Російська «антиракетна» брехня почалась з Сирії: дайджест пропаганди за 9 липня
1. Перед «Охматдитом» Росія тренувалась на Ідлібі
2. Де ховається кощеєва голка держави-агресора
3. «Герої СВО» і меморіальні зеки
4. Як «Грузинська мрія» підставляє мирних абхазів
Перед «Охматдитом» Росія тренувалась на Ідлібі
9 липня, пояснюючи трагедію в «Охматдиті», новий термін вигадав офіційний представник Кремля Пєсков: «На дитячу лікарню впала антиракета».
НАСПРАВДІ, така ж «антиракета» під назвою Х-101 у квітні 2023 року, нагадаємо, влучила у багатоповерхівку в Умані. МО РФ тоді так само заявило про «зосереджений удар високоточною зброєю по пунктах дислокації резервів ЗСУ, що перешкодило висуванню її підрозділів морської піхоти до районів бойових дій». Наймолодшому з «уманських морпіхів» Івану Одайському, нагадаємо, було лише півтора року.
Усього росіяни зруйнували вщент понад 200 медичних закладів в Україні від початку повномасштабної війни. Але подібні злочини Росія почала вчиняти ще раніше. В жовтні 2019 року The New York Times опублікував велике розслідування про нальоти російської авіації на сирійські лікарні з красномовною назвою «Чотири шпиталі за 12 годин».
Офіційний представник МО РФ Конашенков тоді переконував, що «усі нібито надані докази не варті навіть паперу, на якому вони надруковані».
Загалом, за даними правозахисної організації Physicians for Human Rights, з початку громадянської війни в Сирії було скоєно 583 напади на лікарні та госпіталі. 266 з них відбулися після вересня 2015 року, коли «Сирійську воєнну операцію» розпочала Росія. Вона та війська режиму Асада в період з 30 квітня 2019-го по 29 лютого 2020-го років завдали ударів по 53 медичним закладам.
Особливого цинізму цим цифрам додає той факт, що багато з атакованих об’єктів входили до гуманітарної бази даних ООН (місця розташування лікарень, шкіл та інших будівель спеціально роблять відомими для сторін конфлікту, щоб уникнути атак по них).
Москва у своїй тодішній «СВО» так само заявляла, що «російська авіація завдає точкових ударів по ретельно перевіреним цілям». Отже, у своїй «антиракетній» тематиці в Україні вона просто повторює сирійську.
Де ховається кощеєва голка держави-агресора
Загалом в інформаційний простір України та західних держав було «закинуто» понад десяток різних версій щодо удару по «Охматдиту». «У лікарню в Києві потрапила ракета українських ППО. Очевидний факт визнають і на Заході», – оголосив «Первый канал» у ранковому випуску новин 9 липня. В ролі «Заходу» виступив путінський посіпака Джексон Хінкл, який заявив: «Схоже, це Україна вдарила ЗРК Patriot по своїх мирних жителях».
Інша версія пролунала від «фронтвумен» МЗС РФ Захарової, яка перетворила Patriot у NASAMS і переконувала, що у всьому винуваті «бандерівці», адже «поруч із клінікою знаходиться завод «Артем», а в кроковій доступності будівлі МО України та склади ЗСУ».
НАСПРАВДІ, «якщо якийсь спосіб ведення бойових дій серійно повторюється від війни до війни, це швидше за все не помилка», – вважає аналітик Медіа-центру «Одеська політична платформа», учасник форуму Kyiv StratCom Юрій Христензен.
Нагадаємо, сирійських рятувальників Москва також звинувачувала у «постановці на гроші західних кураторів кадрів жертв та страждань мирного населення». І багато західних медіа надавали цю інформацію за принципом: «з одного боку – з іншого боку».
Пропаганда активно маскує свої злочини. Крім Пєскова, Захарової, «воєнкорів», Хінкла й т.д., мільярди ботів десятками мов щодня повідомляють жителям планети сотні суперечливих версій (і не тільки щодо «Охматдиту»). Розрахунок простий: звичайна людина не стане шукати правду серед цього галасу.
«Кощеєва голка держави-агресора знаходиться на вістрі пропаганди. Вона дозволяє вчиняти злочини у всіх на виду і уникати відповідальності. Коли щось повторюється з покоління у покоління, воно знову повториться. Тому треба прибрати причину. Але у складних багаторівневих проблем немає простих рішень. Поки в Росії є пропаганда, раби і тоталітарні інститути, Кремлю буде ким воювати», – зауважує Христензен.
«Герої СВО» і меморіальні зеки
Щодо рабів, які за допомогою пропаганди стають новими «героями» Росії, то 9 липня стало відомо, що у Примор’ї колишньому найманцю ПВК «Вагнер» дали 7 років колонії за вбивство жінки (задушив, потім спалив її тіло разом з машиною). У неї залишилося троє дітей.
2016 року його, вже раніше засудженого за крадіжки, було покарано 10-ма роками колонії суворого режиму за вбивство безпорадної людини та розбій. У грудні 2022 року він, перебуваючи в тюрмі, уклав контракт із ПВК, а вже у липні повернувся до Примор’я з трьома медалями. У жовтні вбив жінку (мабуть, забувши, що він більше не в Україні).
НАСПРАВДІ, загалом у 58 регіонах влада РФ увічнила пам’ять щонайменше 408 зеків, які загинули на російсько-українській війні. Як підрахувала «Верстка», щонайменше на 93 російських школах з’явилися дошки з іменами загиблих ув’язнених, у 15 випадках їхні фото та імена нанесли на «парти героїв». У 42-х – увічнили на стендах і табличках на «алеях пам’яті». У 193-х випадках їхні прізвища вигравіювали на групових військових меморіалах. У 65-ти – на честь колишніх в’язнів взагалі створили музейні експозиції, назвали вулиці та райони.
Найпоширенішими злочинами (128 випадків), за які майбутні «герої» опинилися за ґратами, виявилися вбивства та заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, що спричинило смерть. Потім ідуть наркозлочини – 110 випадків. Також майбутні «меморіальні зеки» скоїли 88 крадіжок, 24 грабежі та 46 розбоїв.
Більш ніж половина ув’язнених виявилися рецидивістами, зокрема, за повторні вбивства і тяжку шкоду здоров’ю, що спричинила смерть. Загалом на 123 увічнених «героя СВО» припадає 143 жертви.
Дивуватись не варто: іншого ставлення до злочинців від держави-злочинця очікувати годі.
Як «Грузинська мрія» підставляє мирних абхазів
Інтеграцію Грузії до Євросоюзу призупинено. 9 липня таку заяву зробив посол ЄС в Тбілісі Павло Герчинський. За його словами, «сумно бачити, що наші відносини перебувають у такому занепаді, хоча вони могли б бути на рекордно високому рівні».
НАСПРАВДІ, керівна «Грузинська мрія» власноруч поховала мрії грузин про Європу. Але в цьому контексті цікава доля окупованої Росією Абхазії. Нещодавно Z-пропагандист Владислав Шуригін запропонував використовувати її територію для агресії проти США. Ідея цього «військового оглядача», який давно спеціалізується на питаннях Кавказу, полягає в тому, щоб Росія під прикриттям абхазьких «партизанів» почала збивати військові літаки США в Чорному морі.
«Ми вже язик зламали про те, яке озброєння може з’явитися у хуситів. Але я багато разів говорив, що нам не потрібні хусити, у нас є ніким не визнана «держава» Абхазія. Якщо в ній з’являться якісь, так би мовити, політичні групи, які займатимуться «партизанством» у Чорному морі й почнуть збивати за допомогою «абхазьких» засобів ППО американські літаки, то які в такому випадку претензії до нас?», – пропонує пропагандист.
Москва абсолютно не переймається тим, що внаслідок такої повітряної «партизанської» війни проти США постраждають, насамперед, мирні абхази. Аналогічно Кремль не хвилювали подібні дрібниці під час організації «повстання трактористів» на українському Донбасі. Те, що ховатись за спинами мирних абхазів/українців і водночас переконувати, що цим займаються «бандерівці» – так само звична річ для «захарових».
Але абхазький кейс страшний не тільки цією досить примітивною пропагандою. А тим, що Росія фразою «Які претензії до нас?» насамперед фактично підставляє саме Грузію, чиєю частиною весь світ вважає Абхазію.
Так само, як і активним будівництвом військово-морської бази в абхазькій Очамчирі. Офіційний Тбілісі з приводу цього ганебно мовчить, обмежуючись ритуальними заявами на кшталт: «це є грубим порушенням суверенітету і територіальної цілісності Грузії».
Про всяк випадок, президент України Володимир Зеленський ще у жовтні минулого року попередив: «Нещодавно російський керівник був змушений заявити про створення нової бази для залишків Чорноморського флоту – на окупованій території Грузії, в південно-східній частині моря, максимально далеко від українських ракет і морських дронів. Але ми їх всюди дістанемо».
Ось так, правляча «мрія» довела Грузію до того, що Захід від неї відвернувся, а Москва втягує країну у свою війну з Україною. Поки що лише частину країни – окуповану Абхазію. Але вона і до решти Грузії добереться. Якщо, звісно, та не розпрощається зі своєю проросійською «мрією».
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
