Кремль наказав «наростити» економіку Росії: дайджест пропаганди за 24 серпня 2023 року
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 24 серпня 2023 року.
- Путін вже приречено «захищає людей Донбасу»
- Що не так з «російською» Абхазією
- «Колонії» проти «антиколоніальних» методів РФ
- Як статистика стала частиною пропаганди
Путін вже приречено «захищає людей Донбасу»
Чергові пояснення причин початку повномасштабної війни з Україною Путін викладав на саміті БРІКС у ПАР. (Звісно, дистанційно, щоб не заарештували за ордером МКС). Наратив той же, як і півтора роки тому. «Наші дії в Україні продиктовані лише одним — покласти край тій війні, яка була розв’язана Заходом та їхніми сателітами в Україні проти людей, які мешкають на Донбасі», – заявив Путін.
НАСПРАВДІ, звісно, ані Захід, ані Україна не розв’язували війни проти українців, які мешкають на сході України. І той же «форпост Великої Росії у Запорізькій області» не має жодного (навіть, географічного) відношення до Донбасу.
Але Путін повторює ці мантри вже з очевидною приреченістю. І це зрозуміло. Підсумки повномасштабної війни за півтора року з часу її початку виглядають для нього невтішно:
- Вона програна. Найяскравіше це ілюструють мінні поля, якими він зараз огороджує тимчасово окуповані українські території.
- Цілі війни не просто не досягнуті, а вже ніколи не будуть досягнуті. «Демілітаризація» дійшла вже до того, що Німеччина 24 серпня підтвердила надання Україні ракет для ЗРК Patriot, а Норвегія вирішила передати винищувачі F-16.
- З «денацифікацією» все ще гірше: ставлення до Росії у 92% українців різко негативне.
- Те, що Путін виступає тепер виключно по відео і фактично є невиїзним, якраз і стало підсумком його «визвольної» війни. Ніхто з квітами його не зустрічає не тільки в Україні, а й взагалі у світі.
Хіба на це він розраховував 24 лютого 2022 року?
Що не так з «російською» Абхазією
У Москві, далі прикриваючись «визвольними» наративами, вже не приховують і колоніальні. Експрезидент РФ Медведєв попередив: «Росія може приєднати Південну Осетію та Абхазію, якщо Захід не перестане розпалювати ситуацію в Грузії. Для Заходу такий поворот подій стане черговим ганебним фіаско і ще одним символом катастрофічної втрати впливу».
У словах юриста Медведєва немає навіть елементарної юридичної логіки. Якщо РФ вже визнала «незалежність» Абхазії та «Південної Осетії», то до чого тут тепер Грузія або Захід? І чого взагалі варта така «незалежність», яку можна просто скасувати новою анексією – на зло Заходу?
Але навіщо всі ці юридичні тонкощі та реверанси, якщо реальне ставлення Москви до суверенітету своїх маріонеток нічим не відрізняється від ставлення решти світу, який визнає територіальну цілісність Грузії.
На тлі такого невимовленого консенсусу дисонує реакція «секретаря Ради безпеки Абхазії» Сергія Шамба, який відповів Медведєву, що «в республіці немає політичних сил, які б заявляли про бажання увійти до складу Росії».
Чи можна подібну заяву Шамба розглядати «ще одним символом катастрофічної втрати впливу» самої Росії? Адже, якщо подібне вголос кажуть вже на «своїх територіях», то що це, коли не «чергове ганебне фіаско» Москви?
«Колонії» проти «антиколоніальних» методів РФ
У виступі Путіна на саміті БРІКС пролунало, що ця організація нікому себе не протиставляє, але «супротивники у неї є — це країни «золотого мільярда», які намагаються підмінити систему міжнародного права власним порядком… Сучасні колонізатори, прикриваючись добрими гаслами, намагаються вирішити проблеми за чужий рахунок і викачують ресурси з країн, що розвиваються».
НАСПРАВДІ, те, що Росія історично не може жити без противників, зрозуміло всім. А ось щодо «антиколоніального» російського наративу цікава думка лідера одного з представників «пригноблених народів» – Бразерсона. Він – президент Французької Полінезії, яка є заморською територією Франції. (При цьому знаходиться на відстані 15730 км від Парижу).
Цього року на виборах до місцевого парламенту перемогли саме прихильники незалежності від Франції. (Бразерсон також серед них). Але при цьому він переконаний: «Те, що чинить Путін щодо України, з точки зору міжнародного права, є незаконним».
Отже, «антиколоніальні» методи Путіна не знаходять підтримки не тільки у своїх, абхазьких, «колоніях», а й у заморсько-західних.
Як статистика стала частиною пропаганди
І наостанок про брехню, яку мав негайно видати Росстат на підтвердження нещодавньої путінської економічної «перемоги над Німеччиною» за підсумками 2022 року. Одразу після неї, в Москві оголосили «падіння російської промисловості статистичною помилкою».
У деяких галузях показники після перерахунку підскочили у рази. Спаду випуску на фабриках і заводах несировинного сектору економіки, тепер немає зовсім. А є зростання на 0,3% (замість попереднього зниження на 1,3%). Випуск комп’ютерів та електронних виробів (і це в умовах відсутності комплектуючих через санкції) зріс на 9,3% — у 5,5 раза більше, ніж оцінювалося спочатку (1,3%).
Зростання випуску одягу, за наказом, збільшили вчетверо (тепер 8,7% замість 2,1%), напоїв – більш ніж удвічі (6,7% замість 3,1%). А рекордсменом промислового буму стала категорія «інші металеві вироби». Спочатку Росстат бачив у ній зростання лише на 7%, але перерахував аж до 15,3%.
НАСПРАВДІ, саме в останньому він, здається, не збрехав. Адже до цієї категорії зараховують випуск військової продукції.
На початку серпня головне статистичне відомство РФ у 44 рази (!) підвищило оцінку зростання реальних наявних доходів росіян — з 0,1% до 4,4% у першому кварталі 2023 року.
Жодних сумнівів, що Росстат і надалі за наказом Путіна буде малювати, що «жити стало краще, жити стало веселіше» (відомий вислів Сталіна у 1935 році. Ред.) немає.
Путін наприкінці липня розповів, що зростання економіки РФ «прогнозується більш як на 2%». І, звісно, Росстат її обов’язково «зростить».
Таким чином, економічна статистика, соціологія та багато інших речей, які є важливими незалежними індикаторами в будь-якій нормальній країні, – у РФ остаточно перетворилися в складову звичайної пропаганди.
Така ж практика була в улюбленому Путіним СРСР, розпад якого став, на його думку, «найбільшою геополітичною катастрофою 20 століття». Зважаючи на все це, слід чекати на її повторення вже у 21-му – з Росією.
