Навіщо Росія «вкидає» українську ДРГ в Африку: дайджест пропаганди за 16 серпня 2023 року
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 16 серпня 2023 року.
- Росія вже неприховано атакує «зернову ініціативу»
- Москва хоче розпочати світову «СВО»?
- Москалькова вигадала понад 600 «незаперечних» фейків
- «Дуже хитрий і дуже підлий підручник історії»
Росія вже неприховано атакує «зернову ініціативу»
Ще 15 серпня, оголошуючи чергову «ціль СВО», міністр оборони РФ Шойгу заявив, що «поблизу зерносховищ київський режим розгорнув виробництво БПЛА та морських безпілотників, якими завдаються удари по об’єктах у Криму». За його словами, Київ використав Чорноморську зернову ініціативу як прикриття для своїх озброєнь та складів боєприпасів від російських ракетних ударів.
Але в ніч на 16 серпня, після удару по українському порту Рені, пропагандистські ресурси вже відверто писали про те, що «російські військові працюють за дунайськими точками, оскільки після блокади чорноморських портів України вони стали лазівкою Києва для експорту зерна. І наша армія відрізає ці шляхи».
НАСПРАВДІ, якщо раніше МО РФ та пропаганда пояснювали руйнування українських портів та зерносховищ «ударами по місцях базування Storm Shadow», то нині реальна ціль навіть не приховується – максимально зруйнувати українські інфраструктурні можливості з експорту продовольства.
Нагадаємо, такі дії призводять до підвищення цін на зерно та вироби з нього. Як саме нищення українського зерна та портів підштовхує бідні країни до голоду — наочне пояснення.
Отже, після того, як Росія намагалася знецінити «зернову ініціативу» міфом про «всього 2,5% голодним» та іншими наративами вона приступила до її практичного і вже не прихованого нищення.
Москва хоче розпочати світову «СВО»?
Цілком можливо, що руйнування українських портів має на меті запобігти «висуванню диверсійного загону до Африки з метою вбивства місцевих лідерів». Принаймні цю маячню в ніч на 16 серпня одним махом ТАСС, РИА «Новости» та «Интерфакс» вкинули в інфопростір.
Сенс «новини» зводиться до того, що британці, мовляв, підготували для цього 100 українців, які мають за плечима бойовий досвід на Донбасі. Сам загін, який очолює співробітник ГУР МО України Віталій Пращук, мав висунутися до Африки з порту Ізмаїл.
НАСПРАВДІ, вкид одразу трьома китами російської пропаганди був синхронізований до хвилини. Усі вони посилаються на єдине джерело. І воно – анонімне. Але це одразу й видає брехню, хоча б тому, що напередодні (15 серпня) головний розвідник РФ Наришкін ніс маячню на кшталт «Людина створена за образом і подобою Божою, а західники прагнуть підмінити її всілякими трансгендерами та біомеханоїдами». І жодного слова не сказав про україно-британську карально-диверсійну групу в Африці.
Військовий оглядач «Комсомольської правди» Віктор Баранець заявив, що «українці заважатимуть у тих регіонах, де посилюється російська присутність, проте ми до цього готові. Відправка Лондоном українських бійців означає нове протистояння Росії та України на Африканському континенті».
Інші «експерти» вже припускають, що «Африка може звернутися до РФ для боротьби з ДРГ України».
А «Логика Маркова» взагалі малює сценарії майбутніх баталій: «Це лише початок. США та Британія створили найпотужнішу у світі терористичну державу Україна і тепер активно використовуватимуть її за найпопулярнішою технологією «теракт під чужим прапором». З високою ймовірністю не тільки в країнах Африки. Українські терористи у майбутньому організовуватимуть теракти і в Європі на користь США та Британії. Це означає, що жертвами українських терористів можуть стати у майбутньому: Марін Ле Пен, лідери «Альтернатива Німеччині», Ердоган, Орбан і Трамп».
Чи хоче подібними «сценаріями» Москва (поки що інформаційно-анонімними) розв’язати ще одну, вже світову, «СВО» і почати її з Африки – покаже час і подальше просування цього вкиду.
Москалькова вигадала понад 600 «незаперечних» фейків
16 серпня у Москві відбулася презентація книги «Українські злочини проти людяності (2022–2023)». В ній, як стверджується, «понад 600 незаперечних свідчень злочинів, скоєних українським режимом. Це спогади очевидців звірств неонацистів під час спеціальної військової операції».
НАСПРАВДІ, що називається, спочатку для протоколу майбутніх трибуналів. У презентації книги взяли участь: автор – член Громадської Палати РФ Максим Григор’єв, Уповноважена з прав людини у РФ Тетяна Москалькова, виконавчий директор Фонду підтримки та захисту прав співвітчизників Удальцов, пропагандист Гаспарян, колаборант Рогов, екскерівник української редакції «РИА Новости» Вишинський.
У планах цього «творчого колективу» – «перекласти книгу англійською для західних читачів та міжнародних організацій».
Автор (точніше, за словами Москалькової, – «упорядник даних, які ми йому надали») Максим Григор’єв на сайті НАЗК вказаний як «член Громадської палати РФ, директор некомерційного фонду досліджень проблем демократії». На нього наклали персональні санкції: Україна, ЄС, Велика Британія, США, Канада, Швейцарія, Австралія, Японія та Нова Зеландія.
Про ставлення до України Григор’єва свідчить хоча б така його цитата: «як незалежна держава вона не здатна існувати. Тим більше, що незалежною вона практично ніколи не була. Напевно, незалежністю України можна вважати невеликий відрізок часу після революції 1917 року, коли за рахунок послаблення центральної влади сформувалася націоналістична, яка потім сиділа на німецьких багнетах. Найбільший час як незалежна Україна проіснувала після 1991 року, але зараз це навіть не сателіт, а скоріше протекторат США».
Власне, на цьому можна було б і поставити крапку з приводу цього «упорядника українських злочинів», але різноманітні «народні трибунали», реальні вироки українським воїнам, що виносяться «судами ЛДНР», постійні висловлювання на цю тему з залишків міжнародних трибун, куди ще пускають росіян (наприклад, Небензі в ООН), свідчать про те, що Росія не перестає вперто видавати бажане за дійсне.
Проте покарання за справжні злочини окупантів в Україні (Буча, Андріївка, Маріуполь, Оленівка, викрадення дітей та багато інших) буде мати реальний, а не пропагандистський ефект. Адже вони не сфальшовані, а дійсно запротокольовані співробітниками ООН, МКС, правозахисниками. Розплата настане неодмінно.
«Дуже хитрий і підлий підручник історії»
І наостанок про ще одну російську книжку, про яку нині багато говорять і яка має назву «Посібник з історії для 11-х класів».
Це «дуже хитрий і підлий підручник, в якому немає неприємних для Путіна подій», — кажуть російські історики і вказують на велику кількість перекручень та «забутих» дат.
НАСПРАВДІ, у підручнику, наприклад, стверджується, що «СВО згуртувало все російське суспільство, а армія України використовує мирних жителів як живий щит». Тобто – цілком у дусі «600 незаперечних» фейків Москалькової.
«Російська влада вирішила, що пропаганда має бути тотальною. Але є надія, що вчителі манкуватимуть цією пропагандою», — припустив журналіст «Можем Объяснить» Ілля Давлятчин в інтерв’ю Freedom.
Військовий історик Софія Широгорова впевнена, що підручник написаний авторами, які психологічно застрягли в пізньосталінському часі: «Ніби книгу витягли звідкись прямо з 1952-го. Стиль, слова, рівень риторики – все це навіть не «совок», а ждановщина».
«Я прочитала ДУЖЕ погану книгу – каже історик Тамара Ейдельман. — Цей підручник не лише поганий. Він ще дуже хитрий і підлий. Деякі параграфи абсолютно нейтральні — просто сумно і нудно (як завжди буває у наших підручниках). Нічого особливого. Але придивишся і бачиш, що майже в кожному з них чітко, послідовно, продумано проводиться кілька важливих для авторів думок».
За її словами, у підручнику просуваються такі наративи: радянська влада була дуже непогана, а Захід весь час «гадив» Москві. Про сталінські репресії сказано тільки те, що вони в принципі були, але просувається думка, що судили, ув’язнювали і страчували виключно зрадників. А під час війни до таборів вирушали лише ті, «хто заплямував себе співпрацею з фашистами». А розстрілювали їх лише у виняткових випадках, і це, мовляв, знаходило розуміння в суспільстві.
Якщо в Москві думають, що знайдуть таке «розуміння» і в Україні, то помиляються. Свою криваву історію в ній Росія вже написала.
