У Вінниці відкрили меморіальну дошку сотнику Армії УНР Семену Якерсону

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Символічно, що сьогодні, у День Збройних Сил України, ми відкриваємо дошку, саме тій людині, яка сто років тому, будучи соратником Симона Петлюри приймала досить активну участь у формуванні українського війська і оборони української держави під час визвольних змагань початку ХХ ст. І сьогодні і тоді, люди різних національностей, захищали незалежність і територіальну цілісність нашої держави. 

Це там на Сході України намагаються внести розбрат у національну єдність українського народу. Семен Якерсон свого часу писав: «По національності я – українець, по віросповіданню – іудей». Думаю, що у нас є ще багато історичних постатей про яких ми не знаємо, але вони вклали багато зусиль у встановленні нашої України. Історики мають висвітлювати усі ті білі плями в історії України і показати який сильний наш український народ», - сказав під час відкриття меморіальної дошки міський голова Сергій Моргунов.

Виготовив  меморіальну дошку  - у бронзі на камені габро - вінницький скульптор Володимир Оврах. В центрі дошки розташований овальний портрет Якерсона, по боках – інформація про сотника УНР українською мовою та на ідиш, внизу - роки його народження і смерті. Над усіма зображення містяться державні символи України та Ізраїлю.

Встановили її на розі нинішніх вулиць Соборної та Івана Шиповича, на будівлі Вінницького торгово-економічного інституту КНТУ, поруч із колишнім розташуванням будинку, де мешкала родина Якерсонів. До наших днів ця споруда не збереглася. 

Ініціаторами встановлення меморіальної дошки є благодійний фонд «Героїка» (М. Київ) та кілька громадських організацій. 

Довідково. Семен Якерсон походив з єврейської міщанської родини Вінниці, юдей за віросповіданням. Закінчив Одеське артилерійське училище вийшов прапорщиком до Одеської гайдамацької бригади військ Центральної Ради.  З 17 листопада 1918 служив у 1-му дієвому полку ім. В. Винниченка Дієвої армії УНР. 23 січня 1919 р. був поранений у бою під Дубровицею, після лікування повернувся до свого полку, з рештками якого 24 травня 1919 р. влився до 8-го Чорноморського полку 3-ї (згодом — Залізної) дивізії Дієвої армії УНР. 18 липня 1919 був поранений у бою під м. Комаргород. Після одужання з 24 вересня 1919 р. служив у Корпусі кордонної охорони УНР. Під час спільного українсько-польського наступу на Київ, 1920 року, воював у 6-му запасному гарматному курені та гарматному курені 1-ї Кулементної дивізії Армії УНР. 

У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі. У 1927 р. закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії в Подєбрадах, потому працював інженером у Празі. Загинув у Празькому гетто від рук нацистів під час Другої світової війни в 1944 році.