Турецькомовні «рупори Путіна»
Туреччина є одним зі стратегічних партнерів нашої держави, що підтримує територіальну цілісність та суверенітет України, деокупацію українських територій, включно з Кримом, докладає зусиль як посередник та медіатор.
Із початком широкомасштабного вторгнення Росії в Україну до Туреччини в українців особливе ставлення – завдяки безпілотникам Bayraktar. Успішне використання цих «пташок» принесло компанії Baykar світову славу та нові замовлення, які вона має намір виконувати на заводі, що вже будує на території України. Окрім того, на верфі поблизу Стамбула турецькі компанії будують нові українські кораблі, зокрема майбутній флагман ВМС України.
Туреччина нині – найбільша військова потуга у Чорноморському регіоні та друга за чисельністю армія у Північноатлантичному альянсі. Тож не дивно, що Росія через фейки та пропаганду намагається посіяти в турецькому суспільстві антиукраїнські настрої, користаючись з посередньої обізнаності турецького суспільства щодо України та її історії. Журналісти Укрінформу проаналізували турецький інформпростір та знайшли онлайн-ресурси та авторів, які поширюють російську пропаганду на турецькомовну аудиторію.
dikGAZETE
На сайті dikGAZETE публікуються багато проросійських авторів та навіть самі росіяни. Один з таких – Ерхан Алтипармак, що живе у Росії щонайменше з 2018 року.
У його соцмережах багато світлин зі студій російського пропагандистського холдингу RT. Крім того, він має паспорт окупованої російськими військами Абхазії на ім’я Ерхан Куадза.
Алтипармак почав публікувати свої матеріали у dikGAZETE з 26 лютого 2022 року (більш ранніх його «статей» на сайті цього ресурсу ми не виявили), через два дні після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Всі вони антиукраїнського спрямування і транслюють російські наративи.
Ще одним автором на сайті dikGAZETE є так званий «член координаційної ради» Міжнародного руху русофілів, голова турецького клубу Міжнародної асоціації друзів Криму Унвер Сель. У російських ЗМІ його представляють, як «російського» представника кримськотатарського народу Криму.
Він критикує реальних лідерів кримськотатарського народу, зокрема Мустафу Джемілєва та Рефата Чубарова, і просуває вигідні для Росії тези про нібито підтримку кримськими татарами окупації Криму.
Унвер Сель заявляє, що Крим ніколи не був українським, і Україна «має забути про півострів». Сель потрапив до бази «Миротворець» за «свідоме порушення державного кордону України» та участь у пропагандистських заходах Росії. У 2022 році Міжнародна асоціація друзів Криму виступила із заявою про підтримку повномасштабного військового вторгнення РФ до України, закликаючи до «ліквідації осередку неонацизму на території України та Європи».
Інший автор матеріалів dikGAZETE Ридван Арас пише про нібито культурну спорідненість російського народу і татар, що проживають у Татарстані.
У його матеріалах також просуваються наративи про те, що Росія нібито не страждає від санкцій, а США замість «миру» (на російських умовах) нібито змушують Україну воювати.
Aydınlık та Ulusal Kanal
Партія «Ватан», яка пропагує антизахідний та проросійський порядок денний, є єдиною політичною силою у Туреччині, що закликала визнати російську окупацію Криму та Абхазії.
Партія видає газету Aydınlık та має онлайн-ЗМІ під назвою Ulusal Kanal.
На сайті Aydınlık неодноразово розміщувалися фейки про Україну, які за замістом перегукуються з наративами російської пропаганди, наприклад, про те, що Україна нібито причетна до теракту у «Крокус Сіті Холі» у Москві та має зв'язки з терористичною організацією ІДІЛ. Газета передруковує антиукраїнські заяви Дмитра Мєдвєдєва, речниці російського МЗС Марії Захарової та інших російських посадовців.
Усі подібні статті публікує редактор Aydınlık Самет Джан Коджагюр.
Його статті про «велич» Росії можна знайти і на російських пропагандистських ресурсах. Ось, наприклад, одна із них – «Росія може вимкнути світло в США».
Ulusal Kanal теж поширює відверті фейки про Україну. Наприклад, 13 травня 2024 року на сайті ресурсу опубліковано «статтю» про те, що Росія захопила українське місто Харків. Судячи з Instagram Самета Коджагюра, він працює і тут.
Ідеологічний напрям Vatan – так зване “євразійство”, а лідер цієї політсили Догу Перінчек товарищує з одним з ідеологів російського нацизму Олександром Дугіним. Його син Мехмет пишався дружбою з дочкою Дугіна Дар’єю.
United World International (UWI)
United World International (UWI) ― це двомовний англо-турецький веб-сайт https://uwidata.com/.
У березні 2022 року міністерство фінансів США запровадило санкції щодо UWI через поширення наративів російської пропаганди. Цей ресурс був тісно пов'язаний “фабрикою медіа” "Лахта" екскерівника ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина. До своєї смерті на ньому публікувала свої статті й пропагандистка Дар’я Дугіна.
На карті світу, яка розташована на офіційному сайті ресурсу, вся територія України зайнята Росією.
OdaTV
Ліві медіа-ресурси, такі як OdaTV https://twitter.com/odatv, теж часто слугують «рупорами» російської пропаганди у Туреччині, поширюючи дезінформацію та фейки, як-от про «нацистського генерала ЗСУ Залужного з браслетом зі свастикою».
Особливо відзначився такими матеріалами один із засновників цього сайту Сонер Ялчин. Він має майже два мільйони підписників у соцмережі Х. На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Сонер Ялчин критикував турецькі ЗМІ за «надто проукраїнську позицію». Він активно поширює російські наративи про нібито те, що Україна є проксі США у війні проти Росії.
На сайті OdaTV публікувались фейки про начебто купівлю яхти та будинку президентом України під час війни та про нібито тиск зі сторони української влади на мусульман в Україні.
Tele1 TV
Ще одне ЗМІ у Туреччині, яке транслює російську пропаганду, – Tele1 TV https://tele1.com.tr/. Тут відзначився Мердан Янардаг, який проживає у Москві та веде свої ефіри звідти. Янардаг розповідає про «українських нацистів, які відкрито носять свою нацистську символіку», і «київський режим», який «забороняє говорити будь-якою іншою мовою, окрім української» та «утискає права кримських татар».
Ще однією проросійською «зіркою» на Tele1 TV є Октай Депрем. Його титрують як «українського кореспондента на Tele1 TV», але репортажі він веде з окупованих Росією територій України.
У нього є телеграм-канал «Турецкий Журналист на СВО, Донбассе и Новой Территории». У 2018-му році видав хвалебну книгу про Путіна, а в 2023-му дав майже годинне інтерв'ю пропагандистському виданню Anti Imperialist Front TV з окупованого Донецька.
Депрем пише і для DİKgazete, зокрема про «ефективну» господарську діяльність Росії на окупованих територіях України.
Evrensel
Не гребує поширенням тез роспропу і ресурс Evrensel. Його автор Юджель Оздемір поширює антиукраїнські наративи, зокрема про нарощування російського воєнно-промислового комплексу і неминучість поразки України у війні з РФ. У 2023 році Юджель Оздемір писав про те, що передача Україні винищувачів F-16 відкриє для РФ опцію використання ядерної зброї. Серед іншого, його публікації спрямовані проти надання Україні західної допомоги.
Medya Günlüğü
Час від часу проросійські наративи з’являються на сайті Medya Günlüğü. Здебільшого їх поширенням займається Фуад Сафаров. Він працював кореспондентом у турецькій редакції російського пропагандистського інформагентства Sputnik. На початку цього року сайт Medya Günlüğü оприлюднив матеріал Сафарова про те, що США займаються біологічним шпигунством на кордонах Туреччини, Китаю та Пакистану. В своїх статтях він намагається показати «велич» РФ, просуває антизахідні їдеї цієї країни-загарбника і називає українців «нацистами». Сауд Сафаров пише матеріали і для dikGAZETE. Головним редактором Medya Günlüğü є Дженк Башламиш, який прожив у РФ понад 20 років і навіть встиг написати книгу «Тайны России от Горбачева до Путина».
Sputnik
Найпотужнішим «рупором» російської пропаганди в інформаційному просторі Туреччини є “Спутнік”. Окрім сайту Sputnik Türkiye та сторінок у соцмережах, трансляцію веде Radio Sputnik. Якщо вірити російським медіа, то станом на 2024 рік Radio Sputnik вже мовить у 24 найбільших містах Туреччини. Однією із «зірок» турецького «Спутніка» є Джейда Каран, яка розповідає в ефірі історії про «українських нацистів, які п'ють кров російських немовлят» та інші фейки.
Андрій Оленін, Дмитро Бадрак.
