Nordic Ukraine Forum провів дискусію на тему «Як перемогти в інформаційній війні: уроки з України»
У п’ятницю 9 вересня Nordic Ukraine Forum організував публічну дискусійну на тему «Як перемогти в інформаційній війні: уроки з України». Разом із дослідниками із шведських університетів Йораном Боліном, Катериною Бойко та Романом Горбиком обговорили як Україна протистоїть російській інформаційній війні, як проявляється російська інформаційна війна та які висновки та уроки може зробити для себе Швеція.
Троє дослідників мали в тій чи іншій мірі спільну думку щодо даної теми, але долучили до спільного обговорення свої погляди з різних ракурсів. Йоран зазначив, що Україна веде інформаційну війну одночасно із наземною боротьбою і за цим стоїть ціла інформаційна машина ІТ-індустрії. Основна увага приділяється PR, тобто взаємодії з громадськістю, де випробовуються різні речі різними способами в різних фокус-групах, щоб побачити, що дає дієвий результат, а що не зовсім досягає бажаного рівня. Катерина, у свою чергу, зазначає, що меми стали великою частиною інформаційної війни разом з популярністю президента та різним персонажам, яких виокремлює українське суспільство, як-от приклад собаки Патрона.
Також важливою є робота українських журналістів, які відкрито, разом із західними журналістами висвітлюють війну, настільки наскільки це можливо. Роман, у свою чергу, додає пояснення з дещо іншим забарвленням.Українці завжди були добрими оповідачами і мають потужний досвід в даній сфері. Він зазначає, що Україна перемагає інформаційну війну на Заході значною мірою завдяки своїм історіям, мемам та гумору.
І Роман, і Катерина погоджуються, що знайти баланс важко, і легко потрапити в «сірі зони», наприклад, під час перехоплення дзвінків. Ми мусимо пам’ятати про те що звичайно існує неправда і дезінформація. Однак, за словами Йорана, важко визначити що є дезінформацією, оскільки межа дуже нечітка. Однак у більшості випадків все є правдою, хоча і дещо перекрученою, щоб відповідати певним наративам. Роман виділяє одну відмінність української та російської інформаційної війни. Він має на увазі, що російська інформаційна війна спрямована проти однієї групи і базується на маніпуляціях, в той час як Україна намагається вести діалог, подаючи різнобоку правду та відповідаючи натомість з гумором.
Що стосується Швеції, то всі три дослідника вважають, що Швеція добре підготовлена до інформаційної війни оскільки існує стабільна соціальна інфраструктура та хороше ІТ-забезпечення. Роман однак зазначає, що варто співпрацювати зі сценаристами, телебаченням тощо, щоб бути ще більш підготовленими. Катерина, у свою чергу, наголошує на важливості довіри та готовності влади говорити з людьми і називати речі своїми іменами. Йоран підкреслює, що не всі сценарії мають однаковий вплив на всіх. Ми в Європі по-різному реагуємо на певні меми, тоді як у Бразилії люди сприймають все геть по-іншому. Тому важливим було б створити глобальну «мову», щоб також отримати підтримку в частинах світу за межами Заходу. Роман має на увазі, що можна застосовувати власні російські наративи проти них самих у країнах, де існує підтримка Росії та її пропаганди.
Підсумовуючи, можна сказати, що Україна виграє інформаційну війну завдяки відданості громадян та об’єднанню проти спільного ворога. Наприклад, Роман зазначає, що платформу Onlyfans зараз також використовують для збору грошей на українську оборону. Цим займаються люди в усіх галузях. Ще одна сильна сторона – це український спосіб оповідання історій та використання гумору навіть у такі тяжкі часи.
На завершення Роман підкреслив, важливість для української влади проводити публічну дипломатію із західними країнами, щоб зберегти Україну на порядку денному та представляти українську культуру в світі.
