Повномасштабна війна, як лакмусовий папір, виявила ефективність державних підприємств, що рятували, по суті, життя громадян – масово евакуюючи їх із зони бойових дій, надаючи притулок та найнеобхідніші соціальні послуги, оперативно налагоджуючи енергопостачання та інше. Секрет простий – держава встигла побудувати на цих підприємствах високоефективне корпоративне управління, яке допомогло втримати їх стабільну роботу у найбільш критичні моменти. Завдяки цьому такі підприємства як Укрзалізниця, Укренерго, Укрпошта змогли стати надійною опорою держави та населення у найскрутніший момент. Про це в інтерв’ю Укрінформу й розповідає заступник міністра економіки Олексій Соболев. З його слів, на черзі – корпоратизація Енергоатома, скасування сотень дозвільних документів для бізнесу та розробка дієвого плану зростання нашої економіки, як мінімум до довоєнного рівня.
НАГЛЯДОВІ РАДИ ЯК НЕОБХІДНИЙ БАЛАНС СИЛ ТА СТІЙКОСТІ
- Розкажіть, чому корпоратизація державного сектору економіки настільки важлива, що наші партнери навіть вносять її в перелік структурних маяків? Зокрема, в останньому перегляді програми розширеного фінансування МВФ таким маяком є копоратизація Оператора газотранспортної системи України (ОГТСУ).
- Корпоратизація великих підприємств, особливо енергетичних, є надзвичайно важливою з точки зору їх керованості та стійкості в умовах криз і надзвичайних ситуацій. Війна стала для всіх, а для державного сектору в першу чергу, величезним випробуванням. І, як бачимо, саме налаштування у масштабних організаційних структурах держпідприємств ефективного управління за світовими стандартами стало запорукою їхньої стійкості. А це дозволило вирішувати найскладніші питання захисту наших громадян, наприклад, масової евакуації у момент прямого вторгнення, як це змогла організувати Укрзалізниця, чи ліквідації наслідків обстрілів енергосистеми, як це робить Укренерго. Жодна приватна компанія не змогла б виконати такий обсяг подібної роботи. Тому зрозуміло, що ефективність ключових державних підприємств зараз також у фокусі уваги наших партнерів, оскільки їх стабільна робота – це одна із підвалин економічної стійкості нашої держави.
Зараз міністерство працює над корпоратизацією ОГТСУ та ДП НАЕК «Енергоатом». Це потрібно не тільки для стабільного та ефективного функціонування енергетичного сектору, а й для підвищення довіри до нього з боку партнерів, щоб мати змогу залучати більше інвестицій міжнародних партнерів. Адже ворог постійно атакує нашу енергетичну систему, тому важливо швидко залучати фінансування на відновлення у ці компанії. А надавати великі ресурси без довіри ніхто не буде. Ось чому важливо впроваджувати сучасне корпоративне управління.
До кінця року ДП НАЕК «Енергоатом» перетвориться на акціонерне товариство і паралельно буде запущено процес відбору незалежної наглядової ради, а вони вже вирішуватимуть питання щодо менеджменту.
В першому кварталі наступного року у ДП НАЕК «Енергоатом» з'явиться наглядова рада, на цьому державному підприємстві ніколи не було наглядової ради, тож якийсь час їм знадобиться, щоб розібратися і вирішити щодо менеджменту й по інших процедурах. Можна порівняти на прикладі “Укрпошти”: до і після реформи, очевидно, що цей механізм працює.
- Як вплинуло повномасштабне вторгнення Росії на процес корпоративного управління в держсекторі?
- Зараз наявні наглядові ради працюють у гібридному форматі, і хоч збираються переважно онлайн, є повністю функціональними. При цьому частота зустрічей наглядових рад у середньому збільшилась – якщо раніше збиралися раз на кілька місяців, то в кризу, яку спричинила повномасштабна війна, збираються частіше.
Війна як кризовий тест проявила ефективність роботи наглядових рад. Мене особисто надихає, що всі знають АТ «Укрпошта», АТ «Укрзалізниця», ПАТ НЕК «Укренерго» як компанії, що рятували життя українцям, виконуючи ефективно свої функції, й у всіх є незалежні наглядові ради. Тобто вочевидь цей механізм працює і є дієвим. Саме тому ми не зупиняємось і під час війни корпоратизуємо ДП НАЕК «Енергоатом» та ОГСУ. Крім того, Міністерство працює з депутатами над підготовкою до другого читання законопроєкту №5593-д, який буде продовженням реформи, розширить повноваження членів наглядових рад та їхню відповідальність. Важливо, що в основу законопроєкту закладаємо принципи Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
- А які саме повноваження наглядових рад посилить цей закон?
- Держава буде встановлювати конкретні економічні параметри й очікування від діяльності підприємств. Наглядові ради будуть наділені необхідними повноваженнями, щоб вирішувати, яким чином досягати завдання держави. Тобто це буде зона їхньої відповідальності. Закон впорядкує контроль за діяльністю наглядових рад і разом з тим – надасть їм повноваження для ефективного виконання своїх функцій.
Наприклад, буде запроваджено поняття Політики державної власності. Складовою цієї політики стануть винагороди керівників та членів наглядових рад державних підприємств, а також державна дивідендна політика. Також члени наглядових рад зможуть приймати ключові операційні рішення, тобто не тільки призначати і звільняти керівників. А замість ревізійних комісій пропонуємо впровадити сучасні інструменти контролю – систему внутрішнього контролю (комплаєнс), управління ризиками, внутрішній аудит.
Ухвалення закону є частиною програми МВФ та вимогою G7 для передачі Україні коштів на відновлення та реалізацію майбутніх реформ. Ми зобов`язались ухвалити закон, отже депутати мають зробити це у найкоротші терміни.
ДЕРЕГУЛЯЦІЯ МІНІМІЗУЄ КОРУПЦІЙНІ РИЗИКИ
- Ви також займаєтесь реформою дерегуляції. Які досягнення тут, що вдалося зробити?
- У нас є спеціальна Міжвідомча робоча група, її співочолюють наш міністр Юлія Свириденко та міністр цифрової трансформації Михайло Федоров – разом ми переглядаємо всі регуляторні інструменти, які взагалі в країні існують, й аналізуємо їх доцільність. Ми вже проаналізували більше тисячі різних дозволів у різних галузях і бачимо, що потрібно скасувати як мінімум 250. Це тривалий процес, оскільки у кожному випадку потрібно підготувати нормативні акти: постанови Кабінету міністрів, або й закони, що їх скасовують. За дев'ять місяців роботи цієї групи вже 50 непотрібних дозволів скасовано і наступного року ми скасуємо решту. Ми підготували 17 законопроєктів, які зараз зареєстровані у Верховній Раді, три з них депутати вже ухвалили.
Ці дозволи скасовуються, якщо вони вже застаріли та в них зникає потреба, або вони дублюють один одного. Наприклад, подвійна реєстрація документів на вживані авто. Після того, як запропоновані нами зміни запровадять – підприємці, що продають б/в машини, не матимуть реєструвати їх спершу на себе, а потім – на покупця.
- Ви стверджуєте, що реформа дерегуляції містить також антикорупційний компонент, у чому він полягає?
- У тому, щоб людям не потрібно було комунікувати з органами влади. Ми багато скасували дублювальних документів у сфері користування надрами, а ліцензію на посередництво при працевлаштуванні за кордоном ми взагалі прибрали – це доволі масовий документ і людям потрібно було постійно його отримувати. Зараз це вже не потрібно. Також дозвіл на вивезення видавничої продукції, погодження органами місцевої влади режиму роботи підприємств у сфері послуг (ресторанів зазвичай) – ми це теж прибрали.
Зараз ми робимо аудит інспекцій, що перевіряють бізнес – там також дублюються повноваження. У нас тридцять органів здійснюють понад 80 видів перевірок бізнесу. Буває так, що на одне підприємство приходять три різних органи зі схожими перевірками, тож підприємству буде простіше, якщо ці перевірки об'єднати.
Також ми розробили окремий законопроєкт №5837, щоб узагалі до підприємця не приходили з перевірками. Якщо ви нічого не порушували й у вас “біле” підприємство, то перевіряльники приходять планово один раз на п'ять років – це ризикоорієнтований підхід. Якщо ж підприємець має страховку цивільної відповідальності, то до нього ніхто не приходить із перевірками сім років. Тобто, якщо ви законослухняно і відповідально ведете бізнес, то перевірок, по суті, не побачите.
- Чи є підтримка з боку депутатів щодо такої ініціативи?
- Ми бачимо в парламенті велику підтримку депутатів і цей законопроєкт вже стоїть на порядку денному. Очікуємо, що найближчої сесії його ухвалять.
- А що з рештою дозволів, які не скасовуються? Чи не потрібна їм, так би мовити, модернізація?
- У нас залишається близько тисячі дозволів і половину з них ми передаємо на реінжиніринг бізнес-процесів та цифровізацію. Наше міністерство тісно працює з міністерством цифрової трансформації, і цього року ми запускаємо проєкт «Є-дозвіл» – 10 перших ліцензій, які можна буде отримати в цифровому вигляді через Дію. Підприємцю не доведеться подавати жодних документів, окрім заяви, тому що держава і так все знатиме про нього. Наприклад, хочеш отримати ліцензію для надання туристичних послуг – заповнив заявку автокліком через ЄДРПОУ – і система автоматично підтягне усі необхідні документи.
Загалом, ми тісно працюємо з бізнес асоціаціями, тому певні, що в першу чергу опрацьовуємо найактуальніші запити бізнесу.
УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАН ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ ЗА 4 РОКИ – ФАКТОРИ ЗРОСТАННЯ
- Які у вас іще пріоритети роботи?
- Найбільше часу займає підготовка українського плану для Ukrainian facility з Євросоюзом, що передбачає фінансування в 50 мільярдів євро. Ми працюємо з усіма міністерствами й на підготовку цього чотирирічного плану залучено сотні людей. Зазвичай в ЄС розробка такого плану з країнами-членами займає півтора року, а ми повинні все підготувати за три місяці, до того ж під час війни. Це план про те, як економіка України буде зростати під час агресії Росії й після перемоги.
- Які сценарії економічного зростання передбачає цей план?
- Ми плануємо за чотири роки повернути економіку на довоєнний рівень та додати іще зростання. За перший рік війни економіка країни скоротилася на 30%, тож маємо за чотири роки перевищити цей показник.
У нас є дві ключові передумови – це безпека і вступ до НАТО та інтеграція з ЄС. Крім того, зростання економіки прямо пов’язане з фактором повернення біженців в Україну – чим більше людей повернеться, тим вищими будуть показники економічного зростання.
Україна може стати лідером у "зеленій" металургії, особливо у виробництві "зеленої" сталі
Дуже велику частину цього плану складає зелений перехід. До прикладу, у 2026 році в ЄС у силу вступає регуляція CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism, механізм декарбонізації економіки, – ред.), що має, в тому числі, декарбонізувати європейський металургійний сектор – і це створює економічну можливість для України. Наприклад, ми можемо після війни виробляти декарбонізовану сталь і експортувати її до Європи на вигідних умовах. І такі механізми закладено для різних сфер у цьому документі.
- А конкретніше про ці проєкти, що передбачені планом?
- Україна може стати лідером у "зеленій" металургії, особливо у виробництві "зеленої" сталі, використовуючи своє унікальне розташування, багаті ресурси, наявність сировини та стратегічну близькість до Європи. У наступні чотири роки обсяг інвестицій для розвитку індустрії може становити від 6 до 12 млрд євро. І це не лише про наші амбіції, цей напрям доповнює загальну європейську стратегію декарбонізації.
Сподіваємося, що в країну повернуться мільйони людей – це буде ключовим стимулом для зростання економіки
Суттєві запаси залізної руди на континенті є у нас, і в Росії. Оскільки Росія буде під санкціями, ми можемо зайняти ринок. Для цього логічно будувати електроплавильні заводи, там де є руда. Враховуючи, що родовища біля Дніпра, можна ще й налагодити дешевшу річну логістику. Також необхідно значно більше зеленої та атомної енергетики. Тому корпоратизація Енергоатома важлива ще й з цієї точки зору.
- За рахунок чого уряд планує забезпечити зростання економіки?
- Перш за все, ми сподіваємося, що в країну повернуться мільйони людей – це буде ключовим стимулом для зростання економіки. Зросте економічна активність, з’являтимуться нові компанії, нові продукти й послуги. Зараз за кордоном перебувають кілька мільйонів українців, і для багатьох із них перемога у війні є очікуваним сигналом для повернення додому.
Друга складова – інвестиції та допомога від партнерів. Програма від ЄС стане частиною цього фінансування, ми також ведемо перемовини з іншими країнами G7, міжнародними фінансовими організаціями та іншими партнерами України. Росія також має компенсувати завдану шкоду людям та інфраструктурі. Конфіскація заморожених активів та виплата репарацій обов’язково відбудуться. Але ми розуміємо, що цей процес не буде швидким, і плануємо відбудову й іншими засобами.
Тому третя, дуже важлива складова відновлення, – це приватні інвестиції. Саме бізнес має стати рушійною силою відновлення та розвитку економіки. Визначені пріоритетні сектори – агропромисловість, енергетика, логістика, IT, переробна промисловість та інші – це драйвери економічного зростання. В цих сферах Україна може демонструвати швидше зростання, аніж країни-члени ЄС, і стати лідером окремих індустрій. Ми також маємо колосальні потреби у будівництві, виробництві матеріалів та техніки. Ця сфера стрімко зростатиме, і мова не лише про житло, а й про нові індустріальні парки, бізнес-центри, школи, лікарні, мости – можливостей багато.
У розвитку секторів ми робимо ставку на впровадження нових технологій, глибоку переробку сировини та збільшення експорту. Зі зростанням ефективності праці також зростатиме і ВВП.
- Як повернути людей? Що пропонує Мінекономіки для цього?
- Люди є найціннішим активом країни, і, безумовно, повернення наших громадян, як і залучення талантів з інших країн, необхідні для стійкого зростання. Для цього потрібно створити умови, щоб люди хотіли жити в Україні й мали змогу розвиватися, будувати кар'єру, виховувати дітей та бути впевненими у майбутньому.
Прагнемо створити умови для гідного життя в Україні, тільки так ми зможемо повернути своїх
У Плані України ми приділяємо багато уваги зміцненню людського капіталу. Це комплексне питання, яке включає розвиток освітньої системи, доступ до якісних медичних послуг, демографічну та міграційну політику, модернізацію трудового законодавства, соціальний захист, програми забезпечення житлом.
Кожен із цих напрямів має власні цілі та завдання. Якщо мова йде про медицину, то ми маємо забезпечити всі умови для того, щоб люди були здоровими – відновити зруйновані лікарні, забезпечити їх якісним обладнанням та впроваджувати сучасні методи діагностики й лікування. Необхідно розвивати програми фізичної і психологічної реабілітації військових, системи переходу їх до цивільного життя. Водночас це і ширше коло завдань – створення умов для розвитку фізично активної й здорової нації.
У житловій сфері є очевидні проблеми – 80% будинків збудовані ще за радянських часів. І хоча “панельки” далекі від ідеального уявлення про житло, сотні тисяч українців через російські обстріли залишилися зовсім без даху над головою. Зруйновано або пошкоджено майже 8% житлового фонду. Уряд уже запустив програму єВідновлення для компенсації громадянам, і ми будемо розвивати й масштабувати цю програму. У фокусі уваги уряду буде імплементація принципів житлової політики ЄС, зокрема принципу доступності житла для громадян. Водночас ми маємо привести стандарти та якість житла до рівня країн ЄС.
Це лише кілька прикладів, але в цілому ми прагнемо створити умови для гідного життя в Україні, тільки так ми зможемо повернути своїх. Заходи щодо зміцнення людського капіталу йтимуть разом з іншими напрямами – зручними цифровими державними послугами, справедливими судами, покращенням умов для ведення бізнесу тощо.
- Що означає максимально практичний план економічного зростання?
- Фінансування у 50 млрд євро не вистачить, щоб забезпечити всі потреби для стійкого відновлення. При цьому більша частина коштів буде спрямована на підтримку держбюджету для покриття дефіциту й посилення макрофінансової стабільності.
У план будуть включені ключові пріоритети, найбільш важливі реформи та стимули, які пришвидшують нашу євроінтеграцію та дадуть максимальний економічний ефект. Він також має стати сигналом для інвесторів, стимулювати притік коштів та спеціалістів до України. Зокрема 8 млрд євро гарантій для європейських банків дозволять додатково залучити до 20 млрд євро приватних інвестицій.
Тому ми розглядаємо план як складову ширшого процесу відбудови й основу для подальших перемовин з партнерами – з країнами G7, міжнародними фінансовими організаціями та іншими союзниками України.
- Можете назвати пункти, з яких складатиметься цей план?
- План складатиметься з шести основних блоків: макрофінансові сценарії відбудови, основні реформи, секторальні реформи, пріоритетні сектори, збільшення спроможності залучення інвестицій, а також кроссекційні теми – євроінтеграція, діджиталізація, а також зелений перехід та захист довкілля.
- Чимало урядових планів залишилися на папері – чи буде цього разу документ реалізовано в життя?
- Наше завдання – зробити цей план максимально практичним, бо до його виконання буде прив’язано фінансування у 50 мільярдів доларів, з них 39 підуть у бюджет на виконання етапів плану. Як і в роботі з МВФ, кожен квартал Єврокомісія переглядатиме, що було зроблено, – і якщо план не виконано й за наступні 12 місяців це не виправили, то гроші “згорають”. Тобто дуже важливо, щоб план був реалістичним.
Ще один важливий аспект Ukraine Facility – це спеціальний інструмент для покриття кредитних ризиків у визначених пріоритетних секторах. Це дасть можливість інвесторам отримати додаткове фінансування у міжнародних фінансових організацій, таких як ЄБРР, Європейський інвестиційний банк та інші. У програмі для цього передбачено 8 млрд євро, що дозволить додатково залучити близько 20 млрд євро інвестицій.
- Ви працюєте в уряді з 2015 року, як змінилася за цей час ваша робота? Чи стали внутрішні процедури міністерств більш ефективними?
- Якщо говорити про роботу і порівняти 2015 рік і зараз, то перше, що дуже змінилося – це робота з документами. Зараз усе можна зробити в електронному форматі. Нещодавно я був на зустрічі з європейцями й мені потрібно було підписати документ, тож я зайшов у телефон і підписав, а європейці дивуються – а що, так можна? Бо в них лише на комп’ютері можливо.
Другий момент, це коли на зустрічі з європейською делегацією наші представники з різних міністерств вільно говорять англійською мовою. Ще десять років тому таке було рідкістю, а зараз це нормально. Ми перейшли на новий рівень управління, завдяки впровадженню реформи державного управління і головне – завдяки людям, яким не байдуже.
Олександра Клітіна, Київ
Фото: Геннадій Мінченко