Путіну пропонують встромити ядерний «Кинджал» у Бескидський тунель: дайджест пропаганди за 15 серпня
- «Північні потоки»: Москва не вірить в «українській слід»
- На Курському фронті «для повних росіян» все без змін
- У РФ триває боротьба за «правильну правду»
- Пермський професор хоче «ніжного» ядерного удару по Україні
«Північні потоки»: Москва не вірить в «українській слід»
Великого розголосу набула публікація одного з західних медіа про те, що Київ нібито готував операцію з підриву газогонів «Північний потік» у вересні 2022 року.
НАСПРАВДІ, «такі дії можна здійснити лише за наявності великих технічних та фінансових ресурсів… і у кого це все було на момент вибуху? Тільки у Росії», – каже у відповідь радник Офісу президента Подоляк. За його словами, Україна не отримала жодної стратегічної чи тактичної переваги від цих вибухів. Зазначимо, ексголовком ЗСУ, нині посол України у Великій Британії Залужний (чиє прізвище також спливло у матеріалі), заявив, що нічого не знає про цю операцію, і що будь-які інші припущення є «простою провокацією».
В самій Росії також не вірять в «українській слід» і послідовно дотримуються раніше затвердженої «англосаксонської» версії.
Її, нагадаємо, сформулював особисто Путін ще у вересні 2022 року: «Англосаксам уже мало санкцій, вони перейшли до диверсій, – організувавши вибухи на міжнародних газових магістралях «Північного потоку». Фактично приступили до знищення загальноєвропейської енергетичної інфраструктури».
У лютому 2023 року вийшов матеріал журналіста-розслідувача Сеймура Херша, в якому організатором підриву називалися США. Російська пропаганда активно його використовувала.
Путін в лютневому інтерв’ю Такеру Карлсону на запитання останнього: «Хто є організатором підриву?», відповів: «Звичайно, ви!». Карлсон жартівливо зазначив, що «був зайнятий того дня і тому не міг цього зробити». Путін відповів, що «у вас особисто, може і є алібі».
Але за всім цим гумором ховається сум. Росія так завзято намагалась затягнути газовий зашморг на шиї Європи, що тепер потерпає від нього сама. Постачання до Європи впало до 28 млрд кубометрів — рівня другої половини 1970-х років. Якби Путін не почав війну з Україною, «потоки» (хто б їх не підірвав) і далі собі працювали. А так, їхня доля просто підтвердила, що «газогони Кремля не несуть нічого, крім лиха».
На Курському фронті «для повних росіян» все без змін
А на найгарячішому зараз пропагандистському фронті – Курському – без змін. «Переможні» реляції в стилі «витиснули», «зачистили», «оточили», «наступ захлинувся», розбиваються об сувору правду життя. У вигляді: розпоряджень про екстрену евакуацію населених пунктів (вже з п’ятого (!) району Курської області) та оголошення режиму надзвичайної ситуації вже не регіонального, а федерального масштабу у трьох областях. Як кепкують в мережі, «треба бути повним росіянином, щоб не помічати цього кричущого протиріччя».
Але саме на «повних росіян» все і розраховано. Наприклад, телеканал МО РФ «Звезда» показав «розгромлені приховані опорні пункти ЗСУ в Курській області». В опублікованому відео зафіксовано удар по будівлі.
НАСПРАВДІ, ця будівля розташована не в Курській області Росії, а в Харківській Україні. У травні 2024 року це відео вже потрапляло в Z-канали: тоді його протитрували як «Удар авіабомби ОДАБ-1500 у Вовчанську, по позиціях українських фашистів».
За всього бажання, навіть найменшу відмінність між цими відео знайти важко. Тепер пропагандисти вже регулярно видають за «удари по силах ЗСУ в Курській області» кадри, зняті в інших місцях і в інший час. Ось лише три нещодавні випадки:
– 13 серпня Скабєєва «як за підручниками» видала відео від ЗСУ «російських морпіхів, що штурмують позиції бандерівців»;
– 10 серпня МО РФ показало «успішні удари» по ЗСУ на курському напрямку, хоча вони були завдані в Кремінній і Часовому Яру;
– 9 серпня воно ж продемонструвало «успішні» кадри з Сумської області, зняті місяць тому – тобто ще до початку «ситуації в Курській області».
Таких «успішних ударів» у пропаганди було і буде ще багато. Нічого нового. І дійсно треба бути «повним росіянином», щоб в таке вірити.
У РФ триває боротьба за «правильну правду»
Як і в те, що повідомляють, а головне – й далі повідомлятимуть Z-блогери. Скандал навколо відомих «воєнкорів» Подоляки, Котенка та інших, які дозволили собі сказати більше ніж офіційні ресурси з приводу ситуації в ОРКО, триває. Це вже стало темою обговорення на центральному російському телебаченні.
НАСПРАВДІ, інформаційна боротьба за «правильну правду» щодо війни в Україні (і вже в Росії) серед пропагандистського «кубла однодумців» у повному розпалі. Ті, хто ще напередодні звинувачував «воєнкорів», 15 серпня вже просять вибачення перед ними і кажуть, що ті роблять «велику справу».
Інші, в особі Алаудінова, називають деяких Z-блогерів «петухами, які працюють на укропів», але потім прибирають свій пост.Отже, що робити далі із Z-блогерами (як анонімними, так і не зовсім), сумнозвісні «башти Кремля» поки не вирішили.
Проте про всяк випадок вже обкатують технологію на анонімних «героях» російської Telegram-ної війни. Адміна каналу Moscow Calling Андрія Куршина, нагадаємо, вже засудили за «фейки» до 6,5 років колонії (хоча його захист попередньо начебто домовився про умовний термін).
Можуть бути проблеми і в інших Z-блогерів, які не підуть на деанонімізацію за новими правилами. (Нагадаємо, адмінів каналів у Telegram і YouTube з 10 і більше тисяч підписників примусили подати свої дані в Роскомнадзор, інакше заборонять рекламу і т.д.)
Дотримуватися норми та водночас зберегти свободу думки (хоч і в рамках державної ідеології) – тепер їм буде важко. Посилатися блогерам дозволено виключно на офіційні ЗМІ, держструктури та інших блогерів, які знаходяться під наглядом Роскомнадзору. І більше жодних «хлопців, які повідомляють з передової» та інших «поінформованих джерел». Інакше буде погано. А погано – буде. Інформаційний терор зрештою завжди пожирає тих, хто його почав.
Пермський професор хоче «ніжного» ядерного удару по Україні
Саме від безсилля в Україні в російському медіапросторі знову почались розмови про завдання ядерного удару. Офіційні особи (на кшталт Медведєва чи Гурульова) поки що мовчать з цього приводу. Тому знайшли професора Пермського державного університету Волинцева.
Він розповів, що написав Путіну листа, в якому запропонував «бити ядерною зброєю не по Польщі, Німеччині чи США і не по мирному українському населенню, а по Бескидському тунелю, мостах, які Україну і Захід пов’язують, по дунайській інфраструктурі тощо. Не по містах».
Напевно, варто було б подякувати, що хоч «не по містах».
НАСПРАВДІ, Волинцев фахівець з фізики твердого тіла. У нього є наукові роботи з матеріалознавства, і як він переконує у своєму інтерв’ю «Новій газеті», удар буде «ніжним, з мінімальними жертвами», бо він «все добре розрахував і прорахував».
Близькі родичі дружини професора Волинцева живуть у Німеччині. Але у нього є розрахунки і щодо ядерного удару по «колективному Заходу». І професор готовий, до того, що Захід може відповісти.
У Волинцева лише одна проблема – «етична». Він вважає, що це має зробити не сама Росія, а інша країна – посередник. Бо, за його словами, «ми взагалі-то нормальна країна, живемо за законами, не в банді і не за поняттями, не дружимо зі злочинцями і зі злочинними режимами. І для нас цей варіант, м’яко кажучи, дуже незручний».
В інтерв’ю є такий діалог Волинцева з журналісткою:
– То все-таки ми перейшли кордон?
– Ми перейшли, зайшли у Вовчанськ і просуваємося далі на південь. Страждає мирне населення. Українське. Вони гинуть.
– А тепер хочемо припинити це за допомогою «ніжного» ядерного вибуху?
– Ми рятуємо наше населення.
– Від чого?
– Ми наше населення рятуємо в Бєлгородській та інших областях, робимо санітарну зону. Відповідно до того принципу, який був сформульований Путіним».
Як бачимо, вже й в самій Росії втомились від війни з Україною і хочуть її швидше завершити. Але не виведенням військ, а «ніжним» ударом ядерного «кинджалу». І роблять це, зауважимо, не «соловйови» з «гурульовими», а тихі інтелігенти-професори, які пропонуючи це, поливають домашні рослини.
Проблема Росії не в Путіні (як багато хто помилково вважає), а в тому, що в ній реально безліч таких «повних росіян». Він просто головний з них.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
