Таємна імперія Олександра Єфремова
По-хорошому Олександра Єфремова потрібно було "закривати" найпізніше в 2001-му році. Верховна Рада в грудні 2000-го присвятила цьому діячеві ціле засідання. Постанова, в якій тодішньому президентові Кучмі пропонувалося гнати його в шию з поста глави Луганської облдержадміністрації, містила такий "букет" найфантастичніших прикладів неситого єфремівського "віджиму", що уся область завмерла в передчутті. Проте ранима душа Леоніда Даниловича, як відомо, не сприймала тиску, і Єфремову дозволено було сваволити далі.
Альянс "комсомольців"
О.С. Єфремов кар'єру зробив у комсомолі і до того, як отримати свою першу посаду заступника голови ОДА з промислової політики в липні 1997 року, жодного дня не працював керівником підприємства. Як наслідок, про економіку у нього були уявлення найабстрактніші, що рідна його область дуже скоро і відчула на власній шкурі.
Щоправда, сам Олександр Сергійович може згадати, що в 1996-97 рр. він очолював цілий комерційний "Укркомунбанк". Хоча, швидше за все, постарається не згадувати. Оскільки його банкірська діяльність відзначена декількома скандалами, до яких ми повернемося трохи пізніше.
Фото: nashigroshi.org
Кар'єрі Єфремова дуже посприяв особистий друг Леоніда Кучми (власне визначення екс-президента) Віктор Тихонов. Інакше важко зрозуміти, як вдалося "комсомольцеві" видертися в "губернаторське" крісло. Єдине, що він добре розумів у сфері економіки - це своє місце в системі номенклатурних "годувань". Тому, ледве зайнявши головний кабінет у будинку на Дураковці (народна назва скверу перед будівлею Луганської облради - ред.), Єфремов постарався узяти під контроль газові потоки.
Наприкінці 90-х підприємства купували газ за смішними цінами: від 23-х до 55-ти доларів за 1000 куб. м. Єфремов добився, щоб основним постачальником газу для підприємств стало ЗАТ "Фонд", яке очолював його соратник по комсомолу Олександр Кисельов. Сам Єфремов в цьому ЗАТ мав 10% акцій.
Варто сказати, що чиновник на царевій службі не мав права отримувати дивіденди від приватного підприємства. Але факт залишається фактом, і його підтвердила офіційна перевірка, проведена за дорученням Кабміну від 25 лютого 2000 року № 3085/5.
Незабаром "Фонд" на ниві газпоставок змінив інше єфремо-кисельовське ЗАТ - "Луганський енергетичний альянс" (ЛЕА), який, у свою чергу, був засновником ПАТ "Укркомунбанк".
Є істотна різниця між "донецькими" і "луганськими". Якщо перші, захоплюючи контроль над тим чи іншим підприємством, примушували його працювати на себе (не завжди, зрозуміло) - "єфремівці" просто висмоктували зі своєї "здобичі" усі соки і кидали її помирати.
Разом з населенням відповідних селищ і мономіст. ЛЕА "пропонував" купувати газ у нього, але не за 55 доларів (і тим більше не за 23), а відразу за 88. Як результат, в області припинили існування більше половини з дев'яти десятків вугільних шахт.
У цьому плані дуже показова доля "Стахановського коксохімзаводу". За свідченнями екс-директора підприємства Сергія Титова, різними напівлегальним методами тиску Єфремов і його соратники змушували "СК" купувати газ виключно у ЗАТ "Фонд" і виключно за ціною 80 доларів за кубометр, що для заводу виявилося непосильним.
За борги ЗАТ "Фонд" припинило поставки газу державному підприємству, а єдиний працюючий підрозділ заводу (смолопереробний цех) "Фонд" викупив на аукціоні без конкуренції за 2,5 млн грн. Зрештою, і ці кошти від продажу на підприємстві не залишилися, а були сплачені заводом "Укркомунбанку" за непогашений кредит для оплати поставок газу. "Стахановський коксохімічний завод" зник з лиця землі.
За такою ж схемою був знищений і Лисичанський содовий. Близькими до такого стану опинилися Луганський емальзавод, Лисичанський завод гумотехнічних виробів (ЛГТВ), Алмазнянський металургійний завод. Ще десятки підприємств якщо і зберегли виробничі корпуси, то хіба що в якості товарних складів. Так, до речі, вищезгадані Стахановський КХЗ, ЛГТВ, Емальзавод і деякі інші були включені в структури ЗАТ "Фонд" і "Луганського енергоальянсу". Тут-то "комсомольці" і проявили свою менеджерську бездарність. Конвеєрну стрічку ЛГТВ вугільники навідріз відмовлялися купувати, незважаючи на підневільне становище.
Фото: nashigroshi.org
Завод за безцінь
Це ми розповіли про тих, хто не посмів навіть пікнути. А ось директор українсько-іспанського СП "Інтерсплав", що створив найсучасніше виробництво з переробки вторинного алюмінію і поставляв його продукцію на найзнаменитіші автозаводи світу, вирішив, що його позиції на світових ринках послужать гарантією від єфремівського беззаконня. Зараз! Від в'язниці його врятувало лише те, що він вчасно виїхав за межі області. Ненаситний Єфремов залишив від "Інтерсплаву" ріжки та ніжки, і навіть заступництво іспанського МЗС заводу не допомогло.
Пощастило тим "гігантам", у кого знайшлися заступники потужніші за Єфремова. Алчевський металургійний комбінат поділили між собою "донецький" ІСД і зять Кучми Віктор Пінчук. Лисичанський нафтопереробний (ЛиНОС, тепер ЛИННИК) сам Єфремов постарався пристроїти в "хороші руки". "Тюменській нафтовій компанії", завдяки його старанням, найбільший в галузі завод Європи обійшовся в... 53 мільйони. Причому не доларів, а цілком легковагих в червні 2000-го гривень.
Дивує, що чи не усі великі приватизаційні процеси, до яких доклав руку Єфремов, проходили з гучними скандалами. Іноді вони оберталися навіть смертю його ставлеників, як це сталося при спробі "реприватизації" Луганськобленерго.
Найчастіше - численними судовими процесами, як це відбувалося із створеним ЗАТ "Сєверодонецьке об'єднання "Азот" на базі державного підприємства "Об'єднання "Азот".
Нагадаю, з подачі Єфремова "Азот" придбав американський мільйонер закарпатського походження Олександр (Алекс) Ровт. Вже через рік Генпрокуратура України перевіряла приватизацію "Азоту" на відповідність законодавству, а тодішній губернатор Луганської області Олексій Данилов повідомив, що приватизації "Азоту" взагалі не було, а "було створене штучне банкрутство і держава не отримала за це підприємство жодної копійки".
Законність створення ЗАТ оспорювалася у Верховному Суді, воно поверталося під крило держави, після чого ним заволодів інший мільйонер, Дмитро Фірташ.
Перерахувати усі эфремівські "подвиги" на ниві економіки (і біля неї) - не вистачить місця навіть на сторінках електронного ЗМІ. Тому обмежимося повідомленням про те, що останніми роками прапор боротьби за добробут сім`ї узяв єдиний нащадок Олександра Сергійовича Ігор. Ну, і дружина з невісткою - потроху. В основному вони "підробляли" тим, що "обходили" на всіляких тендерах і на процесах держзакупівель державні вугільні підприємства. Цікаво, що останні тендери з поставок устаткування на ДП "Луганськвугілля" фірми Ігоря Єфремова вигравали минулого року, вже після перемоги Майдану. Втім, на цю тему останнім часом було достатньо публікацій.
Грішний!
У риторичних вправах колишнього керівника фракції ПРУ в парламенті чимале місце відводилося руйнівній діяльності Заходу. При цьому свої долари сімейство Єфремова вважає за краще зберігати в цитаделі імперіалізму - США. На сайті TBM Holding Inc ПАТ "Український комунальний банк" ("Укркомунбанк") позначено, як одну із структур, контрольованих американським холдингом. Діяльність банку сконцентрована саме в Луганській області, і найбільші підприємства Луганщини обслуговуються саме в "Укркомунбанку".
Минулого року мені довелося спілкуватися в невеликій групі луганських журналістів, по скайпу, з інвестиційним менеджером Василем Оксенюком. Читач, можливо, пам'ятає історію, опубліковану на сайті "Наші гроші" про те, що декілька відомих луганчан, у тому числі Ігор Єфремов (син) і Віктор Тихонов звернулися до американського суду з позовом до Оксенюка.
Василь Оксенюк (зліва). Фото: nashigroshi.org
Нас тоді цікавив перший заступник луганського губернатора і єфремівський "гаманець" Едуард Лозовський (у 1997-му він змінив Єфремова на посту директора "Укркомунбанку"). Тоді він відзначився закликом "розібратися" з Майданом за методом Жукова, тобто за допомогою розстрілів. Відповідь луганчан була "асиметричною" - за допомогою Оксенюка розповіли про справи Лозовського, а заразом і Єфремова. У тому числі і про те, як "комсомольці" через посередництво Лозовського намагаються ховати свої гроші в Америці. Але оскільки сам Лозовський той ще... фахівець, його "клієнти" потрапили в халепу. Чому і виникла судова справа.
Так от, серед іншого Василь Іванович повідав, що акціонерами "Укркомунбанку" є чимала кількість американців. Це Єфремов із Лозовським провернули в 2005-му році, щоб уберегти свій фінансовий заклад від "помаранчевої" влади, що перемогла. Яка побоялася нарватися на реакцію Держдепу (от Олександр Сергійович не побоявся б). Оксенюк, окрім іншого, розповів, як Єфремов брав готівку з рідного банку. Оскільки виймати готівку у великих кількостях з українських банків дозволено тільки іноземцям, в "УКБ" був відкритий рахунок на такого собі болгарина Христо Колева. Мабуть, звідти і бралися кошти на оплату послуг "тітушок", а потім і на всілякі "луганські гвардії" з "казачками".
Чи мав Єфремов пряме відношення до подій зими-весни 2014-го в Луганській області? У Луганську він з'являвся, на антиукраїнських мітингах виступав, але тільки на самому початку заварухи, не особливо світившись. Зате відомо, із слів генерала Петрулевича, у якого "мирні мітингувальники" відібрали будівлю УСБУ, що Валерій Болотов, який керував загарбниками, незадовго до того працював у Єфремова "наглядачем" за т.з. копанками (ще одна виразка на тілі області - нелегальні відкриті розробки вугілля).
Ще одна людина з оточення Єфремова, його колишній прес-секретар Родіон Мірошник, широко відомий тим, що обіймаючи пост генерального директора Луганської обласної телерадіокомпанії, назвав українців "недорасою". На початку грудня 2014 року отримав "посаду" заступника "глави" ЛНР Плотницького. І зараз затято служить терористам.
Але якщо прямих письмових свідчень своєї сепаратистської діяльності в 2014-му році Олександр Єфремов не залишив, то в 2004-му він діяв значно необачніше. Наприклад, 26 листопада за його і Тихонова ініціативою замість передбаченої Конституцією обласної державної адміністрації облрада заснувала Луганський обласний виконачий комітет на чолі з Єфремовим же. Ну, а його промова на сумнозвісному "пісуарному" з'їзді в Сєвєродонецькому льодовому палаці у нас і досі люблять цитувати: "Пане Ющенко, подивися на мене! Хіба я можу стати перед тобою навколішки".
Отже схильність головного парламентського регіонала до сепаратизму відома давно і зафіксована, у тому числі, в документах Луганської облради і на відео. Не рахуючи газетних публікацій, що ніколи ним не оспорювалися.
Ага, і ще варто з нього спитати за відверті антиконституційні путчі в Луганській міськраді, що супроводжувалися захопленням приватними охоронними структурами кабінету законно обраного мера міста. Було це задовго до першого ще Майдану, але, сподіваюся, термін давності у цих справах ще не минув.
Михайло Бублик, Луганськ.
