Мільйони доларів для «угорців» Брензовича

21 липня в Україні відбудуться позачергові парламентські вибори, які приведуть в оновлену Верховну Раду нових представників громадськості, етнічних та національних меншин. Представляти інтереси угорців України в парламенті неофіційний Будапешт доручив Василю Брензовичу та його команді, які є членами Товариства угорської культури Закарпаття (Kárpátaljai Magyar Kulturális Szövetség – угор.), котре напряму фінансується урядом Угорщини, а очолює його – сам пан Брензович.

У статті “Чому угорські дипломати ризикують стати персонами non grata в Україні” ми розповіли – які зусилля докладають угорські дипломати та урядовці, аби реалізувати свій план, при цьому відверто втручаючись у внутрішні справи України.

Днями у мережу потрапили документи, де вказуються масштаби фінансування угорських товариств, громадських організацій та закладів освіти на Закарпатті з боку благодійних фондів, наближених до уряду Угорщини та членів команди Віктора Орбана.

Кошти платників податків Угорщини, якими фінансуються подібні благодійні фонди, йдуть не тільки на збереження національної ідентичності угорців Закарпаття, їхню освіту, культуру чи покращення матеріального становища, але й на фінансування передвиборчої кампанії проугорських кандидатів, які наразі активно готуються потрапити до оновленої Верховної Ради.

Проаналізувавши фінансові документи, можна відзначити, що левова частка фінансування угорських інституцій Закарпаття лежить на Фонді ім. Бетлена Габора (A Bethlen Gábor Alap – угор.). Він наближений до угорського уряду та тісно співпрацює з Міністерством зовнішньої економіки і закордонних справ Угорщини, який очолює Петер Сійярто, а також із Держсекретарем з питань національної політики уряду Угорщини Яношем Арпад Потапі. Обидва є частими гостями на Закарпатті. Янош Арпад Потапі, до речі, був присутнім на недавньому підписанні угоди про співпрацю між двома конкуруючими угорськими організаціями Закарпаття – Товариством угорської культури Закарпаття – KMKSZ (голова Василь Брензович) та Демократичною спілкою угорців України – UMDSZ (голова Ласло Зубанич).

У період з 2011 по 2018 роки Фондом ім. Бетлена Габора закарпатських угорців було профінансовано на понад 55 млн доларів, йдеться в одному з фінансових документів про загальну звітність за вказані роки. Найбільше з них, понад 27 млн доларів, було перераховано на Закарпатський угорський інститут ім.Ференца Ракоці ІІ (м.Берегово). Одразу за ним понад 5 млн доларів США було перераховано Товариству угорської культури Закарпаття (KMKSZ), очільник якого – чинний нардеп Василь Брензович, котрий, до речі, є також головою кураторіуму ЗУІ ім.Ференца Ракоці ІІ.

Крім цих двох угорських інституцій Закарпаття, кошти з фонду за вказаний період також отримували Товариство угорськомовних педагогічних працівників Закарпаття – понад 4,7 млн доларів, Благодійний фонд ТУКЗ-КМКС – понад 3,3 млн доларів та інші. Більш детально з траншами можна ознайомитись у повній версії документів, що додані до цієї статті.

Варто зазначити, що проаналізовані вище документи – це нарахування коштів Фондом ім. Бетлена Габора за 2011-2018 роки. За останні 2 роки, починаючи з періоду загострення українсько-угорських відносин, фінансування окремих організацій відчутно збільшилось. Мова йде про 2 важливі напрямки – освіта та громадські організації. Особливо відчутно збільшилось фінансування ТУКЗ-КМКС в Ужгороді, головним розпорядником коштів якого є керівництво в особі Василя Брензовича. Лише за 2017 та 2018 роки ТУКЗ-КМКС отримало з Будапешта понад 5,3 млн доларів США.

Тобто, у 2017 році цій організації перевели понад 3,8 млн доларів, а у 2018 – майже 2,4 млн доларів США. Доказ цьому – отримані документи, до прикладу – за 2018 рік.

Насправді цікавими є окремі пункти фінансових документів за 2018-2019 роки, тобто – період старту передвиборчої кампанії до позачергових парламентських виборів в Україні. Нагадуємо читачам, що між Україною та Угорщиною наразі взаємовідносини відчутно не покращились. Однак, представники угорської громади Закарпаття активно долучились до передвиборчої гонки і представили своїх кандидатів у нардепи, серед яких – і лідер ТУКЗ-КМКС Василь Брензович.

У надходженнях до ТУКЗ-КМКС від угорського Фонду ім. Бетлена Габора за перше півріччя 2019 року вказується наступне: «… 800.000 a KMKSZ hirdetőtábláinak való hozzájárulás», тобто, у перекладі на українську мову та валюту, ТУКЗ-КМКС отримує 70 тисяч грн для встановлення інформації на білбордах. Виходить, що угорський фонд фінансує у чужій країні встановлення бордів для ТУКЗ-КМКС з передвиборчою агітацією для кандидатів? А це вже – порушення українського законодавства, яке тягне за собою відповідні санкції.

Не обійшлося і без традиційних фінансових махінацій, що присутні у такого роду операціях із кешем. Як інформують джерела громадських активістів у ТУКЗ-КМКС, при купівлі нового приміщення для офісу ТУКЗ-КМКС в Ужгороді на вул. Жупанацькій (попереднє приміщення на Православній набережній згоріло після теракту весною 2018 року) була вказана не точна сума придбання, а завищена у майже 10 разів.

У документах на купівлю нової будівлі для ТУКЗ-КМКС в Ужгороді було передбачено майже 683 млн форинтів, що еквівалентно майже 3 млн доларів США, по середньому курсу кінця 2017 року: «…682.700.000 Ungvári Magyar Ház létrehozásának támogatása». Будівлю на вулиці Жупанацькій, 12 в Ужгороді, яка колись належала банку «Форум», продавали у той час за майже 300 тис. доларів (за інформацією Фонду гарантування вкладів). Саме цю будівлю від збанкрутілого банку і купили для нового офісу ТУКЗ-КМКС, але не за 300 тис. доларів, а майже за 3 млн доларів США. Де інші 2,7 млн доларів? Риторичне запитання.

Отже, судячи із наявних документів, практично найбільші суми коштів із фонду нараховуються саме на організацію Товариства угорської культури Закарпаття – KMKSZ, яке вирішує – куди і скільки має йти коштів на потреби угорців Закарпаття. Ці суми не завжди використовуються раціонально і в повному обсязі, а розподілом їх, як відомо, займається керівництво товариства в особі чинного нардепа і кандидата у нардепи майбутні Василя Брензовича, який, до слова, нажив чималого статку за останні роки. Варто зазначити також, що Василь Брензович є не тільки головою ТУКЗ-КМКС, а й членом правління Благодійного Фонду «КМКС», фонду «Егана Еде», Благодійного фонду Закарпатського угорського педагогічного інституту тощо. Всі ці структури фінансуються Будапештом через ще один уже відомий Фонд ім. Бетлена Габора.

Згідно з декларацією нардепа за 2018 рік, Василь Брензович офіційно заробив близько 900 тисяч грн., але це не завадило йому придбати розкішний мінімаєток в Ужгороді на вул.Ольбрахта. Фото маєтку нардепа потрапили нещодавно до мережі Інтернет.

Такий будинок у престижному районі неподалік центра міста обійдеться клієнту, за інформацією ріелторів, як мінімум у 150-170 тисяч доларів, а можливо й більше. Якщо порівнювати – то пан Брензович мусив відкладати всі свої заробітки за останні 5 років, щоб придбати такий будинок в Ужгороді. Окрім маєтку, пан Брензович також володіє квартирою в 100 квадратів в елітному ЖК на березі річки Уж.

У декларації за 2018 рік нардеп Василь Брензович «забув» також вказати, що їздить на автомобілі преміум класу Toyota Camry, ціна якого на вторинному ринку варіюється у сумі близько 1 млн гривень.

Проаналізувавши всі наведені факти, можна дійти висновку, що Угорщина вкладає чималі суми коштів у відстоювання національних інтересів на Закарпатті. Безперечно, більшість коштів використовується за призначенням – на шляхи, медичні заклади, економічні програми та освітні проекти для етнічних угорців. Але в той же час інша частина коштів платників податків Угорщини «осідає в гаманцях» обмеженої кількості керівників цих закарпатських інституцій, більшість з яких – підконтрольні особисто Василю Брензовичу, котрий уже готується іти на другий термін у Верховну Раду.

Тому всі ті, хто розподіляють ці мільйони, нехтують інтересами етнічних угорців та самої Угорщини, використовуючи кошти на власні потреби чи передвиборчі обіцянки.

От цікаво: коли угорці краю дізнаються – куди пан Брензович діває виділені для них кошти – чи подякують вони йому? Чи відреагують якось інакше?

Валерій Гринченко. Київ