Незважаючи на війну й цілеспрямоване нищення ворогом нашої економіки, інфраструктури, житлового сектору, попри масові вбивства людей, Україні вдалося зберегти стабільність фінансової та банківської систем. Передовсім, завдяки вчасно ухваленим рішенням на початку війни, зваженим та послідовним крокам упродовж усіх цих непростих десяти місяців та допомозі від міжнародних партнерів.

Про найбільш знакові події та рішення 2022-го і про те, де знайти гроші, щоб протистояти майбутнім воєнним викликам, яких попереду ще, на жаль, дуже багато, Укрінформ розпитав голову комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики, секретаря Національної ради відновлення Данила Гетманцева.

ПРО ПРАВИЛЬНІ КРОКИ І ПОМИЛКИ ПЕРШИХ МІСЯЦІВ ВІЙНИ

– Як Ви вважаєте, завдяки чому Україні вдалося зберегти стійкість фінансової та банківської систем в умовах найбільшої війни 21 століття? Нагадайте про ключові рішення та про роль фінансового комітету парламенту в їх ухваленні?

- Безперечно, заздалегідь підготуватися до таких жахливих подій неможливо. Але певні алгоритми дій, які обговорювали до війни, оперативні рішення, ухвалені в перші дні ворожої агресії, навіть вже зранку 24 лютого, якраз і зумовили стабільність вітчизняної фінансової системи. В Національного банку є інституційна пам’ять щодо багатьох криз, які переживала наша держава. Це й перманентні кризові процеси 1990-их, і фінансові кризи 2008-2009 та 2014-2016 років. Отже, уже було напрацьовано інструменти, необхідні для мінімізації проблем.

Тому рішення, ухвалені на початку війни, були правильними та доречними. Зараз маємо наслідки: стабільна банківська система, стабільний курс гривні, порівняно низька інфляція. Попри війну, в Україні збільшуються обсяги депозитів у банках, а також зберігається кредитування.

Як і Нацбанк та Уряд, Верховна Рада з першого дня працює над розв’язанням масштабних проблем, з якими зіткнулася країна. Зранку 24 лютого ми вже були в залі. І вважаю, що ухвалені тоді, а також навесні парламентом рішення у цілому були правильними. Спочатку ми вивели із заціпеніння економіку, затвердивши декілька нетипових для військової економіки законів: про звільнення від оподаткування малих підприємців, про 2% податок для бізнесу, тимчасовий мораторій на перевірки підприємництва і скасування чи автоматичне подовження до закінчення війни ліцензій. Тобто, про все те, що дало можливість розблокувати роботу бізнесу і стимулювати його якнайшвидше повертатися до роботи.

- Звісно ж, детально проаналізувати досвід буремного 2022-го зможемо вже після війни. Наразі — попередні висновки: яких найбільших помилок припустилися, ухвалюючи екстрені рішення, чи вчасно й належним чином на них відреагували, скасувавши впроваджені з початком прямої агресії обмеження та пільги, та які ще поправки, на Вашу думку, варто було б зробити?

- Помилки були, нема чого приховувати. Адже, по-перше, війна - це екстремальне явище, до якого ніхто не може повністю підготуватися чи попередньо пройти навчання, дізнавшись від “інструкторів”, як і на що треба реагувати. Також війна породжує дуже високу динаміку суспільних відносин. Вони радикально і дуже швидко змінюються. Зараз ми можемо говорити - щомісяця, а навесні, бувало, щотижня чи й щодня. І вчасна, а ще краще — із випередженням - реакція на ці зміни є однією з ознак нормотворчості в ці часи. Чимало рішень ми ухвалювали досить швидко, “з коліс”. Тож, безперечно, помилки неминучі. Але найбільш прикро за ті рішення, помилковість яких була очевидною ще до ухвалення, але які все одно було затверджено.

Помилкою, скажімо, вважаю рішення про скасування податків на пальне. Це жодним чином не позначилося на вартості ресурсу, а з іншого боку – позбавило бюджет значних коштів, що неприпустимо. Збагатилися лише імпортери. Якщо говорити про податки на імпорт, то мали б відновити їх раніше. Ми повернули дію зборів із 1 липня, а, думаю, правильно було б це зробити вже в середині травня. Ми розуміли, що такі пільги шкодять вітчизняному товаровиробникові і треба щось із цим робити. Але на це знадобилося надто багато часу...

Ще однією із помилок, та навіть серйозним недоліком у роботі, вважаю те, що ми досі не налаштували механізми державного замовленням таким чином, щоб передовсім завантажити вітчизняного товаровиробника, а не купувати деякі речі для наших військових за кордоном. Вважаю, над цим треба ретельно попрацювати. І це той напрям, де ми повинні бути більш ефективними саме в діях для підтримання власної економіки.

Якщо говорити про ухвалені рішення (за час війни у цілому затверджено 46 “профільних” законів нашого комітету), можемо їх умовно поділити на декілька груп. По-перше, це звільнення та військові послаблення: 2% податок, добровільна сплата єдиного податку для ФОПів, звільнення від сплати податків на тимчасово окупованих територіях і там, де ведуться активні бойові дії, звільнення від штрафів та від відповідальності за дрібні “бізнесові” порушення, пільги для волонтерів тощо. Це нетипові рішення для країни в умовах війни. Всі держави світу в минулому у подібних випадках підвищували оподаткування. До прикладу, у США під час ІІ Світової війни income tax (податок на доходи) виріс у прогресії до 94%, і поширювався практично на всіх громадян.

Інша група — енергетичні послаблення. Це те, над чим активно працюємо зараз (ухвалені 13 грудня законопроєкти №8196 та 8197). Звільняємо від оподаткування ввезення генераторів, комплектуючих для них, інших товарів, що необхідні для виробництва, розподілу електроенергії та для забезпечення енергетичної незалежності країни, громад, бізнесу й домогосподарств. Значно послаблюємо вимоги до зберігання палива для генераторів. До 2 тонн пального можна зберігати без оформлення ліцензій.

І найголовніше – у війну ми не тільки не зупинили, а навіть прискорили реформи. Вдосконалили законодавство з протидії відмиванню “брудних” грошей, покращили систему гарантування вкладів населення, надавши на військовий час повну гарантію їх повернення, замінили пожежні перевірки можливістю для суб’єктів господарювання застрахувати свою відповідальність, ухвалили митний безвіз, у першому читанні – закон про автоматичний обмін податковою інформацією, лібералізували трудове законодавство, відновили приватизацію, прискорили реформу корпоративного управління та зробили багато чого іншого.

Водночас, попри війну, ми підвищили деякі податки там, де вочевидь бачили резерв: почали оподаткувати надприбутки газовидобувників, ввели диференційовану ренту, запровадили авансові платежі для валютних обмінних пунктів. Це точкові рішення, але переконаний: вони вчасні та необхідні.

- Як загалом необхідність ухвалення законів воєнного часу та відтермінування розгляду не нагальних питань вплинули на плани роботи фінансового комітету ВР? Ухвалення яких важливих для мирної України документів, започаткування яких реформ довелося відкласти, а відмовитися від яких кроків країна не мала права?

- Незважаючи на війну, Україна не зупинила важливих реформ. Війна якраз унеможливила так званий дикий печерний популізм, притаманний для більшості українських політиків. Війна дала можливість не зважати на те, яким тебе бачитимуть по телевізору і чи розраховуєш брати участь в наступних виборах. Тобто всі ці такі “звичайні” для українського політика цілі відійшли на 10-й або й на 100-й план. І зараз ми справді ухвалюємо рішення, необхідні не для якихось політичних дивідендів тепер чи в майбутньому, а задля порятунку країни.

Наприклад, як я вже сказав, запровадили страхування відповідальності як альтернативу пожежним перевіркам. Це хотіли — і мали — зробити уже давно, та був певний супротив. Але війна допомогла діяти рішучіше, робити те, що не вдавалося “проштовхнути” десятиліттями до цього.

Ще приклади. Вдосконалили законодавство з протидії відмиванню грошей, отриманих злочинним шляхом. Фактично здійснили трудову реформу, спростили трудове законодавство. Ліквідували Фонд соціального страхування – годівницю для його ж менеджменту. Спростили законодавство у сфері будівництва.

В системі гарантування вкладів фізичних осіб ми збільшили суму граничного розміру відшкодування до 600 тисяч гривень, а під час війни повністю гарантуємо повернення вкладів. З іншого боку, приєднали Ощадбанк до системи гарантування.

Також ухвалили закони у сфері приватизації. Вважаю, попри війну, хто б там що не говорив, приватизацію треба продовжувати. Бо для держави набагато важливіше позбутися непритаманних функцій, що породжують корупцію, ніж “сидіти” на цьому майні й годувати менеджмент збиткових підприємств, який отримує від управління ними прибутки, нічого не заробляючи для бюджету. “Притча во язицех” – Одеський припортовий. У будь-якій державі – надприбуткове підприємство, у нас – перманентний збиток, постійна напруженість в колективі та безкінечні схеми, побудовані менеджментом навколо державного заводу, що дають “причетним” можливість заробляти надприбутки. Це потрібно комусь, крім менеджменту? Ні! Точно не потрібно державі, яка натомість могла б отримувати податки від роботи великого приватного підприємства.

ПРО ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПОСТУП ТА МОДЕРНІЗАЦІЮ МИТНИЦІ Й ПОДАТКОВОЇ

- Важливо ще й те, що, попри все, Україна продовжила поступ в імплементації правил та норм, необхідних для європейської інтеграції. Поміж найважливіших практичних наслідків — ухвалення так званого “митного безвізу”...

- Митний безвіз – надважливий проєкт на шляху до євроінтеграції. Це можливість для бізнесу не проходити додаткові митні формальності на кордоні, а для митниці - обмінюватись інформацією із закордонними колегами. Але це - лише один з кроків до євроінтеграції.

Безперечно, загалом виходимо з того, що основою нашої нормотворчості та змін у фінансовій сфері є саме інтеграція до ЄС. Це певна рамка, за межу якої ми точно не вийдемо. Тому, з одного боку, залишили в минулому будь-які розмови про безвідповідальні експерименти у сферах оподаткування та публічних фінансів. А з іншого - ведеться доволі копітка робота, яка полягає в тому, щоб не тільки скопіювати законодавство ЄС в Україні, але й адаптувати його до наших реалій. І найголовніше - надати вітчизняному бізнесові перехідний період, протягом якого він зміг би адаптуватися до змін. Адже розуміємо, що ці новації в будь-якому випадку будуть для нього болісними. Мінімізувати такий вплив - надважливо.

Друге завдання: відстояти найменші для України ставки податків у період європейської інтеграції при безумовній відмові від будь-яких практик з ухилення від оподаткування. Це - основа системних змін в законодавстві.

Разом із тим, зміни лежать не тільки у законодавчій площині. Принципово – що відбувається у виконавчій гілці влади. Розберімося на прикладі Податкової. Очевидною є робота керівництва ДПС із протидії корупції. Системну корупцію було подолано напередодні війни. Запитайте в бізнесу: можна зараз “придбати” фіктивний ПДВ чи ні? А ще до грудня минулого року існував цілий ринок відповідних “послуг”. Завдяки унеможливленню таких оборудок цього року зібрали на понад 56 мільярдів гривень податків більше порівняно з попереднім! Це ще одне українське “диво”. Робота спиртзаводів за “2-ою формою” паралізована. Спирт продається “по-білому”. Прикриті нелегальні виробництва тютюну, серед яких символ корупції – фабрика в Жовтих Водах. (До речі, зрізане обладнання фабрики протягом пів року не вивозиться з її території на зберігання, треба принагідно запитати у правоохоронців – чому?)

Це щодо системної корупції. З іншого боку, безперечно залишається дрібна побутова корупція на місцях. І її випалюють розпеченим залізом: якщо ловлять будь-якого працівника на правопорушенні, - у відставку автоматично йде все “податкове” керівництво області. Не важливо – чи керівник непрофесійний і не знав про порушення, чи ж був у змові, він точно країні на держслужбі не потрібний. Мені дуже хотілося б, аби подібну практику поширили й на інші держоргани.

До речі, звертаюся до платників, котрі стикаються з вимаганням податківцями хабарів на місцях: не платіть, повідомляйте мені про конкретні обставини, не бійтеся нічого!

- Ви анонсували реформу діджиталізації ДПС на 2023 рік. В чому суть?

- Це остаточний цвях у труну корупції в податкових відносинах та значне, неймовірне спрощення для бізнесу. Бізнес без власної ініціативи не матиме жодного очного спілкування з податковою службою.

По-перше, мова про електронний аудит та управління ризиками. Тут ми беремо за взірець кращі податкові практики європейських країн. Реалізація електронного аудиту передбачає, щоб платник міг однією кнопкою вивантажити дані свого податкового обліку (у форматі SAF-T файлу), в якій би базі він його не вів, самостійно протестувати звітність у базі Податкової, та отримати попередній, на підставі алгоритмів, аналіз звіту з вичерпним переліком ризикових питань. Платник вирішує самостійно: або він на підставі рекомендацій виправляє дані податкового обліку, або ж відправляє звіт як є, якщо готовий надати пояснення на запити щодо тих чи інших показників. Податкова розкривається перед платником – вона дає йому доступ до бази податкового аналізу (автоматичного тестування) і при цьому не може запитувати у платника додаткові відомості стосовно того, що не належать до зон ризиків, виявлених програмою. Жодних виїзних перевірок. Жодних дрібних або не дрібних хабарів перевіряльникам. Ніяких стосів роздрукованих документів. Все листування в електронному вигляді. Просто, зручно, прозоро.

За результатами такої роботи, а також аналізу іншої поведінки платника формуватиметься його податковий профіль. Платник знатиме, в якій категорії перебуває — чи він “ризиковий”, “менш ризиковий”, чи взагалі “не ризиковий”, - та розумітиме, що йому належить зробити, аби перейти до категорії суб’єктів оподаткування, для яких контроль з боку податківців є досить умовним. Тобто, відбуватиметься рейтингування платників податків.

Другий напрям, який ми хочемо втілити, - впровадження самостійного передзаповнення податківцями декларацій для фізичних осіб та ФОПів. Податкова заповнює декларацію, надсилає платникові, а він на свій розсуд або акцептує (підтверджує) її або виправляє.

Дуже важливими також є і обмін податковою інформацією з іншими країнами та запровадження обліку цих даних, аби зробити такі відносини прозорими. Крім цього, необхідне спілкування Податкової з платником податків через роз’яснення, інтерактивне навчання, через кол-центр, використання найкращих моделей інформування та обслуговування. Також на часі значне розширення можливостей синхронізації електронного кабінету (АРІ) з платника податків зі сторонніми сервісами та банками.

Електронний акциз. Все, що стосується підакцизних товарів, має бути в електронному вигляді. Електронна акцизна марка (QR-код), обіг, повний рух товарів від виробника чи імпортера до касового апарата має супроводжуватися відповідним цифровим обліком. І споживач зможе просто, навівши сканер у телефоні на пляшку горілки, розуміти: чи контрафактна вона. Також треба удосконалити систему електронного адміністрування ПДВ, зробити її зручнішою для платника податків. Ми цього року вже зробили важливий крок назустріч цьому, внісши деякі зміни до СМКОР (Системи автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризику, - ред.), однак цю роботу, безумовно, треба продовжити. Це стосується всієї Системи адміністрування ПДВ. Моя амбіція – аби податок на додану вартість відшкодовувався протягом тижня з моменту подання заявки.

Якщо говорити про те, яким чином необхідно оцінювати роботу Податкової, вважаю ключовими такі КРІ (критерії ефективності): зменшення часу, що йде на перевірки, на відшкодування ПДВ та на будь-які інші процеси. Зрозуміло, що в країні війна, ресурси обмежені. Але ми повинні прагнути, щоб в роботі відомства не було технічних, адміністративних перешкод.

Ще один очікуваний наслідок - зменшення частки коштів, які йдуть на утримання Державної податкової служби, у пропорції із доходами, які відомство збирає для потреб країни. Необхідно впровадити систему оцінювання дій Податкової платниками податків. І це також має стати КРІ роботи цієї служби. Іншим критерієм оцінювання, безперечно, має бути детінізація економіки. А також — лише як один із показників - виконання плану податкових надходжень. Наразі ж це той показник, який є чи не єдиним при оцінюванні діяльності Податкової служби. Але надалі акценти потрібно зміщувати.

- Пропонуєте скорочення в ДПС?

- Так, я погоджуюся з думкою керівництва Податкової про необхідність зменшення чисельності служби, але з одночасним підвищенням заробітних плат тим, хто залишається. Але “в обмін” на підвищення ефективності. Аби ми могли залучити до роботи у Податковій кваліфікованих і вмотивованих молодих людей.

- До речі, час від часу упродовж десяти місяців великої війни в інформаційному просторі активізується тема широкої податкової реформи. Бачення різні, суперечок — купа. Чи вдалося наблизитись до компромісних рішень, аби не витрачати час на зайві дискусії після перемоги?

- Вважаю, що усі ці події можна розмежувати, оцінюючи їх як дві паралельні реальності, що між собою не перетинаються. Перша - це шоу, яке влаштовують в соцмережах, іноді у ЗМІ та деінде, а друга - реальна податкова реформа, реальні фінансові зміни, які справді відбуваються.

У першому сегменті, умовно назвімо його “все по 10”, що з часом все більше нагадує малобюджетний сиквел, останнім часом відбулася зміна акторів. Місце одіозних псевдоекспертів – адептів диво-ідеї зайняв депутат, мало чим відомий, окрім адвокатування 14% ПДВ для аграріїв, ідеї впровадження податку на розрахунки та отримання антипремії “Золота коса” - за лобіювання тютюнового бізнесу у Верховній Раді. Отже, підзаголовок сиквелу “антикорупційна реформа” заграв новими барвами.

При цьому після оприлюднення Меморандуму з МВФ, підписаного, нагадаю, Президентом, прем’єром, міністром фінансів та головою НБУ, де чітко визначено, що Україна утримується від ухвалення рішень, які б розмивали податкову базу, автори сюжету шоу нібито заявляють про власну опозиційність до влади, фактично в ній перебуваючи. Таке роздвоєння є дуже цікавим сюжетним поворотом. Можливо, люди готують для себе опозиційний майданчик?

Але поза цим. Розмови в соцмережах та ЗМІ, обіцянки надати якісь розрахунки тривають вже півроку. Де законопроєкт? В апологетів цієї “блискучої” ідеї є всі можливості внести до парламенту законопроєкт, підготувати пояснювальну записку до нього, аби із формату шоу перейти до математики. Так, справді авторитетні експерти не залишили каменя на камені від цієї ідеї, але, можливо, експерти не все знають? Може, десь у шухляді в авторів ідеї все ж є такі розрахунки, які й треба формалізувати на рівні хоча б пояснювальної записки до законопроєкту, а не вільного викладення своїх “вірувань”. Можливо, цифри виявляться настільки переконливими, що ми їх підтримаємо.

Мені, безперечно, імпонує приклад авторів ідеї “все по 10” - вдалої податкової реформи в Болгарії 2008 року. Але чому державні чиновники не можуть відкрити інтернет і почитати, що “все по 10” в Болгарії – це не про 20% ПДВ і точно не про скасування ЄСВ в обсязі 30%?.. І що ці платежі болгари при реформуванні взагалі не чіпали. Це як один з прикладів, м’яко кажучи, недосконалості аргументації. Тому я і сприймаю все це як невдалу піар-кампанію.

Якщо ж говорити про другий напрям - те, чим займається, назвемо так, конструктивна частина команди, - то тут немає шоу, але є чітко сформовані плани й дорожня карта. Країна має вступити до ЄС. Передуватиме цьому, поміж іншого, підготовка податкової системи до повної інтеграції з Євросоюзом. Модель податкової системи відома і вона не обговорюється. Для цього нам треба зробити кілька десятків кроків, які мають бути безболісними для українського бізнесу. У цьому контексті я б і намагався реформувати законодавство в частині оподаткування доходів фізичних осіб, об’єднавши ЄСВ, ПДФО та військовий збір і зменшивши загальну ставку до 25%. Це була ще моя довоєнна ідея. Вважаю, що слушною вона є й зараз. Бо це справді може призвести до детінізації зарплат “у конвертах”. Якщо, звісно, поєднати ці кроки з якісним адмініструванням.

Переконаний також, що в межах євроінтеграції ми повинні реформувати екологічні й місцеві податки. Тобто, маємо чіткий дороговказ, стосовно якого наше розуміння повністю збігається з баченням міжнародних партнерів України - і з Єврокомісією, і з МВФ. Словом, усе це ми добре розуміємо. Це важка і тривала робота, але життєво необхідна. І так, це є справжня податкова реформа.

- Зрозуміло, що критики дій Уряду, Вашої роботи та діяльності інших членів владної команди, часто, як-то кажуть, перегинають палицю. Дуже багато замовного. Але, погодьтеся, є в критиці і слушне, раціональне зерно. Зокрема, в частині блокування податкових накладних, що завдало вітчизняному бізнесу чимало неприємностей. Схоже, це питання потихеньку вирішується. Розкажіть про очікувані зміни.

- По-перше, якщо говорити про критиків Гетманцева, то я не маю жодного стосунку до зміни Кабінетом Міністрів алгоритмів блокування податкових накладних. І деяким невігласам із соцмереж, котрим хочеться до цього прив’язати Гетманцева, треба хоч щось читати, окрім своїх сторінок у Фейсбуці, аби розуміти, хто в державі які рішення ухвалює і хто за що відповідає. Тож дискусію довкола “персоналій” взагалі не сприймаю серйозно.

А щодо проблеми по суті: відсоток блокування податкових накладних у листопаді справді збільшився вдвічі у зв’язку із тим, що відповідні алгоритми були змінені Кабінетом Міністрів за поданням Міністерства фінансів. Коли бізнес почав обурюватися, ми долучилися до вирішення цього питання і знайшли декілька “больових точок”, усунення яких може поліпшити ситуацію. Провівши декілька десятків зустрічей за участю бізнесу, Мінфіну, Податкової, фінансового комітету ВР, дійшли висновків про необхідність внесення змін до урядової постанови №1165, яка регулює блокування податкових накладних. Минулої п’ятниці ці зміни ухвалено. Введено мотиваційну частину рішення, зобов’язано Податкову мотивувати рішення про віднесення платників до категорії “ризикових” або відмову в розблокуванні податкових накладних не просто посиланням на норму закону, а з роз’ясненнями, описом конкретних обставин, що стали підставою для блокування. Також встановили, що податкові накладні на суму до 5000 гривень не підлягають блокуванню взагалі. І ще багато чого змінили на користь платників, але робота за цим напрямом, безперечно, триватиме.

Додам, що ситуація з накладними почала поліпшуватися ще до внесення згаданих змін. Адже Податкова дуже якісно працює із платниками податків, навіть із власної ініціативи телефонуючи їм та консультуючи тих, чиї податкові накладні були заблоковані, як виправити ситуацію. Люди вносять зміни, деталізують, подають розрахунки й таблиці. Тож відсоток заблокованих документів у грудні знизився. Далі у зв’язку з ухваленням змін зменшиться ще більше.

- Оскільки ми вже кілька разів згадували про роботу Податкової та про майбутні зміни в діяльності цієї служби, думаю, варто розповісти і про те, яким був нинішній рік для Митниці, та як далі відбуватиметься її реформування. Адже, незважаючи на те, що спробам реформи відомства вже не перший рік, воно так і не стало “ідеальним”.

- Митницю зараз можна охарактеризувати одним словом – “антиреформа”. Те, що в реформуванні Митниці ми не досягли ідеалу, - ще дуже м’яко сказано. Я навіть не знаю такого держоргану, де ситуація була б гіршою. І, якщо відверто, мені соромно за те, що на Митниці відбувається. Розумію і свою політичну відповідальність за це, адже представляю владну команду. При тому, що алгоритм роботи очевидний і відповідні зміни можна втілити за два-три місяці. По-перше, необхідно побудувати чітку ієрархію, провести ротацію митників, не допускати правоохоронців на митні пости, окрім як за рішенням суду. Потрібні спільні пункти перетину кордону, опрацювання декларацій не тим пунктом пропуску, через який проходить вантаж. А ще - спільний митний транзит, тобто обмін податковою інформацією.

Все це — технічні моменти, для впровадження яких не потрібні роки. При бажанні за пару місяців ситуація на Митниці абсолютно зміниться, повірте.

- І це за нинішнього кадрового складу, із нинішнім штатним розписом, при нинішніх заробітних платах і загальному фінансуванні потреб служби?

- Митницю треба радикально перезавантажити, починаючи з керівництва. І держава, й бізнес (під бізнесом я не маю на увазі контрабандистів, які дуже задоволені поточним станом справ) втрачає величезні кошти. Якщо говорити про заробітні плати митників, то з 1 січня їх буде підвищено. І я переконаний: підвищення повинне бути істотнішим. У цьому також бачу частину митної реформи. Але таке підвищення заробітних плат має бути вже після того, як на Митниці відбудуться системні зміни. Інакше ми навряд чи пояснимо бізнесу та суспільству доцільність збільшення фінансування служби. Та й навряд чи це буде справедливим. Але змінитися за два-три місяці, показати результат і отримати підвищення зарплатні, думаю, цілком нормальна мотивація для всієї митної служби, для кожного митника, більшість яких, до речі, незважаючи на суспільний скепсис, чесні люди.

ПРО БАНКІВСЬКУ СИСТЕМУ, ЗМІНУ КЕРІВНИКА НБУ ТА ПРО ЕФЕКТИВНІСТЬ БЕБ

- А що з іншими “підвідомчими” вашому комітетові державними органами? Пригадується, на початку жовтня різкій критиці на засіданні комітету піддали звіт директора новоствореного Бюро економічної безпеки. За два місяці, що минули відтоді, щось змінилося в роботі відомства, там врахували зроблені зауваження?

- Минулого тижня відбулося засідання тимчасової слідчої комісії, присвячене питанням економічної безпеки. Поміж іншого, говорили і про реформу БЕБ, і про те, чому вона, на жаль, не відбулася. Поки що ситуацію не виправили. Нинішня робота відомства — це точно не те, на що ми розраховували, ініціюючи реформування і створюючи новий для країни орган. Думаю, найближчим часом, з’ясуємо першопричини цього, неупереджено зі всім розберемося та дійдемо відповідних висновків. Поки що схиляємося до необхідності перезавантаження Бюро.

- А які основні претензії до роботи відомства?

- Перше, це кількість та реноме людей, яких набрали у штат. Не пам’ятаю, скільки зараз співробітників у Бюро, але 2 місяці тому було лише 7% від штатного розпису. Причому, 80% працівників — колишні представники податкової міліції. Навіщо тоді, питається, треба було втілювати цю реформу, що мала кардинально змінити підходи й саму систему?

Другий показник неефективності — те, що й досі у провадженні БЕБ немає жодної оперативно-розшукової справи. Здається, цього року лише 4 кримінальні справи Бюро передало до суду. Чотири справи за рік на всю країну. Вважаю, що це — свідчення абсолютної неефективності органу.

- Згадуючи рік, що минає, не можна оминути увагою й низку резонансних кадрових змін в країні. Насамперед, мова про зміну голови правління Національного банку України та оголошення екскерівника в міжнародний розшук. При цьому до роботи Кирила Шевченка на посаді очільника регулятора це не мало жодного стосунку...

- Мені складно коментувати цю справу, бо не знаю її деталей. Претензій до роботи Шевченка на посаді голови НБУ справді немає. Згадана вами справа стосується Укргазбанку, де він колись працював. Але вважаю, що очоливши Центробанк, Кирило Шевченко виявився на своєму місці. Після 24 лютого ми контактували з ним декілька разів на добу: і вдень, і вночі. Я вдячний за те, що він з командою робив під час війни, не давши гривні суттєво впасти та забезпечивши стабільну роботу банківської системи у, без перебільшення, жахливих умовах. Мені хотілося б, щоб новий голова - Андрій Пишний - виправдав надії та зміг продемонструвати ще вищі показники якісної роботи. У цьому він може розраховувати на мою допомогу та допомогу команди.

- До речі, коли говорити про банківську систему країни загалом, то які нові виклики з’являються на одинадцятому місяці війни? Із чим доведеться боротися найближчими тижнями, місяцями, щоб зберегти ту стабільність банківської і фінансової систем, про яку ми говоримо?

- Банківська система є частиною країни, вона не існує автономно. Тому все, що зараз відбувається в енергетиці, те, що зменшує національний ВВП, негативно впливає на економічну активність, доводить підприємства до неплатоспроможності, безперечно, позначається і на банківській сфері. Країна не може мати стабільну банківську систему, якщо зусібіч насувається буревій неплатоспроможності підприємств і неможливості їхньої роботи. Тому вона під такою ж загрозою, як і вся вітчизняна економіка: ми втрачаємо робочі місця, підприємства, частину ВВП. Але з іншого боку, нам вдається цю ситуацію тримати під контролем. І так без жодних сумнівів буде надалі.

- А чи змінилося під впливом війни, нового досвіду й нових практик, Ваше бачення розширення легальних економічних можливостей в Україні та ролі у цьому банківської системи – передовсім, через кредитування й фінансову підтримку реального сектору економіки?

- Маємо розуміти, що кожну копійку, яку зараз заробляє країна, скеровуємо на армію. Тому ми дуже обмежені в ресурсах. Незважаючи на це, триває реалізація двох великих програм.

Передовсім, це програма пільгового кредитування бізнесу “Доступні кредити 5-7-9%”, компенсація державою банківської процентної ставки, за якою бізнес зміг залучити вже 160 мільярдів гривень. Видано майже 52 тисячі кредитів, у тому числі вже після початку повномасштабної війни – 17 тисяч позик на понад 71 мільярд гривень.

Діє такий інструмент, як державні гарантії на портфельній основі - видано понад 17,6 тисяч кредитів майже на 57,5 мільярдів гривень.

Діє також грантова програма “єРобота” - на організацію малого бізнесу, так звані стартапи.

Звісно ж, ми розуміємо, що цього недостатньо. Але це — максимум, можливий за нинішніх умов. Більше можливостей з’явиться після війни, під час відновлення країни. Коли буде розуміння того, на який ресурс ми реально зможемо розраховувати, поговоримо предметніше.

Але поки що економіка, як і вся країна, неабияк потерпає від війни. Безумовно, найбільш проблемною нині є енергетика. І мова тут навіть не про генератори, адже насправді вони не є альтернативою стаціонарному електропостачанню для великих та середніх підприємств. Генераторна енергія обходиться у 3-5 разів дорожче. Компенсувати додаткові витрати напряму держава не може. Намагаємося зробити це опосередковано, знижуючи навантаження на бізнес, впроваджуючи пільги. Ми, вочевидь, не здатні повністю компенсувати втрати, з урахування того, що країна воює, але намагаємося робити для такої підтримки максимум. Так, минулого тижня зареєстрували в парламенті комплексний законопроєкт про підтримку промисловості.

Що стосується банківського кредитування, то для того, аби ним активно займалися комерційні банки, має бути попит на кредити. Облікова ставка НБУ у 25%, звісно ж, такий попит суттєво обмежує. За цих умов ринок, природно, не може згенерувати великий обсяг замовлень. Тому вважаю, що наразі ми маємо лише один інструмент — згадану програму компенсації частини кредитної ставки “5-7-9%”, обсяг фінансування якої збільшуємо.

ПРО ПЛАН НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДНОВЛЕННЯ І ПРО ЗАКОНИ, ЩО РЯТУВАТИМУТЬ ЕКОНОМІКУ

- А що можна зробити для покращення ситуації в майбутньому? Є потенційні рішення? Можливо, варто вже зараз готувати законопроєкти, які б запрацювали після війни, щоб потім не втрачати часу?

- Питання ж не в законопроєктах. Проєктів і механізмів у нас достатньо, та досить багато інструментів, які вже передбачені й бюджетними програмами, і законами - від індустріальних парків, іпотечного кредитування до “інвестнянь”. Мова про фінансування відновлення, заведення в Україну інвестицій. Все це є у плані відновлення, який ми разом розробили ще влітку. Це детально прорахований покроковий дороговказ. Зараз Уряд його доопрацьовує.

До речі, на вдосконалений документ від Кабміну, який би враховував побажання наших іноземних партнерів і, з іншого боку, зміни, які відбулися від літа на фронті та в економіці держави, Національна рада відновлення уже зачекалася. Я відверто говорив про це прем’єру-міністру, наполягаючи, що необхідно посилити команду, яка опікується цим напрямом, аби не затягувати доопрацювання. Адже вже до літа, до конференції в Лугано він був достатньо глибоко прорахований та опрацьований.

Це 24 напрями, які планується втілювати у 3 етапи: 1-й період — на час війни, 2-й — процес вступу до ЄС і 3-й - остаточна адаптація, повна інтеграція з Євросоюзом. План розрахований на 10 років, до кожного розділу додаються загальнонаціональні проєкти, яких більше тисячі.

- Наостанок - якими бачите основні завдання фінансового комітету ВР на початку 2023-го?

- Вже з’явилися законопроєкти про підтримку вітчизняної промисловості - №8298

та 8299, - ми звільнимо від ПДВ ввезення на митну територію України промислового обладнання. Звісно ж, з чітким переліком такого устаткування. Також там будуть і інші стимули для розвитку промислового виробництва, адже ми розуміємо, що промисловість, насамперед переробна, - ключова для майбутнього країни галузь.

Також на часі розгляд законопроєкту №8166 про забезпечення повернення валютної виручки за експортоване зерно. Це дуже складне й важливе питання для вітчизняної економіки, для нашого бізнесу.

Розглядаємо і обов’язково ухвалимо закон про обмін податковою інформацією між країнами - №8131. Ще одне - це запровадження електронного аудиту, про що я вже говорив, ми також маємо ухвалити відповідний законопроєкт. Він вже є, але потребує істотного доопрацювання. Також очікуємо від КМУ зміни до Податкового кодексу щодо Меморандуму з МВФ. Одним з першочергових є законопроєкт про істотну модернізацію інституту обов’язкової відповідальності власників транспортних засобів. Ми підвищимо верхню межу страхового платежу, скорочуємо терміни на відшкодування, значно розширюємо права застрахованих.

І, звісно ж, оперативно реагуватимемо на поточні виклики для країни, які виникають та, на жаль, ще ймовірно виникатимуть. Нинішня зима, напевно, найтяжча за всю нашу історію. Та, безперечно, ми вистоїмо. Переможемо і модернізуємо Україну.

Розмовляв Владислав Обух

Фото: Володимир Тарасов