Незалежність: 25 років за 25 днів. Марчук по-російськи, граната «від Мороза», «переворот» Медведчука

Відбувся Всенародний референдум, який народ не визнав і ніколи не визнає

08.08.2016 15:46

Відбувся Всенародний референдум, який народ не визнав і ніколи не визнає

08.08.2016 15:46

Дев`ятий рік Незалежності був одним із найбільш насичених в історії новітньої України. Прихід до влади уряду Віктора Ющенка, здавалося б, повернув країну на «український» шлях. Сподівання не виправдалися, але одна з метаморфоз таки мала незворотний характер: було назавжди покінчено як із прокомуністичною більшістю в парламенті, так і з зазіханнями лівих на президентський пост.

Про все це – в спеціальному проекті Укрінформу, присвяченому річниці Незалежності України: «Незалежність: 25 років за 25 днів».

24 серпня 1999 року

Цього дня в Каневі було підписано угоду про спільні дії у кампанії по виборах президента між головними опонентами Леоніда Кучми – Олександром Морозом, Євгеном Марчуком, Олександром Ткаченком та Володимиром Олійником. Тодішній мер Черкас Олійник замінив лідера комуністів Петра Симоненка, який ще з початку літа брав участь у перемовинах з іншими опозиціонерами, але в останній момент вийшов із переговорів. Суть угоди полягала в тому, що перед голосуванням троє кандидатів знімають свої кандидатури на користь того, у кого буде більший рейтинг. Цей спільний похід за президентським мандатом в історії України дістав назву - «Канівська четвірка».

Незадовго до першого туру виборів четвірка розсварилася, і Мороз та Марчук пішли на вибори. Для Мороза це рішення принесло найбільше втрат, у першому турі він був лише третім. А от Марчуку, в обмін на його електорат, Кучмою була запропонована посада Секретаря Ради нацбезпеки і оборони, яку, до речі, він обіймав до червня 2003 року.

28 вересня

На Закарпатті в селі Мужієво на першому в Україні золоторудному підприємстві виплавлено перший злиток українського золота вищої проби - 999,9 вагою 5 кг 721 г. Українські посадовці звітували про те, що Україна увійшла до списку 40 золотодобувних країн світу. Проте, з часом кількість золота у руді почала зменшуватися. І у 2006 році Мужіївська фабрика майже припинила роботу, а через два роки і взагалі проти ТОВ «Закарпатполіметали», до якого входить підприємство, була порушена справа про банкрутство.

У 2011 році Закарпатська облрада дала дозвіл на користування надрами з метою розробки Мужіївського золотого рудника НАК «Надра України». Згодом за чітко налагодженою ще в 90-х роках схемою, обсяги видобутку руди знизилися до нуля, підприємство збанкрутувало, і його продали «за копійки». Через суди майно ТОВ «Закарпатполіметали», землі та сховища із залишками руди були передані в приватні структури, начебто близькі до екс-міністра МВС Віталія Захарченка. На початку 2016 року в ЗМІ з'явилася інформація, що Мужіївське золоторудне підприємство спробують повернути державі.

2 жовтня

Цього дня трапився найбільший скандал передвиборчої гонки за президентське крісло 1999 року. У Кривому Розі після зустрічі з виборцями в ДК Інгулецького ГЗК на кандидата від ПСПУ Наталію Вітренко було скоєно замах. У бік Вітренко і депутатів, що її супроводжували - Володимира Марченка та Наталію Лимар - кинули дві гранати РГД-5. Нардепи отримали осколкові поранення, разом з ними постраждали ще 45 осіб. Одній з активісток партії «прогресивних соціалістів», яку очолювала Вітренко, відірвало ногу. Сама Вітренко залишилась неушкодженою.

За спробу вбивства були засуджені п'ять осіб: замовник - Сергій Іванченко, який на той час був керівником виборчого штабу кандидата в президенти Олександра Мороза у Кривому Розі. А також виконавці - брат Сергія Іванченка Володимир і його приятель - Андрій Самойлов. Водночас на лаву підсудних потрапили і їхні спільники Олександр Афанасьєв та Іван Недвига.

Суд над Сергієм Іванченком тривав до 2001 року, зрештою він отримав 15 років - 5 років в'язниці загального режиму і 10 років у виправно-трудовій колонії посиленого режиму. У 2004 році Леонід Кучма помилував ув'язненого, і той вийшов на свободу.

У цій справі було багато дивних речей: досі лишається незрозумілим, яким чином Сергій Іванченко опинився на чолі регіонального штабу Соцпартії, з якою метою його брат Володимир кидав гранати (вони виявилися не бойовими, а навчальними, і до жодних жертв не мали призвести), чому їх кидали не під ноги Вітренко, а в натовп, з якою метою Володимир Іванченко ховав на подвір`ї цілий арсенал зброї (його «випадково» знайшли слідчі, замурованим у бетонні сходи), і чи це він його там заховав?

Дивною виглядає категоричність президента Леоніда Кучми, який без суду і слідства вже 4 жовтня заявив, що Сергій Іванченко – злочинець і діяв на користь Мороза.

Згодом, на плівках Мельниченка людина «з голосом Кучми» висловлює невдоволення повільним просуванням справи Сергія Іванченка. І радить: «…нам треба в чергу все і - під товариша Мороза», а «людина з голосом» Деркача (на той час голови СБУ) повідомляє, що підслідного помістили до слідчого ізолятора МВС, в компанію з 20 рецидивістами, «і через 15 хвилин він уже попросився свідчити».

Не слід забувати, що й сама Вітренко була проектом Банкової, створеним не без участі першого помічника президента Кучми Олександра Разумкова для дискредитації Мороза.

9 жовтня

У Німеччині на рингу «Оберхаузен-арени» Віталій Кличко переміг нокаутом у 3-му раунді американця Еда Махоуна. Тим самим Кличко захистив свій титул чемпіона WBO і зміцнив рекорд 26-тою достроковою перемогою в першій половині поєдинку.

31 жовтня

В Україні відбувся перший тур президентських виборів. У другий тур вийшли діючий президент Леонід Кучма і лідер Компартії Петро Симоненко, котрі у першому турі набрали 36,5% та 22,2% голосів, відповідно. За місяць до виборів спільний рейтинг претендентів від «канівської четвірки» якщо не перевищував рейтинг чинного президента, то як мінімум зрівнявся з ним. Замах на Вітренко скомпрометував Мороза і фактично розвалив четвірку - Марчук вийшов з угоди і вирішив іти в президенти сам.

14 листопада

У другому турі президентських виборів Кучма з результатом 56% переміг Симоненка, і вдруге був обраний на посаду Президента. Колишній опозиціонер генерал Марчук в другому турі підтримав Кучму, за що отримав посаду секретаря Ради нацбезпеки, яку обіймав до червня 2003 року. Все це було досить прозоро скальковано з російської практики: на президентських виборах в РФ опозиційний генерал, колишній командувач 14-ї армії Олександр Лєбєдь підтримав у другому турі чинного голову держави Бориса Єльцина, і отримав у нагороду посаду секретаря Радбезу.

18 грудня

Юлія Тимошенко стає головою партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»». Сама партія була створена ще влітку й зареєстрована в Мін'юсті у вересні 1999 року. Існує версія, що вихід з лазаренківської «Громади» і створення власної політичної сили були наслідком її знаменитих «чаювань з Кучмою» у грудні 1989 року - відвідувань опозиціонеркою резиденції Президента і тривалих діалогів з ним. Фраза «чай з президентом» уже давно стала мемом вітчизняного політичного життя, висловом, який вживає і сама Тимошенко відносно інших, «продажних» з її точки зору, політиків.

У листопаді 1999 року, після інавгурації президента Кучми, прем'єр Валерій Пустовойтенко, як того й вимагала Конституція, подав у відставку. Кучма знову вніс до ВР його кандидатуру, однак 14 грудня Рада її не підтримала. Після тижня роздумів Кучма зупинився на прізвищі Ющенка, тодішнього голови Нацбанку. Ініціатором цього призначення називають Івана Плюща. Як відомо, на першу пропозицію очолити уряд Ющенко відповів відмовою, але потім погодився. У залі ВР за нього проголосували 296 народних депутатів.

Пост віце-прем'єра по ПЕК у новому уряді отримала Юлія Тимошенко.

30 грудня 1999 року

Конституційний Суд України визнав смертну кару такою, що суперечить Конституції України. У зв'язку з цим, у 2000 році Верховна Рада України внесла зміни до Кримінального кодексу України, якими остаточно вилучила поняття «смертна кара» з офіційного списку кримінальних покарань України.

13 січня 2000 року

У Верховній Раді оголошено про створення парламентської більшості. Вона складалася з правоцентристських пропрезидентських партій. Зокрема до неї увійшли група «Відродження регіонів», СДПУ(о), «Батьківщина», «Трудова Україна», Український Народний Рух, Народний Рух України, Народно-демократична партія. Угода про створення парламентської більшості включала в себе і зобов'язання фракцій домогтися відставки всього лівого керівництва Ради.

Ліві партії разом зі спікером Олександром Ткаченком та його заступником Адамом Мартинюком протягом трьох тижнів блокували роботу Верховної Ради, намагаючись не допустити голосування за висловлення недовіри Ткаченку.

Спочатку блокування відбувалося в «м'якому» режимі. Ліві партії просто не реєструвалися для участі в голосуванні кожного разу, коли поставало питання про зміну керівництва парламенту - адже для прийняття такого рішення Радою потрібен був кворум у дві третини від складу депутатів. Згодом, це переросло у блокування трибуни і президії, кабінетів спікера та його першого заступника.

Зрештою фракції парламентської більшості прийняли рішення покинути приміщення Ради і перемістилися до Українського дому, де вони проводили свої засідання протягом двох місяців. Меншість депутатів залишилася у приміщенні парламенту, але не могла повноцінно працювати через відсутність кворуму.

21 січня

Депутати парламенту, які перейшли у приміщення Українського дому, ухвалили постанову про відкликання голови Верховної Ради Олександра Ткаченка та його першого заступника Адама Мартинюка.

1 лютого в Українському домі розпочала роботу п'ята сесія ВР України. Головою парламенту обрали Івана Плюща, першим заступником Віктора Медведчука, заступником Степана Гавриша. В партіях лівого спектру це рішення назвали «державним переворотом». Як «переворот в Українському домі» цю ситуацію довго згадували й українські політики, відтоді суворо стежачи, аби пленарні засідання парламенту відбувалися виключно у будівлі ВР. Одним з ідеологів і організаторів перевороту називають Віктора Медведчука. Зрозумілим стало й призначення прем`єром Ющенка – як крок у відповідь його прихильники не могли не проголосувати за нову посаду Плюща.

11 березня

На Донбасі на шахті Баракова стався вибух метану, що призвів до смерті 80-ти гірників. На той час під землею перебувало 277 осіб, із низ 87 - безпосередньо біля епіцентру.

16 квітня

В Україні пройшов референдум, на який було винесено чотири питання - про можливість дострокового припинення Президентом повноважень Верховної Ради у випадку, якщо парламент протягом місяця не сформує дієвої парламентської більшості або протягом 3 місяців не затвердить проект закону про Державний бюджет; про скасування депутатської недоторканності; про скорочення загальної кількості депутатів з 450 до 300 чоловік; про формування двопалатного парламенту.

На всі питання народ України дав схвальну відповідь. І за результатами плебісциту президент отримував додаткові повноваження по розпуску парламенту, отримував вплив на формування верхньої палати, яка мала захищати його від можливого імпічменту. Скорочення кількості депутатів і позбавлення їх недоторканності завдавало відчутного удару по парламентаризму.

За законом Верховна Рада мала імплементувати результати референдуму, внісши відповідні зміни до Конституції, але цього зроблено так і не було. Вважається, що дані плебісциту були сфальсифіковані за допомогою адмінресурсу, і у зв`язку з цим знову таки називають прізвище Медведчука. Однак, ніхто цього так і не довів і результати референдуму не скасував.

16 квітня

В інтернеті з'явилося видання «Українська правда», засноване та редаговане Георгієм Гонгадзе. Гонгадзе став головним редактором, а Олена Притула - його заступником.

20 квітня

У Броварах, у дев'ятиповерховий житловий будинок влучила ракета класу «Земля-Земля», що була запущена під час навчань з Гончарівського військового полігону. Снаряд упав на дах житлового будинку по вулиці Незалежності та пробив будинок наскрізь - від верху до низу. В результаті три людини померли від осколкових поранень, ще п'ятеро були травмовані.

Спочатку військові заявили про непричетність до трагедії, стверджуючи, що навчальна ракета потрапила точно в позначену ціль, і, навіть, демонстрували її уламки (згодом виявилося, що це були фрагменти іншої ракети, запущеної за тиждень до цих подій). Тому слідство почало розглядати інші версії - вибух побутового газу та вибуховий пристрій на даху будинку.

Скандал розгорівся після того, як фотокореспондент газети «Киевские ведомости» опублікував знімки, зроблені ним на даху злощасного будинку. На них виразно видно сліди стабілізаторів ракети поряд із пробитою снарядом дірою. 23 квітня військові визнали свою провину, і вибачилися перед сім'ями потерпілих. Всім постраждалим була виплачена матеріальна компенсація.

За результатами перевірок, у відставку відправили головнокомандуючого ракетних військ і артилерії генерала Володимира Терещенка і офіцера групи бойової підготовки полковника Георгія Корнєєва, першого заступника командувача військами Північного оперативного командування генерала Валерія Пашинського понизили в посаді.

20 травня

У Києві освячено відновлений Михайлівський собор.

Михайлівський собор був побудований у Києві у 1108 році - на знак перемоги киян над половцями. Собор пережив монголо-татарське нашестя, війну з поляками та шведами, буремні роки українських визвольних змагань. Але не вистояв у часи радянської «реконструкції». У 1934 році споруду було зруйновано.

Ініціював відновлення Михайлівського собору письменник Олесь Гончар. Уже навесні 2000 року була відкрита для богослужіння й відвідування центральна частина Михайлівського собору, а з початку 2001 року - Варваринський і Катерининський приділи.

5 червня

Україну із офіційним візитом відвідав президент США Біл Клінтон. Це був його другий візит у Київ. Передбачалося, що візит буде дводенним, проте Клінтон пробув в українській столиці 5 годин. Він повинен був летіти до Японії на поховання тамтешнього прем'єр-міністра.