Коли Захарова оголосить весь список «причетних осіб»: дайджест пропаганди за 29-31 березня
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 29-31 березня 2024 року.
- Більшість росіян вважає Путіна «надійним» джерелом інформації
- РПЦ у всій «молитовній красі»
- Єреван закривається від Z-пропаганди і російського «Миру»
- Як «простий текст з двох слів знецінює ворога»
Більшість росіян вважає Путіна «надійним» джерелом інформації
Слідчий комітет РФ (СКР) тільки відкрив рота, що «терористи прямо з «Крокуса» планували прибути до Києва для отримання грошової винагороди», як вже ввечері 31 березня відомство Лаврова оприлюднило заяву. Ще до оголошення про завершення «розслідування» МЗС РФ заявив: «Проведені російськими компетентними органами слідчі дії вказують, що сліди останніх терактів ведуть до України. Росія передала вимогу владі України щодо арешту та видачі всіх причетних осіб».
Також Росія вимагає від України арешту голови СБУ Малюка у зв’язку з його заявами про причетність до підриву Керченського мосту та до смерті низки осіб у РФ (зокрема пропагандиста «Татарського»).
НАСПРАВДІ, з тим самим успіхом вимагати заарештувати Малюка могло, наприклад, Міністерство освіти РФ. Навіть таку справу Росія примудрилася перетворити у цирк з клоунами, лише трохи не дочекавшись понеділка і офіційного Дня дурнів 1 квітня. Навіть цікаво було б заслухати від Захарової весь список «причетних осіб». А щодо Керченського мосту, то все надзвичайно просто: ця незаконна споруда на території України є законною воєнною ціллю. Про що російські офіційні органи були не раз попереджені Києвом.
В реальності ця нова істерична і явно не погоджена «червона лінія» від Лаврова та Захарової – зайвий доказ того, що за терактом стоїть ІДІЛ, який вчергове і публічно (цього разу зі сторінок газети «ан-Наба», що розповсюджується ісламістами) заявив про свою відповідальність за теракт у «Крокусі».
В СБУ також знайшли час прокоментувати заяву російської дипломатії: «Намагаючись апелювати до норм міжнародного права, а саме до конвенції про боротьбу з тероризмом, МЗС Росії забуває, що саме Путіна офіційно оголошено у міжнародний розшук… Росія може зробити лише одну заяву, яка варта уваги: на весь світ оголосити про свою поразку у війні. Особливо цинічно заяви про тероризм звучать від самої країни-терориста на фоні річниці звільнення Бучі та звірств, які там чинили росіяни. Ми памʼятаємо кожного загиблого українця і зробимо все, аби ворог отримав справедливу відплату», – зазначили у Службі.
Парадоксально, що в маячню з українськими «націоналістами-криптовалютниками», які спонсорували «таджиків-терористів» та інші «київські сліди», продовжують вірити в РФ. Financial Times опублікувала результати онлайн-опитування проєкту OpenMinds, за яким понад 50% росіян вважають, що відповідальність за теракт несе Київ, а понад 75% вважають Путіна «абсолютно надійним» джерелом інформації щодо трагедії в «Крокус».
РПЦ у всій «молитовній красі»
Ще 27 березня стало відомо, що якийсь соборний з’їзд організації «Всемирный русский народный собор» (Це православний олігарх Малофєєв просто зібрався у політику) затвердив якийсь «наказ» про «Настоящее и будущее русского мира».
А вже 29 березня всім священикам РПЦ розіслали лист керівництва Московської патріархії із наказом щодня читати молитву «про перемогу російської зброї».
У молитві йдеться, що на Росію напали, щоб «розділити і занапастити її єдиний народ».
НАСПРАВДІ, «вперше ми бачимо офіційний документ, яким регулюється внутрішньоцерковна підтримка бойових дій. І через невиконання якого священиків позбавляють сану», — коментує відома журналістка Ксенія Лученко, яка й опублікувала цей лист у своєму каналі «Православ’я та зомбі».
Нагадаємо, у січні Єпархіальний суд Москви позбавив сану настоятеля храму Живоначальної Трійці протоієрея Олексія Умінського. Рішення було прийняте через його відмову читати саме цю, тоді ще рекомендовану, молитву, яку тепер московські священики зобов’язані читати щодня.
Єреван закривається від Z-пропаганди і російського «Миру»
Від «русского мира» і його «духовних» практик все активніше відмовляється одна з найстаріших християнських країн у світі – Вірменія. Трансляції програм пропагандиста Соловйова на каналі «Россия-1» більше не будуть в ній доступні.
НАСПРАВДІ, рішення про заборону ухвалили через «постійні порушення» мовником статей двосторонньої угоди про співпрацю у сфері ЗМІ. Йдеться про положення, яке забороняє трансляцію програм образливого змісту та втручання у внутрішньополітичне життя, а також про статтю, що наказує поважати правила під час національних свят та надзвичайного стану.
Цікаво, що ще місяць тому Соловйов та Симоньян в одній з програм спільно мріяли про відсутність кордонів із Грузією та Вірменією – яких, на їхню думку, «не повинно бути».
Але Єреван (давній історичний союзник Москви), тепер демонстративно розвертається до неї спиною. Нагадаємо останню коротку хроніку подій: у лютому Вірменія заморозила свою участь в ОДКБ, а в березні прийняла рішення про виведення російських прикордонників з єреванського аеропорту «Звартноц».
Із забороною на в’їзд до Вірменії у жовтні 2022 року зіткнулася та сама Симоньян і депутат Держдуми Затулін. (Про те, що він став персоною non grata, йому повідомили офіційним листом).
Видавець російських таблоїдів Арам Габрелянов зіткнувся із забороною в’їзду навесні 2023 року. Він відомий своєю пропутінською позицією і гострою критикою президента Нікола Пашиняна. В аеропорту Габрелянову не дозволили перетнути кордон.
Щодо Симоньян офіційного паперу не публікували, але Пашинян опосередковано підтвердив заборону на її в’їзд, сказавши, що Вірменія має право не впускати кого хоче.
Чоловік Симоньян – телепропагандист і екскінорежисер Тигран Кеосаян, окрім того, що в Казахстані, не в пошані також у Вірменії. Мовлення радіостанції «Спутник Армения» (що входить у державний холдинг «Россия Сегодня») було припинено у грудні 2023 року. За місяць відновили, але попереджувальний постріл зроблено.
І нарешті з 30 березня вірменські банки припинили обслуговування російських платіжних карток «Мир», а з квітня із російським «Миром» перестане працювати останній міжнародний сервіс безконтактної оплати Samsung Pay.
Власне кінець російського «Миру» спостерігався вже з вересня 2022 року. Тепер «Мир» не приймають у популярних серед росіян курортних країнах, таких як Туреччина, ОАЕ, Кіпр. Їхнє місце зайняли М’янма, Лаос та Куба, де платежі за допомогою картки «Мир» нікому не потрібні через чорний ринок валюти.
Як «простий текст з двох слів знецінює ворога»
І наостанок про десяту річницю відомої фанатської приспівки. 30 березня 2014 року у Харкові вперше пролунали рядки, які назавжди увійшли в історію українського опору Росії та її диктатору.
НАСПРАВДІ, приспівка в якій усього два слова «Путін х…ло» і нехитрий приспів «лалалала» спочатку стала народним, а потім і міжнародним хітом. І з’явилася вона у дуже потрібний момент – на тлі гібридної агресії в Криму та на Донбасі.
Тоді вона стала символом саме народного спротиву Путіну та його політиці. Особливо прикметно, що пролунало це не у Львові, а в Харкові – типу «російському місті» (як вважали тоді, і вважають зараз в РФ, хоча вже й закликають руйнувати його «поквартально»).
Футбольні фани місцевого «Металіста» і донецького «Шахтаря» (які зазвичай, м’яко кажучи, не товаришують між собою) об’єднались заради боротьби зі спільним ворогом. І пройшли маршем за єдину Україну.
Відео з цим маршем набрало мільйони переглядів у соцмережах і згодом гасло захопило стадіони. Спочатку в Україні, а потім і в Європі. (І, навіть, у Мінську – ще у «вегетаріанські часи», коли збірна України грала зі збірною Білорусі, де її підхопили і місцеві вболівальники). Потім її співали на чемпіонаті світу та Євро-2020, Лізі чемпіонів та Лізі Європи УЄФА. Її грали вуличні музиканти в багатьох містах: від Лос-Анджелесу до Токіо. І навіть в Росії (де тоді ще можна було зібратись на опозиційні мітинги).
Згодом слова стали не просто мемом, а знайшли своє відображення на білбордах, в одязі, номерах транспортних засобів та навіть у виступах деяких українських тоді ще офіційних осіб.
Феномен «Путін – х..ло» відомий письменник і поет Сергій Жадан пояснив так: «цей простий текст знецінив ворога. Путін не здавався страшним, і це надавало натхнення для боротьби з цим ворогом, якого можна описати лише одним словом».
Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
