14 квітня, НСК «Олімпійський»: Для чого люди йшли на дебати, на них не сподіваючись
Спочатку було враження, що захід не надто вдався – «дебати на стадіоні», на які діючий Президент Петро Порошенко запросив претендента Володимира Зеленського, політичного обличчя якого ще ніхто не бачив. А побачити дуже хочеться, уже образливо, що його приховують перед виборами, але надії на те, що Зеленський прийде, практично не було. «Стадіон так стадіон, – нарвався на «віртуал так віртуал». Тож чого іти? Спочатку на вулицях, прилеглих до НСК «Олімпійський», людей було по-недільному мало. Картина різко почала змінюватися в районі Театру Оперети.
Від станції метро – «Олімпійська» і «Палац Спорту» - суне щільний потік людей. Навпроти Будинку кіно їх реально уже багато. Дійшовши до вулиці Саксаганського, бачу в полі зору ледве не десятки людей різного віку зі смартфонами на ручних штативах. Стрімлять відео у Мережі, явно у своїх групах, тобто це не професійні журналісти.
До кореспондента Укрінформу підходить один з них, молодий хлопець не старше 25-ти. Любителя у ньому видає те, що він не представляється і не просить представитися співрозмовника. Ну, не буду заважати – вирішую.
- Ви думаєте будуть дебати?
- Ну, дебатів точно не буде. Зеленський десь у Парижі, а дебати – це коли дебатують двоє.
- Тоді це буде просто передвиборчий мітинг Порошенка?
- Мабуть. Хоча, це буде більше ніж просто мітинг. Людям важливо сюди прийти, щоби продемонструвати, що вони не згодні з тим, що їх тримають за біомасу, обкатуючи на них електоральні технології з використанням віртуального кандидата. А по друге, їм важливо було продемонструвати всім і собі, насамперед, що їх таких багато.
Людей справді багато. Звіт поліції про те, що прийшло 5 тисяч– це неправда, скажемо так. Втім, МВС у нас, за різної влади, звикло занижувати подібні цифри – пригадайте обидва Майдани...
"Олімпійський" посилено охороняють/ Фото Анатолія Сірика та Оксани УсковоїЛюдей, як мінімум, в 5-6 разів більше, це видно було навіть в кінці заходу, коли мітингарі заповнювали кілька секторів «Олімпійського» для спільного фото с Президентом Порошенком.
В Мережі уже розганяють твердження, про те, що це були бюджетники, звезені автобусами за рознарядкою з усіх усюд. Це теж брехня, кореспондент Укрінформу проходив по кількох прилеглих вулицях. Транспорт, яким доставляють «організовані маси» видно одразу, а тут його і близько не було. Ряди нацгвардійців, кінна поліція – так, були, але будь-які ознаки проплаченого мітингу – відсутні.
Заходи під "Олімпійським" / Фото: Овсяннікова Юлія, УкрінформСклалося враження, що переважно на площу між Палацом спорту і НСК «Олімпійський» заповнили кияни – типова аудиторія обох Майданів. Сказати про перевагу якихось вікових груп – теж не випадає: було багато молоді, але людей середнього і старшого віку – не менше. Те, що люди прийшли сюди не згідно чиєїсь вказівки і не за гроші підтверджував промовистий факт: дуже мало транспарантів, а ті, що люди тримали в руках явно були самородні.
На проплачених акціях транспаранти і прапори – всі «один в один», виконані ледве не промисловим способом, зверстані на комп’ютері професійними художниками-оформлювачами.
Потужний, героїчний і напрочуд красивий марш українського війська «Зродились ми великої години» звучав знову і знову: ледве закінчувався запис, його ставили знову. Саме під звуки ціє музики, колона, яка з кількох «рукавів» зливалася в один потік, заходила на арену . Люди заповнили, здається, п’ять секторів нижнього ярусу, натовп стояв на бігових доріжках. Співали гімн а капела. Президент виступав знову, але акустика була жахлива, розібрати щось було практично неможливо. Втім, люди протягом цього дня уже багато чого почули і відчули…
І ще. Коли акція вже добігала кінця, лідер групи «Козак-систем» (вона забезпечувала музичний супровід) об’явив, що зараз буде знову таки експромт, і заспівав знамениту українську народну пісню, перероблену під обіцянку «прийти на дебати».
І тут вступив Порошенко: «Ти ж мене, молодого, з ума-розуму звела»! Отут Президент, мабуть, покривив душею. Не «звела» - ні його, ні людей, перед якими він виступав…
Ігор Петрук, Київ