Створення військового сектору в економіці України: Чому варто інвестувати?
Україні потрібен військово-промисловий кластер, який формується в середовищі розвитку промисловості, технічної освіти і науки за рахунок цивільних доходів і прибутків від експорту сировини. Про це в матеріалі для Agenda Pública повідомив експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», фінансовий аналітик Олексій Кущ. З перекладом тексту можна ознайомитись нижче.
У найближчому майбутньому оборонно-промисловий сектор може стати одним із драйверів економічного зростання, постійно нарощуючи обсяги виробництва та створюючи робочі місця.
Для цього є цілком реальні передумови: Військовий бюджет України становить майже $40 млрд на рік, а це означає, що майже всі гроші держава витрачатиме на військово-промисловий комплекс та критичну інфраструктуру.
Однак для запуску нових проєктів бюджетних коштів не вистачає. Крім того, зосередження військово-промислових програм виключно на державних компаніях може призвести до корупційних ризиків або зниження ефективності таких програм.
Саме тому, поряд із системними державними компаніями, до оборонної промисловості краще залучати ефективний приватний бізнес. Прикладом успішного виробництва озброєнь приватними виробниками є, наприклад, компанія "Львівська бронетехніка".
Однак для активізації проєктів приватного бізнесу необхідно використовувати кредитні стимули, оскільки власних коштів бізнесу явно недостатньо для запуску проєктів з високим рівнем капіталовкладень.
Тема переходу України до так званої "економіки війни" зараз стала досить популярною, хоча до війни питання промислового розвитку країни зазвичай не було надто непопулярним як у суспільстві, так і на рівні політичних еліт.
Концепція розвитку України "зерно та мізки", яка вперше була представлена на Давоському форумі ще до початку повномасштабної війни, не передбачала розвитку промисловості як такої.
Ця ситуація не змінилася і зараз, оскільки уряд досі не прийняв промислову політику, яка б визначала основні вектори розвитку промисловості, в тому числі й оборонно-промислового комплексу.
Втім, звіти ЮНКТАД свідчать, що понад 100 країн, на які припадає майже 90% світового ВВП, мають таку політику. Вони зосереджені або на вертикальній експансії (нарощуванні промислових м'язів), або на горизонтальному розвитку (підвищенні продуктивності праці та мінімізації розриву з провідними країнами світу), або на адаптації (пристосуванні економіки до шостого технологічного укладу).
Україна зустріла війну в активній фазі деіндустріалізації, символом якої стало перетворення заводу "Арсенал" у центрі міста на ресторан швидкого харчування. Чи потрібно виробляти військову оптику в самому центрі столиці – окреме питання, але символ – це символічна одиниця, а не смислова.
Якщо коротко, то ядром економіки є промисловість. Ядро промисловості – машинобудування. Зовнішній контур промислового ядра – переробка/виробництво. Ця структура формує контур військово-промислового комплексу. Плюс наука і професійно-технічна освіта.
Ця архітектоніка дає зрозуміти, що будь-яке стимулювання ВПК з "кінця", тобто з кінцевої ланки технологічного ланцюжка, не спрацює. У кращому випадку ми матимемо "викруткову" оборонну промисловість, засновану на імпортних комплектуючих. Вона перебуватиме під постійним тиском з боку ланцюга постачання імпортних комплектуючих.
Тому алгоритм дій дуже простий:
► професійно-технічна освіта + створення центрів трансферу інновацій в промисловому кластері (від науки та інноваторів до виробництва) + розвиток переробної та обробної промисловості + розвиток машинобудування = конкурентоспроможна військова промисловість.
ЩО Ж РОБИТИ УКРАЇНІ ПІД ЧАС ВІЙНИ, ЯК АДАПТУВАТИ ЕКОНОМІКУ ДО СПЕЦИФІКИ ВОЄННОГО СТАНУ?
Перш за все, акумулювати доходи від сировинного та сервісного секторів для потреб технічної освіти, науки, інновацій та стимулювання розвитку проривних галузей, в тому числі і військово-промислового комплексу. Тобто дати можливість цивільній економіці заробляти гроші для фінансування необхідних галузей військово-промислового комплексу.
Треба розуміти, що військово-промисловий комплекс не будується у вакуумі. Нам потрібні галузі подвійного призначення: суміжні галузі, комплектуючі, переробка сировини, обробна промисловість, інжиніринг. Для цього потрібні державні інвестиції за рахунок цивільних доходів і приватні інвестиції під державні гарантії, тисячі висококваліфікованих технічних фахівців, підвищення продуктивності праці, генерація винаходів тощо. Умовно кажучи, потрібен військово-промисловий кластер, який формується в середовищі розвитку промисловості, технічної освіти і науки за рахунок цивільних доходів і прибутків від експорту сировини.
Мобілізаційна економіка або військове кейнсіанство в специфічних умовах 21 століття – це створення державою економічних стимулів для забезпечення перемоги у війні. Системні умови та стимули – це також використання творчої енергії підприємців за умови відповідної політики держави. Синергія державних стимулів та підприємницької активності.
У січні-вересні 2023 року промислове виробництво зросло на 2,4%.
За окремими статтями зростання можна знайти показники, які маскують показники розвитку вітчизняного оборонно-промислового комплексу.
Це зростання виробництва у 2023 році: готових металевих виробів – 38%; зброї та боєприпасів – 76,1%; військових транспортних засобів – 97,3%; металообробки – 56,8%; машинобудування – 15,3%; електротехніки, оптики – 56,1%; електродвигунів – 19,6%; проводів, кабелів – 101,2%.
Це означає, що, всупереч стереотипному сприйняттю, українська промисловість перезапустилася зі старою виробничою та кадровою базою і працює на межі своїх можливостей (зокрема, в умовах недостатньої кількості джерел електроенергії).
Пряме військове виробництво зростає на 70-90%, тоді як непрямі галузі – від 10% до 100%.
Все це не заперечує доцільності розбудови більш ефективного ВПК та промислового ядра в цілому. Але робота тут має бути системною і послідовною, без агітації, демагогії та економічних фантазій на кшталт "військової економіки", перехід до якої призведе лише до розвалу цивільної економіки, коли, з одного боку, цехи не будуть побудовані "в кожному будинку", а з іншого – буде втрачено ефективний третинний сектор економіки, який зараз генерує робочі місця, податки до бюджету і ВВП.
І одним із джерел цього зростання можуть стати кредити міжнародних фінансових організацій, які в умовах війни мають шанс стати суттєвим стимулом для запуску ефективного приватного виробництва озброєнь в Україні. Зокрема, кредити від ЄБРР та ЄІБ.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
Джерело: "Agenda Pública"
«Об’єднана Україна»
реклама