Інвестором може стати кожен. Під таким гаслом п’ять років тому в Україні стартував проєкт із реформи малої приватизації. Вперше торги державним та комунальним майном, які відбувалися упродовж 25 років лише «для своїх», були виведені на широкий загал завдяки електронній системі онлайн-аукціонів Prozorro.Продажі. Сьогодні цю реформу називають однією з ключових для української економіки. За цей час було продано майже 5 тисяч державних та комунальних обʼєктів, а бюджети всіх рівнів отримали 14 млрд грн – у понад два рази більше від заявленої стартової вартості.

Як системі Prozorro.Продажі вдалося вивести максимально утаємничені приватизаційні процеси у прозору конкурентну площину, які об’єкти викликали найбільшу зацікавленість, а також, чи готова система до роботи з новими категоріями державних активів, які планується найближчим часом виставити на торги, Укрінформ розпитав голову Наглядової ради АТ «Прозорро.Продажі» Іллю Михайлова.

- Розкажіть, за якими напрямками зараз відбуваються аукціони в системі Prozorro.Продажі?

- Ми ці напрямки у себе називаємо ринками. Серед основних це, наприклад, процедури банкрутства, приватизація, активи неплатоспроможних банків, які знаходяться в управлінні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оренда державного та комунального майна, продаж прав на видобуток корисних копалин, на вилов риби. Окремий ринок в рамках Земельного кодексу – продаж прав на оренду земельних ділянок. Відчуження державного майна не в процедурах приватизації, якщо мова йде про якісь окремі об'єкти, а не цілісні майнові комплекси. Продаж прав на оренду зерновозів Укрзалізниці, продаж прав на оренду барж для перевезення зерна, наприклад, річками. А також продаж бурштину, який є в управлінні Міністерства фінансів та Державного сховища.

Тобто, «архітектура» насправді досить розгалужена. Вона є наслідком еволюції системи Prozorro.Продажі, яка починала вибудовуватись із продажу лотів Фонду гарантування вкладів, який на той момент, на середину 2016 року, був одним з найбільших управителів активів в країні. Тоді, внаслідок банківської кризи, з ринку було виведено понад 90 банків з активами, балансова вартість яких перевищувала 400 млрд грн. І згідно із профільним Законом про систему гарантування вкладів потрібно було забезпечити швидкий та максимально ефективний і ринковий пошук вартості цих активів, щоб вони не «згоріли» і не були списані з балансу.

З цього почалося створення дворівневої електронної системи онлайн-аукціонів, і за два роки, це був кінець 2017 року, коли вже система довела свою спроможність, прозорість та ефективність, сформувався відповідний політичний запит на масштабування роботи нашої системи. До її сфери включили активи, які перебувають у державній та комунальній власності в рамках приватизації.

- Prozorro.Продажі – це умовний маркетплейс, на якому зібрані різні електронні майданчики, на котрих безпосередньо відбуваються аукціони. Роботу якої кількості таких майданчиків сьогодні ви адмініструєте?

- По суті, це – державний eBay, дворівнева електронна торгова система. На першому рівні присутні брокери або торгові майданчики з відповідним функціоналом. Зараз у нас їх понад 40. Минулого року під час активної фази бойових дій та блекаутів їх кількість тимчасово падала до 36. Після відновлення малої приватизації та початку релокаційних процесів – кількість наших брокерів перевищила 40. Цей факт свідчить про готовність бізнесу інвестувати і брати участь у відновленні держави через купівлю, зокрема, й об'єктів на аукціонах із приватизації.

Всі ці майданчики активно працюють з усіма категоріями активів та прав, представлених у системі, і, власне, вони комунікують з потенційними учасниками, вони їх супроводжують під час і після завершення аукціону, у випадку, коли учасник став переможцем. Тобто це класична функція brokerage.

Наша роль як адміністратора – забезпечення цілісності системи, неможливості втручання в будь-які процеси, які в ній відбуваються, через управління ризиками. Тобто ми, як адміністратори, не комунікуємо з клієнтами та організаторами торгів.

- А в чому полягає роль Prozorro.Продажі як запобіжника недоброчесності? Ціна публічно заявлена, охочі зголошуються або ні. Які тут ризики?

- Тут варто згадати про інститут оцінки активів, який дуже широко використовувався в державі протягом перших 25 років незалежності й яким весь час були всі невдоволені. У випадку високої оцінки всі кричали, що ніхто не зацікавлений у продажу, у випадку низької, як комусь здавалося, – говорили про заздалегідь визначеного покупця. З появою нашої системи, і це була наша принципова позиція, яка була вперше реалізована саме на активах Фонду гарантування вкладів, ми відмовилися від оцінки взагалі. Архітектура платформи, її відкритість і прозорість замінили необхідність здійснення оцінки тих активів, які у нас торгуються. У нас діє принцип – ринок найкраще знає, скільки коштує той чи інший актив, виходячи зі своїх бізнес-планів, свого бачення подальшого розвитку активів, які він готовий купити.

- Тобто запобіжником виступає прозорість – всі бачать ціну і вирішують, чи готові вони на неї погодитися, чи ні?

- Всі бачать усе. І насправді початкова ціна для кінцевої ціни та появи переможця значення не має. Ви можете виставити актив за одну гривню, можете за трильйон, все одно ринок придбає цей актив за ту ціну, яку буде вважати економічно вигідною та доцільною.

Приватизація у нас розпочалася понад 25 років тому. Держава весь час щось продавала, відчужувала, чимось управляла. Ніхто толком не розумів, чому саме ті чи інші люди отримують ті чи інші активи, не говорячи вже про адекватність тієї ціни, яку держава отримувала внаслідок такої приватизації. Тому в суспільстві сформувалися чіткі рефлексії щодо несправедливого та непрозорого розподілу власності.

З появою нашої системи було встановлено нові правила гри, одним з ключових елементів яких, окрім прозорості, підзвітності, стала довіра і максимальне звуження дискреційних повноважень відповідних посадових осіб. Ви ніколи не зможете пояснити суспільству, чому ви приймали ті чи інші рішення, навіть хороші, якщо вони є непублічними. Мені здається, зрештою всі втомилися від нескінченного розбрату, від суцільної недовіри. Тому поява Prozorro.Продажі – певною мірою відповідь на запит на інституційну трансформацію, який визрів десь у другій половині 2017 року. Ну, й результат політичної волі законодавців.

- Якщо говорити про малу приватизацію, яку частину в структурі продажів у системі вона займає?

- Доходи, які держава отримує від малої приватизації, складають майже п'яту частину всіх доходів, які сукупно забезпечує робота нашої електронної торгової системи. Поки що, на жаль, ми не можемо чітко говорити про наявність розподілу між великою та малою приватизацією, тому що великої, як такої, не було. Тому все сьогодні – це мала приватизація.

- За п’ять років з моменту запуску малої приватизації через систему "Прозорро.Продажі" бюджети залучили майже 14 млрд грн. На ваш погляд, це багато?

- Мені хотілося б більше. Але так оцінив ринок. Плюс, ми маємо не забувати, що мала приватизація – це не просто магія великих цифр і мільярдів. Це не просто змагання бізнес-планів. Ми маємо чітко усвідомлювати, що відбувається після приватизації об'єкта. Людина, яка придбає такий об'єкт, починає вкладати в нього гроші, будувати, розгортати виробництво, винаймати людей, платити податки. Власне, об'єкти малої приватизації, на моє переконання, і є тими точками росту економіки, завдяки яким держава може швидко відновлюватись і підтримувати свою стабільність.

- Яку за ці роки динаміку продемонструвала платформа? Як змінювалися кількість учасників, суми надходжень до бюджетів?

- У перший рік після запуску, у 2018-му, в системі зареєструвалося майже тисяча унікальних учасників аукціонів. Не всі з них стали покупцями. У 2019-му році таких було вже майже дві тисячі, 2020-й рік – майже три тисячі, у 2021-му – 2,6 тис. У 2022 році, зі зрозумілих причин, поменшало до приблизно 1 300, але це навіть більше, аніж у 2018-му, коли все тільки починалося.

Станом на поточну дату у нас зареєструвалося майже 1000 унікальних, тобто нових, учасників. Якщо екстраполювати ці дані до кінця року, за умови збереження динаміки, ми вийдемо на показник 2019 року, де було майже 2000 учасників.

У середньому на аукціони з малої приватизації приходять три учасники. Це говорить про наявність конкуренції та про те, що інструмент ринкового пошуку ціни працює належним чином. Є цікаві лоти, за які змагалося і по 50, і по 60 учасників. Від чого це залежить? Тут збігаються кілька факторів. Можна говорити про так звану магію встановлення стартової ціни, коли агресивно низька стартова ціна на цікавий актив призводить до підвищеної кількості учасників, які можуть «розігнати» ціну, що перевищить очікування.

На формування зацікавленості гравців на ринку впливає й належне розкриття інформації про об’єкт, що виставляється на продаж. Питання стандартів розкриття інформації є дуже болючим, особливо якщо говорити про складні системи з різними категоріями активів і з дуже великою кількістю процесів. У системі Прозорро.Продажі щорічно проходить понад 100 тисяч аукціонів. І ми постійно працюємо з організаторами, тобто з власниками активів, над тим, щоб вони належним чином описували те, що збираються продавати. Щоб усі зацікавлені в цьому активі люди однаково розуміли – що виставлено на продаж. Не має бути дискримінації або асиметрії інформації, коли хтось, наближений до власника, володіє більшою інформацією – і це дозволяє йому мати перевагу над іншими учасниками.

- Яка частка успішних аукціонів серед усіх оголошених, тобто скільки аукціонів завершується підписанням угоди та сплатою коштів?

- За минулі пʼять років було оголошено 17,5 тисячі аукціонів малої приватизації. 5 тисяч з них були успішно завершені, тобто усі ці об'єкти знайшли нових господарів. 200 знаходяться на етапі закриття угод, тобто є визначений переможець. 9 тисяч не відбулися через відсутність учасників, три тисячі не відбулися через помилки в оголошеннях, які були допущені організаторами аукціонів, ці аукціони потім перезапускаються. І 100 аукціонів перебувають наразі у стадії прийняття заяв на участь, тобто у передстартовому періоді.

Загалом, у нас понад 30% перших аукціонів малої приватизації є успішними, тобто вони закінчуються визначенням переможця та подальшою угодою. Але не завжди для цього вистачає одного аукціону. Це як із риболовлею: вам треба декілька разів закинути вудку для того, щоб риба клюнула.

Тому законом передбачено автоматичне оголошення циклу з чотирьох аукціонів. Якщо перший вдалий – супер, якщо ні – починається другий, якщо і він не вдалий, тоді третій і далі. Дуже часто ми спостерігаємо ситуацію, коли на четвертому аукціоні, коли вже суттєво знижена стартова ціна, приходить купа учасників, починають змагатися і перевищують стартову ціну першого аукціону. Тут працюють певні поведінкові моделі. Коли у вас на очах «утікає», умовно кажучи, об’єкт вашої мрії, ви ставите більше, тому що спрацьовує емоція.

- Які з проданих об’єктів можна назвати найцікавішими або найдорожчими?

- Найдорожчим лотом малої приватизації після відновлення торгів у 2022 році став готель «Ермітаж» у Києві, за який переможець заплатив 311 млн грн. За майновий комплекс «Одесавинпром» змагалося 12 учасників, переможець заплатив 235 млн грн. Ціна зросла у понад 3,5 разу. Готель «Дніпро» у Києві – 1,1 млрд грн, 29 учасників, ціна зросла у 14 разів. Калуська ТЕЦ була продана за понад 800 млн грн. На цей аукціон прийшло 7 учасників, зростання ціни склало 3,5 разу. Львівська виправна колонія – до речі, дуже цікавий кейс – 378 млн грн, 7 учасників, зростання ціни – у майже 3 рази.

Найконкурентнішим став аукціон із продажу об'єкта незавершеного будівництва – спецгаража на 50 автомобілів у Києві. За цей об’єкт змагалося майже 50 учасників, його стартова ціна зросла з 1 до 36 млн грн!

Серед об’єктів комунального майна – до речі, органи місцевого самоврядування одразу позитивно оцінили нові правила гри і почали випробовувати нову систему – так от, серед успіхів тут: комунальна установа, що належала Київській обласній раді, нежитлові приміщення і група інвентарних об'єктів – 138 млн грн та 75 млн грн відповідно. Львівська міська рада продала нежитлові приміщення загальною площею 145 кв.м за 116 млн грн. Готель «Житомир», у власності Житомирської міської ради, продали за 60 млн грн. Нежитлове приміщення у Тернополі – 150 кв.м, 40 учасників, ціна зросла в 10 разів. Так що магія аукціонів насправді працює.

- У регіональному розрізі які громади є активнішими?

- Львів. За час реформи львівська громада вже отримала понад 1 млрд грн від приватизації свого майна – вона найактивніша, на відміну від багатьох інших.

- А є, за вашим спостереженням, недооцінені об'єкти? Мене, наприклад, вразили суми двох проданих портів, кожен – у межах 200 млн грн. Чи немає тут проявів тієї самої недоброчесності?

- Якщо погодитися з тезою, що є недооцінення активів, то є, напевно, і переоцінення… Щодо портів, треба заглиблюватись у вивчення самого активу. Те, що обʼєкт називається портом, ще не означає, що це і є порт, а не якийсь прибережний занедбаний майданчик з історично накопиченими боргами. Дуже часто трапляється, що люди купують ділянку з відповідним цільовим призначенням, яка на паперах лише називається портом.

- Днями уряд анонсував початок продажу арештованих активів, активів підсанкційних осіб через Prozorro.Продажі. Чи готова система до цього блоку роботи? В АРМА, наприклад, зазначають, що вже відбулися обговорення з вами про механізми, синхронізацію регламентів тощо. Що ви очікуєте?

- Безумовно, ми очікуємо ефективності в управлінні цією категорією активів, що має окрему правову природу та специфічний статус. Управитель, тобто АРМА, тимчасово може ними управляти до тих пір, поки Феміда не винесе вердикт – передати їх у державну власність чи повернути власнику.

Активи підсанкційних осіб – особлива історія, тому що після рішення Вищого антикорупційного суду ці активи стають державною власністю. Після рішення ВАКС ці активи потрапляють в управління до Фонду державного майна, який буде займатися їх приватизацією, а кошти, отримані державою від приватизації цих активів, будуть спрямовуватись у фонд відновлення. Запевняю, система Prozorro.Продажі готова до роботи (з активами, що перебувають в управлінні АРМА) і з цим ринком.

- Початок великої приватизації через електронні аукціони вже анонсований на липень. Ви до цього готові?

- Безумовно, готові, тим більше що процедурно малу приватизацію, всі процеси, за якими вона відбувається, прирівняли до великої. Але з певними нюансами. Тому систему не треба якось сильно адаптувати, усе працює.

- Зважаючи на збільшення навантаження, чи вистачає вам кадрів?

- Зараз у нас працює 70 осіб. У нашій роботі є певна специфіка, яка не може бути вирішена просто математичним збільшенням кількості працюючих. Тому кожна наша людина є унікальною. Звичайно, людей не вистачає. Але ми звикли працювати в стресових умовах, відчуваючи постійно брак часу на вирішення тих чи інших завдань, а це додатково стимулює.

- Чого очікувати ще на Prozorro.Продажі, окрім уже здійснюваного відкриття нових ринків?

- Хотілося б відкрити ринок продажів дефолтних кредитів (прав вимоги), що знаходяться на балансах державних банків. Це, по-суті, такий собі Фонд гарантування вкладів, тільки сконцентрований у різних державних банках. Ця проблема дуже складна через різні аспекти – економічні, політичні, безпекові. Але, якщо буде належний запит від стейкхолдерів на розв'язання цієї проблеми, найближчим часом ми зможемо побачити позитивні зміни в цій царині. У держави є інструменти, потрібна лише політична воля.

- Зараз точаться дискусії навколо того, а чи на часі приватизація, коли країна перебуває у війні. Які у вас із цього приводу міркування?

- Я вважаю, що це питання державної політики. Особливо під час війни. Держава має чітко визначитися, що з переліку активів, які є у неї в управлінні, вона лишає і починає цим управляти. Друга категорія активів – активи, які можуть бути частково приватизовані з залученням портфельних інвесторів, скажімо, 25%. Третя категорія активів – це активи, які в принципі недоцільно утримувати коштами платників податків. Тому що вони а) генерують збитки, б) дешевшають. І їхня кількість не відповідає поточному запиту держави. Наприклад, навіщо нам стільки клубів у селах, де вже немає людей? Я двома руками за приватизацію таких об'єктів, якщо її розглядати через призму створення точок росту для економіки, стимулів для малого та середнього бізнесу, для відновлення й розвитку, навіть в умовах війни. Насправді ж, ідеального часу для приватизації ніколи не існує, і завжди доводиться зважати на плюси та мінуси.

Юлія Абакумова, Київ
Фото Євгена Котенка