Шпигунський скандал РПЦ. Як вони розпинають Українську церкву
Жив собі співробітник ФСБ. Дослужився до майора, і його підвищили - перевели у відділ зовнішніх церковних зв'язків РПЦ, ну, там всі звідти.
Так би можна було розпочати цю історію, якби не йшлося про доленосні речі для приниженої розколом Української церкви. Ще вчора першою моєю реакцією на новину про священика-шпигуна була іронія, але вчитавшись у документи і статті, я від щирого серця подякувала "Лайфньюз".
Якби не ця контора і не цей скандал, ми б не отримали такого красномовного підтвердження. РПЦ (відділ зовнішніх церковних зв'язків, який у них називають "великим"), день і ніч працює на посилення розколу українського православ'я.
РПЦ розпинає нашу церкву. Залишимо зараз їх гріхи зрощення з державою і хворобу путінізму, залишимо їх безконечну брехню з приводу війни в Україні та утиски православних, залишимо безумну ідею об'єднати РПЦ з державою, мій редактор жартома встиг перейменувати РПЦ на міністерство єресі. Залиште це на потім.
Нехай у фокусі вашої уваги буде одна-єдина річ. Увесь відділ зовнішніх церковних зв'язків Московської патріархії ходить на роботу, їздить по світу, працює на те, щоб посварити православні церкви України і домогтися, щоб православні помісні церкви не визнали УПЦ КП.
Якби не ця історія, у пресі не спливли б факти, що з такою очевидністю підтверджують - розкол і ворожнечу православних в Україні - щоденна робота Московської патріархії. І в цій боротьбі вони використовують весь свій дипломатичний і силовий арсенал. Жартуючи над горе-шпигуном і комічністю ситуації, не упускайте з виду фон, на якому розвивається цей скандал, не втрачайте розуміння: Москва (РПЦ-ФСБ) не лише шукає змови США, для неї страшна сама думка самостійності Української церкви.
У ПАТРІАРХІЮ - ПЕРЕВЕДЕННЯМ З РОЗВІДКИ
Усе вищезазначене дуже допомагає зрозуміти історію співробітника ФСБ Євгена Петрина, десять місяців тому звинуваченого у держзраді та ув'язненого у Лефортовому. Ми повторимо деякі моменти справи, щоб краще побачити, як працюють кадрові ліфти у структурі РПЦ.
Сибіряк Євген Петрин приїхав до Москви, вступив в Академію ФСБ, а закінчивши її 2011 року, до 2013-го працював в одному з підрозділів відомства, що відповідає за контррозвідку. А потім, за повідомленнями "Лайфньюз", він ПЕРЕВІВСЯ до відділу зовнішніх церковних зв'язків (ВЗЦЗ) МП. Зазначимо, як просто і щиро формулює ресурс подібні переміщення: церковним дипломатом у РПЦ можна влаштуватися переведенням з розвідки. Цікаво, а по-іншому туди беруть? Чи лише через розвідку. Чи є там віруючі люди? Церква все-таки. Друзі зізнаються, що шпигун хотів прийняти церковний сан, але його відрадили.
Оцініть також, кар'єрні плани! Розвідка - церковна дипломатія і священство ("а не чи прийняти мені сан, думав Штірліц, спостерігаючи, як пастор Шлаг вправно ковзає на гірських лижах").
ПЕТРИН ТА ІНШІ ШПИГУНИ РПЦ
За версією слідства, Петрин вийшов на агентів, яких запідозрив у шпигунстві на користь США. Щоб викликати у них довіру, він почав "зливати" їм інформацію про діяльність Російської православної церкви.
Сам Петрин у своїх листах до президента, патріарха, опублікованих у Фейсбуці та на акаунті громадських активістів, по-іншому пояснює цю історію. Він наполягає на тому, що йому були "відомі усі можливі загрози Православ'ю в Україні з боку західних спецслужб, що і стало причиною підозр органів ФСБ щодо моїх контактів з іноземцями, які розцінили їх, як нібито передачу мною на корисливій основі службових військових таємниць... Замість того, щоб ще минулого літа ловити цих іноземців, ФСБ, отримавши інформацію від нас, сказала, що ці суб'єкти їх не цікавлять, і жодної загрози в собі для РФ не несуть. Бачачи їх бездіяльність, злочинну і недбалу, я вирішив довести зворотнє і зміг це зробити, більше того, у квітні ц.р. вивів цих іноземців на затримання їх на місці злочину. Ось тільки замість вдячності отримав звинувачення, що "не міг я не видати їм військових таємниць, інакше б вони зі мною не зустрічалися". Абсурд! Коли вони зрозуміли, що помилилися, і я справді обговорював з ними тільки церковні новини (з відкритих джерел без шкоди РПЦ), вони побоювалися покарання начальства, що проморгали таких шпигунів самі, а тепер упіймали невинного у вигляді мене. Ось і натисли на мене, (використовуючи плітки і чутки від колишнього керівництва у ФСБ, що безуспішно збирало компромат), щоб показати, що спіймали справжнього шпигуна, а не добровольця, який самостійно вивів на чисту воду устремління США до України через Православну Церкву. Такої конкуренції вони б не потерпіли. Бачачи, що я відмовляюся брати на себе абсурдне звинувачення, почали погрожувати, хотіли інсценувати мій суїцид..., поширили мерзотну брехню про мене... хочуть з цією нісенітницею йти до суду, ігноруючи мої клопотання записати правду про справжніх шпигунів. Тому прошу повідомити Патріарху (через сайт Патріархії), що я звинувачений у тому, чого не скоював і готовий допомогти викрити і нейтралізувати загрози Православ'ю в Україні, виявити наміри вже відомих мені людей і організацій, які заважають інтересам Російської Церкви в Києві...".
Євген Петрин
Цю тривожну маячню можна переказати так. Петрин спілкувався з іноземцями, але тільки для того, щоб вивести їх на чисту воду і зупинити змову, яка планувала відірвати українську церкву від Росії. Але розвідники-конкуренти не змогли винести успіху колеги, і щоб приховати промахи, що прогавили шпигунів, завдали удару на випередження і запроторили за грати Петрина. Цікаво, що російські коментатори у Фейсбуці не висловлюють великого співчуття в'язневі, жартують, що він мав "розповісти Штатам таємницю ядерного кадила РПЦ".
Але якщо без жартів - шпигун-невдаха готовий підтвердити все сказане на поліграфі, що само по собі показове. Кваліфіковане і незалежне поліграфне дослідження здатне зняти звинувачення.
Цікаво, що у Петрина почалися неприємності після поїздки в Україну, де він провів півроку. Тобто у шпигунстві й наданні консультаційних послуг його почали підозрювати після зустрічей в Україні. Я телефонувала знайомому співробітнику митрополії УПЦ (МП), мені сказали, що справа вивчається.
Можливо, Петрин став жертвою церковних інтриг, у структурі повно своїх феесбешників. Так само можливо, що він став жертвою конкуренції російських спецслужб.
Можливо, горе-шпигун був обраний жертвою чергового показового процесу за держзраду, просто потрібно знайти когось, на кому випробувати каральний закон, прийнятий три роки тому.
А, може, й справді, сподівався продати якісь документи якійсь агентурі, але ті не скористалися.
Але все це неважливо. Мені байдужа подальша доля православного брата і термін, на який його посадять. Він не більше, ніж знаряддя в руках церкви, від традиції і кровних зв'язків з якої ми зобов'язані піти, якщо не хочемо такого ось православ'я, куди рекрутують кадрів зі спецслужб.
Важливо, щоб наші власні спецслужби і наша власна держава побачили у цьому потоці інформації наступне.
Як би смішно не виглядав пошук шпигунів, цей галас показує: зв'язок РПЦ і української церкви, так само як і визнання УПЦ КП іншими помісними церквами (Кураєв у своєму блозі підло називає це "легалізацією розколу") для РФ - справа державного значення.
У той самий момент, коли Петрин писав листи, митр. Іларіон Алфеєв, шеф церковної дипломатії РПЦ, виступав у Кембриджі. Вони всі їздять світом. Вони роблять розсилання по усіх православних церквах світу, викриваючи українську владу і сіючи недовіру до УПЦ КП. Вони ведуть переговори з ієрархами різних церков, і вони стежать за кожним кроком УПЦ КП.
Нехай маніакальний пошук нещасним Петриним шпигунів, які послаблюють вплив РПЦ на УПЦ (МП), виглядає смішним (до речі, ображають, найбільшу роботу з відриву УПЦ (МП) від Москви проводять не резиденти, а власна паства).
Нехай "путінська розвідка - це блазні і повний розвал держави" (так її охарактеризував Віктор Суворов в інтерв'ю автору). Нехай деградація Російської держави супроводжується деградацією церкви, але нашкодити справі єдності Української церкви вони все одно примудряються. Якщо ми не хочемо щоразу відчувати успіхи цього деструктиву, то маємо зрозуміти рівень загрози і чинити протидію. Наша влада, Міністерство інформації, спецслужби повинні зрозуміти - нехай "великий ФСБ-департамент зовнішніх зв'язків" не такий вже великий, але він систематично і чітко формулює завдання і має симпатиків і агентуру.
"Послухай, - зателефонувала я знайомій співробітниці СБУ, - у вас в структурі шпигунським скандалом хтось займається? Тут півроку російський шпигун сидів з РПЦ, ви вивчаєте чи бамбук палите?"
"Не думаю, що палимо", - задумливо сказала вона і пообіцяла зателефонувати і розповісти щось детальніше. Чекаємо.
Лана Самохвалова, Київ.
