Інший Боїнг: злочин СРСР, скоєний 31 рік тому
Жертвувати мирними людьми пасажирських авіалайнерів заради воєнної переваги - давня традиція російських військових.
31 рік тому, 1 вересня 1983 року біля острова Сахалін радянські винищувачі збили Боїнг-747 південнокорейської авіакомпанії, що здійснював рейс із Нью-Йорка в Сеул і збився з курсу на 150 км. Двома ракетами радянський літак-перехоплювач, пілотований Геннадієм Осиповичем, пошкодив один з моторів і крило літака. Але фюзеляж залишився цілий, і пасажири ще довгих 10 хвилин перебували в повній свідомості, готуючись до неминучої смерті в пучині океану. Всі 269 людей, що знаходилися на борту, загинули.
Москва довго заперечувала, що має будь-яке відношення до загибелі пасажирського лайнера, а коли її притиснули доказами, взяла на озброєння іншу версію - літак, мовляв, виконував шпигунське завдання, залетівши на територію, що охороняється ППО СРСР.
Довести або спростувати її могло б об'єктивне розслідування. Але радянська сторона всіляко цьому перешкоджала. Вже в роки перебудови в журналістському розслідуванні, надрукованому в московських «Известиях», спецкор видання Андрій Іллєш писав, що пошук Боїнга й останків пасажирів перетворився на фарс. Радянські військові навмисно почали нібито «пошукові роботи» за декілька сотень кілометрів від реального місця падіння літака і запросили на них фахівців з Кореї, Японії, США. Звичайно, нічого там не знайшли.
Паралельно в обстановці суворої секретності проходили справжні пошуки. Радянські підводники швидко відшукали уламки літака, підняли на поверхню тіла та речі пасажирів, які потім таємно знищили. Було знайдено й «чорні ящики»-самописці. Вони могли б розповісти про останні хвилини переговорів льотчиків Боїнга, але були вилучені КДБ і зникли в невідомому напрямку. Про все це світова громадськість не знала до 1993 року, коли розслідування таки було проведене.
Залишається таємницею, чи знали командири піднятого по тривозі Геннадія Осиповича, що віддали йому наказ збити пасажирський лайнер. Сам льотчик це заперечував. Але у журналіста були вагомі підстави вважати, що знали. Усний наказ відкрити вогонь по літаку на ураження кілька разів скасовували. За однією з версій ніхто в керівництві союзного ППО не наважувався взяти на себе смерть сотень пасажирів. Наказ на знищення порушника кордону прийшов безпосередньо з Кремля.
Льотчик, що збив пасажирський лайнер, став героєм. Йому дали квартиру. Присвятили вірші: «Парень с востока бьет жестоко...»
Через роки, вже за часів Перебудови, коли таємне про корейський Боїнг стало явним, у розмовах з Іллешем багато учасників вересневих подій 1983 року не розкаювалися у скоєному. Нічого, мовляв, було прислужникам Америки сунутися в наш повітряний простір...
По іншому на злочин СРСР відреагував Захід. Невдовзі після того, що сталося в американському тижневику Newsweek з'явився коментар з такими словами: «Радянська влада існує в Росії 24 031 день. За цей час вона знищила як мінімум 20 мільйонів осіб, без урахування воєнних жертв. Це в середньому 832 людини на добу. Тобто, якщо цього дня, 1 вересня, не було стерто з лиця землі яке-небудь афганське село, про яке ми не знаємо, то 269 осіб убитих за день - це для радянської влади цифра досить скромна».
Радянська пропаганда не залишилася у боргу. «...Про яку мораль і людяність можуть говорити державні діячі країни, яка жорстоко забрала життя мільйонів людей в Індокитаї, яка разом з ізраїльським агресором убиває ліванців і палестинців, країни, на чиїй совісті життя десятків тисяч чилійських і сальвадорських патріотів? Перелік злочинів американського імперіалізму великий, його можна продовжувати... Усе це не що інше, як великомасштабна політична провокація, спрямована проти Радянського Союзу», - говорилося в заяві Радянського уряду.
Вам це не нагадує сьогоднішніх аргументів Москви? Створюється враження, що Росія просто провалилася на 31 рік у минуле.
Тільки тоді у Кремлі сидів кедебіст Андропов, а сьогодні - кедебіст Путін.
