Але щоб так, в лоба говорити, що без строковиків вже не можна впоратись – чи не вперше пролунало з вуст саме «польових», а не московських (на кшталт Гурульова) генералів.
Фактично, росіянам стали втовкмачувати в голови думку, що участь строковиків у війні з українцями – це не тільки нормально, а й вкрай почесно. І взагалі, тільки для цього їх і народжували. (Про що й свідчать численні факти мілітаризації навчальних закладів, починаючи з дитячих садків.) На Z-ресурсах вже з’явилися відеозвернення строковиків у стилі «захист Вітчизни – обов’язок кожного чоловіка».
Але, як переконував Путін ще 24 лютого 2022 року, «жоден строковик не братиме участі в СВО» . Були запевнення і Медведєва: «добровольців у країні вистачає на всі потреби армії» .
Якщо строковиків вдасться затягнути на велику війну, то їх можуть задіяти для утримання окупованих територій. Так, перший крок – психологічно найважчий. Далі – простіше: і в «м’ясні штурми» кинуть. Бо в той час, як спецзагін Ахмат на Cybertruck штурмує двері «Мегафону», комусь треба ж воювати за Росію.
До речі, у кадировській Чечні фактично немає призову. Перший з них був восени 2014 року, тоді набрали 500 осіб. У 2019-му – стільки ж, з яких 100 залишилися служити в самій Чечні. Видання «Кавказский узел» у 2020-му писало , що кадировський загальний призовний контингент перевищує 80 тисяч осіб. Ще за два роки в осінній призов «мали поповнити лише 250 осіб», скільки ж за фактом пішли на строкову – невідомо. (Під час повномасштабного вторгнення такої інформації вже не знайшлося). До речі, в одному інтерв’ю Алаудінов заявляв, що він «батько 12 дітей». Цікаво, вони в якій якості «потрібні Росії»?
Проте варто пам’ятати, що він не просто кадировський «мем-генерал», а цілий заступник начальника головного військово-політичного управління Міноборони РФ. Тобто його заяви офіційні. Тому строковикам Росії дійсно варто готуватись до «раю». А їхнім батькам витирати сльози купюрами.
Чому російські християни і мусульмани мовчать з приводу «підкопченого кримського татарина»
Російське неонацистське угруповання «Русич» закликало передати йому українського полоненого «бажано не зовсім слов’янина, а підкопченого, кримського татарина або щось подібне для проведення ритуального жертвоприношення Слов’янським Богам на свято осіннього рівнодення для підбадьорення та зміцнення духу нового особового складу підрозділу».
НАСПРАВДІ , не тільки «Русичі», а й інші російські ультраправі організації та пабліки вже давно і системно пропагують вбивства українських полонених. І викладають відео з ними (як нещодавно – з відрізаною головою).
Але особливої ваги ця заява неонацистських «русичей» набуває через бажання отримати саме «підкопченого, кримського татарина», який «за конституцією РФ тепер є громадянином Росії».
Уповноважений Верховної ради з прав людини Дмитро Лубінець заявив з цього приводу: «Звернувся до ООН та МКЧХ щодо чергового акту порушення міжнародного гуманітарного права російською стороною. Також зауважу, що такі відео ворог використовує, аби залякати та деморалізувати українців. Однак це тільки утверджує нас у прагненні притягнути кожного, хто вчиняє такі нелюдські звірства, до неминучої відповідальності!».
Третього серпня він інформував, що також звертався до МКЧХ та ООН через ймовірне жорстоке вбивство росіянами українського військовополоненого. (Тоді йшлося про нібито відрізані кінцівки та голову). В той же день Офіс генпрокурора розпочав розслідування.
18 червня генпрокурор України Андрій Костін повідомляв, що на Донеччині російські командири дали наказ вбити українських військових замість того, щоб взяти їх в полон. Одному з них відрізали голову.
При цьому жодних публічних заяв з боку Росії із засудженням актів розправ над полоненими немає. Так само нічого невідомо про порушення за цими фактами у РФ кримінальних справ. З приводу «підкопченого кримського татарина» мовчать і Духовні управління мусульман РФ, і особисто мусульмани Кадиров та Алаудінов.
Все це прямо свідчить не просто про замовчення, а заохочення подібних практик з боку військово-політичного керівництва РФ, особисто Путіна та «високодуховного» Московського патріархату, за парафії якого в Україні дехто так сильно турбується.
Про жодну релігійну єдність з українцями (як християнами, так і мусульманами) з боку Росії вже давно не йдеться. Тільки про ненависть.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу