Виконавча рада МВФ на початку тижня схвалила для України нову Моніторингову програму із залученням ради директорів. Цей інструмент розрахований на чотири місяці та не передбачає виділення фінансових траншів. Однак він зосереджений на тому, щоби, по-перше, допомогти стабілізувати українську економіку, а по-друге, сприяти донорським внескам ззовні. Про те, як працюватиме цей механізм на практиці, які умови має виконати Україна, чого чекати пересічним українцям наступного року, в інтерв’ю Укрінформу розповів заступник виконавчого директора МВФ Владислав Рашкован.
МВФ СТАВИТЬ СВОЮ «ПЕЧАТКУ» НА ПРОГНОЗ ПО УКРАЇНІ
- Розкажіть, будь ласка, про ухвалену нову програму. Чому Фонд вирішив застосувати цей механізм, і як він допоможе українській економіці?
- Тут треба згадати, що у березні цього року МВФ став першою міжнародною інституцією, яка надала Україні гроші. Буквально через тиждень після розмови Президента Володимира Зеленського і глави МВФ Крісталіни Георгієвої Фонд надав екстрене фінансування Україні в розмірі 1,4 млрд доларів. Це було дуже важливим сигналом, у тому числі для інших донорів і партнерів, що з Україною можна вести справи, що уряд працює, держава працює. Після цього МВФ багато контактував з усіма партнерами, й під час весняних зборів (МВФ і Світового банку – ред.) у квітні Крісталіна Георгієва особисто адвокатувала на підтримку України.
У той момент у Вашингтоні перебував Прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Тоді ми вже сформували невеличку групу, яка мала працювати, щоби закрити цю фінансову діру в бюджеті (України – ред.). І буквально сьогодні ми проговорювали, наразі від міжнародних партнерів ми отримали близько $31 мільярда для підтримки бюджету.
Це велика робота уряду. Якщо би в мене запитали у квітні, я би сказав, що це (реалізувати – ред.) неможливо. Однак більшість міжнародних партнерів, які допомагали нам на двосторонній основі, контактували з МВФ, який фактично виступив координатором цієї підтримки.
Коли вже наблизився вересень-жовтень, для нас стало зрозумілим, що треба планувати наступний рік, і тут виникли певні проблеми. Питання в тому, що війна створює дуже високий рівень невизначеності, і з цим дуже важко побудувати макрорамку, з якої МВФ міг би отримати свій макроекономічний прогноз.
І тоді, у вересні-жовтні, ми розробили стратегію, її затвердила Виконавча рада, і Фонд надав другий транш екстреної допомоги $1,3 мільярда. Близько $2 мільярдів ми отримали через так званий спеціальний адміністративний рахунок МВФ для України. За нашою стратегією, ми маємо вийти на велику програму фінансування приблизно у першому кварталі наступного року.
Тим не менше, рівень невизначеності досі залишається питанням. Для того, щоби з ним якось впоратись та показати, що навіть в умовах війни можна будувати макрорамку, була прийнята Моніторингова програма із залученням «борду» (ради директорів – ред.).
- У чому головна ідея такої програми?
- Ідея цієї програми дуже проста: МВФ фактично ставить свою «печатку» на той макропрогноз, у який вони вірять. Вони розробили цей макропрогноз з урахуванням поглядів, в тому числі української влади. У цих рамках вони також хочуть показати – і Україна повинна це продемонструвати – що, незважаючи на війну, українська влада може виконувати умови програми.
Ці умови узгоджені з українською владою з урахуванням, у тому числі, нинішньої війни. Вони достатньо зрозумілі та були запропоновані саме українським урядом. На це погодився й менеджмент Фонду, погодилася Виконавча рада. І якщо Україна зможе продемонструвати, з одного боку, що спроможна виконувати умови поточної програми, а, з іншого, що прогнози МВФ по Україні є раціональними, то ми зможемо вийти на нову програму.
У наступні чотири місяці цей прогноз фактично буде тією рамкою, з якою працюватимуть інші донори й партнери, включно зі США і Європейським Союзом, іншими країнами, Світовим банком. Тож це є такою важливою частиною, це – дорога, авеню, яке прокладає МВФ для інших донорів у наступний рік, і в тому числі, частково в систему післявоєнної реконструкції.
У ЛЮТОМУ-БЕРЕЗНІ БУДЕ ЗРОЗУМІЛО, ЯК РУХАТИСЯ ДАЛІ
- Після того, як через чотири місяці Моніторингова програма завершиться, на що може розраховувати Україна, на які інструменти фінансування від МВФ, а також на які обсяги і терміни кредитування?
- Я не зможу зараз відповісти на запитання про обсяги, тому що МВФ визначає розміри програми, зважаючи на оцінку потреб платіжного балансу. Приблизно в лютому-березні ми зможемо зрозуміти, якою є ситуація, які потреби для нас будуть нагальними, щоби їх можна було закрити за допомогою МВФ, у тому числі з урахуванням можливостей інших донорів і кредиторів, які нас підтримують.
Щодо інструментів, які може застосувати МВФ, зараз є два основних механізми, що гарно працюють, і які Україна дуже добре знає. Це Stand-By (обумовлений кредит – ред.), а також програма розширеного кредитування EFF.
Stand-By більше спрямований на розв’язання макроекономічних проблем, і зараз виглядає так, що він краще нам підходить – оскільки нам потрібно робити так званий “macro adjustment”, тобто вносити зміни в макроекономічну політику, зважаючи, як мінімум, на попередні результати війни, а це мінус 30-35% ВВП. І при цьому нам треба зрозуміти, як в умовах такого зменшення валового продукту фінансувати наші витрати на функціонування держави, на підтримку нашого населення тощо. Але програма Stand-By є короткостроковим механізмом і дуже скоро Україні потрібно буде вже вертати гроші.
Програма розширеного кредитування EFF є довшою сама по собі, гроші можна повертати довше, тобто можемо більше працювати над тим, щоби побачити результати програми. Крім того, EFF більше сфокусована на структурних реформах. Структурні реформи нам дуже потрібні, тому що ми хочемо, щоби після війни Україна вийшла набагато сильнішою, кращою, ніж вона була до 24 лютого. Але, як ви розумієте, реформи під час війни або в післявоєнній економіці можуть бути важким випробуванням для нас.
УКРАЇНА СТАЛА ВЗІРЦЕМ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ
- За останніми прогнозами МВФ, економіка України цього року скоротиться на 33% та стабілізується на рівні 1% в 2023 році. Чи можна сказати, що у Фонді позитивно налаштовані на завершення невизначеності для України, враховуючи таку потужну зовнішню підтримку?
- Нещодавно вийшла стаття в The Economist про найкращу країну року. У ній йдеться, що цьогоріч жодних сумнівів не було – нею має стати Україна. Україна є прикладом для багатьох. Наша влада, наші люди здивували світ.
На обкладинці журналу Time розміщені і керівництво країни, і український дух. Україна є взірцем для світу не тільки в сенсі супротиву агресії, але в тому числі і в плані “resilience” – життєстійкості в дуже важких умовах і адаптивності в дуже важких умовах. І це заслуговує поваги.
Якщо дивитися на економіку, то я багато спілкуюся в офіційному Вашингтоні, і у Фонді (МВФ – ред.), і у Світовому банку. Мені дійсно сумно говорити про війну, але з гордістю кажу про роботу і банківської системи, і фінансової системи, і про те, що працює єдиний казначейський рахунок, і Міністерство фінансів, весь уряд, парламент – працюють.
Щодо економіки, Світовий банк оцінює, що тільки на червень наші потреби на реконструкцію становитимуть близько 350 млрд доларів. Київська школа економіки станом на вересень оцінила наші інфраструктурні втрати на рівні близько 125-127 млрд доларів. І це було до атак на енергетичну систему, які розпочалися 10 жовтня.
Усе це показує, що економіка постраждала дуже сильно, але попри ці рани і шрами війни, економіка вистояла, державні інститути вистояли. І я кажу багатьом нашим партнерам: знаєте, ми жили багато років у російському наративі, що Україна така корупційна держава – і якщо би це було так, то Україна давно би розпалася. Наші інститути набагато міцніші, ніж вважалося. Наша економіка життєстійка, але, звісно, втрати великі. Мінус 30-35% ВВП – це дуже великі втрати, яких Україна не знала до цього.
ЕКОНОМІКА ЗАЛЕЖАТИМЕ ВІД ТРИВАЛОСТІ ВІЙНИ І ПОЛІТИКИ УРЯДУ
- Чи можете прокоментувати інші економічно-фінансові показники для України у перспективі наступного року, зокрема, щодо інфляції, рівня зайнятості й курсу валют? Звісно, що прогнози в період війни робити складно, але все ж які тенденції слід очікувати українцям?
- Щодо курсу валют, коли мені доводилося займатися реформами фінансового сектору, я казав, що вважатиму їх успішними, коли мене вже не питатимуть про курс.
Але тенденції зрозумілі. Звісно, економічні показники наступного року залежатимуть від двох речей: перше – це війна, її глибина й тривалість; друге – це раціональність політик уряду в умовах війни. І саме над другим чинником буде працювати також МВФ разом з українською владою наступні чотири місяці, а потім – у рамках програми, яка буде наступною.
Отже, що ми можемо сказати на наступний рік. За прогнозом Світового банку, на кінець нинішнього року рівень бідності в Україні зросте від 5%, що було до війни, до порядку 25%. На наступний рік вони прогнозують, що цей показник може збільшитися до 50% з урахуванням їхньої методики розрахунку.
Щодо інфляції, цього року це, звісно, результат часткової девальвації, тому що багато витрат бюджету було профінансовано за рахунок монетарного фінансування Національного банку. Частиною (моніторингової – ред.) програми наступного року з МВФ є запевнення, що монетарне фінансування використовуватиметься дуже-дуже обмежено. І це дає нам надію, що інфляція, яка вже досягла великих показників зараз, буде дещо зменшуватися наступного року. Тому що інфляція – це податок для всіх.
Щодо зайнятості, це, знову ж таки, питання функції від війни. Якщо ми переможемо наступного року, війна закінчиться і почнеться великий процес реконструкції, я впевнений, що Україна буде місцем, куди повернеться багато українців, багато (іноземних – ред.) підприємців, для того, щоби стати частиною нашої перемоги, але й також, щоби взяти участь у великому бізнесі, пов’язаному з реконструкцією, який вимагатиме сотень мільярдів у наступні 10-15 років. Тому я впевнений, що після війни, якщо все буде правильно зроблено щодо архітектури реконструкції, то із зайнятістю все буде добре.
ЕКОНОМІЧНИЙ «РАМШТАЙН» МОЖЕ З’ЯВИТИСЯ ВЖЕ СКОРО
- Україна закликає міжнародних партнерів створити фінансовий «Рамштайн». Глава МВФ також висловлювалася на підтримку такої ініціативи. На якому етапі цей процес перебуває зараз?
- Для цього треба трохи повернутися назад, на конференцію в Лугано (Міжнародну конференцію з питань відновлення України – ред.). Тоді, 4 липня, глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн представила ідею розробки координаційної платформи всередині ЄС. Вона була неінклюзивною, тобто обмежувалася країнами Євросоюзу. Так, вони пропонували, щоби інші приєднувалися, але це була концепція окремої інституції всередині Єврокомісії. Це було неприйнятним для багатьох, у тому числі для України. Тож згодом, перед Берлінською конференцією (у жовтні – ред.) та річними зборами МВФ, Україна запропонувала ідею економічного «Рамштайну» – з огляду на ефективність моделі координації військової допомоги з боку США та понад 40 інших країн. Ця модель була представлена багатьом нашим партнерам.
Близько 40% дискусій на Берлінській конференції були присвячені обговоренню цієї платформи, економічного «Рамштайну». Після цього проводилися обговорення з представниками Європейської комісії, ЄБРР, Світового банку, проводилася дискусія глави МВФ Крісталіни Георгієвої з Прем’єр-міністром Денисом Шмигалем. Обговорювалися різні варіанти цієї координаційної платформи, що до неї можна додати, однак при цьому ключова модель залишається такою, як її запропонував український уряд.
Зараз існує концепція, що на політичному рівні Україна має відігравати важливу роль разом із іншими представниками G7 і керівниками міжнародних організацій.
Потім буде операційний рівень. Зараз кожні два тижні проходять координаційні зустрічі між представниками міжнародних організацій, Єврокомісією, американцями і німцями. Україна також туди запрошена, і вже з моменту Берлінської конференції бере участь у цих зустрічах.
Крім того, буде створений секретаріат, який займатиметься технічною підготовкою. Досі продовжуються обговорення, де він буде створений. Україна вважає, що це має розміщуватися в Києві, але також повинна бути представлена частина в Євросоюзі, у Брюсселі, тому що наш шлях – у ЄС, а також більша частина підтримки все ж буде забезпечена Європейською комісією.
Ідея економічного «Рамштайну» фактично спрямована на три цілі. По-перше, це забезпечення економічної допомоги України у наступному році, тобто це бюджетна підтримка, якою ми займалися цього року. По-друге, координація економічних політик, у тому числі, якими займається МВФ. І, по-третє, планування післявоєнної реконструкції. Зараз ми знаходимося на фінальній стадії координації цього процесу, але те, що ми пройшли цей шлях від липня до грудня так швидко і українська пропозиція залишилася в центрі ідеї, демонструє також силу і стійкість наших інституцій та спроможність України відстоювати свою позицію.
НЕ ІСНУЄ ВАРІАНТІВ, ЩОБИ ЄВРОПА ЗНОВУ ВЛІЗЛА В «ГАЗОВУ» ПАСТКУ РОСІЇ
- Давайте поговоримо про економічний тиск на росію. На ваш погляд, який ефект мають введені санкції проти рф, і чи можна застосувати інші потужні інструменти, щоби змінити її поведінку?
- Я вважаю, що санкції працюють, і вони ефективні, і я вважаю, що світ, Захід вивчив погані уроки 2014 року, тому що концепція санкцій – і це написано в усіх книжках – наголошує, що кожен наступний день для підсанкційного повинен бути важчим, ніж попередній. Тоді у нього буде мотивація, що треба щось робити.
Якщо ввести суворі санкції одразу, то держава, організація, економічний суб’єкт адаптується до нових умов, у яких існують ці обмеження. Але коли ти не знаєш, які санкції на тебе чекають завтра, і ти знаєш, що завтра вони будуть важчими ніж сьогодні, то це створює постійний тиск на економіку. Це перше.
Друге, я вважаю, що в довгостроковому плані росія не має жодних економічних перспектив. І саме тому наступного року економіка рф за прогнозами визначена з «мінусом». Вони втратили доступ до технологій, до міжнародних грошей, до глобальних компаній. Структурно – це великий вплив на російську економіку. І це ми ще не бачили впливу «нафтових» обмежень проти рф, які почалися тільки в грудні. Це є найбільш впливовою санкцією для економіки рф, бо основні доходи кремля від нафти надалі постійно зменшуватимуться.
росія втратила європейський ринок газу – назавжди. Не існує можливості, щоби Європа знову погодилася би лізти в цю пастку росії. Про це, між іншим, Україна попереджала ще з 2014 року, що це зброя, а не економічний інструмент.
Чи є можливість посилювати санкції? Так, звісно. Я вважаю, що санкції мають бути більш широкими, але вони також повинні мати більш продуманий підхід.
Ярослав Довгопол, Вашингтон
Фото: Marcin Tumasz та CFO Сlub Ukraine