Мігрантські «чмоні» замінили російських: дайджест пропаганди за 2 липня
- Орбан хоче припинення вогню не від тих
- Що обумовило червневий «срібний» результат РОВ
- Зеківську «другу армію світу» заміняє мігрантська
- «Воєнкор №1» сумнівається в результаті «СВО»
Орбан хоче припинення вогню не від тих
Перебуваючи 2 липня в Києві, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, запропонував президенту України Володимиру Зеленському «подумати над припиненням вогню для переговорів із РФ».
НАСПРАВДІ, важко зрозуміти, чому на думку Орбана, думати про припинення вогню перед переговорами має Зеленський, а не Путін, війська якого й ведуть наступ на Україну. Тим більше, що за словами очільника МЗС РФ Лаврова, «під час мирних переговорів Росія бойові дії зупиняти не буде».
Припинення вогню з боку України взагалі є чи не головною мрією Путіна. Ще з 24 лютого 2022 року, коли у своєму зверненні з приводу початку повномасштабного вторгнення він пропонував ЗСУ «брати владу у свої руки! Схоже, нам з вами будете легше домовитися, ніж із цією зграєю наркоманів та неонацистів, яка засіла у Києві та взяла в заручники весь український народ».
Тепер з цією «зграєю» (яку він до того ж вважає «нелегітимною») Путін намагається хоч якось домовитись. Звісно, на своїх умовах.
При цьому, як відомо, Росія сама не хоче жодного «перемир’я», а виступає виключно за «остаточне міжнародне визнання нових територій Росії» з одночасним зняттям усіх санкцій і рештою забаганок на кшталт «денацифікації та демілітаризації України».
При цьому Росія одночасно хвилюється, що «це буде перемир’я за моделлю Мінська. Під час якого НАТО знову накачає український режим зброєю і почнеться нова війна ще сильніша і кривавіша».
«Питання миру в Україні буде головним впродовж шести місяців угорського головування в ЄС», – пообіцяв Орбан в Києві. Побачимо. Адже, різницю між справжнім миром в Україні та його кривавим «русским» симулякром відчуває весь світ. А не тільки «російський» Херсон, де цього дня внаслідок російського вогню знову були вбиті та поранені.
Що обумовило червневий «срібний» результат РОВ
«Перемир’я» Путіну потрібно, щоб зрозуміти, що робити далі. Адже зараз його перспективи в Україні, м’яко кажучи, туманні. Це визнають і «воєнкори». Один із них, Святослав Голіков, пише: «Чисельність наших сил у принципі не відповідає завданням ведення активних наступальних дій. Якість особового складу місцями не набагато краща, як у поповненні, так і серед старослужбовців. Плюс, відверто безвідповідальне ставлення до питання збереження людей значною частиною командного складу… Нам вже зараз не вистачає сил для радикального розвитку успіху на низці оперативних напрямків. Не кажучи вже про те, що десь ми вкотре сумно ув’язнули».
НАСПРАВДІ, відомий український військовий експерт Олександр Коваленко ілюструє це останніми цифрами «успіхів» путінського війська: «У червні російські окупаційні війська (РОВ) втратили майже рекордну кількість особового складу. І це другий результат за весь час від початку повномасштабного вторгнення – 35 030. Минулий рекордний показник був зафіксований у травні 2024 року (у розпал Харківської операції РОВ) – 38 940».
До того ж, як відомо, вже й Слідком РФ визнав: українські «збивалки» швидко ростуть. Що, звісно, також не сприяє казці про «Київ за три дні», якою росіян годували 860 днів тому.
«Червневий «срібний» результат обумовлений тим, що крім двох епіцентрів зіткнень – Часового Яру та Покровського напрямку (північний захід Авдіївки) – командування РОВ намагається зберегти свою присутність у напрямку на Вовчанськ та Липці. Зі свого боку присутність на Харківщині лише перемелює російський ресурс, уже позбавивши боєздатності низку підрозділів. І це лише підтверджує той факт, що інтенсивність бойових дій обертається для окупантів втратами, вищими за їхній середньостатистичний щомісячний мобілізаційний потенціал», – робить висновок експерт.
Зеківську «другу армію світу» заміняє мігрантська
А те як зараз поповнюється цей «потенціал» вже не особливо приховує, навіть, федеральне телебачення. На «России 1» вийшов сюжет про те, як «ціла рота трудових мігрантів, що прибули відновлювати Маріуполь, поповнили ряди російської армії».
«За підсумками дводенних перевірок, близько сотні новоспечених росіян (а це три армійських взводи) вручено військові квитки. Адже громадянство Росії це не тільки права, а й обов’язок захищати її. Тому мігрантів посадили в поліцейські автобуси і відвезли на призовний пункт», – каже диктор.
НАСПРАВДІ, «дика дивізія Шойгу» не перестає такою бути і зараз, після відходу останнього від «ратних» справ.
Російські окупаційні війська за 860 днів майже не змінилися. Хіба що місцевих «чмонь» та зеків тепер замінили мігрантські. Недаремно очільник Слідчого комітету РФ Бастрикін нещодавно розповів про нову «фішку»: «відловили 30 тисяч осіб, які отримали громадянство РФ і не стали на військовий облік — 10 тисяч з них уже на СВО».
До них додаються й обдурені непальці, шріланкійці, індійці, кубинці та представники деяких інших далеких країн. Не велика таємниця, що Москва розгорнула масштабну кампанію з вербування найманців за кордоном. (Йдеться, як мінімум, про 21 країну). Їм обіцяють великі зарплати та повне забезпечення. На ділі, підрозділи, які формуються з іноземців та мігрантів, погано оснащені. Їх використовують переважно в штурмових бригадах. Підготовкою новобранців ніхто не займається. 2 липня це підтвердила і британська розвідка.
На війну проти України в Росії кличуть і мігрантів без громадянства. Зокрема, в одній із листівок для них говорилося, що перевагами служби в армії Росії є «спільне протистояння нацистам в Україні в рамках ОДКБ», «можливість отримати неоціненний військовий досвід та стати героєм Росії». Згідно з указом Путіна, іноземці, які уклали контракт на службу в армії або у «військових формуваннях» у період «СВО», можуть отримати громадянство РФ у спрощеному порядку.
Але насолоджуватись своїм новим статусом цим «громадянам РФ» довго не доведеться. Українські патрони як і раніше б’ють російських «чмонь». Нехай навіть більшість з них взагалі не розмовляють російською.
«Воєнкор №1» сумнівається в результаті «СВО»
А наратив про «спільне протистояння нацистам в Україні» вже не дуже працює і в самій Росії. Ось останній приклад. В Уральському федеральному університеті зараз триває молодіжний форум «Росія та Захід: глобальне протистояння». Організатором цього заходу стало товариство «Знання», яке очолює так званий «куратор Донбасу», перший заступник адміністрації президента РФ Сергій Кирієнко. Але добровільно на цей форум практично ніхто не прийшов. Проблеми з набором учасників підтвердив навіть провладний портал ura.ru: «Багато учасників зізнавалися — звали наполегливо».
НАСПРАВДІ, зал виявився наполовину порожнім, а глядачі засинали під час виступів.
Наприклад, під того ж Дугіна, який заявив, що «багато дітей та дорослих на Заході одягають костюми тварин і вимагають, щоб їх називали собачками чи кішками, годували їх котячим кормом. Цей рух «хочу бути людиною – буду людиною, не хочу – не буду людиною». Це принциповий тренд західного суспільства, який каменю на камені від гуманізму не залишає».
Але цікавий не Дугін зі своєю маячнею про «постгуманізм Заходу», а «воєнкор» Подоляка, який на тому ж форумі заявив, що «результат спецоперації в Україні та перемога Росії у протистоянні із Заходом на сьогоднішній день не визначені наперед. Противник прозаїчний і жорстокий, тому треба концентруватися на перемозі, не жувати соплі. Коли кажуть що, ми виграємо – ніхрена. Виграємо ми чи ні, залежить від кожного з нас».
Коли вже «найпопулярніший воєнкор Росії» (як називають Подоляку в Росії) поставив під сумнів результат «СВО», то справи з перебудови світопорядку у дугінсько-путінського війська дійсно кепські. І новими мігрантськими «чмонями» це не виправиш.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
