НАТО вже не дуже лякає «ядерна ерекція» Кисельова: дайджест пропаганди за 29 травня
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 29 травня 2024 року.
- Куди далі полетять дрони з «Алабуги»
- Чому отримання ACS-890 подія непересічна
- Європа не боїться «радіоактивного попелу» з «России 1»
- Як RT документально спростувало брехню Пєскова
Куди далі полетять дрони з «Алабуги»
Тема з дронами та ударами по їхньому виробництву у РФ спливла у зв’язку з нещодавньою статтею The Wall Street Journal. У ній, зокрема, розповідається про російську особливу економічну зону «Алабуга» в Татарстані, удар по якій у квітні, нагадаємо, розширив «зону СВО» на 1200 км (у травні через «Воронеж» в Оренбурзькій області вона збільшилася ще на 300 км).
Історія відома, але показує наскільки окремі країни Заходу, НАСПРАВДІ, м’яко кажучи, помиляються, коли не дають дозвіл на використання своєї зброї в глибині РФ. Адже виробництво іранських БПЛА в російському Татарстані показало, як поєднуються різні елементи терористичної співпраці «Герані» та «Shahed».
Російські бізнесмени ще наприкінці 2022 року прилетіли до Тегерану з вигідною пропозицією: $1,7 млрд за передачу технології виробництва дронів. А на початку минулого року вже у Кампалі (Уганда) місцевим студенткам була запропонована інша вигідна пропозиція: авіаквиток до РФ, безплатне проживання та університетський диплом для участі у програмі work-study та $1000 зарплатні щомісяця (що високо не лише за африканськими, а й за російськими мірками).
Матеріальний зиск був підсилений і «антиколоніальними» наративами. «Вони можуть зламати наш дух, а з Москвою цього ніколи не станеться», — сказав студенткам на вербувальному заході один із росіян, маючи на увазі західні країни. Згодом в «Алабугу» вирушили понад тисяча жінок з усієї Африки. (Одна з них після квітневого удару розповідала у пропагандистському відео, що вона звичайна студентка). Ще стільки ж, ймовірно, приєднається до цьогорічного набору.
За планом, як пише WSJ, тут планується випускати 6000 ударних дронів на рік (на додаток до БПЛА розвідки). Але наприкінці минулого місяця завод вже випереджав графік, поставивши 4500 Shahed.
Кількість їхнього виробництва, як пише Forbes 29 травня, викликає не менше занепокоєння ніж, швидкість їхньої еволюції. Наприкінці 2023 року з’явилася нова «стелс-версія» з темним покриттям, яке поглинає радарне випромінювання і робить БПЛА важче помітними вночі. Крім того, вже було виявлено Schahed зі стільниковими модемами 4G, які підключаються до української системи мобільного зв’язку, що (крім іншого) означає, що БПЛА може бути перепрограмований на нові координати цілей у польоті.
Останні повідомлення також свідчать про те, що Росія розробляє низку нових боєголовок для Shahed, включаючи запалювальні та термобаричні для використання проти конкретних цілей, а також вдвічі більшу боєголовку, яка, ймовірно, матиме меншу дальність порівняно з оригіналом, але завдаватиме більш потужного удару.
У зв’язку з цим постає дуже просте питання: ППО якої із західних країн/коаліцій/блоків може впоратись із такою кількістю і якістю дронів? Адже завод у Татарстані залишиться (Росія ще й нові збудує). І куди далі полетять російські дрони за новими координатами не важко здогадатись.
Чому отримання ACS-890 подія непересічна
29 травня уряд Швеції оголосив про новий пакет військової допомоги для України на суму $1,3 млрд. Крім іншого, в пакет допомоги увійшли літаки повітряного спостереження та управління ASC 890.
НАСПРАВДІ, ця подія непересічна та історична. Адже вперше Україні передали літаки саме західного виробництва, а не радянські моделі. Військовий оглядач Бі-Бі-Сі Павло Аксьонов пояснює, що Росія застосовує літаки далекого радіолокаційного виявлення — застарілі А-50 та сучасніші А-50У. Перед початком повномасштабного вторгнення Росія мала до трьох застарілих A-50 і шість А-50У. Два з останніх були збиті на початку цього року. І хоча можливості російських ВКС після цього скоротилися, однак наявність таких систем значно ускладнює застосування української авіації.
ACS-890 ж може баражувати протягом 5 годин більше, ніж російський аналог. Радар Erieye шведського літака знаходиться всередині прямокутного корпусу, жорстко закріпленого над фюзеляжем. Ця особливість дещо звужує огляд радара, але дозволяє використовувати антену більшого розміру, що позитивно позначається на дальності та якості отриманої інформації.
Erieye здатний виявляти повітряні цілі на відстані до 450 км. Морські – на 350 км (навіть здатний помітити ціль розміром із водний скутер). Ще однією перевагою шведського літака є потенційна можливість інтегрувати його в систему обміну інформацією Link16. Літаки F-16, які Україна має незабаром отримати, також можуть підключатися до неї та використовувати інформацію від радара, що значно покращить бойові можливості. Тому надання ACS-890 Україні подія дійсно непересічна.
Європа не боїться «радіоактивного попелу» з «России 1»
У РФ через подібні активності західних країн нервують і очікувано називають це «ескалацією». Як превентивний «удар» було навіть негайно влаштовано перші в історії ядерні навчання РФ і Білорусі.
НАСПРАВДІ, про їхній перебіг нічого не чути. Проте пропагандисти докладно розповіли про приводи та цілі для застосування російської ядерної зброї в Європі. На «Первом канале» навчання описувалися найбільш войовничо: «Залп дивізіону «Іскандерів» (а це 32 ракети) може стерти з землі невелику державу розміром, наприклад, з Польщу». Дмитро Кисельов на «России 1» у ядерному запалі взагалі порівняв розгортання та підготовку до пуску «Іскандерів» з ерекцією.
Уся пропагандистська рать говорить про два приводи для російської ядерної відповіді: відправлення в Україну іноземних військ та зняття заборони застосування зброї країн НАТО для ударів по території РФ. Наголошується, що «РФ змушена відповідати на погрози і це є дзеркальними заходами».
Але країни НАТО вже не дуже бояться російського інформаційного «радіоактивного попелу». Дозвіл Україні атакувати територію РФ своєю зброєю на даний час вже озвучили 11 країн: Франція; Велика Британія; Польща; Литва; Латвія; Естонія; Нідерланди; Швеція; Канада; Чехія; Фінляндія. Сподіваємось, далі буде.
Як RT документально спростувало брехню Пєскова
І наостанок про самовикриття окупантів щодо застосування хімічної зброї. Ще напередодні начальник російських військ РХБЗ Ігор Кирилов знову розповідав на брифінгу про «фіксацію численних випадків застосування українськими військовими їдкої речовини хлорпікрину».
НАСПРАВДІ, як помітив Telegram-канал ASTRA, того ж дня «воєнкор» з RT Андрій Філатов показав, як росіяни «викурювали» українського кулеметника з позиції в районі Авдіївки за допомогою хімії: «Тут видно протигаз, що висів у кулеметника. Цинки з-під патронів. Тут ось газова граната, яку ми скинули», — каже Філатов у своєму репортажі і показує її. Це РГ-ВО.
У новині RT зазначається, що «раніше публікувати ці кадри не можна було з міркувань безпеки». Мабуть, через те, що характерний запах російської хімічної дезінформації розповсюджувався ще до повномасштабного вторгнення. А після його початку він вже набув неприхованого смороду.
Про застосування гранати РГ-ВО окупантами також говорив Z-блогер Володимир Романов: «Знайомтеся, це РГ-ВО. Дуже ефективна газова граната. Шляхом скидання з коптера вона допомагає швидко викурювати супротивника з укриття», – писав він у грудні 2023 року.
Це вже у травні підтвердив і Філатов фразою: «видно протигаз, що висів у кулеметника». Тобто подібну хімічну зброю росіяни використовують давно. У РГ-ВО міститься отруйний газ хлорацетофенон, який перебуває в списку Конвенції про хімічну зброю. Але через те, що півроку тому Росія отримала за свої токсичні заслуги (її вперше в історії не вибрали до Виконавчої ради Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ), – вона тепер особливо й не ховається.
На початку цього місяця Державний департамент США офіційно звинуватив РФ у порушенні Конвенції про заборону хімічної зброї через використання хлорпікріну проти українців. Представник Кремля Пєсков тоді відповів: «Як завжди, такі звинувачення звучать абсолютно голослівно і нічим не підкріплені».
Ось тепер їх і підкріпило ціле RT. Не тільки словами, а й документально.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
