«Діамантовий» фейк від Міхалкова і пітерської студентки: дайджест пропаганди за 13-14 листопада 2023 року
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 13-14 листопада 2023 року.
- МО РФ вразило своєю інформаційною вразливістю
- З нар на путінську «СВОбоду»
- Чого варті сльози Його
- Пропаганда в Котре викликала огиду у німців
МО РФ вразило своєю інформаційною вразливістю
Головні російські державні видання з посиланням на Міноборони РФ 13 листопада повідомили про «перегрупування» військ у районі Дніпра. А потім різко передумали та видалили цю новину.
У Шойгу розсилку повідомлень назвали провокацією, яка, ймовірно, надійшла з території України.
У Z-каналах з’явилася версія про те, що журналісти ТАСС та РИА Новости просто випадково опублікували торішню новину про відступ із Херсона (Суровікін оголосив про це 9 листопада 2022 року).
«Це, на жаль, свідчення зав’ядання російської журналістики. Юні дівчатка та хлопчики-письменники від ChatGPT не орієнтуються у порядку денному і ставлять на сайт новину річної давності, потім кажучи, переплутала», – проводять спецоперацію прикриття «воєнкори».
НАСПРАВДІ, версія про минулорічних хлопчиків та дівчаток не проходить. Адже у повідомленні держагентств з посиланням на МО РФ згадується угруповання військ «Днепр». Але про його існування офіційно стало відомо лише цього року і аж ніяк не в листопаді минулого. Тобто й тут не вийшло.
Отже, офіційна версія Шойгу виглядає приблизно так: хтось зайшов у систему інформаційного забезпечення МО РФ, і за «завданням українців» розіслав з нього російським державним ЗМІ повідомлення про те, що настав час приймати чергове важке, але необхідне рішення. Якщо в неї повірити, то Росію можна привітати – більшого натяку на вразливість власної інформаційної безпеки й вигадати важко. Насамперед, ментальну вразливість. Адже підсвідомо вони вже готові, що тікати доведеться.
З нар на путінську «СВОбоду»
14 листопада стало відомо, що засудженого за організацію вбивства в жовтні 2006 року відомої російської журналістки Ганни Політковської (яка чи не головну увагу приділяла кадировській Чечні) Сергія Хаджикурбанова було достроково звільнено від відбування покарання. Трапилося це після того, як він півроку провоював в Україні. Реальний термін його ув’язнення мав завершитися лише за 11 років. На даний момент його повністю звільнено від відбування покарання.
НАСПРАВДІ, із зон вийшли учасники найгучніших злочинів у Росії. Влітку, отримавши помилування після участі у війні, вийшов на волю перм’як Дмитро Зеленський. 2018-го він задушив свою дівчину і пропустив її тіло через м’ясорубку. Було помилувано Арсена Мелконяна, який до смерті побив ріелтора через конфлікт у батьківському чаті. Резонансним стало нещодавнє повернення на волю мешканця Кемерово Владислава Канюса, який отримав 17 років за вбивство студентки Віри Пехтєлєвої (завдав їй 111 травм та зґвалтував перед смертю). Дівчину не врятували поліцейські, яким увесь цей час телефонували сусіди, які чули її крики. Пєсков заявив, що такі як Канюс «змили свою провину кров’ю». (Треба розуміти, що кров’ю своїх жертв та ще й українців).
Лідер банди «Трасовики» (що у формі поліції грабувала і вбивала далекобійників) Олександр Єналєєв загинув у лавах бойовиків ПВК «Вагнер». А його спільник Сергій Зузлев вижив і був відправлений «на реабілітацію». Із зони випустили й учасника легендарної банди Цапків Станіслава Лобянова. Він загинув на війні та похований у станиці Кущевській, яку Цапки роками тримали в страху, поки не «прославилися» вбивством одразу 12 людей. У жовтні 2022 року Верховний суд Башкортостану визнав Фларида Гілязова винним у спаленні дружини (вона отримала тяжкі опіки понад 70% поверхні тіла) на очах їхньої спільної дочки. За свій звірячий злочин Гілязов отримав 16 років колонії суворого режиму, в якій провів лише три місяці, після чого поїхав воювати в Україну та отримав помилування від Путіна. Тепер «герой СВО» домагається відновлення батьківських прав.
Чого варті сльози Його
На початку минулого місяця пропаганда поширювала фейк, ніби перша леді України Олена Зеленська придбала в США прикрас на понад мільйон доларів. Мовляв, 22 вересня вона влаштувала шопінг у ювелірному бутіку Cartier на П’ятій авеню в Нью-Йорку, де придбала браслет, сережки та кулон на загальну суму $1 млн 110 тисяч. Про це писали підконтрольні Кремлю російські ЗМІ з посиланням на нігерійську газету The Nation (яку до цього неодноразово звинувачували у поширенні фейків) і нібито копію чека з американського бутіка.
Цього виявилося замало і в РФ вигадали продовження історії: Олена Зеленська ще й посварилася з темношкірою продавчинею з Cartier, яка потім у соцмережах зі сльозами на очах жалілася, що її за це звільнили. Сюжет про це дав у своїй програмі головний бісогон російської пропаганди Міхалков.
НАСПРАВДІ, крім того, що чековий фейк був одразу спростований, стало відомо і хто ця «американська продавчиня». На її аватарі в Instagram зображений Путін і в неї рівно нуль підписників. А сервіс з розпізнавання облич ідентифікував її як студентку з Санкт-Петербургу Габріель Його, яка дає уроки французької та англійської мови вартістю 1000 рублів (402 грн) за годину.
Мабуть спроба зі сльозами на очах дискредитувати Олену Зеленську обійшлася їй ще дешевше.
Пропаганда в Котре викликала огиду у німців
І наостанок про чергову поразку російської пропаганди. Але не на інформаційному фронті, а на електоральному. Ще на початку лютого цього року віцепрезидент Бундестагу Вольфганг Кубіцкі виступив з різкою критикою депутата від партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD) Штеффена Котре, який взяв участь у програмі Соловйова. «Коли депутат від AfD шукає публічної солідарності з людиною, чия програма тижнями ставить під сумнів право на існування і легітимність німецької держави, це говорить само за себе», – заявив Кубіцкі.
Тоді Котре у програмі Соловйова заявив, що «приголомшений» німецькими поставками зброї в Україну і порівняв ситуацію з Другою світовою війною, коли німецька зброя також використовувалася проти росіян.
НАСПРАВДІ, стало відомо, що Котре програв на виборах у бранденбурзькому районі Дамі-Шпреєвальд безпартійному меру Свену Херцбергеру. Останнього підтримали всі партії, крім AfD. І не дарма. Адже Котре викликав огиду вже не тільки в Бундестазі (де розносив фейки про лабораторії з виробництва біологічної зброї в Україні), а й у звичайних німців своєю ультраправою риторикою та відвертою російською пропагандою.
