Чому потрібно рятувати торфовища
Нирки ландшафту, природній холодильник, пастка для вуглецю, лабораторія біорізноманіття, скарбниця для науки - це все про торф’яні болота. Ці стародавні екосистеми тихо і непомітно існували поруч з людиною в усі часи, забезпечуючи здоров’я та баланс у навколишньому середовищі, були домом для безлічі видів тварин та рослин. Уява наших пращурів населяла болота казковими персонажами, такими, як болотяник, або потерчата, про яких у “Лісовій пісні” писала Леся Українка.
Ми досі недооцінюємо вплив боліт на нашу планету, про торфовища часто забувають згадати у дискусіях, де обговорюються найбільші екологічні виклики. В той час як вони, покриваючи лише 3% Землі, зберігають удвічі більше вуглецю, аніж всі ліси світу. Не одне століття поспіль торфовища осушувалися, втрачали свої корисні здатності, перетворювалися на джерело парникових газів та пожеж. На щастя, людство почало розуміти, що живі торфовища приносять значно більше користі, аніж осушені, тож саме час зберігати та відновлювати їх.
Вода, прохолода, біорізноманіття і прибульці з минулого
Користь, яку ми отримуємо від боліт так і зветься “екосистемні послуги” боліт. Які ж “послуги” надають нам торфовища?
Перша корисна властивість торф’яних боліт - вони забезпечують природній баланс та стримують глобальне потепління. Як і океани та ліси, “живі” торфовища поглинають вуглець з атмосфери і утримують його у вигляді органічних речовин торфу. А вуглець у вигляді вуглекислого газу (CO2), як відомо, має властивість накопичуватися та довго зберігатися в атмосфері і призводить до нагрівання планети та зміни клімату. Торфовища поглинають вуглець завдяки специфічній вологолюбній рослинності, яка живе на них. Болотні рослини ростуть, відмирають але не розкладаються, а муміфікуються в в практично безкисневому середовищі товщі боліт, так утворюється торф і так потрапляє у підземну пастку вуглець, який міститься у рослинах. Парникові гази не можуть вивільнятися в атмосферу з товщі “живих” торф’яних боліт. А ось осушені торфовища більше не здатні стримувати вуглець, органічні речовини тут мінералізуються і стають джерелом викидів. Майже 25 % світових викидів вуглекислого газу у секторі землекористування та лісового господарства (Land use, land-use change, and forestry) спричинені осушенням торфовищ.
Друга унікальна властивість торф'яних боліт - вони запобігають як паводкам, так і посухам, як губка, всотують і затримують воду. Болота з шаром торфу - природній фільтр, що очищає воду від забруднення і затримує шкідливі речовини. Вода, що наповнює струмки, які витікають з боліт - найчистіша! Це надзвичайно цінна властивість боліт на тлі того, що забруднення прісної та нестача питної води вже стає проблемою планетарного масштабу.
Природні та успішно відновлені торфовища виконують функції "нирок ландшафтів" фільтруючи поживні речовини, наприклад, фосфор та нітрати, з підземних і поверхневих вод, що протікають крізь них. Що більше вологими є обводнені торфовища, то більше вони можуть утримувати поживних речовин. Саме завдяки торф’яному фільтру фосфор і нітрати не потрапляють до річок та згодом - до морів і не забруднюють їх.
Третя важлива роль торф’яних боліт - вони є унікальною екосистемою, осередком дикої фауни та флори. Тут ростуть рослини, які не зустрічаються в інших умовах, і мешкають безліч тварин, зокрема рідкісних та зникаючих видів. На болотах досі ростуть плаун колючий та шейхцерія болотна - древні види рослин, які існували ще за часів динозаврів.
Українські торфовища є домівкою для очеретянки прудкої - птаха, чия популяція зменшується через втрату природного середовища. У заповідних куточках Волині, на Поліссі, на території Чорнобильського заповідника знаходять притулок навіть зубри — найбільші сухопутні ссавці Європи, які відновлюються завдяки зусиллям природоохоронців. Торфовища створюють важливі екологічні ланцюги, зберігаючи рідкісне біорізноманіття і забезпечуючи баланс у природі.
Четверта корисна властивість - торф’яні болота завжди були і є джерелом корисних та екологічних продуктів і матеріалів для українців, зокрема, грибів, ягід, лікарських рослин, наприклад, сфагнуму. На жаль, 40% територій, де збирались ці їстівні ресурси були втрачені для збору ягід, трав, лікарських рослин після Чорнобильської катастрофи.
Осушені для потреб сільського господарства торфовища використовуються, як правило, недовго. Їх очікує доля покинутих, деградованих та забруднених земель, які вже не виконують ніяких корисних для людей екосистемних послуг. І з точки зору власників цих земель, годяться хіба що для видобутку торфу чи забудови. Але живі, відновлені та повторно обводнені торфовища, приносять користь довкіллю і людям. На таких ділянках можна збирати рослини для біомаси, виготовлення біопалива для потреб “зеленої” енергетики, чи матеріали для виробів промислового чи побутового використання. Згадаймо хоча б теплі, легкі, довговічні та казково привабливі дахи з очерету, які колись були поширеними в Україні і зараз знову стають модним трендом. Або ж очеретяні соломинки для напоїв. Здавалося б, дрібничка, але світовий ринок таких соломинок невдовзі сягне мільярдів доларів.
На відновлених торфовищах можна утримувати гусей, овець, корів чи водяних буйволів. Такий, дружній до торфовищ спосіб господарювання отримав назву палюдикультура ( з латинської palus - болото) - стале вирощування та використання рослин та тварин, що мешкають на перезволожених територіях і Європа вже має подібний досвід. Активно впроваджують палюдикультурні методи господарювання німецькі фермери.
|
Досвідом Німеччини ділиться Ян Петерс, директор Фонду Міхаеля Зуккова, партнера у Центрі торфових боліт Грайфсвальда (Німеччина): “Новий Закон про відновлення природи відкриває двері для відродження торфовищ по всій Європі. Згідно з ним, країни ЄС до 2050 року повинні відновити 50% осушених торфовищ, що використовуються у сільському господарстві. Масштабні дослідження показали, що здорові біорізноманітні екосистеми здатні краще впоратися із пом'якшенням наслідків зміни клімату, запобігти стихійним лихам, забезпечити високу якість води, чисте повітря, здоровіші ґрунти та загальне благополуччя. Вигоди для здоров'я людей, економічної сталості, рекреації від відновлення степів, лісів, водно-болотних угідь оцінюються в понад 1,800 мільярдів євро, а витрати - близько 150 мільярдів євро. Єврокомісія підрахувала, що кожне євро, витрачене на відновлення цих екосистем, забезпечує повернення інвестицій від 8 до 38 євро. Палюдикультура також зазначена в законі, як один із методів відновлення. Зараз у Німеччині ми спостерігаємо потужний імпульс для палюдикультури. Наведу лише один приклад - поруч із Грайфсвальдом, у рекреаційній зоні Балтійського моря фермери утримують стада буйволів. Фермерські господарства продають м'ясо і вироби з нього, та молодняк. М'ясо буйвола можна спробувати в місцевих ресторанах, це вже частина локальної туристичної інфраструктури”. За словами Яна Петерса, палюдикультура дає можливість фермерам продовжувати свою діяльність на торфовищах, зберегти традиційні види скотарства та ремесел і в той же час сприяє відновленню самого торфовища. А ще - згуртовує громади, оскільки люди разом працюють над проєктами сталого землекористування.
Ще одна цінність торфовищ - наукова. Болота “консервують” не лише залишки рослин, утворюючи торф. Вони зберігають безцінні для археологів, палеонтологів та біологів знахідки, оскільки, навіть тіла давніх людей у товщі боліт не розкладаються, а зберігаються. Саме завдяки торфовищам, до нас доходять “прибульці з минулого” - мумії людей та тварин. Лише на болотах Європи було знайдено понад 1000 мумій людей. Найвідоміша мумія - “Людина з Толлунда”, була знайдена в Данії. Це чоловік, тіло якого зберігалося в болоті 2400 років. Вчені дізналися, що він був принесений в жертву в ході якогось ритуалу, змогли визначити вік мумії і навіть дізналися, що ця людина їла на своїй останній трапезі.
Стан торфовищ у світі
З карт Глобального атласу торфовищ Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) видно, що торфовища зустрічаються щонайменше у 177 з 193 країн членів ООН. Ці унікальні екосистеми є всюди - в Африці, Азії, Південній та Північній Америці і навіть у вічній мерзлоті Арктичного регіону.
У Європі зосереджено 12% світових торфовищ, у Азії - 13%, в Африці - 8%, Латинській Америці 3%, Північній Америці - 2%.
Майже половина торфовищ у Європі, а саме - 46% - осушені. І ось наслідок - Європа є другим за величиною джерелом викидів парникових газів від осушених торфовищ у світі, викидаючи щороку в атмосферу 582 млн т CO2e/рік. Для порівняння - в Північній Америці, де зосереджено 32 % світової площі торфовищ, частка деградованих торфовищ усього 2 %, а щорічні викиди парникових газів від торфовищ складають 89 млн. т CO2e/рік. Лідерами серед країн з найбільшими викидами парникових газів з торфовищ є Індонезія (9668 млн СО2 на рік), РФ та Китай (230 млн. т та 140 млн. т СО2 на рік). На ці три країни припадає половина загальних річних викидів парникових газів від осушених органічних ґрунтів.
Статистики по викидах парникових газів з українських торфовищ поки що немає.
Українські торфовища - врятувати ще не пізно
Українські торфовища зосереджені переважно на Півночі нашої країни, менші за площами торфовища є в Карпатах, дельті Дунаю, тощо. Україна, разом з Німеччиною, Нідерландами, Данією, Польщею, Литвою, Естонією, Польщею, Угорщиною входить до переліку країн Європейського континенту з найбільшими площами деградованих торфовищ.
Торфовища на території України активно осушувалися ще у 19 столітті, хижацьке використання і осушення тривало також за Радянського Союзу. У 1978 році загальна площа осушених водно-болотних угідь в Україні становила 2,25 млн га, з них - 613 900 га колишніх боліт. А у 2020 році, згідно з даними Держслужби з питань геодезії, картографії та кадастру, в Україні лишилося 973 800 га відкритих заболочених земель. Точних цифр щодо площ осушених українських торфовищ ми досі не маємо, бо в Україні окремий облік торфовищ не ведеться. Вважається, що осушено близько 60% українських торфовищ.
“Починаючи з 2021 року, Україна вже має інструмент, який дозволяє ефективніше захищати торфовища від руйнівних урбанізаційних змін та деградації, каже Андрій Мартин, доктор економічних наук, професор, членкор НААН України, завідувач кафедри землевпорядного проектування Національного університету біоресурсів і природокористування України. - Доповнена стаття 150 Земельного кодексу України наділяє Уряд правом визначати допустимі види їх цільового призначення, обмежуючи можливість хаотичного переведення торфовищ у категорії земель, що повністю знецінюють їх унікальні екосистемні функції. Однак, постанова Кабінету Міністрів, яка конкретизувала б ці можливості, досі не ухвалена. Її ухвалення дозволить чітко визначити, за яких умов та з якими обмеженнями можливе будь-яке втручання, а також яке цільове призначення матимуть торфовища, чи будуть це землі природно-заповідного, оздоровчого, історико-культурного або лісогосподарського чи водного фонду. Такий підхід сприятиме ренатуралізації деградованих торфовищ, їх обводненню. Разом із тим цей правовий акт залишить простір для виваженого використання цих земель у дійсно необхідних для суспільства випадках”.
За словами Андрія Мартина, в Україні розпочато облік та фіксацію стану торфовищ, здійснюється картографування таких територій, класифікація земного покриву за даними супутникової зйомки, ідентифікуються болота, а результати досліджень включено до геопорталу Національної інфраструктури геопросторових даних.
Наздогнати Європу
Отже, Європа законодавчо закріпила намір рятувати торфовища. А що ж ми? Наші торфовища досі залишаються “білою плямою” на світовій мапі, адже ми не маємо точних даних ні про їх площі та стан, ні про обсяги викидів парникових газів. Нам потрібно наздоганяти наших сусідів, приєднуватися до світової спільноти, яка дбає про майбутнє, активно протидіє зміні клімату та повертає до життя торфовища. Наші міжнародні партнери допомагають нам у цьому.
 Стан торфовищ (%) |
Вже зараз на Півночі України розгортається проєкт зі сталого тваринництва та збереження екосистем, з якого може початися масштабне відновлення українських торфовищ. Його впроваджує Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні за підтримки Глобального екологічного фонду (GEF). Мета - удосконалити управління землями в регіоні України, де зосереджено найбільше органічних ґрунтів. Основна увага приділяється торфовищам. “Наші фахівці вже розпочали проведення інвентаризації торфовищ на Півночі України, ніхто цього не робив з 90-х років минулого століття, - розповідає Роман Шахматенко, керівник групи проєктів з енергетики та охорони довкілля Програми розвитку ООН в Україні, - Мета проєкту - допомогти громадам збалансувати екологічну, економічну та соціальну складову - навчитися стало управляти своїми землями. Будуть розроблені ландшафтні плани для 83 громад Полісся, які увійдуть в Комплексний план просторового розвитку територіальної громади. Зараз вже 8 пілотних громад розробляють такі плани разом з експертами проекту.
Дуже важливо привернути увагу суспільства та інституцій до необхідності збереження торфовищ, показати перспективи їх відновлення, в межах нашого проєкту вийшов перший в Україні довідник, де зібрано безліч корисної інформації про палюдикультуру та кращі практики ЄС, почитати його можна тут”. Палюдикультура приносить користь як громадам, так і довкіллю, вирішуючи одночасно цілу низку проблем. Проєкт також має на меті підтримувати малих фермерів у сталому розвитку тваринництва на відновлених торфовищах, продемонструвати їм переваги палюдикультури.
Буде розроблятися, зокрема, протокол моніторингу, звітності та перевірки для оцінки викидів парникових газів із торфовищ. Цей документ відкриває Україні можливості для національної звітності перед Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату (UNFCCC). Наступним кроком стане впровадження сучасної системи моніторингу викидів парникових газів з торфовищ, що, нарешті, забезпечить отримання високоточних даних, яких Україна досі не мала”.
Фото: Freepick, Global Peatland Hotspot Atlas 2024
реклама