В Україні 50 млн га землі, придатної до використання - учений
Великі корпорації не цікавить сівозміна, вони вирощують найприбутковіші культури. Йдеться про ріпак, який перероблюють на дизпаливо, а також соняшник, який за рекомендаціями вчених не повинен займати більше 15% у структурі виробництва. Статистика ж свідчить, що в південних областях ця цифра вже сягає 40%. До того ж коренева система соняшника значно висушує грунт на глибину до двох метрів.
Про це сказав заввідділом агрохімії Інституту біоенергетичних культур, кандидат сільськогосподарських наук Вадим Іванин, коментуючи на прохання кореспондента УКРІНФОРМу ситуацію щодо контролю над вирощуванням в Україні технічних культур.
“За канонами сівозміни, слід вирощувати не менше трьох культур, одна з яких повинна належати до класу багаторічних трав, таких як конюшина. Коренева система конюшини становить половину ваги всієї рослини і за один сезон накопичує в грунті 150 кг азоту. Дуже корисною також є люцерна, і вирощування цих культур просто необхідне для збереження і відновлення родючості. Але ж, якщо вирощувати конюшину, то треба заводити ще й велику рогату худобу, а це не вигідно корпораціям. Тому зараз, наскільки мені відомо, готується постанова уряду, відповідно до якої кожен сільгоспвиробник повинен тримати не менше десяти корів на сто гектарів землі”, - розповів учений.
За його даними, сьогодні в Україні близько 30 млн гектарів орної землі. Багато це, чи мало? Для порівняння: Німеччина, Італія і Англія,разом взяті, мають орної землі лише 26млн гектарів. А населення цих країн становить близько 200 млн людей проти 45 млн в Україні. І ті країни повністю забезпечують себе продуктами харчування, та ще й експортують. Щоправда, Україна також експортує сільгосппродукцію - зернові, соняшник, і навіть цукор. Але наскільки раціонально при цьому використовується земля - варто розглянути, зазначив він.
“Структурні показники такі - в Україні близько 50 млн га землі, придатної до використання, з них до 70% задіяно під сільськогосподарське виробництво. Європейські країни мають цей показник в межах 30-45%, а у Сполучених Штатах - 26%. Це означає, що вони досягли високої інтенсивності виробництва, тоді як ми розорали все, що тільки можна розорати”, - вважає Іванин.
Така висока розпаханість призвела до деградації земель. Втрачається гумус, погіршилася структура, а в результаті - невисокі врожаї.
Тут слід сказати про інший показник, веде він далі. Згадані вище 70% сільгоспугідь складаються з ріллі, пасовищ, фруктових садів, тощо. Тобто, частина земель ореться, частина - ні. У нас розорюється до 90% сільськогосподарської землі, а пасовищ майже немає. Знову ж таки, в європейських країнах аналогічний відсоток не доходить до 50, а в США - 25%.
На думку фахівця, оптимально для України на один гектар орної землі повинно бути 1,6 га пасовищ та 3,5 га лісних угідь. Сьогодні ми маємо відповідно 0,2 га пасовищ і 0,3 га лісів. Тобто, щоб зробити екологічно безпечне використання земель, щоб вони не втрачали свою родючість, - треба разів у вісім збільшити площі пасовищ і в дванадцять разів збільшити площі заліснення.
Для раціонального використання землі слід також оптимізувати структуру площ. Бо внаслідок попередньої практики сьогодні з 30 млн га ріллі біля 10 млн га відносяться до малородючих або непридатних для використання в сільгоспвиробництві. Чверть цієї площі з'явилася за останні тридцять років.
“Технічно це сталося передусім через водну ерозію. Бо колись у нас вважалось, що на схилах з крутизною до 12°, запровадивши грунтозахисну систему господарювання, можна орати і сіяти. В Європі схили, крутіші за 5°, ніколи не розорюються, а використовуються як пасовище. А ми зараз маємо 4,7 млн га середньо і сильно еродованих земель. Це значить, що оранка на них повинна бути припинена негайно. А ще є 12 млн слабо еродованих земель, що в сумі з попередніми 4,7 млн становить половину всіх угідь”, - зауважив завідувач відділом агрохімії.
Друга наша проблема - збільшення площі кислих земель. Вони бувають різні - сильно кислі, слабо кислі, і т.д. Їхня загальна площа становить зараз близько 4,5 млн га. До початку дев'яностих років в Україні існувала служба хімізації, яка за державні кошти закупала вапно і вносила його у відповідні грунти. Потім цього не стало, закисленість почала зростати, а внесення вапна, між іншим, підвищує врожаї настільки, що має трикратну окупність, підкреслив він.
“Хочу ще завершити думку стосовно заліснення. Ліси зберігають природну рівновагу ландшафтів, зволоження землі, запобігають вітровій ерозії. Всієї користі від лісів навіть і не злічити. Не чіпатимемо зараз карпатський регіон з його проблемами,а візьмемо зони степу, лісостепу і полісся. На сьогоднішній день тут заліснено лише 15% території. Аналогічний показник по європейських країнах - не нижче 26%. У Польщі, наприклад, - 28%, в Німеччині - 30%, у Франції - також майже 28%. То ж висновок складається один: для нормального життя на території України необхідна структурна оптимізація використання землі”, - підсумував учений.
Валерій Барський, КИЇВ. 11 травня 2012 року.
