1 квітня. Цей день в історії
Квітень – четвертий місяць року в Україні йменувався березнем. Лише в ХVІ ст. в літературній мові з’явилося сучасне означення «квітень». Але найактивніше цю назву почали використовувати на початку ХХ століття. Письменники послуговувалися переважно словом «апріль» – від латинського «апріліс» чи ще давнішого «апрілюм» або «апрікус», себто «сонячний». У різних регіонах України користувалися ще й діалектними назвами. У західних областях в активному вжитку був «квітень», на Поліссі – «краснець». Траплялися й інші назви: «лукавець», «снігогін», «дзюрчальник», «водолій» тощо. Одначе, як засвідчують історичні джерела, найперша давньоруська назва – «цвєтєнь». Подібні паралелі є і в інших слов’янських народів: у болгар – «цветник», чехів і словаків – «кветень», поляків – «квєчєнь», сербохорватів – «цвьотань». У білоруській мові закріпилася назва «красавік».
Міжнародний день птахів. Хоч і називається цей день «міжнародним», відзначається він переважно на теренах Росії та України й бере свій початок за часів СРСР. У 1918 році радянська Росія приєдналася до міжнародного Договору про перелітних птахів. 1 квітня 1927 року в Москві вперше відбулись заходи, присвячені пернатим. До акції під керівництвом науковців з Центральної біостанції були залучені переважно діти і підлітки, які чіпляли в парках і скверах столиці «пташині будиночки». В подальшому День птахів набув всесоюзного розмаху, до заходів приєдналася преса, зокрема й спеціалізована українська (наприклад «Радянський мисливець та рибалка»), яка закликала людей не бути байдужими й всіляко допомагати пернатим. Варто зауважити, що в Україні День птахів сприймався як прихід справжньої весни, своєрідна офіційна зустріч перелітних птахів, що поверталися з чужини до рідних країв. До пернатих у нас в країні споконвіку було шанобливе й трепетне ставлення. Існує величезна кількість прислів’їв, приказок, пісень, легенд, прикмет, пов’язаних з птахами. Ось лише декілька з них: «Квітнева ластівка день починає, а соловей закінчує» «Прилетів лелека – весну приніс здалека», «Ластівки вилітають – годину обіцяють», «Журавлі прилетіли і полудень принесли»; «Ластівки почали лаштувати гнізда – настало стійке тепло», «Журавлі летять мовчки, низько й швидко – на негоду», «Жайворонки зранку не співають – на дощ», «Перелітні птахи летять зграями – на дружну весну». Прикметно, що в народі квітень називали ще й «лелечником». Першим офіційним міжнародним документом щодо охорони птахів була «Міжнародна конвенція про охорону птахів, корисних у сільському господарстві», підписана 19 березня 1902 року (набрала чинності 12 січня 1905 року). Згодом, 18 жовтня 1950 року на зміну їй у Парижі була підписана «Міжнародна конвенція про охорону птахів», яка набрала чинності лише у 1963, через 13 років після підписання. Існує також Міжнародний день перелітних птахів, який відзначається кожної другої суботи і неділі травня, починаючи з 2006 року. Чимало країн світу (зокрема США, Канада, Великобританія, країни Латинської Америки) відзначають у певні дні року власні Дні птахів. Варто зауважити, що ставлення до пернатих не всюди однакове. У північних країнах воно більш відповідальне – так, наприклад, скандинавські країни витрачають мільйони євро на збереження зникаючих видів птахів, тоді як країни Середземномор’я подібними питаннями займаються хіба що під тиском спеціальних європейських природоохоронних організацій. Так, з 5 мільярдів птахів що летять з Африки в Євразію виводити потомство, щороку приблизно мільярд з них убивають в країнах Середземномор’я. «Лідерами» є Мальта, Кіпр, Італія, Албанія. Наприклад, лише в одній Італії щороку мисливці вбивають до 7 мільйонів співочих дроздів. Донедавна на Кіпрі вбивали по 10 мільйонів співочих птахів на рік. У Кіпра й Мальти навіть були проблеми під час вступу до ЄС через варварське знищення пернатих – у цих країнах їх не тільки масово відстрілюють, ловлять на палі які змащують спеціальною смолою, але й ловлять у величезні тенета за допомогою звукозаписуючої техніки. Полювання на птахів тут вважають національною традицією, своєрідним молодецтвом, виявом чоловічої завзятості. До того ж окремі види співочих птахів є вишуканими делікатесами, за які ресторани платять чималі гроші (наприклад на Кіпрі таким традиційним національним делікатесом є чорноголова савка – амбелопулія). Після вступу в ЄС Кіпр неодноразово отримував попередження щодо порушення засадничої директиви європейського співтовариства 1979 року, яка зобов’язує європейські країни охороняти всі європейські види птахів і забезпечувати їм належне середовище існування. Внаслідок антропогенного впливу за період із XVII ст. на нашій планеті вимерло близько 120–130 видів птахів. На початку XXI ст. близько 1200 видів перебувають під загрозою зникнення через діяльність людини, попри зусилля щодо їх збереження. В Україні налічують 423 або 424 види. До останнього видання Червоної книги України (2009) занесено 87 видів птахів – майже всі вони під загрозою зникнення. Серед них і один із символів України – сірий жайворонок.
День сміху. В багатьох країнах, зокрема і в США його називають ще «Днем дурника». Відомий з ХVІ ст. «Обманывают и обманываются. Хорошо, если бы это случалось только первого апреля. Откуда взял своё начало этот нелепый обычай?» (Т.Г. Шевченко, «Щоденник», 1 квітня 1858 р.) Кобзар, хоч і полюбляв дотепні жарти і гострий гумор, «дня сміху» не розумів. Миколі Васильовичу Гоголю цей день дуже подобався. Втім, з роками, а надто після того як став глибоко віруючим християнином, то й він відмовився від звичаю розігрувати друзів. Федір Достоєвський обманювати нікого не любив, але вважав, що в цей «спеціальний» день можна й пожартувати над ближніми – гріха не буде. Щоправда, гумор у Федора Михайловича був специфічний, а розіграші були не надто вигадливими. Як згадує у спогадах його дружина Анна Григорівна Достоєвська, одного разу чоловік вранці схвильованим голосом попросив її дістати з ліжка пацюка, якого він буцімто задавив вночі. Анна Григорівна у супроводі зацікавлених дітей направилася в кімнату чоловіка, й почала ретельно обстежувати разом з дітьми ліжко, перетрушувати постіль, всюди заглядаючи, але так нічого і не знайшла. Пошуки виявилися марними. «Куди ж ти його кинув?» - запитала вона. «Перше квітня!» – сміючись відповів він, у захваті від своїх хитрощів.
Події дня:
95 років тому (1920) засновано Литовське інформаційне телеграфне агентство ЕЛЬТА. З 4 жовтня 1995 року – акціонерне товариство.
35 років тому (1980) в Лусакі (Замбія) була утворена Конференція з координації розвитку країн Півдня Африки; з 17 серпня 1992 року - регіональне Співтовариство розвитку Півдня Африки.
25 років тому (1990) було створено державний заповідник «Медобори» у Тернопільській області загальною площею 10455 гектарів. Саме тут найкраще зберігся генофонд органічного світу, а довколишній ландшафт – залишок коралового рифу первісного стану, що існував 15-20 мільйонів років тому у прибережних водах теплого Сарматського моря, відзначається особливою мальовничістю. Майже 92 відсотки заповідної території покрито лісами. Але чи не більшу цінність мають історичні релікти Медоборів, для яких заповідник став надійним «дахом». Зокрема, добре збережені рештки язичницьких городищ, які у ХІІ-ХІІІ століттях були центром руського язичництва взагалі.
Ювілеї дня:
206 річниця від дня народження Миколи Васильовича Гоголя (1809-1852), письменника, одного з найзагадковіших класиків світової літератури. Перший з вітчизняних письменників, хто намагався піднятися над політичними й національними бар’єрами – до чистоти християнської істини, і у цих спробах не був зрозумілий сучасниками. Заради зовнішнього ефекту у Гоголя можна цитувати окремі блискучі рядки «на злобу дня». Наприклад, такі: «Приставить нового чиновника для того, чтобы ограничить прежнего в его воровстве – значит сделать двух воров вместо одного… На следующий год окажется надобность ограничить и того, который приставлен для ограничения, и тогда ограничениям не будет конца». Проте, хочеться згадати інші його слова, написані незадовго перед смертю: «Страшна душевная чернота, и зачем это видится только тогда, когда неумолимая смерть уже стоит перед глазами!» Висловлення, радше, в дусі старців Оптіної пустині, чиїм гостем неодноразово був Гоголь, аніж автора чудесно легких, блискучих «Арабесок» або «Вечорів на хуторі біля Диканьки».
200 років від дня народження Отто фон Бісмарка (1815-1898), німецького державного діяча, дипломата, князя, першого рейхсканцлера Німецької імперії в 1871-1890 рр. Провів об’єднання Німеччини. В 1878 році видав Винятковий закон проти соціалістів, водночас проводив помірковані соціальні реформи. Один з головних організаторів Троїстого союзу (1882), направленого проти Росії та Франції. Народився Отто Бісмарк у юнкерській родині. Змінив дві гімназії, вчився не надто старанно. Захоплювався творами Шіллера, Гете, Шекспіра. Блискуче вивчив французьку мову (Франція на той час була ворогом Німеччини). «Він схожий на мале лисиня, що сидить у залізній клітці, але знає, що обов’язково вирветься звідти», - сказав про 12-річного Бісмарка один з істориків, розглядаючи фотографію майбутнього «залізного канцлера». Згодом Отто Бісмарк закінчив університет Георга Августа в Геттінгені де вивчав право. У юності він був задиркуватий і дуже самолюбивий. За перші 9 місяців навчання він брав участь у 24 (!) дуелях. У першій дуелі його поранили, шрам на обличчі залишився на все життя. До того ж був гульвісою. По закінченні університету Отто влаштувався на службу, але невдовзі його звідти звільнили. До 1846 року (31 рік) він ніде не служив, проводячи час у батьківському маєтку. «Моя гордість вимагає від мене керувати, а не виконувати чужі накази», - самовпевнено заявляв він. Як зауважив один із сучасних дослідників, «кар’єру йому зробила Історія». У 32 він одружився, шлюб був вдалий. Того ж 1848 року Бісмарк, затятий монархіст, стає депутатом парламенту від дворянства. Його помітив король Вільгельм Перший, але написав на пропозиції міністра внутрішніх справ: «Затятий реакціонер. Використати згодом». У 1859-1862 рр. він був посланцем німецької держави у Петербурзі, з 1862-го - прем’єр-міністр Пруссії. Саме тоді він сказав досить відому фразу: «Великі питання вирішуються не розмовами і більшістю, а залізом і кров’ю». Європу лихоманило від революцій, а революції Бісмарк ненавидів, протиставляючи їм жорстку монархічну централізовану систему і мілітаризм. «Революції готують генії, здійснюють революційні фанатики, а її плодами користуються пройдисвіти», - це теж знаменита його фраза. Бісмарк ненавидів вільнодумство, був прибічником дисципліни, військової сили та мудрої дипломатії. Він мріяв про сильну й єдину країну. Німеччина на той час (ще з ХІV століття) була роз’єднаною державою, яка складалася з 39 дрібних держав-князівств, королівств і герцогств – така собі доволі пістрява мозаїка. Центральна влада начебто й була – адже обирався король, але вона була досить умовною, князівства мали дуже велику автономію (можна сказати, що нинішній федеративний устрій сучасної Німеччини – звідти, з глибокої історичної традиції самостійності). За майже 28 років правління Бісмарку вдалося втілити в життя задумане. Можливо він і надалі б віддано служив Пруссії та імператору, але в 1888 році Вільгельм І помер, а на зміну йому прийшов Вільгельм ІІ (онук), який під тиском молодих генералів мало не примусив Отто фон Бісмарка подати у відставку, що він і зробив у 1889 році. Через 9 років «залізного канцлера» не стало. Останні роки життя він провів у інвалідному візку, зневірений, морально пригнічений. Дружина померла, синам не вдалося зробити кар’єру, державі він був непотрібний. Сучасники називали його диктатором і деспотом. Він сам вибрав для себе епітафію: «Вірний німецький слуга кайзера Вільгельма І». Оцінки історичного значення постаті Отто фон Бісмарка різняться. «Він залишив після себе націю, абсолютно несформовану політично, повністю позбавлену політичної волі, яка звикла до того, що людина зверху вкаже політичний курс», – пише британський соціолог Макс Вебер. Наостанок декілька відомих висловлювань Отто фон Бісмарка: «Ніколи не вірте росіянам – росіяни не вірять навіть самі собі»; «Ніколи нічого не задумуйте проти Росії, бо на кожну вашу хитрість Росія відповість непередбачуваною дурістю»; «Бог особливо прихильний до дурнів, п’яниць і Сполучених Штатів Америки»; «Глупота – дар Божий. Утім не варто ним зловживати». У Радянському Союзі в 1940-1941 рр. був виданий тритомник «Мыслей и воспоминаний» Отто фон Бісмарка.
150 років від дня народження Ріхарда Зігмонді (1865-1929), австрійського хіміка, лауреата Нобелівської премії з хімії (1925). Встановив гетерогенну природу колоїдних систем. Висунув теорію капілярної конденсації пари (1911). Розробив способи отримання кольорового скла. Створив спільно з австрійським фізиком Г. Зідентопфом щілинний ультрамікроскоп (1903), ультрафільтр (1922).
140 років від дня народження Едгара Уоллеса (1875-1932), англійського письменника, одного з творців жанру «трилера». Прийоми, запроваджені ним, широко використовувались багатьма письменниками. Автор понад 150 романів, близько 300 оповідань, а також п’єс, кіносценаріїв («Історія Першої світової війни» в 10 томах, романи «Мелодія смерті», «Трійка з Кордови», «Загублений мільйон», «Обличчя в темряві», «Чорний абат» та ін.).
95 років від дня народження Тосіро Міфуне (1920-1997), відомого японського актора, продюсера. Був одним з улюблених акторів Акіри Куросави. За 18 років співпраці зіграв у 16 його кінофільмах (щоправда, надалі творчі шляхи митців розійшлися). Талант актора, для якого характерні виразність пластики, бурхливий темперамент, найорганічніше розкрились у творах романтико-героїчного жанру «кенегі» («Расьомон», «Сім самураїв», «Тілоохоронець», «Червона борода» та ін.), а також у стрічках «На дні», «Ідіот», «Макбет». Загалом знявся у 134 фільмах, що закріпило за ним амплуа дещо брутального, але шляхетного воїна, який у мільйонів людей у цілому світі асоціюється сьогодні з поняттям «японський самурай». У 1984 році, за підсумками загальнонаціонального опитування, артист був визнаний «символом японського чоловіка, втіленням ідеалів честі, гідності та сили». Заснована актором кінокомпанія (1962) «Міфуне Продакшн» існує й сьогодні.
80 років від дня народження Вадима Дмитровича Крищенка (1935), українського поета-пісняра, відомого майстра авторської пісні. Понад 300 його творів стали піснями, серед яких «Берег любові», «Хай щастить вам, люди добрі», «Родина», «Білі нарциси», «Ласкаво просимо». Його твори входять до репертуару таких знаних українських виконавців як Софія Ротару, Лілія Сандулеса, Іво Бобул, Оксана Білозір, Павло Зібров та багатьох інших. 5 квітня о 18 годині в Національному палаці мистецтв «Україна» відбудеться ювілейне пісенне дійство «День сповіді», присвячене ювілею митця.
75 років від дня народження Вангарі Маатаї (1940-2011), активістки екологічного руху в Кенії, професора, першої жінки Африканського континенту, удостоєної Нобелівської премії миру (2004). Засновниця міжнародного екологічного руху «Зелений пояс» (1977).
В матеріалі використані фото: photo.ukrinform.ua, wikipedia.org
