Експерт застерігає від збереження транзиту газу з РФ під виглядом азербайджанського
Про ймовірність такої схеми на брифінгу «Вплив російського енергетичного шантажу на ЄС» у пресцентрі Українського кризового медіа-центру попередив президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.
Він нагадав, що основне завдання України та її партнерів в економічній царині – не дати агресорові заробляти гроші в бюджет війни, зокрема на вуглеводнях.
«І саме в такій системі координат, аналізуючи питання транзиту нафти та газу, маємо говорити, як мінімізувати доходи ворога, а краще їх взагалі «обнулити». Звісно, ми теж отримуємо транзитні доходи як плату за сервіс доставки, але вони в рази, а іноді на порядок менші, ніж те, що одержує Росія», - пояснив Гончар.
При цьому він попередив: навіть після того, як 1 січня 2025 року завершиться дія контракту на транзит українською територією російського «блакитного палива», існує ризик продовження прокачування газу з держави-агресорки – зокрема, під виглядом ресурсу з Азербайджану.
«Зрозуміло, у тому вигляді, як зараз, відповідно до угоди, укладеної в грудні 2019-го між Нафтогазом і Газпромом, транзит відбуватись не може. Стосовно цього є консенсус і в суспільстві не сприймають питань, пов’язаних з продовженням газового транзиту, щоб ворог зберіг можливість заробляти на нас. Реакція з боку влади та від Нафтогазу така ж: жодних відносин з Газпромом, компанією країни-агресорки. Але при цьому ведуться розмови, що транзит все-таки треба зберегти», - розповів експерт.
Річ у тім, що дехто в Європі лобіює можливе помпування українською ГТС газу з Азербайджану – на додаток до тих обсягів палива, які Баку постачає в обхід Росії - через Грузію, Туреччину та Балкани.
«Але прямого транзитного газопроводу з території Азербайджану через РФ до України немає. Тобто, мова про заміщення азербайджанського газу російським. В принципі, це нормальна схема, але... в Азербайджану немає вільного ресурсу. Все, що є для експорту, він направляє якраз газогонами TANAP (Трансанатолійський газопровід) і TAP (Трансадріатичний газопровід) до Південної Європи», - уточнив Гончар.
І навіть якщо в майбутньому додаткові обсяги палива з’являться, їх досить легко транспортувати тим же південним маршрутом, за порівняно невеликі гроші впродовж півтора року збудувавши чотири додаткові компресорні станції.
«А от коли мова заходить про так званий транзит через РФ, з’являється запитання: а звідки газ? Його можна взяти тільки в самій Росії. Для того, щоб це мало «красивий» вигляд, це можуть оформити як оборудку між трейдерами, які не мають російської чи азербайджанської реєстрації, котрі продаватимуть ресурс, наприклад, словацькій компанії», - продовжив експерт.
Він звернув увагу й на те, що Словаччина, сама споживаючи приблизно 4,5 млрд кубометрів газу на рік, веде переговори з Баку про постачання 20 мільярдів кубометрів палива! Це приблизно 8-10 мільярдів доларів виручки, яку отримає, переважно, держава-агресорка. При цьому Україна зможе заробити на транспортуванні ресурсу не більше мільярда доларів. Продовження транзиту за таких умов потенційно може стати нашою великою помилкою, - застеріг Гончар.
Як повідомлялося, словацький прем'єр Роберт Фіцо лобіює збереження транзиту російського газу через територію України після 2024 року, коли закінчується транзитний контракт між Нафтогазом і Газпромом. Зокрема, Фіцо, за даними джерел, веде переговори з Баку про постачання до 20 мільярдів кубометрів азербайджанського палива, яке, мовляв, можна постачати через Росію та Україну.
