Межа терпіння НАТО вже нагадує російські «червоні лінії»: дайджест пропаганди за 9 вересня 2024
- Кисельов продовжив бесланську риторику Путіна
- Хто житиме в «новом русском мире»
- РФ застосовує «тактику салямі» щодо НАТО
- Чотири німецькі питання до російської дезінформації
Кисельов продовжив бесланську риторику Путіна
Цими днями відзначається 25 річниця серії вибухів житлових будинків у Буйнакську, Москві і Волгодонську. Тоді, у вересні 1999 року, вони, нагадаємо, забрали життя 307 осіб, поранення дістали понад 1700 осіб.
НАСПРАВДІ, пропаганда не була б пропагандою, якби не прив’язала ці трагічні події в історії Росії до війни з українськими «терористами». Так, у випуску «Вести недели с Дмитрием Киселевым» вийшов сюжет, у якому натякають на зв’язок Заходу з тими терактами і проводять паралель між ними та нинішніми атаками по об’єктах на території Росії, підпалами військкоматів і релейних шаф.
70-річний орденоносний ведучий Кисельов ще на початку сюжету каже: «Вибухи в Буйнакську, Москві та Волгодонську влаштували терористи з метою залякати росіян, розділити країну. Сьогодні тим самим займаються терористи з України, але і їм має бути зрозуміло — обов’язково спіймають і покарають. І вибір у них невеликий – або ліквідація в бойовому зіткненні, або суд і термін мама не горюй».
Наприкінці сюжету «России 1» також було пов’язано теракти 1999 року з нинішніми подіями всередині РФ: «Українські спецслужби влаштовують вибухи, атакують дронами житлові будинки, вербують російських підлітків і людей похилого віку, змушують їх підпалювати релейні шафи і військкомати. Використовують їх як витратний матеріал…».
Подібна риторика є продовженням наративу, який задав Путін під час нещодавніх відвідин Беслана. Тоді теракту у місцевій школі 2004 року він також надав «правильне» трактування – через «ситуацію в Курській області, Донбасі та Новоросії» та заявою на кшталт «українські неонацисти — це гірше, ніж бесланські терористи».
Хто житиме в «новом русском мире»
У РФ підбили підсумки місцевих «виборів». Як і очікувалося, майже у всіх регіонах перемогли чинні призначенці на губернаторство від «Єдиної Росії». Пояснювальний наратив простий: «значить, народ підтримує СВО. І якщо влада перейде до миру, то люди це теж підтримають, це підтримка російської державності у важкий період. Ці 80% — голосування за патріотизм».
НАСПРАВДІ, є й інші цифри «кошторису патріотизму» та загалом «русского мира», які Москва ретельно зберігає. Український аналітик Олексій Копитько з цього приводу пише наступне: «Якщо порівняти природний приріст населення (точніше – спад) у «споконвічно російських» глибоко європейських регіонах, то у будь-якої притомної людини виникне питання — навіщо їм війна? Тим паче за «русский мир»? Адже за 6 місяців 2024 року його представників померло більше, ніж народилося. А саме:
– Смоленська область – у 2,8 раза
– Володимирська, Рязанська, Тульська, Псковська області – у 2,6 раза
– Новгородська, Орловська, Тверська області – у 2,5 раза
– Івановська область – у 2,4 раза
– Бєлгородська, Брянська, Липецька області – у 2,3 раза
– Воронезька, Курська область і Карелія – у 2,2 раза
– Архангельська та Ленінградська області – у 2 рази
– Калінінградська та Мурманська області – у 1,8 раза
«Через років 5-7 «протистояти НАТО» зможуть тільки «нові росіяни» з Центральної Азії. Тому твердження, що Путін – головний ворог росіян – засноване саме на російських фактах», — констатує Копитько.
Ось як обвалилася чисельність населення російських областей за час правління Путіна, з 2000 по 2024 роки: Псковська область – із 790 тисяч до 580 тисяч. Омська – з 2,1 млн до 1,8 млн. Івановська – з 1,2 млн до 0,9 млн. Курська – з 1,3 млн до 1,05 млн. Тверська – з 1,5 млн до 1,2 млн. Мурманська – з 950 тисяч до 650 тисяч. Загалом населення РФ за час путінізму скоротилося на 15-30%.
Москва, Підмосков’я, Санкт-Петербург, Північно-Кавказький федеральний округ, Татарстан і Башкортостан разом займають лише 2,5% площі РФ, але живе там майже 50 млн осіб. А на інших 97,5% території живе лише трохи більше ніж 90 млн осіб. І з РФ виїхали мільйони людей. Зате до неї йдуть два нескінченних потоки: труни з України і мігранти з Азії.
Останні прибувають такими темпами, які навіть не снилися Європі, яка згідно з відомим наративом, «гине» через їхнє нашестя. Всього в РФ зараз офіційно від 8 до 12 млн мігрантів , щороку їх стає більше на 500-700 тисяч. До 60% мігрантів — вихідці Таджикистану, Казахстану, Узбекистану і Киргизстану. Ще декілька років такої війни за «русский мир» і виявиться, що переважна більшість громадян РФ віддає перевагу не православ’ю, а ісламу і до того ж погано говорить російською.
РФ застосовує «тактику салямі» щодо НАТО
Останніми днями одразу дві країни-члени НАТО повідомили, що російські БПЛА порушили їхній повітряний простір. Румунія підняла у повітря два літаки F-16 через російський дрон на своїй території, назвавши це «ескалацією». Згодом про виявлення шахеда заявила і Латвія.
Офіційний Бухарест повідомив, що російський дрон порушив її повітряний простір під час нічних атак на Україну. Зокрема, під час нападів на українські цивільні об’єкти та портову інфраструктуру на річці Дунай. У Латвії заявили, що російсько-іранський дрон, який впав на її території, увійшов з Білорусі. До цього, нагадаємо, подібні випадки фіксувались у Польщі. Таким чином, щонайменше вже три країни НАТО, безпосередньо потерпіли від російської агресії.
НАСПРАВДІ, як зазначили 9 вересня в Офісі президента України, «добре відомо (навіть росіянам), де сьогодні проходять географічні межі НАТО. Але ніхто не знає, де у НАТО межа терпіння. Коли теоретично найпотужніший військовий альянс в історії на практиці буде готовий захищати свої кордони? Цю інформацію стратегічної цінності росіяни здобувають традиційним для себе способом – цинічною розвідкою боєм…
Дослід проведено, отримано чіткий результат. Тепер Росія знає: НАТО не відповідатиме на порушення повітряного простору БПЛА та атаку на свою територію, що не призвела до жертв. Що буде далі, легко передбачити: порушення кордону літаками й можливі «інцидентні атаки» з невеликою кількістю жертв.
Росіяни завжди застосовують примітивну «тактику салямі»: дискредитують НАТО під час незначних, на перший погляд, інцидентів. Вони повільно ескалують конфлікт, намагаючись уникнути активації статті 5 Статуту блоку про взаємну оборону. Мета – розхитати впевненість окремих членів Альянсу, змусити замислитися про сепаратні домовленості з РФ. І хто може сказати, що цей план не працює?», — зовсім не риторично запитує радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк.
Глава МЗС Литви Габріелюс Ландсбергіс заявив, що досі країни-члени НАТО здебільшого обмежувалися тим, що висловлювали обурення. «Але настав час для того, щоб почати по-справжньому детальну дискусію про червоні лінії – щоб Росія знала, що територія НАТО захищена, і щоб наші люди теж знали, що вони перебувають під захистом», — зазначив він.
Чотири німецькі питання до російської дезінформації
А оглядач Der Spiegel Крістіан Штекер задався одразу чотирма питаннями щодо путінського, поки що пропагандистського, наступу на Захід.
Як відомо, нещодавно стало відомо про кілька відповідних російських атак. Зокрема, у США, де на одну з них було витрачено мільйони доларів.
Про спроби Росії маніпулювати суспільством інших країн повідомлялося багато разів. Від «Taz» до «FAZ», від «T-Online» до «Zeit», від «Süddeutsche» до «Welt am Sonntag» — практично вся німецька преса неодноразово попереджала як про абстрактні загрози, так і про конкретні кампанії, методи та дійових осіб.
Тому виникає перше запитання: чому це зайняло так багато часу? Невже співпраця між німецькими, європейськими та американськими органами безпеки в боротьбі з пропагандою НАСПРАВДІ працює настільки погано, що потрібно цілих 8 місяців, щоб зупинити величезну, повністю публічну і при цьому абсолютно незаконну кампанію?
Друге запитання: чому людям, які поширюють російську пропаганду в ФРН і надають себе в розпорядження російських ЗМІ, як і раніше, дозволено виступати в німецьких? Це не тільки Котре і Шпрингер, а й Максиміліан Кра, Петр Бистров та інші.
Замовлення, які ці проросійські найманці-пропагандисти виконують щодо німецького партійного ландшафту, добре відомі. У червні цього року Die Zeit коротко виклала стратегічний документ німецької філії кремлівського каналу RT (коли він ще існував у Німеччині): «Зелені» повинні стати зневаженими. «АдН»: дайте їм висловитися…» й т.д.
Третє питання: коли ці німецькі партії нарешті перестануть відтворювати путінські пропагандистські позиції? Як може бути, що німецькі партії, чиї основні ідеї колись містили в собі «вестернізацію», інколи видаються ближчими до Путіна в риториці, ніж до уряду США, коли йдеться про стосунки із «зеленими», «Союзом Сари Вагенкнехт» та «АдН»?
З документів російської стратегії, які були опубліковані: «Мета — впливати на реальні конфлікти і штучно створювати нові, використовуючи широкий спектр інформаційних інструментів для впливу на громадську думку і дестабілізації соціальної ситуації».
У сукупності з нещодавнім американським розслідуванням, все це дає уявлення про широту і глибину, з якою пропагандисти РФ намагаються проникнути на Захід: від маловідомих груп активістів до політиків, представлених у парламентах, від ботів у соцмережах і фальшивих сайтів до високооплачуваних авторитетів із мільйонною аудиторією. І це ще мала частина реальної діяльності.
В зв’язку з цим виникає четверте питання для ФРН: кому Путін платить у цій країні? Є деякі німецькомовні «агенти впливу», з якими справа видається доволі зрозумілою хоча б тому, що вони діють із Росії, наприклад Аліна Ліпп і Томас Рьопер. Розслідування щодо окремих політиків «АдН» тривають.
«Але й це навряд чи все. Чи займається німецьке Управління із захисту конституції розслідуванням торгівлі російським впливом і грошових потоків у цій країні? Коли ми можемо очікувати нових викриттів? І цього разу, переважно, від наших власних органів безпеки, а не від США?», — запитує Крістіан Штекер
Межа терпіння Заходу, на жаль, все більше нагадує сумнозвісні російські «червоні лінії» (над якими так сміялися у Брюсселі). Тепер над цим вже сміються в Москві. (Достатньо глянути останні дописи та виступи Симоньян).
Путін уже давно веде війну проти Заходу за допомогою саботажу, шпигунства, підкупу і пропаганди. Настав час політикам, владі та ЗМІ нарешті не лише вдатися в «детальні дискусії», а повністю визнати цю нову реальність і почати діяти. Бо гарно сміється той, хто сміється останнім. І дуже не хочеться, щоб це був Путін.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
