Як працюють тіньові схеми на ринку торфу, що еквівалентний 600 млрд куб.м природного газу

Нафта, природний газ, вугілля – на цих ресурсах українського народу збудували свої бізнес-імперії олігархи. Контролюючи природні запаси, вони не лише збагачувалися, але й зловживали своїм впливом. Це призводило до системної корупції та відсутності розвитку реального сектора економіки.

Олігархи використовували свої політичні зв'язки, щоб отримати переваги на законодавчому рівні, перекручували закони на свою користь і уникали відповідальності за зловживання. Така система спричинила загальне нерівноправ'я, де багаті ставали ще багатшими, а бідні залишалися без можливості покращити своє становище.

Нафтові, газові та вугільні компанії, перебуваючи під контролем олігархів, недостатньо інвестували у розвиток сучасних технологій. Це призвело до залежності України від імпорту російських енергоресурсів.

Та останніми роками українське суспільство почало боротися із цією системою. Верховна Рада ухвалила закони, спрямовані на зменшення впливу олігархів, забезпечення прозорості та розвиток конкуренції.

Проте в українських надрах є ще багато інших корисних копалин, доступ до яких допомагає накопичувати капітал, в тому числі для лобіювання власних інтересів у Верховній Раді.

Торф – один із прикладів. За даними Держкомгеології, на території України виявлено й розвідано приблизно 2200 торфових родовищ з геологічними запасами десь на два мільярди тонн торфу. Це еквівалент 600 млрд куб.м природного газу.

Українські вчені підрахували, що вартість теплової енергії, отриманої під час спалювання однієї тонни торфу, удвічі менша, ніж при використанні вугілля, утричі – за газ, та у чотири рази – за мазут.

В багатьох країнах світу вже давно зрозуміли економічну ефективність використання торфу. Наприклад, у паливних балансах країн Північної Європи на торф припадає до 10-15%. Рекорд – у Фінляндії, де його частка сягає чверті. В паливному ж балансі України на торф припадає лише приблизно 0,3%.

Свого часу український торф потрапив під фактичний контроль місцевих можновладців. Інформація про їхні зловживання в лісах Полісся майже не потрапляла до столиці, тому багато років вони безперешкодно наживалися на народних активах.

Яким чином їм це вдавалося? Не велика таємниця, що багато державних підприємств роками перебували під впливом тих чи інших фінансово-промислових груп. Раніше контроль над держпідприємствами і навіть цілими регіонами розподілявся через призначення підконтрольних керівників. В обмін на це дружні цим ФПГ нардепи голосували у парламенті за владні законопроєкти.

З вересня нова команда ФДМУ намагається змінити такий менеджмент, проте через суди та лобістів у парламенті вони докладають шалених зусиль, щоб повернутися.

Державні підприємства, які спеціалізуються на видобутку та переробці торфу, виявилися не винятком у застосуванні цієї практики розподілів впливу. Недоброчесні менеджери, які таким чином проникали до управління торф'яними підприємствами, використовували свої посади та вплив для виведення прибутків із держпідприємств.

Наприклад, вони систематично продавали державний торф приватним компаніям за заниженими майже вдвічі цінами. Як це відбувалося? Недобросовісні керівники торф'яних держпідприємств грали на бажанні держави підтримати населення. Свого часу місцева влада запроваджувала обмеження рентабельності продажу торфу для населення на рівні 15%. Однак обмежень для продажу приватним компаніям держава не встановлювала.

Проте менеджмент цих підприємств продавав торф за регульованими цінами не лише населенню, а й приватним компаніям, які з ними пов'язані. Подальший перепродаж торфу зі значною маржею дозволяв зловмисникам отримувати злочинні прибутки.

Ось приклад роботи одного такого держпідприємства. Нещодавній аудит ФДМУ виявив, що 2022 року державне підприємство продавало торф за цінами 1175-1458,33 грн/тонна (без ПДВ), отримавши за свою продукцію майже 8,9 млн грн. Якби воно реалізовувало торф, наприклад, за середньозваженою ціною, що складалася на Prozorro (2586,68 грн/тонна (без ПДВ)), то одержало б 17,3 млн грн. Тобто майже вдвічі більше за отриманий результат.

Нова команда ФДМУ вважає, що єдине розв’язання проблеми з неефективним управлінням торф'яними держпідприємствами – це приватизація. Приватний власник буде зацікавлений в максимізації прибутків цих підприємств. Натомість держава отримає нові інвестиції, робочі місця та податки до держбюджету.

Боротьба з корупцією та зловживаннями в торф'яній галузі – складне завдання, оскільки впливові особи намагаються зберегти свої привілеї. Продовження реформ, посилення громадського контролю та залучення приватних інвесторів допоможуть змінити ситуацію та забезпечити сталий розвиток торф'яної галузі. Це враховує інтереси народу та зберігає природні ресурси для майбутніх поколінь.

Людмила Дараган, заступниця голови Фонду державного майна України

P.S.: 5 липня Фонд державного майна успішно провів приватизаційний онлайн-аукціон з продажу держпідприємства “Рівнеторф”. Торги відбулися в державній системі Prozorro.Продажі. Під час аукціону вартість Рівнеторфу зросла у 4,3 рази (з 47,1 млн грн стартової ціни до 205 млн грн переможної). В торгах змагалися 12 учасників. Переможець аукціону має 20 робочих днів на сплату вартості лота. Окрім переможної ставки, він повинен сплатити ПДВ – 41 млн грн. У разі відмови від сплати, він втратить 9,4 млн грн гарантійного внеску.

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства