Легка промисловість України: Шлях у ЄС, боротьба з «секонд-хендом» та китайським шматтям

Лише поодинокі українські бренди встигли та змогли заявити про себе в окремих країнах як взірець вишуканого дизайнерського смаку та краси. Однак українській легкій промисловості є над чим працювати.

Угода про Асоціацію між Україною та ЄС відкриває українським дизайнерам великі можливості для виходу на європейські ринки. Їхня продукція має нагоду стати більш конкурентоспроможною.

Існує міф, що вільний ринок товарів між Україною та ЄС нібито спричинить наплив імпорту відомих брендів, і в результаті приплив товарів іноземних виробників витіснить продукцію їхніх українських конкурентів.

Слід відзначити, що українська сторона, яка вела переговори про зміст Угоди, унеможливила подібний розвиток подій, включивши до Угоди положення про захист найчутливіших галузей промисловості. Угода є «асиметричною» на користь України: українські експортери майже одразу матимуть доступ до європейських ринків. Натомість Україна відкриватиме свої ринки значно повільніше. Близько 25% українського експорту вже прямує до ЄС.

Однак для успіху “там” потрібно негайно модернізувати легку промисловість “тут”, в Україні.

Першим кроком у цьому напрямку має бути вимога запровадження міжнародних стандартів, що несе за собою потужні зміни практик багатьох компаній.  У довгостроковій перспективі результати для української економіки будуть позитивними, адже вітчизняні компанії дістануть значно простіший доступ до ринку. Якщо цей процес проходитиме за умов поєднання цільової допомоги, інвестицій та порад з боку ЄС, то процес адаптації України до нових вимог не буде настільки важкий.

Теоретично, Україна могла б широко продавати взуття, верхній одяг, чоловічі та жіночі костюми, вечірній та весільний одяг – це товари дешевші, ніж, скажімо, аналогічні європейського виробництва. І це продукція, якою ми демонструємо високий рівень дизайнерських, конструкторських і технологічних розробок українського автора, і маємо високу додану вартість.

Однак головний біль українських дизайнерів – це тканини. Українські виробники масово використовують турецькі чи китайські, оскільки європейська сировина дуже дорога, а значить, складно отримати європейський сертифікат Євро-1. А без нього з власною продукцією у Європу не прийдеш.

Поки Європа сприймає нас як таку собі «Рабиню Ізауру», яка може задешево шити одяг на їхнє замовлення. Близько 100 українських компаній так і працюють.

Однак, щоб бути успішним, потрібно просувати свій власний продукт, а не робочу силу. Вона завжди буде дешевою, і в цьому сегменті ми вже конкуруємо з Китаєм.

Для розвитку української легкої промисловості потрібно, найперше, навести порядок із напливом “секонд-хенду” та неякісного одягу, виробленого в Азії.

Відомо, що «Асоціація дилерів одягу секонд-хенд» лобіюює пільгове 5% мито на весь  свій асортимент. А митні ставки на сировину для “українських легковиків” складають від 5-15%. Чи може після цього нова українська продукція бути конкурентніша за вживану іноземну?

Далі, слід зменшити митні ставки на фурнітуру та на сировину, з якою працюють  наші виробники (це зараз від 8-20% до 0-5%). Необхідно активніше боротися з контрабандою товарів та закрити «діри» у сірому імпорті. Слід не зменшувати, а збільшити мито на “секонд-хенд” та на продукцію азіатського, зокрема - китайського виробництва.

Також необхідно максимально знизити податковий прес у галузі і, після цього, звузити сегмент “тіньової економіки”, в якій на сьогоднішній день працюють майже 80% українських виробників: хтось офіційно платить і виживає, а хтось шиє в підвалах та демпінгує ціноутворенням, не забезпечуючи якість продукції та нормальні і захищені умови для робітників.

Як наслідок, це призводить до низьких зарплат швачок, непопулярності цієї професії, масового виїзду наших фахівців за кордон. Українські виробники вже починають звертатись до В’єтнаму та Узбекистану за робітниками.

Тепер про ринки.

Одного разу одна австралійка була в Києві та придбала одяг українського дизайнера. Повернувшись до своєї країни, її подружки буквально не давали проходу, питаючи - де вона це придбала. Вони не могли повірити, що це одяг українського дизайнера.

Це, власне, один з багатьох прикладів того, що наш одяг нічим не поступається взірцям із вітрин модних бутиків.

Якщо говорити про ринки для українського одягу, то перспективна для нас співпраця

може скластись із Голландією. Це торговельна країна, яка сама не надто багато виробляє у легкій промисловості, але змогла б, як «торгуюча нація», широко продавати нашу продукцію. До речі, перемовини щодо цього вже тривають.

Далі, Британія. Досить дорога країна, в якій наш одяг при правильній подачі та лобізмі міг би бути дуже конкурентним.

Не слід виключати зі списку потенційно цікавих ринків країни, де проживають етнічні українці. Це ті ж Австралія, Канада, Бразилія, Аргентина, США.

Діаспора готова сприяти просуванню українських товарів, однак самим виробникам варто подумати про якісний промоушн та комунікацію своїх товарів і брендів на міжнародних ринках.

Перші серйозні виходи на ринок Канади відбуватимуться після канадсько-українського форуму в Торонто. Зокрема, 16-19 вересня в цьому місті українські дизайнери та виробники представлять свої колекції майже 100 тис. канадській аудиторії.

Національне галузеве партнерство в легкій промисловості України «Fashion Globus Ukraine» разом з Канадсько-українською торговою палатою організовує 19 вересня круглий стіл по легкій промисловості «Україна-Канада можливості співпраці». З нами їде досить велика делегація виробників та дизайнерів для перемовин з канадськими байерами.

Успішним для українських виробників-легковиків міг би також бути ринок Казахстану. На тамтешніх виставках українські товари виглядають дуже привабливо, вони цікаві для місцевих покупців.

Практично нереально вийти на ринки Азії, оскільки ментальність та загальний тип культури масового споживача у країнах цього регіону навряд чи відповідають стилю одягу українського виробника. Але водночас це країни-виробники тканин та одягу, тому вони нам і цікаві лише сировиною.

Голда Виноградська, дизайнер, голова Національного галузевого партнерства у легкій промисловості Fashion Globus Ukraine

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства