Ліси гинуть за бурштин
Чи знаєте ви, що в Україні є справжні «місячні» пейзажі? Чи знаєте ви, що з лісів Рівненщини, Житомирщини та Волині масово мігрує дикий звір, а валка лісу, збирання ягід і грибів давно вже перестали бути в цих областях основним видом заробітку для місцевого населення? Чи бачили ви, як виглядають вивернуті назовні надра або ліси, що схожі на майданчик для зйомок апокаліптичного кіно?
Багатство української землі - поклади високоякісного бурштину - фактично занапащає унікальну природу Полісся, як і людей, прив'язаних до бурштинової жили.
Сьогодні багато говорять про контрабанду та потенційні прибутки з легалізації видобутку цього каменю. «За деревами лісу не видно». Є таке гарне прислів'я. Так і в Україні лісу не видно через те, що сьогодні всіх цікавить, насамперед, створення механізму надходження грошей до бюджету (про це, до речі, йде мова в проекті закону про видобуток та реалізацію бурштину, редакція якого вже пройшла перше читання), а от механізми відновлення лісових масивів після видобування сонячного каменю поки що не прописані (навіть у законі, про який зараз тільки й мови)
Бурштинова лихоманка на сотнях гектарів
З’явилася проблема нелегального видобутку бурштину не місяць, не рік, і навіть не п'ять років тому. Проте коли якесь питання заслуговує уваги Президента, воно автоматично заслуговує уваги як законодавчої, так і виконавчої гілок влади. З бурштином сталося саме так. 2 липня цього року на нараді з представниками силових відомств у Львові Президент України Петро Порошенко наказав розібратися з проблемою і вже за два тижні показати позитивну динаміку і зрушення в цьому процесі.
А зрушення вкрай потрібні, бо Україна втрачає сотні гектарів поліського лісостепу. Сьогодні інформацію про приблизні обсяги видобутку надають громадські активісти. Саме на їх дані посилається заступник міністра екології та природних ресурсів Світлана Компанієць - найактивніше видобувають бурштин на Рівненщині, там втрачено близько 420 га та на Житомирщині - близько 200 га.
Разом з тим, за словами еколога ГО «Бюро екологічних розслідувань», на Волині ситуація трохи краща. Там лише точково копають бурштин, тож площі не налічують і десятка гектарів.
Сьогодні бурштин видобувають двома методами: копають і вимивають з-під землі. Обидва способи завдають нищівної шкоди лісовим масивам та всій екосистемі регіону.
Наразі легальний видобуток ведеться лише держпідприємством «Бурштин України», яке нещодавно було виведене зі стадії банкрутства.
«Також право на видобуток мають дві приватні компанії ПАО «Ред Мет» та ТОВ «Сонячне ремесло», - прокоментувала ситуацію Світлана Компанієць.
Обсяги ж нелегального видобутку, за її словами, сьогодні в сотні разів перевищують легальний і сягають від 150 до 300 тонн на рік, що еквівалентно 1,5 млрд доларів.
Купують нелегальний бурштин здебільшого Польща, Китай та Росія.
У регіонах ідею законодавчого регулювання видобутку каміння сприймають з оптимізмом. Адже легальний видобуток дозволить і забезпечити людей офіційною роботою, і проводити рекультивацію місць видобутку, та й бюджет зможе поповнюватися.
Бурштинові гроші
Зрозуміло, що видобуток бурштину давно вже став для Полісся традиційним видом бізнесу. На Рівненщині бурштинова лихоманка триває вже років із 20. Як говорять місцеві, збирання грибів і ягід уже не є традиційним сезонним заробітком місцевих жителів. Доходить до того, що їх уже не цікавить навіть деревина - копаючи кількаметрові ями вони не використовують деревину повалених дерев.
Таке нехлюйське відношення до природи краю вражає, але, як сказав один із моїх співрозмовників, Джек Лондон зі своєю «Золотою лихоманкою» мав би безліч сюжетів, якби міг побувати на ділянках, де видобувають бурштин.
Сьогодні люди женуться перш за все за грошима і більшості байдуже, що місцевість, де жили їх пращури і житимуть нащадки, перетворюється на справжню глинисто-піщану пустелю.
Ціна питання - 5000 доларів за 1 кг фракції «100» бурштину. Такі дані навів мені громадській активіст Роман Захарчук.
Звичайно є «аматори», що копають самостійно, а є організовані групи, які платять за «захід на ділянку» 300-500 доларів на день. Таку «данину», за словами Романа Захарчука платять ті, хто організовує людей на видобуток.
«В день ті, хто копають, або ті, хто миють, отримують по 50-100 доларів. Якщо дуже пощастить, і камінь буде великим, то можна і 1000 доларів заробити, але це як джек-пот - не кожному пощастить», - додає активіст.
А які ж втрати несе лісове господарство регіону?
Оцінюючи масштаби катастрофи
У Держлісагенстві підрахували, що мова йде про мільйони гривень збитків та мільярди гривень, необхідних на відновлення зруйнованих ділянок, де шукають сонячне каміння.
“За півроку визначено 194 га порушених земель. З них 157,2 га - лісові насадження, а 80,7 га - болото. Щодо прямих збитків, це близько 1 млн гривень через пошкоджену деревину. А щодо екологічних наслідків, ми не можемо поки порахувати”, - розповідає начальник Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства Андрій Курінський.
Спеціаліст наголошує, що мова йде про фактичне знищення лісових насаджень, рослинного покрову, непоправне порушення гідрологічного фону.
«Коли миють бурштин, утворюються ями глибиною до 20 метрів, а копачі риють ями на 3-5 метрів», - додає Курінський.
Він підкреслив, що для рекультивації 1 га лісу знадобиться від 100 до 400 тис. гривень.
«Це мінімальні розрахунки. Там лишилися пні, повалені дерева. Потрібна потужна техніка», - додає представник Держлісагентства.
Можемо зробити найпростіші розрахунки: маємо, за даними активістів, 620 га пошкоджених земель на Рівненщині та Житомирщині, множимо цю цифру на мінімальну вартість рекультивації - отримуємо 62 млн гривень. І це мінімальні та дуже приблизні дані.
Якщо говорити про відновлення ділянок, де бурштин вимивали на поверхню за допомогою помп, то взагалі ще питання, чи можуть бути ці території рекультивовані. Але вже зараз спеціалісти говорять про потребу у чималих коштах, навіть на етапі проектних робіт.
«Дерева підмиваються і падають, треба досліджувати і дивитися рівень підняття грунтових вод, води треба витягувати, давати підсохнути, а потім засипати», - ділиться думками Курінський.
Поки зрозуміло, що, скоріш за все, кожна ділянка буде розраховуватися окремо, все залежатиме від рельєфу, пошкоджень. Не виключають екологи і того, що деякі ділянки не будуть відновлені.
«На деяких ділянках назовні виходить уже майже материнська глиниста порода, це те, що є на глибині 5-10 метрів», - розповів Андрій Курінський.
Еколог резюмував, що у випадку з бурштином класичних правил видобутку корисних копалин, зрозуміло, не притримувалися. Про збереження родючого шару грунту ніхто навіть не задумався. Для того, щоб зрозуміти рівень шкоди, завданої природі, варто пригадати, що 1 см гумусу відтворюється впродовж 50 років.
Недоліс і недоболото
Про це мало хто думає з копачів, частково заспокоюючи себе, що природа відтвориться самостійно. Не відтвориться - запевняють екологи.
«Природа не відновлюється самостійно після видобутку, - каже Курінський. - Збитки колосальні».
Анатолій Павелко погоджується з цією думкою і говорить про те, що видобуток бурштину в такий спосіб, як сьогодні, екосистему знищує.
«Там 70-80 років повноцінного лісу не буде. Цей ліс, що залишається на ділянках, хворітиме. Його кореневу систему порушено, водозабезпечення дерев пошкоджено. Через це утворюється або піщана пустеля, або якщо підводили воду для помп, то утворюється заболочена ділянка», - наголошує еколог.
Проте ситуація не настільки безнадійна: якщо кошти будуть знайдені і відновлення почнеться, то навіть на піщаних масивах ліс рости може, давайте згадаємо ліси на Херсонщині.
Також можна засаджувати заболочені ділянки, на яких працювали помпами. Якщо навіть не вдасться повністю відвести воду, то є певні породи дерев, що зможуть там рости.
«На Житомирщині і Рівненщині домінуючі породи дерев - сосни. Сосна є дуже чутливою до надлишкового зволоження. Менш чутливими є берези, вільха або осика, але господарська цінність їх є нижчою, хоч і строки зростання нижчі», - зазначив Павелко.
Більш того, природа може певним чином відновити і заболочену ділянку. «Осика, верба рости будуть, але на таких «недомолотах» не буде рости та ж журавлина, не проживатимуть певні види цінного звіра», - коментує еколог.
Потрібні закони, гроші і... совість
Сьогодні Держлісагентство готується активно включатися у процес відновлення, бо ці ділянки підпадають саме під його юрисдикцію, а якщо восени буде прийнято закон про регулювання видобутку та реалізації бурштину, то щодо цілої низки ділянок необхідно буде приймати рішення. Що з ними робити? Рекультивувати? Залишати? Чи частково покладати функцію відтворення на власника ліцензії на видобуток на певній ділянці?
З проекту закону № 1351-1 поки зрозуміло, що рекультивація передбачена. Але як бути, якщо геологічна експертиза визнає доцільним продовжувати копати бурштин там, де вже проводився незаконний видобуток? Хто відповідатиме за те, щоб відносити ділянку після завершення легального видобутку?
Проектом закону, що сьогодні вже пройшов перше читання, це не регламентується - потрібні будуть підзаконні акти або зміни до чинної редакції документа.
«Основна претензія, що норми екологічного контролю не прописані. Законопроектом вимоги і без того слабкого екологічного законодавства проігноровані. Запропоновано бурштин мало не вивести з-під дії екологічного законодавства. Про рекультивацію згадано побіжно», - говорить Павелко.
Екологи впевнені, що відповідальність має нести надрокористувач та пропонують впровадити практику внесення застави (або депозиту).
«Механізм екологічної застави. Коли компанія, яка хоче розробляти, повинна внести заставу, якої вистачить на проведення рекультиваційних робіт по завершенні видобутку. Якщо сама проводитиме, кошти повертаються», - пояснює Анатолій Павелко, з думкою якого погоджується і Андрій Курінський.
Сьогодні, за даними Держлісагентства, лише в Житомирській області на території лісгоспів працює від 3 до 5 тис. людей щодня, а на вихідні - до 10 тис.
«Ліс уже перетворили на смітник, витоптують трав'яний покров, смітять. Ліс не терпить такої кількості людей, відбуваються незворотні процеси в його екосистемі», - говорить Курінський.
І це на додаток до бурштинових копалень.
Зрозуміло, що в наші складні часи кожен виживає, як може, що потрібне законодавче регулювання видобутку, але ж хіба все в цьому житті слід хапати, не думаючи про наслідки? Може, вже час відійти від, на жаль, традиційного «живемо одним днем» і перестати нищити середовище свого ж проживання?
Ольга Прядко, Київ.
