Ринок праці після війни: Україні бракуватиме 4,5 мільйона робочих рук
Активні воєнні дії, падіння економіки, негативні демографічні чинники, мобілізація спричинили суттєву трансформацію на вітчизняному ринку праці. Осягнути ці тектонічні зсуви спробували у Державній службі зайнятості (ДСЗ) до річниці вторгнення російських військ в Україну. Спільно з ЄБРР, Міносвіти, Федерацією роботодавців та європейською програмою EU4Skills в лютому провели масштабне опитування українських роботодавців, в якому взяли участь майже 8 тисяч керівників підприємств та організацій у 12 галузях економіки.
Експертів цікавило не лише наочне підтвердження “мовою цифр” очевидної тенденції до скорочення ринку праці. Зацікавлені сторони – а це і працедавці, і заклади з підготовки фахівців, і представники служби зайнятості – спробували передбачити, в яких умовах нам доведеться відбудовувати країну.
Дефіцит кадрів на тлі шаленого рівня безробіття
Колись білборди закликали українців кохатися, бо “країні не вистачало космонавтів, футболістів, нобелевських лауреатів”. Тепер Україні бракує професіоналів у різних галузях, особливо в тих, що дотичні до її майбутнього відновлення – будівельників, водіїв спецтехніки, операторів різноманітних машин тощо. Як зауважила заступниця міністра економіки Тетяна Бережна, за попередніми оцінками міністерства, аби Україні досягти довоєнних темпів зростання економіки, додатково потрібно 4,5 мільйона робочих рук.
Згідно з даними, які опрацювали аналітики Служби зайнятості, на кінець минулого року рівень безробіття в Україні сягнув рекордних 33,3%. Водночас майже третина, 30%, роботодавців зазначили, що мали труднощі із наймом персоналу.
Серед основних причин дефіциту кадрів працедавці найчастіше називали недостатню кількість кандидатів (33,4%) та незадовільний рівень кваліфікації претендентів на посади (22,9%). В той же час тільки незначний відсоток компаній, лише 2%, наприкінці року запланували додатковий найм людей. Хоча намір збільшити чисельність персоналу у майбутньому окреслила третина опитаних. Як пояснили дослідники, зараз бізнес доволі обережно береться за планування на середньострокову, а тим більше на довгострокову перспективу.
Найчастіше компанії шукали працівників простих робітничих професій. Так, серед топ-10 найзатребуваніших торік працівників - водії, вантажники, медсестри, підсобні робітники, трактористи, продавці тощо.
Освітні пробіли
“Війна підсилила тренд на зменшення кількості кандидатів на посади працівників, умовно кажучи, професійно-технічних професій. А мобілізація цей процес прискорила. Хоча загалом це довготривала тенденція, яку ми уже давно спостерігаємо. В контексті майбутньої відбудови та відновлення країни нестача робочої сили особливо актуальна. Тому це певний “дзвіночок” для тих, хто може зараз дозволити собі вкладатися, в тому числі фінансово, у навчання своїх працівників”, - наголосила Олена Колеснікова, голова Комітету сталого розвитку Федерації роботодавців України.
Директор Державної служби зайнятості Юлія Жовтяк звернула увагу на тенденцію до скорочення частки роботодавців, які мають можливість “вкладатися” у підвищення кваліфікації або перекваліфікацію своїх працівників. Цього року вимушена економія змусила 45% компаній скоротити програми з навчання, тоді як значна кількість роботодавців (33%) визнає, що саме у цьому має нагальну потребу.
“В європейських країнах, зокрема, в Німеччині популярна практика, коли місцеві служби зайнятості переходять від надання послуг виключно безробітним громадянам до роботи з уже працевлаштованими, організовуючи підвищення кваліфікації для працівників діючих підприємств”, - розповіла Жовтяк. За її словами, в Україні також обговорюють відповідні зміни до закону про діяльність ДСЗ, аби дозволити установі розробляти і працювати за програмами підвищення кваліфікації саме зайнятих громадян, а не опікуватися лише безробітними.
Не тільки осередки центрів зайнятості, але й заклади професійно-технічної освіти могли б підхопити цей тренд і запропонувати освітні послуги саме для дорослого населення в умовах гострого дефіциту робітничих спеціальностей, - впевнена Ольга Коваль, голова підкомітету з питань професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти “освітнього” комітету ВР.
“Ще до цього дослідження ми інтуїтивно відчували потребу саме в таких освітніх послугах. Тому ще минулого року влітку ми ухвалили зміни до закону про професійно-технічну освіту, які стосуються повторного навчання за кошти регіонального або державного замовлення в системі професійної освіти для людей, які вже мають вищу або професійну освіту. Ми вже відчували, що треба широко впроваджувати короткострокові програми для підготовки фахівців і часткові кваліфікації”, - сказала депутатка.
Якщо говорити про перекваліфікацію, то українському ринку бракує саме короткострокових програм, з урахуванням темпів розгортання цілих виробничих сегментів, як-от оборонний. Або повернення експорту до довоєнних показників. Як зауважує Колеснікова, якщо питання про відкриття портів для промислової продукції вирішиться і промисловість запрацює на повну потужність, в країні буквально одномоментно з’явиться 500 тисяч додаткових робочих місць. Їх комусь потрібно буде заповнювати в умовах нинішнього кадрового дефіциту.
Але лише “гасінням пожежі” не обійтися. Як зазначив гендиректор Федерації роботодавців України Руслан Іллічов, великий бізнес вже будує власні системи оперативного реагування на зміни ринку. Але є такі галузі, які “зменшилися” на тлі війни вдвічі, а то і в 10 разів. І що буде з ними далі, залежатиме від того, до якої моделі відновлення економіки країни пристане уряд. “Потрібно розуміти, які потреби в кваліфікаційних можливостях, в нових робітниках нам вже треба “закривати”. Попереду ще чекає спільна з урядом, із парламентом робота з поєднання рішень щодо стимулювання розвитку економіки та щодо галузевих програм. Дуже хочеться, щоб це поєднання було правильним, в тому числі за допомогою дуальної освіти”, - наголосив Іллічов.
Неочікувані чи прогнозовані ризики?
Ще одним фактором, який обов’язково слід враховувати при прогнозуванні майбутнього ринку праці, є кількість громадян вразливих категорій, яка збільшилася в рази. Наприклад, зараз в структурі зайнятості ветерани складають лише 2%, люди з інвалідністю – 6%. Але по закінченні війни їх буде значно більше. Роботодавцям вже треба враховувати зростання рівня інвалідизації - в тому числі, працездатного населення, тоді як поки що масштаб цієї проблеми вони не сприймають, - зауважують автори дослідження. Ба більше, на думку керівників компаній, однією із перешкод для зайнятості уразливих категорій українців є те, що вони не звертаються по роботу. Хоча в той же час роботодавці зізнаються, що не готові створювати особливі умови для таких працівників, проте готові підлаштовувати” людей під вже існуючі.
“Ми намагаємося активізувати програми із працевлаштування людей з інвалідністю, в першу чергу для бізнесу, адже у нас на обліку насправді перебуває дуже мало таких людей. Йдеться про програму, за якою не лише надаватиметься компенсація за працевлаштування осіб з інвалідністю, а й за облаштування робочого місця для них. Десь за місяць-два ця програма буде готова”, - запевнила Жовтяк.
Планують в ДСЗ взятися і за перенавчання демобілізованих українців. За словами директора установи, готується експериментальний проєкт, який передбачає навчання учасників бойових дій (за їхнім бажанням) у центрах професійно-технічної освіти ДСЗ. І для цього не обов’язково буде мати статус безробітного. Це цілком логічне рішення, адже такі центри якраз зорієнтовані на роботу з дорослим населенням, вони вже мають розроблені та адаптовані курси з навчання робітничих професій і, що головне, вони саме короткострокові, розраховані на 3-4 місяці занять.
“Будь-який ветеран, незалежно від набутого фаху чи освіти, зможе опанувати швидко нову професію за державний кошт. Якщо пілот цієї програми буде вдалим, досвід можна поширити і на інші заклади професійно-технічної освіти”, - впевнена Юлія Жовтяк.
А от Ольга Коваль переконана, що вже зараз, не чекаючи результатів проєктів від служби зайнятості, можна змінювати вектор роботи професійно-технічних закладів. Так, історично склалося, що вони, передовсім, орієнтовані на молодь, але таким закладам цілком до снаги запровадити короткострокові програми з часткових кваліфікацій для дорослого населення.
“Заклади професійно-технічної освіти історично виконували соціальну роль для молоді. Зараз же вони мають стати базисом соціальної, реабілітаційної, адаптаційної моделі для ветеранів, яких потрібно залучати на ринок праці”, - переконана народна обраниця.
В контексті повоєнної відбудови країни саме підготовка та перепідготовка фахівців робітних професій є наразі найактуальнішим викликом.
Що стосується ще однієї вразливої категорії громадян - внутрішньо переміщених осіб, - то протягом року їх винаймали 46% опитаних компаній. Проте частка таких громадян у загальній структурі зайнятості - лише 3%.
За спостереженнями дослідників, загалом ця категорія населення має доволі пасивну позицію у працевлаштуванні. Переважна більшість - через невпевненість у довгостроковому перебуванні на новому місці. Ще частину задовольняють соціальні виплати та допомоги. А в деяких, непоодиноких, випадках навіть охочим взятися до праці місцева громада немає чого запропонувати - через банальну відсутність роботи.
Зараз для таких проактивних переселенців також готується пропозиція. За словами Жовтяк, міністерство соціальної політики опрацювало анкети, які українці заповнюють при отриманні статусу ВПО, і виявило майже 75 тисяч людей, які хочуть влаштуватися на роботу на новому місці проживання.
“Протягом тижня ми отримаємо цей список, передамо його в регіони і почнемо пропонувати таким юдям навчання або вакансії. Є сподівання, що частину з них буде працевлаштовано”, - зазначила директор ДСЗ.
Всі учасники обговорення погодилися з висновками дослідження, що чисельність уразливих груп на ринку праці зростатиме. Тож вже потрібно напрацьовувати та запозичувати ефективні інструменти підтримки роботодавців для успішного подолання цього виклику.
Юлія Абакумова, Київ
