Що не так із «росіянами на війні»: дайджест пропаганди за 19 вересня 2024
- Чому голосування Європарламенту – погана новина для Кремля
- Криму не потрібні «мандат ООН» і «чесний референдум»
- На «Euronews» українському художнику ампутували ногу
- «Документальне» кіно Трофімової від МО РФ
Чому голосування Європарламенту – погана новина для Кремля
Європарламент ухвалив резолюцію із закликом до країн ЄС негайно зняти всі обмеження на удари вглиб Росії. 425 депутатів проголосували «За», проти – 131, ще 63 утрималися.
НАСПРАВДІ, у відповідній заяві Європарламенту зазначається, що без зняття нинішніх обмежень Україна не може повною мірою реалізувати своє право на самооборону і залишається вразливою до нападів на своє населення та інфраструктуру.
Європарламентарі наголошують, що недостатні поставки боєприпасів і обмеження на їх використання можуть звести нанівець вплив вже докладених зусиль, і висловлюють жаль через зменшення обсягів двосторонньої військової допомоги Україні з боку країн ЄС.
Євродепутати повторно закликають держави-члени виконати своє зобов’язання поставити Україні мільйон боєприпасів, а також прискорити постачання зброї, систем ППО та боєприпасів, включаючи ракети TAURUS. Вони також підтверджують свою позицію, що всі країни ЄС та союзники по НАТО повинні колективно та індивідуально взяти на себе зобов’язання щодо щорічної військової підтримки України у розмірі не менше 0,25% свого ВВП.
Крім іншого, ця новина цікава тим, що попри російське втручання у вибори до Європарламенту, його новий склад залишився не просто проукраїнським, а що називається «з переважною більшістю голосів». І саме ця більшість головного представницького органу ЄС доводить, що європейці не бояться «червоних ліній» Москви і закликають уряди своїх країн бути більш сміливими. І це дуже погана новина для Кремля.
Криму не потрібні «мандат ООН» і «чесний референдум»
Широкого розголосу набула заява голови МЗС Польщі Радослава Сікорського про те, що тимчасово окупований Крим можна передати під мандат ООН та підготувати його до «чесного референдуму». Він пояснив свою думку тим, що півострів є «символічно важливим для Путіна, а також стратегічно важливим для України. Тому Київ і Москва не можуть домовитися про мир без демілітаризації Криму».
Втім, вважає міністр, рішення можна знайти, якщо обидві країни цього захочуть: «Ми могли б передати його під мандат ООН із місією з підготовки чесного референдуму після перевірки того, хто є законними жителями, і таке інше… І ми могли б відкласти це на 20 років».
НАСПРАВДІ, з точки зору законності, нема чого і кого перевіряти. Бо український Крим був незаконно окупований Росією 10 років тому (що визнала і Польща). Відповідно й законність жителів визначається часом їх перебування в Криму. Якщо після «референдуму про приєднання до РФ», значить вони там незаконно, якщо до – то законно. Все просто.
Відкладати цей «референдум на 20 років» (чому взагалі саме цей термін?) також є незаконним. Бо всі референдуми на території суверенної України проводяться виключно за її законодавством, а в ньому такого не передбачено.
Глава ОПУ Єрмак розкритикував пропозицію Сікорського: «Крим – це Україна. Росія порушила міжнародне право і має відповідати за це».
Не знайшла розуміння ідея зробити Крим «підмандатною територією ООН» і серед окупантів. Сенатор Ради федерації РФ Клімов заявив, що «це неможливо тому, що в Раді безпеки ООН у Росії є право вето, а найголовніше, згідно з Конституцією Росії, все вже давно визначено і вона має для нас найвищу цінність».
Нагадаємо, нещодавно з подібною пропозицією виступила й нова зірка німецької політики Сара Вагенкнехт. Вона закликала до переговорів з Путіним, а потім також до проведення «нового референдуму про самовизначення Донбасу і Криму». (За це у Москві її навіть виключили зі списку «проросійських»).
Варто нагадати одну просту істину: жодного «старого» референдуму про самовизначення Донбасу і Криму (а потім і Запорізької та Херсонської областей) не було.
А було лише погано поставлене шоу під дулами автоматів, незаконність якого визнали й в ООН. Тож про які підмандатні їй території України йдеться? Вони не є предметом торгу. І кому як не Польщі з її багатостраждальною історією знати чим закінчується подібна торгівля.
На «Euronews» українському художнику ампутували ногу
У багатій історії зі створення російських фейків за допомогою «клонування» сайтів відомих ЗМІ з’явився «польський» слід. Цього разу нібито на Euronews. У соцмережах поширився ролик: нібито український художник Микита Кушнір, який мешкає в Польщі, добровільно ампутував собі ногу, щоб зібрати кошти для ЗСУ.
Відео з логотипом «Euronews» почало поширюватися прокремлівськими каналами і навіть потрапило до «Московского комсомольца», який до цього фейку додав ще один: «Кушнір добровільно ампутував собі здорову ногу, аби висловити солідарність з солдатами ЗСУ, які втратили кінцівки на війні».
НАСПРАВДІ, ні на польських ресурсах, ні в англомовних новинах не виявлено жодної інформації про це. Єдине польськомовне видання, де про це розповідається — промосковський сайт News-pravda.com, в якому цю новину було опубліковано з посиланням на російськомовний Telegram-канал Neinsider.
У ролику, що складається виключно зі стокових відеозаписів, не показано обличчя Кушніра і не наведено жодних деталей із його біографії. «Проверено. Медиа» не вдалося знайти в соцмережах акаунти художника з таким ім’ям, який живе в Польщі. Також не виявлено слідів стрімів, під час яких (як стверджується у відео), Кушнір збирав гроші на ЗСУ.
Верифіковані акаунти Euronews в Instagram, TikTok, X і Facebook, а також офіційний сайт телеканала на YouTube не містить ролика про цю акцію. Крім того, відео суттєво відрізняється від контенту, який Euronews публікує в соцмережах. Так, телеканал зазвичай показує обличчя героя, спікера або автора сюжету, а також використовує звукову доріжку з його коментарем, тоді як субтитри мають допоміжну функцію. Ба більше, самі субтитри в справжніх роликах Euronews оформлені інакше — шрифт, який є в ролику про Кушніра, телеканал зазвичай використовує лише в заставці.
Одним словом, телеканал не публікував відео про українського художника, який ампутував собі ногу заради збору пожертвувань на користь ЗСУ. Про цю історію не розповідали авторитетні польські та міжнародні видання, а ролик має всі ознаки фальсифікації.
«Документальне» кіно Трофімової від МО РФ
І наостанок новини «культури». МЗС України висловило обурення через рішення швейцарського кінофестивалю Zurich Film Festival продемонструвати фільм режисерки Трофімової «Росіяни на війні» і заявило, що засуджує будь-які спроби надати РФ «культурну сцену для відбілювання її воєнних злочинів, тоді як окупаційні війська продовжують чинити звірства проти українців».
Нагадаємо, фільм Трофімової, присвячений учасникам російської агресії проти України, серед іншого, був презентований на Венеційському кінофестивалі 6 вересня. Це викликало обурення українців і користувачів соцмереж з інших країн, які їх підтримують.
НАСПРАВДІ, Канадський конгрес українців вказав на титри фільму, судячи з яких, він мав підтримку державно-приватного Канадського медійного фонду (фінансування становило $340 тисяч). Віцепрем’єр-міністерка і міністерка фінансів країни Христя Фріланд підтримала критику з боку Києва й світової спільноти на адресу стрічки і зазначила, що канадські державні кошти не повинні використовуватися на підтримку «медіа, яке намагається відбілити російські воєнні злочини».
«Фільм може створити хибне враження про те, що він антивоєнний і ставить під сумнів нинішній режим у Росії, — пише українська продюсерка Дар’я Бассель, яка подивилася стрічку. — Однак те, що я побачила, — це явний приклад найчистішої російської пропаганди».
За її словами, авторка фільму заявляє, що Росія багато років не брала участі у війнах і в такий спосіб «забуває» про вторгнення в Україну з 2014 року, а також про війни в Придністров’ї, Грузії, Чечні та Сирії.
Бассель каже, що герої фільму Трофімової говорять про «громадянську війну» в Україні, розповідають про «бомбардування Донбасу», «українських нацистів» і повторюють інші наративи пропаганди.
«Ви відчуєте жалість до показаних у фільмі людей, які помирають і до тих, які оплакують своїх близьких… Але важливо пам’ятати, що ці люди стали військовими в армії, яка вторглася в незалежну країну, багато хто з них, як ми бачимо у фільмі, зробили це свідомо. Потрібно також згадати Бучу, Ірпінь, Маріуполь і мирних громадян, які були там вбиті», — зауважує Бассель.
Є й інший аспект. В офіційному трейлері стрічки показано фрагмент, у якому Трофімова каже: «Їду я на свій страх і ризик, звісно. Без будь-якого дозволу Міноборони. Трошки в таємниці від них».
Кореспондент «Бі-Бі-Сі» Ольга Івшина, яка неодноразово працювала журналісткою у Донецькій і Луганській областях, з цього приводу пише наступне: «Для розбору всіх заяв, які робляться в картині, потрібна окрема велика стаття, яку ми обов’язково опублікуємо. Поки ж вирішили подивитися це кіно з військово-технічної точки зору. І навіть побіжний перегляд картини в цьому ключі вже викликав запитання».
Перше: Трофімова стверджує, що «разом із військовими побувала в селі за 2 км від лінії боїв і в містечку за 7 км від фронту». В жодному з цих місць солдати РФ, які потрапили в кадр, чомусь не мали додаткових колірних пов’язок (зазвичай білі або червоні). Ба більше, у сцені, що як стверджується, була знята за 500 м від передової, жоден із військових у кадрі не мав ані пов’язки, ані бронежилета, ані навіть додаткового боєкомплекту.
Друге: як Трофімова взагалі змогла потрапити на війну і залишатися там так довго нібито без узгодження з МО РФ. Проїзд у прифронтову зону завжди пов’язаний із додатковою перевіркою на блокпостах. Тому неможливо уявити, щоб Трофімова працювала «непоміченою» так довго, а командування нібито просто ігнорувало «зайву людину». Тим більш з камерою в руці.
Тому все це дійсно нагадує кіно від МО РФ, з якого стирчать вуха RT (проти якої зараз воює вся світова спільнота), де Трофімова й працювала. А ось європейські кіношники поки не допрацьовують.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
