7 квітня. Цей день в історії

Всесвітній день здоров’я. 7 квітня 1948 року набрав чинності Статут Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Православне свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Євангеліст Лука пише: «…від Бога був посланий Архангел Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет, до діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосиф, із дому Давидового, а ім’я діві – Марія… Ангел промовив до неї: «Не бійся, Маріє, - бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина народиш, і даси Йому ймення Іісус…»   Напрочуд гарно сказав про це свято в одній із своїх численних проповідей святитель Іоанн Златоуст: «Знову радісна новина, знову  вість про свободу, знову повернення, знову звільнення від рабства: ангел веде розмову з Дівою, як із жоною вів розмову змій... Гавриїл був посланий проголосити про всесвітнє спасіння; Гавриїл був посланий до Діви, щоб змінити ганьбу жіночої статі на честь; Гавриїл був посланий, щоб заручити творіння з Творцем; був посланий світильник, щоб указати на Сонце правди; був посланий променистий ранок, що біг попереду світла нового дня; був посланий Гавриїл, котрий показував Того, Хто знаходиться в надрах Отця і в обіймах Матері; був посланий Гавриїл, котрий показував на Того, Хто знаходиться на троні і у вертепі; був посланий воїн, що сповіщав про таїнство Царя, - таїнство, яке пізнається, осягається лише вірою, яке не досліджується  надмірною цікавістю – таїнство, яке сповідують, а не вимірюють».

Міжнародний день пам'яті про геноцид в Руанді. Заснований Генеральною асамблеєю ООН 23 грудня 2005 року разом з інформаційною та просвітницькою програмою. Ця програма покликана мобілізувати громадянське суспільство «в цілях збереження пам'яті про жертви геноциду в Руанді, з тим щоб, сприяти недопущенню геноциду в майбутньому». Події, яким присвячена міжнародна дата, відбулися в Руанді в 1994 році, коли тимчасовий уряд, який прийшов до влади в результаті військового перевороту, почав знищувати людей, яких визнав своїми ворогами - як за політичними ознаками, так і за етнічними. Число убитих за сто днів склало, за різними даними, від півмільйона до мільйона осіб.

Події дня:

220 років тому (1795) у Франції був прийнятий декрет про введення так званої метричної системи мір. Розроблена ця система була ще за часів Великої французької революції. Саме вчені цієї країни й запропонували взяти за одиницю довжини один метр. Але використовуватися іншими країнами ця одиниця почала лише з 1875 року, коли 17 держав (у тому числі й Російська імперія) підписали так звану Метричну конвенцію.

80 років тому (1935) ЦВК і РНК СРСР «з метою боротьби зі злочинністю серед неповнолітніх» прийняли постанову «Про заходи боротьби зі злочинністю серед неповнолітніх». Ця постанова знизила вік кримінальної відповідальності до 12 років і включала усі заходи кримінального покарання у тому числі і розстріл. Постанова діяла до 1941 року, коли вік повної відповідальності був підвищений до 14 років (зараз - до 18 років).

Ювілеї дня:

245 років від дня народження Вільяма Вордсворта (1770-1850), англійського поета. Один з найвидатніших поетів англійського романтизму. Зближення Вордсворта з Семюелом Колріджем і Робертом Сауті в кінці 90-х рр. ХVІІІ ст. привело до утворення так званої «озерної школи» поетів; збірка «Ліричні балади» стала її маніфестом. Автор філософської поеми «Прогулянка», автобіографічної поеми «Прелюдія, або Розвиток свідомості поета» та ін. 23 квітня виповнюється 165 років від дня його смерті. 

165 років від дня народження Руфіна Гавриловича Судковського (1850-1885), українського живописця-мариніста. Навчався в Одеській рисувальній школі та Петербурзькій академії мистецтв (з 1882 р. – її академік). Найвідоміші роботи: «Очаківська пристань», «Тиша на морі», «Дар’яльська ущелина», «Штиль». Картини митця зберігаються в Державній Третьяковській галереї (Москва) та інших музеях Росії та України.

155 років від дня народження Вілла Кіта Келлога (1860-1951), англійського промисловця, філантропа, винахідника харчових пластівців.

135 років від дня народження Олександра Костянтиновича Богомазова (1880-1930), українського живописця і графіка. В історію українського мистецтва увійшов як співзасновник (разом з Олександрою Екстер) мистецького об’єднання «Кільце» (1924) та керівник оформлення революційних свят у Києві. У своїй творчості пройшов кілька творчих періодів. Найбільш відомі з них – кубофутуризм та спектралізм.

130 років від дня народження Володимира Ілліча Бошка (1885-1949), українського юриста. Займався вивченням питань теорії держави і права, історії політичних учень, цивільного та сімейного права.

125 років від дня народження Олександра Андріановича Аленича (1890-1923), українського фізика і астронома. Відомий учений, який присвятив свою наукову діяльність вивченню метеоритів.

110 років від дня народження Миколи Андрійовича Частія (1905-1962), українського співака (бас), народного артиста УРСР. Соліст Харківського (1927-1935), Тбіліського (1941-1944) та Київського (1935-1941; 1944-1958) театрів опери та балету. Лауреат Державної премії СРСР (1950).

100 років від дня народження Біллі Холідей (Елінора Фаген; 1915-1959), видатної американської співачки, однієї з перших негритянських джазових виконавиць. Її ім’я ставлять в один ряд з іменами Бессі Сміт, Елли Фіцджеральд і Сари Вон. Біллі Холідей працювала разом з Бені Гудменом, Лестером Янгом, Беном Вебстером, Теді Вілсоном, Каунтом Бейсі, Дюком Еллінгтоном, Чу Беррі та іншими видатними джазменами «золотої доби» американського джазу. Співачка відома передусім своєю неповторною манерою виконання блюзів. Її голос не можна назвати сильним, як приміром у Елли Фіцджеральд, але почувши його лише раз, ви не забудете його ніколи. Як зауважила в одному з інтерв’ю співачка, вона намагалася об’єднати виконавську манеру Луї Амстронга і Бессі Сміт. Дехто з сучасників вважав, що голос Біллі можна сплутати зі звуком труби її товариша Лестера Янга. «Не думаю, що я взагалі «співаю», - сказала якось Холідей, - я намагаюсь імпровізувати, як Лестер Янг, Луї Амстронг та інші джазмени, котрих обожнюю. Виходить саме так, як я відчуваю. Ненавиджу прямолінійний спів». Біллі Холідей не мала музичної освіти. Вона співала тільки те, що їй подобалося. Це могла бути прониклива, а від того ще більш моторошна, блюзова балада про лінчування негрів («Strange Fruit»), а могли бути й легковажні вуличні пісеньки, які вона, завдяки своєму таланту ввела в джаз. Деякі з них стали стандартами. Померла «Леді Дей» (за легендою саме таке прізвисько дав їй Лестер Янг, а вона, в свою чергу, називала його «Містер През» (тобто «президент»)) у 44 роки в Метрополітен-шпиталі від раку печінки. За дверима лікарняної палати стояли на варті двоє поліцейських – співачка помирала під арештом, у неї вкотре знайшли наркотики. На її банківському рахунку залишилось 70 центів, а до ноги, під ковдрою, були прив’язані 750 доларів. Останній її альбом «Lady in Satin» вийшов за рік до смерті. Критики називали його найжахливішим і найпрекраснішим водночас. Кокаїн і алкоголь зробили свою чорну справу – вони майже вбили її неповторний голос, так само як і її тіло (у свої 40 вона виглядала на 60), але вона все одно співала, а публіка аплодувала їй – неперевершеній «Леді Ді» – темношкірій співачці у білій сукні з квітами білих гарденій у чорному волоссі – саме такою запам’яталася вона публіці. Елла Фіцджеральд – тодішня суперниця Біллі Холідей (це згодом вона стане беззаперечним «голосом №1»), навіть трохи заздрила зовнішності Біллі. У Холідей було коротке, але буремне життя. Народилася вона у бідній негритянській родині. Її матері виповнилося лише 13 років, батькові – 18, і він незабаром кинув і подружку, і дитину. Молоду жінку вигнали з дому й вона змушена була працювати на найважчих роботах, зокрема, й займатися проституцією. Маленька Біллі дев’ятирічною мила східці заможним городянам («цим білим сучкам», як напише вона в автобіографічній книзі), в 12 її згвалтували, а в 14 вона (не без допомоги матері) й сама стала повією – за 20 доларів обслуговувала клієнтів гарлемської мафії. Дівчину неодноразово арештовували, відправляли до дитячих притулків. Музику вона відкрила для себе в 11 років. Вона тоді працювала прибиральницею в борделі й власниця закладу дозволяла малій слухати грамофонні платівки – це були записи Луї Амстронга і Бессі Сміт. Свій перший студійний запис Біллі Холідей зробила у листопаді 1933 року – їй на ту пору виповнилося лише 18 років. Про свою непросту долю співачка написала в автобіографічній книзі «Леді співає блюз» (співавтором був Вільям Дафті з «Нью-Йорк Пост») – книга відповідає стандартам тогочасного глянцю: там є скандальні історії, секс, тюрма, наркотики, нещасливе кохання та слава. Вийшов такий собі карамелізований міф, хоча, як зауважив один із критиків, «смак у карамелі доволі гіркий». У 1972 році Даяна Росс знялася в ролі Біллі Холідей у кінострічці «Леді співає блюз». У 1986 році на Алеї Слави було відкрито Зірку Біллі Холідей, а наступного року співачка посмертно була удостоєна почесної «Греммі». Ім’я Холідей можна зустріти в художніх творах таких палких шанувальників джазу як Хуліо Кортасар і Харукі Муракамі. Її обожнювала зірка року (і теж «падший ангел») Дженіс Джоплін. Нині у любові до Холідей освідчуватиметься одна з кращих джазових виконавиць Кассандра Вілсон – до столітнього ювілею Холідей вона переспівала хіти Біллі. Реліз диску «Coming Forth By Day», що складається з 11 кавер-версій, запланований на сьогодні. «Я захоплююсь голосом Біллі Холідей з тієї миті, як уперше почула її голос. Вона є моєю натхненницею протягом всієї кар’єри», - зауважила Кассандра Вілсон. «Леді співає блюз. / Вона не ховає нічого, / Вона розповідає про те, / Що трапилось. / Нехай цілий світ знає, / Про що – цей блюз. / Знає, що блюз - / Це біль у твоєму серці». «Леді Дей» як ніхто знала, про що співає.

95 років від дня народження Раві Шанкара (1920-2012), найвідомішого у світі індійського музиканта, виконавця на ситарі. Його міжнародна кар’єра, згідно з Книгою рекордів Гіннеса, була найтривалішою у світі. Митець неодноразово гастролював і в Україні.

70 років від дня народження Василя Івановича Голобородька (1945), визначного українського поета, майстра верлібру. Родом з Луганщини. Автор поетичних збірок «Зелен день», «Ікар на металевих крилах», «Калина об Різдві», «Летюче віконце» та ін. Лауреат Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1994), премій Василя Симоненка, Миколи Трублаїні. Вірші поета перекладені на півтора десятка європейських мов. Був одним із улюблених поетів Василя Стуса. Михайлина Коцюбинська зауважувала, що віршам Василя Голобородька притаманна «геніальна дитяча наївність». Протягом останніх 20 років Василь Голобородько вивчає казки, видав у Луганську та Алчевську дві «казкознавчі» книжки «Соловейку, сватку, сватку» і «Ой, вінку, мій вінку». Після окупації Луганщини проросійськими сепаратистами мешкає в Києві. «Мушлею йому споконвіку / хотілося ліпитися до дна  корабля / Він ставав мушлею і ліпився дуже щільно / що вже й не відірвеш було / І ніхто  йому не сказав що він не мушля / а корабель у цьому морі». («Мушлею  йому  споконвіку…»)

Роковини смерті:

90 років з дня успіння Тихона (Бєлавін Василь Іванович; 1865-1925), патріарха Московського і Всієї Русі (з 1917). В листопаді 1917 року був обраний Всеросійським Помісним Собором Російської православної церкви на патріарший престол. Йому випав нелегкий жереб посісти його в роки жорстоких гонінь на церкву. Під час Громадянської війни закликав до припинення кровопролиття. У посланні до Ради Народних Комісарів писав: «Ви розділили весь народ на ворогуючі між собою стани і кинули його в небувале за жорстокістю братовбивство». На Тихона було скоєно декілька замахів. Нова влада піддавала його арештам, тюремному ув’язненню. Тринадцять місяців в’язниці підірвали його здоров’я. Патріарха хоронили понад сто тисяч вірних християн з усієї Росії. Похований в Малому соборі Донського монастиря. Канонізований Російською православною церквою. Цього дня вшановують його пам’ять.

В матеріалі використані фото: wikipedia.org