Минулого тижня у Торонто вже вдруге відбулася бізнес-конференція “Відбудова України”. Для участі у ній до найбільшого міста Канади приїхало більше 350 делегатів, ще кілька десятків приєдналися онлайн. Урядовці, підприємці та керівники громадських організацій з обох країн протягом двох днів обговорювали відбудову України, шукали вигідні варіанти співпраці та загалом розвивали відносини як на міждержавному, так і на міжособистісному рівні.

Одним із почесних учасників конференції був президент Бізнес ради Канади Голді Гайдер. До його організації входять власники та керівники провідних канадських компаній, які прямо або опосередковано підтримують більше шести мільйонів робочих місць по всій країні. Укрінформ поспілкувався з Гайдером про інтерес канадських інвесторів до України, повоєнну відбудову, потенціал українсько-канадських бізнес відносин та інші теми.

КАНАДА МОЖЕ ДАТИ БАГАТО ТОВАРІВ, ЯКІ УКРАЇНА ОТРИМУВАЛА З РОСІЇ

- Цього місяця конференція “Відбудова України” пройшла у Польщі, а за кілька днів по тому – у Канаді. У чому важливість подібних заходів?

- Бізнес-спільноті спершу було незручно, коли нас просили говорити про бізнес, адже в Україні триває війна, люди гинуть, їх життєвий уклад руйнується. Утім протягом останніх двох років ми побачили вражаючу рішучість та стійкість українців. Коли чуєш про те, що люди намагаються вести нормальне життя на цьому тлі, то надихаєшся і намагаєшся бодай чимось допомогти. Від української бізнес-спільноти та уряду ми почули: ви нам потрібні; нам потрібна ваша допомога, ваш досвід, ваші знання. Ми маємо природну спорідненість і міцні міжособистісні зв’язки, окрім цього наші економіки, з одного боку, подібні, а з іншого – взаємодоповнюючі.

Ми здатні допомогти із поставками продукції, якої вас позбавила Росія, приміром урану. Після укладення угоди між “Cameco” та “Енергоатомом”, ви отримуватимете уран протягом 12 років, й усі реактори, які залишилися не окупованими, продовжать працювати. Йдеться не про бажані, а про невід’ємні інгредієнти, які служать кров’ю та киснем економіки: енергія, пальне, продовольство – усе це може надати Канада й канадські підприємства.

Окрім цього, необхідно вести роботу із реконструкції, а всесвітньовідомі канадські пенсійні фонди, будівельні й інженерні компанії мають спроможність, навички, готовність та витривалість, аби до неї долучитися. Тому ми запитуємо в українського приватного та державного сектору, що саме й коли їм від нас потрібно, а також як цього досягти. Ми також звертаємося до нашого власного уряду: продовжуймо працювати для України у партнерстві, як ми чинили із першого дня. Це приклад того, як багато хорошого може трапитися, коли держава та приватний бізнес разом працюють над вирішенням проблеми.

- Побутує думка, що основними партнерами відбудови України будуть малі та середні підприємства, зважаючи на їх більшу гнучкість у порівнянні з великими фондами, зокрема пенсійними. Чи згодні ви з цим?

- У цьому питанні я би не говорив про принцип “або - або”. Як на мене, в Україні існує потреба у “терплячому” капіталі, який не очікує швидкого обороту коштів. Тому треба мати партнерів, які добре толерують довготривалий ризик. Безперечно, підтримка малих і середніх підприємств – це пріоритет цього уряду, і ми не маємо жодних заперечень, адже вони формують ланцюжок постачання. Ми лише хочемо донести до уряду, що найкращий спосіб допомогти малим і середнім підприємствам – це упевнитися в участі великих компаній, оскільки саме їх вони будуть забезпечувати, підтримуючи їх важливу роботу.

ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ ПЕРЕЖИВУТЬ БУДЬ-ЯКИЙ УРЯД ЧИ ВІЙНУ

- Чи зростає зацікавлення канадського бізнесу в інвестуванні в Україну?

- Так, зараз зростає. Минулого року люди намагалися осягнути – що саме відбувається, залишаючись чутливими до того, що у країні йде війна. Протягом двох років, що минули, сформувалися відносини, частково відновилися подорожі, були запущені проєкти, з’явилися успішні кейси. Це створило певне “прикриття” для інших, аби сказати: “Гаразд, можливо, я теж можу допомогти – скажіть, як саме”. Думаю, що з кожним роком ми поглиблюватимемо вже й так міцні зв’язки між Канадою й Україною та робитимемо це з бізнесової точки зору, що переживе будь-який уряд і війну.

- А яка зворотна ситуація? Наскільки Україна зацікавлена в Канаді?

- Ми цінимо увагу, яку президент Зеленський особисто приділяє Канаді. Кілька місяців тому я зустрічався з вашим прем’єр-міністром в Торонто. Зміцнення зв’язків, яке зараз триває в усіх напрямках, допоможе нам обом у ближній та дальній перспективах і сприятиме боротьбі за демократію, свободу й цінності. Для Канади це дуже важливо, як і для України, і це найкраще, що ми можемо зробити як один для одного, так і для решти світу.

- Які галузі економіки становлять особливий інтерес для канадських інвесторів в Україні?

- Перш за все треба говорити про те, що ви втратили під час війни: доступу до чого вас позбавила Росія, що ви більше не можете отримати? Часто ми можемо у цьому допомогти. Дуже хороший приклад цього – енергоресурси.

По-друге, важливою є військова допомога. Звісно, роль бізнесу тут обмежена, але канадський уряд продовжує займати тверду позицію.

По-третє, важливим є саме поняття впевненості, вияв того, що ми віримо в Україну, причому не лише на словах, а й у діях та грошах. Найбільш переконливий аргумент на користь того, що хтось дійсно вірить у те, що робить, – це вкладення коштів. Між підприємцями вже ведеться певна непублічна діяльність щодо вивчення бізнесових можливостей і партнерства з урядом у питанні доступу до державних кредитних механізмів. Думаю, щось із цього втілиться і покаже, що канадський уряд та приватний сектор співпрацюють з колегами в Україні, упевнюючись, що наші інвестиції цінні, потрібні й бажані, а також що вони відповідають стратегічному інтересу, а саме: допомагають Україні швидко повернутися до статусу великої, сильної та функціональної європейської демократії.

ВІДГУКИ ПРО РОБОТУ В УКРАЇНІ ПЕРЕВАЖНО ПОЗИТИВНІ

- Упевнений, ви отримуєте вдосталь відгуків від членів Бізнес ради, які мають справу із Україною. Яким є переважно їх враження?

- Абсолютна більшість відгуків – позитивні. Люди починають дивитися на ситуацію по-іншому, коли усвідомлюють, що Україна живе в іншій реальності. Для нас те, що там відбувається, ненормальне, натомість українці просто враховують той факт, що йде війна, яка, утім, не зупиняє їх від роботи, відвідування театру чи ресторану. Тому конче важливо робити усе, що додає надії, оптимізму й розуміння, що це – не кінцевий пункт. Остаточною метою є повернення українцям змоги займатися цим без необхідності пошуку бомбосховища на випадок повітряного удару. Росія може зруйнувати все, але не український дух.

- Ви заохочуєте своїх членів вкладати кошти в Україну чи це відбувається саме собою?

- Звісно, ми не розповідаємо нашим членам, що їм робити, вони вільні ухвалювати власні рішення. Утім, ми точно хочемо бути частиною канадської урядової торговельної місії, яка планується на наступний рік. Сподіваюся, що я сам та інші члени Бізнес ради Канади зможуть долучитися.

- Який основний аргумент для канадських підприємців щодо необхідності розвитку співпраці з Україною?

- В основі – глибокі міжособистісні зв’язки. Я виріс у провінції Альберта, і її столиця Едмонтон – дуже проукраїнська. Місто навіть любовно називали “Едмонтчак” – таким був вплив там українців. У мій час один із кандидатів на посаду прем’єр-міністра Альберти мав українське походження. Я веду до того, що історія українців у Канаді – дуже давня й глибока. Це мотивує зосередитися на Україні, особливо в час, коли люди починають втрачати перспективу. Дехто уже каже, що українська війна – війна учорашнього дня, й зараз виникають все нові й нові конфлікти. Але у жодному разі не можна забувати, що ця війна іще не завершена. Бій за свободу, демократію й верховенство права триває в Україні, й не можна зупинятися, поки не здобудемо повну перемогу​.

Максим Наливайко, Торонто

Фото: ivey.uwo.ca та Van Beek