, а - дні. Адже пошкодження не одиночні, а МАССОВІ!

- Потім починається пошук обладнання на заміну. Якщо замінити немає чим - і таке буває – відбувається мозковий штурм. Включається інженерне мислення, всі збираються і думають: як так зробити, щоб без нічого - все знову запрацювало? Я не буду наводити конкретні приклади, про це не можна розповідати, але я знаю такі випадки й скажу, що хлопці та дівчата – іноді справжні генії, - підсумовує енергетик.

Та повернемося до підстанції, де працює оперативний персонал, кілька людей. Виявляється, над ними є ще оперативний персонал іншого рівня, який бачить не одну підстанцію, а їх мережі – тобто, як ці підстанції зв’язані між собою. Не тільки електричними дротами, але й спільним режимом роботи. Ці спеціалісти мають знати: куди прилетіло зараз і куди прилітало раніше, де є пошкодження та обсяг цих пошкоджень. Тобто - весь реальний стан мережі. Саме ці диспетчери й придумують усі можливі схеми, щоб заживити та подати напругу на кожну конкретну підстанцію. Аналізують, де є генерація (виробництво електроенергії), а де – немає, де її вистачає, а де - ні, і як цю електроенергію передати від виробника (який, можливо, теж постраждав від нальотів) до об'єкта споживання.

Для уточнення - диспетчерські служби, про які йдеться, поділяються на оперативну та режимну частини. Оперативна - це люди, які керують тим, як і що «включити-відключити». «Режимники» - займаються суто розрахунками електричних режимів роботи мереж й доводять свої рекомендації «оперативникам».

Для цих розрахунків існують високоспеціалізовані й, до речі, дуже дорогі, програмні комплекси. А варіантів рішення, навіть простої задачки, може бути сотні. І «режимники» мають бути дуже досвідченими, щоб із сотні можливих варіантів швидко знайти лише кілька десятків, потім прорахувати їх недоліки та переваги та передати остаточне рішення оперативному підрозділу. Крім того, є ще окремий підрозділ, який теж бере в усьому цьому активну участь. Це - служби релейного захисту й автоматики. Адже будь-яке обладнання в енергетиці повинно бути захищеним. Наприклад, в кожного вдома є автомат, який відразу ж все вимикає, якщо у нас, не дай Боже, сталося коротке замикання або перевантаження електричної мережі. У мережах високого класу напруги таких захистів – дуже багато, і всі вони дуже складні. Отже «релейники» також повинні все прорахувати та повідомити свої висновки оперативному підрозділу.

Відновити енергосистему за день-два після терористичного блекауту – це просто неймовірно

- Звичайно, до війни енергетика працювала інакше - у нас могла бути лічена кількість аварій на рік, - пояснює фахівець. - А зараз прилітають сотні ракет щотижня, і - слава нашим ЗСУ - більшість збивають. Але деякі й влучають... І всі ці пошкодження накладаються одне на одне. Резерви енергетичного обладнання вичерпуються. Замовлення нового – особливо устаткування високого класу напруги – це довга і непроста справа. Зараз задачі настільки багатовекторні, що навіть розповісти складно, чого це вартує нашим хлопцям і дівчатам.

- Скажу так – я маю достатній досвід спілкування з європейськими енергетиками, - продовжує Юрій Касіч. - І вони завжди були в захваті від рівня кваліфікації наших, українських енергетиків. Різниця, думаю, перш за все, в освіті. За кордоном фахівці - вузько спеціалізовані на відміну від наших. Енергетики майже в усіх компаніях України – це висококласні спеціалісти. Жодна європейська країна стількох атак не витримала б - лягла б і не оговталася.

- Читала в соцмережах, люди запитують, а чому ж до війни всі ці ремонти займали стільки часу?..

- По всякому бувало. Я думаю, що зараз люди просто живуть на роботі. Відновити енергосистему за день-два після терористичного блекауту – це просто неймовірно. НЕЙМОВІРНО. Поясню різницю. Після звичайного технологічного блекауту будь-яке обладнання можна включати в роботу майже без його огляду. Головне - розібратися, що саме сталося. Після терористичної атаки ми з вами не знаємо, що пошкоджено, розміри біди, чи можна його включати. Тобто ми не знаємо, які уламки куди потрапили та наскільки все це серйозно. До того ж ми отримуємо одночасно десяток аварій в різних місцях.

- Після кожного удару у мене всередині коїться таке, нібито, це мене вбивають, - ділиться Юрій Петрович. - Думаю, що таке відчуває кожен працівник, хто за нашу енергетику не просто вболіває, а нею живе.

- Як думаєте, що буде далі? – не можемо не запитати фахівця. - Попереду – зима, і ще не один приліт. Чи витримає наша енергетика?

- Легше не буде – ми не встигаємо відновлюватися, нумо говорити правду, - відповідає Юрій Касіч. - І тому передусім нам потрібна якісна протиракетна оборона. Бо наша енергетика сьогодні, як той мурашник: ми ремонтуємо, а нас руйнують знову.

А от ми, послухавши Юрія Петровича, якимось дивом відчули: однозначно вистоїмо, а путін – здохне. Слава українським героям-енергетикам!

Лариса Гаврилова, Київ