Сталін теж думав, що він "назавжди"
5 березня 1953 року помер Сталін. Цю подію можна було й не згадувати, якби сталінізм не став таким популярним і актуальним у наші дні в Росії.
1. Сталінізм. Сергій Довлатов говорив: «Сталін, звичайно, злочинець. Але хто написав 40 мільйонів доносів?» Феномен сталінізму - це мільйони невинних жертв, але, як писав Михайло Гефтер, вони й були «п'єдестал і знаряддя безмежної влади». Іншими словами, хто суб'єкт сталінізму - сам Сталін чи сотні тисяч людей, які були основою, фундаментом його жахливої і злочинної влади, залишається загадкою.
1. Путінізм. Путін, звичайно, не Сталін, але хто і за що вбив Бориса Нємцова? Упевнений, що не сам Путін, а вже точно ті 80 відсотків його адептів, які ходять по Москві з гаслом: «Путін назавжди». Путін у Росії відкрив шлюзи, фінансував та інформаційно забезпечив діяльність величезної кількості «патріотичних» радикальних, чорносотенних партій і організацій, які замінили державні силові структури в боротьбі з опозицією, інакомисленням, з людьми іншої, «не путінської» крові. Путін придумав і втілив у життя нову політичну реальність - своє «громадянське суспільство», інструмент збереження особистої влади. Путін легалізував насильство, найманство, участь власних громадян у війні «з внутрішніми і зовнішніми ворогами». Путін - автор сучасної російської форми авторитаризму XXI століття.
2. Сталінізм. Загадка пасивності. Чому червоні генерали і більшовики-політики при Сталіні тупо йшли на ешафот, на гільйотину і при цьому кричали: «Хай живе Сталін !?» Чи тільки сталінський терор став причиною колективного знищення всього людяного у мільйонах радянських людей? Люди російської культури в Росії та Радянському Союзі - вони хто, азіати, напівєвропейци чи спадкоємці традицій великої російської літератури?
2. Путінізм. Народ утратив роль творця історії Росії. Відсутність пасіонарності у людей, які сьогодні живуть у путінській країні, виникла у «страху перед страхом». «Кольорові революції» - головна загроза путінській владі. Звідси - абсентеїзм на виборах, вакуум критичності, відданість владі. Російська ідеологія «суперетносу» стала основою пропагандистського забезпечення «російської весни». Щенячий шовіністичний захват від ідей величі Росії, презирство до людей іншої культури, до людей з іншим розрізом очей, іншою мовою. Хто править Росією - ліниві конформісти чи агресивні політичні мазохісти?
3. Особистість Сталіна. Диктатор. Якби Сталін помер або перемогу в політичній боротьбі за владу здобув би, наприклад, Троцький, виник би в СРСР політичний режим новітнього російського тоталітаризму? Сталін - могильник ленінізму чи його спадкоємець, кат чи виконавець духівниці?
3. Особистість Путіна. А якщо Путін раптово помре? Адже існування путінського політичного режиму сформульоване в словах чиновника кремлівської адміністрації: «є Путін - є Росія, нема Путіна - немає Росії». Іншими словами: є людина, є країна! А якщо він зникне, то і Росії не буде? Нонсенс, абсурд! Маленька закомплексована людина з ущербною психологією, продукт обставин і розваленої радянської імперії. Доречно згадати лорда Актона: «Влада схильна розбещувати, а абсолютна влада - розбещує абсолютно». Сам факт того, що політик Путін зумів реалізувати свої комплекси і амбіції, здобув мільйони прихильників і старанних помічників - це апокаліптичне питання.
4. Влада Сталіна. Персоніфіковано - це марксисти-ленінці з дореволюційним стажем, нові адепти комуністичної ідеології. З точки зору політичної філософії, влада Сталіна - це боротьба мертвої системи з людиною, що не дає себе умертвити. З часу Тита Лівія сутність влади не змінюється. Настільною книгою Сталіна завжди був «Володар» Макіавеллі. Мета виправдовує засоби. Зовсім спрощено: «тече вода Кубань-ріки, куди ведуть її більшовики».
4. Влада Путіна. Це як писав французький історик Бродель перетворення військової бюрократії «в наглядача над повсякденністю». Путін посміявся з Анатолія Чубайса з його теорією «ліберальної імперії» і побудував військово-бюрократичний державний капіталізм. Правляча хунта спецслужб і військових - це і є сучасна Росія. Путін не влаштовує нічних пиятик (як Сталін, і не змушує Валю Матвієнко з Серьогою Лавровим гопак танцювати) з членами «малого політбюро», які зв'язані з ним кров'ю. Усіх, мабуть, цікавить: як саме авторитарність проникає в людські душі? Що це - традиція російського монархізму з царем у голові чи політика патерналізму, войовнича пропаганда невіри у власні сили?
Путінським пріоритетом влади стала геополітика, яка працює виключно на ідеологію відродження російської імперії. Мобілізацію суспільства і утримання влади Путін проводить не за допомогою економічного і політичного реформування Росії, а за допомогою анексії, війни з Україною, вторгнення російської армії, російських найманців на Донбас, озброєння місцевих сепаратистів і постачання їм військової техніки, захоплення Криму. Путінізм - це сталінізм сьогодні.
Віктор Тимошенко, прихильник Львівської філософської школи.
