Прилєпін зібрався у Ташкент на «парад перемоги СРСР»: дайджест пропаганди за 21 грудня 2023 року
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 21 грудня 2023 року.
- Черговою метою «СВО» може стати Узбекистан
- Мовні передумови для відновлення Радянського Союзу
- Головний «національний проєкт» Путіна
- Хто насправді є «вороватым народом»
Черговою метою «СВО» може стати Узбекистан
21 грудня широкого розголосу набула заява пропагандиста, співголови партії «Справедлива Росія» Захара Прилєпіна, який під час обговорення проблеми з мігрантами з центральноазійських країн висловився за їх приєднання до РФ. «Я щиро за те, щоб ці території, звідки їдуть до нас гастарбайтери, просто приєднувати цілком і вже на місці навчати російської мови. Щоб не тут навчати, а там, припустимо, в Узбекистані», — сказав Прилєпін і додав, що й надалі буде «просувати тему дезавуювання документів про розпад СРСР».
«Це дозволить нам будь-якої миті сказати: «Оскільки 2 мільйони ваших громадян знаходяться на нашій території, ми претендуємо на вашу. Тому що більшість ваших тут, вони вже навіть проголосували за це. Ну чи якась інша форма може бути вигадана. Хто нам заборонить після параду у Києві щось зробити корисне на території Євразійської території? Ніхто», — пояснив Прилєпін.
НАСПРАВДІ, реакція з боку Ташкента була миттєвою. Депутат Законодавчої палати Олій Мажліса (узбецького парламенту) Бобур Бекмуродов заявив, що погрози Прилєпіна з приводу вторгнення до Узбекистану є абсолютно неприйнятними: «Російським політикам необхідно усвідомити, що агресивні настрої та слова не допоможуть завоювати друзів. Саме такі дії спричиняють погіршення відносин із дружніми країнами».
Радник міністра екології Расул Кушербаєв спочатку просто послав Прилєпіна за відомою з 24 лютого 2022 року адресою російського військового корабля і додав: «Подібних заяв з боку російських політиків стає дедалі більше. Москва має вжити правових заходів проти таких шовіністів, які розпалюють війну та ворожнечу між країнами та народами. Інакше вторгнення до Узбекистану розглядається багатьма як майбутній стратегічний план Кремля…».
МЗС Узбекистану негайно викликало на килим посла РФ в країні Мальгінова. Той, своєю чергою, заявив, що «слова Прилєпина є його особистою думкою і не мають нічого спільного з офіційною позицією керівництва Росії». Але чергові бульбашки по мутній воді й без того хиткого становища Росії серед її останніх «друзів» з Центральної Азії вже пішли. Отже, черговою метою в плані «СВО» після Молдови, Казахстану, Таджикистану, Вірменії може стати Узбекистан.
Мовні передумови для відновлення Радянського Союзу
У російсько-узбецькому скандалі (який тліє вже давно) дуже показовий саме мовний аспект. 19 жовтня ТАСС повідомив, що завідувач Департаменту молодіжної політики Адміністрації президента Узбекистану Кахрамон Куранбаєв на зустрічі з віцеспікером Державної думи Росії Владиславом Даванковим попросив сприяти у справі відкриття в РФ узбецьких шкіл для представників місцевої діаспори. При цьому навчання у них передбачалося організувати за програмою, що відповідає російському законодавству.
Депутат Держдуми Михайло Делягін відповів, що «ця ініціатива протизаконна. Приблизно так само, як і ті, що пропонували пани з таджицької діаспори, коли казали про відкриття таджицьких медичних центрів, де обслуговуватимуться лише таджики», — заявив він і назвав це «усвідомленою політикою, спрямованою на руйнування та знищення Росії та створення спочатку чужорідних, а потім ворожих анклавів».
Така мовна політика Москви абсолютно дисонує із проголошеним «захистом російськомовних» в Україні. Те ж саме стосується й офіційного Будапешту, який регулярно закидає Києву нібито «утиски українських угорців» (які сама громада заперечує) із подальшими пропозиціями поділитися територіями. Саме про такий сценарій перекроювання кордонів не тільки Європи, а й Азії та Кавказу дедалі частіше говорять з високих трибун Росії.
У вересні депутат Держдуми Євген Федоров заявив, що колишні союзні республіки вийшли зі складу СРСР незаконно, а тому через порушення територіальних інтересів Росії їй доведеться з ними воювати.
Подібна «мовна», а НАСПРАВДІ колоніально-територіальна політика Росії щодо відновлення СРСР (у якій поки що не зізнаються офіційні структури РФ) – чітко відповідає стратегічній меті Путіна. Країнам Центральної Азії було б варто зрозуміти це і пам’ятати, що «Біле сонце пустелі» – не просто фільм, а кіноісторія їх колонізації Росією. І тому підтримка України (війна з якою свого часу починалася так само з «вирішення мовних питань») у їхніх інтересах. Прилєпін недарма після Києва зібрався на парад перемоги у Ташкент.
Головний «національний проєкт» Путіна
І це радянсько-відновлювальне стратегічне бажання Путіна буде втілюватися щонайменше наступні 12 років. Адже саме на цю перспективу він вже «нарізає задачі». 21 грудня на засіданні Ради зі стратегічного розвитку та національних проєктів Путін заявив, що «належить уточнити національні цілі розвитку до 2036 року».
НАСПРАВДІ, можна було б порахувати кількість так званих національних проєктів, які він оголошував ще у 2018 році, написати, скільки з них закрито, скільки відкладено і скільки розкрадено. Проте зараз у Путіна є лише два «нацпроєкти». Перший має назву «Україна». Другий – «Дожити».
Якщо йому не вдасться реалізувати перший (а йому не вдасться), він знову просто перепише Конституцію і продовжить своє перебування у Кремлі, пояснюючи це «складними часами, в яких опинилася Росія». Другий путінський «нацпроєкт» набагато складніший – спробувати обдурити не світ і навіть не росіян, а свій вік.
Більше за арешт, тюрму, народний бунт, «двірцевий переворот» Путін боїться лише одного – своєї неминучої смерті. Саме тому його у вже нечастих подорожах світом супроводжує ціла поліклініка і полковники з не лише «ядерними» валізками. Можна хіба уявити, як стара з косою сміялася, коли слухала, як 71-річний Путін розповідав про свої плани до 2036 року.
Так, багато хто може сказати, що тому ж Байдену нині 81 рік. А Трампу – 77. Але в США є є чітка інституційність, яка не дозволяє жодному з них перебрати на себе більше повноважень, ніж дозволено за законом. У РФ немає ані закону, ані незалежних інститутів влади. І легендарні слова спікера Держдуми Володіна: «є Путін – є Росія, немає Путіна – немає Росії» це підтверджують. Ось це якраз є теперішній головний «національний проєкт». І чим скоріше він завершиться, тим краще. Насамперед, для Росії.
Хто насправді є «вороватым народом»?
І наостанок про один з багатьох прикладів відсутності в Росії інституційності. Міністр закордонних справ Лавров 21 грудня, коментуючи клопотання Генпрокуратури ФРН про вилучення російських активів, назвав владу Німеччини «вороватым народом». За його словами, США у закритих контактах пояснюють європейцям «як змінити закони, щоб вилучити російські активи».
НАСПРАВДІ, в самій РФ поставили на державний потік крадіжку західних активів. Так, напередодні, Путін підписав укази, що наділяють уряд повноваженнями щодо конфіскації та продажу новим російським власникам мільярдних активів, що належать європейським енергетичним компаніям. Як пише Politico, в опублікованому указі Кремль розпорядився створити нові російські компанії, які отримають частки в Південноросійському нафтогазовому родовищі, що в цей час належить австрійській OMV та німецькій Wintershall. (Ці дві найбільші європейські енергокомпанії разом володіють 60-відсотковою часткою в буровому майданчику на далекій півночі Росії).
«Хоча теоретично вони отримають компенсацію за свої інвестиції, сума продажу буде визначена Росією. Цей крок знаменує найбільшу конфіскацію активів у новітній історії країни», – констатує видання і відзначає, що багато західних енергетичних компаній оголосили про свій повний відхід з РФ на початку повномасштабної війни. Серед них: американська Exxon Mobil і норвезька Equinor. Однак інші компанії, такі як Shell, BP, TotalEnergies і той самий Wintershall, зіштовхнулися з неймовірними труднощами при згортанні свого бізнесу в РФ і поверненні власних коштів.
Натомість бюджет РФ отримав $1,25 млрд після виходу західних компаній. The New York Times у своєму розслідуванні пише, що для більшості компаній, які намагаються залишити Росію, тепер шлях з неї пролягає виключно через урядові кабінети. Вже у березні 2022 року Путін сформував спеціальну комісію, що розглядає заявки іноземних компаній на продаж бізнесу в РФ. Її очолює міністр фінансів Антон Сілуанов.
Процес переговорів про продаж бізнесу газета описує так: після того, як компанія уклала угоду з покупцем, переговори часто починаються знову — цього разу таємно, між покупцем та одним із міністерств РФ. Продавця практично виключено з переговорів. Часто цей процес завершується зниженням ціни. Один з останніх відомих прикладів: південнокорейську автомобілебудівну компанію Hyundai Motor змусили продати свій завод у Санкт-Петербурзі всього за 10 тисяч рублів.
Подібні історії засвідчують, що саме путінська влада і є тим самим «вороватым народом». Який краде не тільки чужі заводи, а й території.
Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
